Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Класифікація схилів

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 

гірських схилів, на яких утворюється стійкий сніговий покрив. Залежно від характеру руху снігу по схилах Г. К. Тушинський виділяє три типи лавин:

осуви;
лоткові;
стрибаючі лавини.
Осувом називають зіскользнувший широким фронтом сніг. Геоморфологічна роль такого типу лавин незначна. Лише іноді у підніжжя схилів формуються невеликі гряди, що складаються з матеріалу, захопленого осувом зі схилу.
Лоткові лавини рухаються по строго фіксованих руслах, закладеним часто тимчасовими водотоками. У лоткових лавин, як правило, добре виражені зниження, лотки, по яких рухається сніжна маса, і конуси виносу.
Конуси виносу лавин складаються з снігу, перемішаного з уламковим матеріалом. Уламковий матеріал, тає з лавинного снігу та скупчується із року в рік у підніжжя лавинних лотків, утворює своєрідну рихлу товщу, яку часто називають лавинним «сміттям».
До стрибаючих лавин відносять лоткові лавини, поздовжній профіль яких характеризується наявністю стрімких ділянок. Морфологічні ознаки стрибаючих лавин мало відрізняються від лоткових лавин [3].
Зсувні схили та інші
На відміну від розглянутих вище процесів при зсуві відбувається переміщення монолітного блоку породи. Процеси зсуву завжди гідрогеологічно обумовлені. Вони виникають у випадку, якщо водопроникні породи підстилаються горизонтом водотривких порід, найчастіше глин. Утворенню зсувів особливо сприяє таке залягання порід, коли падіння покрівлі водотривких порід збігається з напрямком ухилу поверхні.
Скупчення зсувних мас у підніжжя схилів називається деляпсіем. Розміри зсувів сильно варіюють. Зустрічаються велетенські зсуви, захоплюючі сотні тисяч кубічних метрів породи, і малі, обсяг яких не перевищує декількох десятків кубометрів.
Зсуви утворюються як в горах (в областях розвитку слабосцементірованних порід), так і на рівнинах, де вони приурочені до берегів річок, морен, озер. При зсуві формується певний комплекс форм рельєфу: зсувний цирк, обмежений стінкою зриву зсуву; зсувній блок, що характеризується в більшості випадків заірокінутістью верхньої площі у бік зсувного схилу. У деяких випадках в результаті деформації поверхневих шарів породи рухомим зсувом виникає напірний зсувній вал. Такі зсуви називають детрузівними на відміну від деляпсивних, вільно зісковзують до урізу річки чи моря.
Також бувають такі схили як:
соліфлюкційні (у країнах з сезонним промерзанням поверхневого грунту, особливо в областях з вічною мерзлотою) ;
схили повільної соліфлюкції (повільна солифлюкция – рух маси грунту, що володіє в'язкотекучою консистенцією, тобто здатністю розтікатися товстим шаром. До схилів повільної солифлюкції відносяться більшість схилів в арктичних і субарктичних районах) ;
дефлюкційні схили (подібно до схилів повільної соліфлюкції, дефлюкціонні схили характеризуються рівною поверхнею і специфічних морфологічних рис рельєфу не мають. Тому задерновані або зайняті лісом дефлюкціонні схили з першого погляду можуть здатися «мертвими», нерозвинутими) ;
делювіальні схили (делювіальними називають схили, на яких переміщення матеріалу вниз по схилу відбувається в результаті стоку дощових або талих вод у вигляді тонких переплетених цівок, густою мережею покривають усю поверхню схилів) [3].
 
Основні морфологічні класифікації схилів
 
Схили класифікують за формою профілю, довжиною, походженням, стрімкістю.
За довжиною схили бувають:
довгі (біля 500 м) ;
середні (50-500 м) ;
короткі (0-50 м).
Найважливіший показник схилів – їх крутизна, що сильно змінюється від місця до місця. В горах зустрічаються прямовисні схили, схили з крутизною близькою до 90°, інколи навислі схили з зворотним нахилом.
Середня крутизна гірських схилів як правило більше 20°, більше ніж в передгір'ях і на височинах, а на рівнинах нахили невеликі (2-3°). Форма і крутизна схилів змінюються з плином часу. Окремі види схилів називають відкосами, крутосхилами.
За стрімкістю схили поділяють на:
дуже стрімкі (кут більше ніж 35о) ;
стрімкі (15о-35о) ;
середньої стрімкості (8о-15о) ;
пологі (4о-8о) ;
дуже пологі (2о-4о).
За профілем вирізняють:
прямі схили;
погнуті;
випуклі;
східчасті.
Причинами тієї чи іншої форми схилів часто стають відмінності в стійкості складаючих їх порід [8].
 
Висновки
 
Таким чином, у даній роботі ми вивчали схили, їх генезис та вік. Давали загальну характеристику схилів та класифікували їх по різним категоріям, таких як:
за процессами, які беруть участь у формуванні схилу;
за генезисом;
за характером переміщення уламкового метаріалу;
за харктером рельєфоутворення;
за довжиною;
за стрімкістю;
за профілем.
Завдяки цим класифікаціям, ми можемо прогнозувати подальший розвиток рельєфотворюючих процесів для безпечної будівлі та експлуатації інженерних споруджень, у сільськогосподарському використанні земель та при пошуках корисних копалин.
Схили визначають основні нерівності рельєфу Землі та залежать від клімату, гравітаційних процесів та геологічної будови. Схилові процеси ведуть до згладжування рельєфу, так званої пенепленизації.
Отже, вивчення схилів надзвичайно важливе в наш час, адже через те, що вони займають майже всю поверхню земної кулі, з ними, насамперед, тісно пов'язане життя та діяльність людини. Та через цілий ряд небезпечних процесів, які відбуваються на сихлах, при недостатній кількості знань, це може призвести до негативних наслідків та великих збитків.
 
Список використаних джерел
 
1. Science: конспект лекций. [Електронний ресурс]. – Генетические типы склонов и их рельеф. – http: //science-konspect. org/? content=2364
2. Білецький В. С. – Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2001-2004.
3. Білецький В. С. – Мала гірнича енциклопедія: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. – Донецьк: Донбас, 2004. – ISBN 966-7804-14-3.  4. Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1988. стор. 279
5. Географічний словник. [Елктронний ресурс]. – Каменепад. – http: //www. ecosystema. ru/07referats/slovgeo/334. htm
6. Григорьев А. А. – Географическая энциклопедия// Григорьев А. А. - Москва: Советсвкая энциклопедия, 1966 – с. с. 268-409.
7. Паффенгольц К. Н. – Геологический словарь: в 2-х томах. – М. : Недра. Под редакцией К. Н. Паффенгольца и др. 1978. Статья «Склон» 8. Студопедія. [Електронний ресурс]. – Класифікація схилів. – http: //studopedia. ru/view_geomorfologia. php? id=20
Фото Капча