Комунікаційні технології

Клод  Леві-Строс не вважав, що структура міфу  має відособлене значення стосовно змісту. Більше того,  учений стверджував, що він  сам є змістом. І цей  зміст укладений у логічну форму, що  розуміється як властивість реальності.

 

2.  розвитком ідей Леві-строса стала  модель  ролана Барта.

Барт висловив думку, що  структура  міфу  має  надбудову, що надає йому імперативний, спонукальний характер. Відштовхуючись від  конкретних умов  обстановки (наприклад,

«батьківщина в  небезпеці»), міф  безпосередньо звертається до конкретної людини, що  випробовує на  собі  його  інтенції й агресивну двозначність.

Р. Барт підкреслив два аспекти  сучасного міфу:

1.  Гранична простота сюжету, щоб  заповнити його  значенням  (карикатури, символи й т.п.).

2.  Міф  може бути  розкритий у будь-якому іншому сюжеті. Пояснюючи свій  умовивід, Р. Барт писав: «Реалізація концепції міфу   «французька  імперія» може  з’являтися  перед нами  по-різному. Французький  генерал вручає нагороду сенегальцю, що втратив в боях руку; сестра милосердя простягає цілющий напій пораненому арабові; білий учитель проводить урок зі  старанними негренятами.  Щодня преса  демонструє нам, що  запас означників (сюжетів)  для створення міфів

невичерпний».

 

Модель   міфологічної комунікації  Ролана Барта дає  можливість прочитання міфу  в трьох варіантах.

1. Якщо зосередитися на одному означнику в контексті змісту міфу, він  у результаті одержує буквальне прочитання.

Африканський солдат, що віддає честь  французькому прапору,  є частиною французької імперії, її символом.

2.  Означене вже  заповнене змістом. У ньому  лише необхідно розрізняти зміст і форму.

У  результаті відбувається певне руйнування  значення, і солдат, що віддає честь, перетворюється у виправдання для концепції «французька імперія».

3.  Якщо означник розглядати як нерозривну єдність змісту й форми, міф  прочитується в такий спосіб:

«Образ африканського солдата  вже  не  є  ні  прикладом, ні  символом, ще  менш його  можна  розглядати як алібі; він є безпосередньою репрезентацією французької імперії».

Таким чином, суть  міфу  Р. Барт бачить як у повторі, так івзмістовномувикористанніодиницьмови.Міфробитьізвипадку правило, обов’язкове для всіх. Розкриваючи механізм функціонування міфів у сучасному суспільстві, Барт найбільш важливої вважає міфологію заведеного порядку й відносин людей у суспільстві, тобто закріплення існуючого положення й ходу подій.

 

3.  Модель Карла  Густава  Юнга.

Аналізуючи  ірраціональне  раціональними  методами, К. Юнг  приходить до  поняття архетипу як явища несвідомого.  Зокрема, він виділив дуже  важливий для  комунікацій архетип Героя  й Батька.

Юнг стверджував, що Батько являє собою могутній архетип, що живе в душі дитини. Батько спочатку є всеосяжним образом Бога, динамічним принципом. Протягом життя цей  владний образ  також відступає на задній план: батько набуває занадто багато суто людських рис.  І навпаки, образ  батька поширюється  на  всі  можливі сфери, що  відповідають його  значенню.

На  основі  свого  умовиводу Юнг  робить перехід до психологічного сприйняття різних образів, наприклад, Ісуса  Христа. Переживання протилежності не є об’єктом інтелектуального дослідження. Юнг  називає його  долею.

Далі вчений у своїй  моделі виходить на  колективне несвідоме  сприйняття  міфологічних повідомлень. Він  уважає,  що

 

ніякі аналітичні методи не  дозволяють «згадати» це  несвідоме,  оскільки воно  ніколи й не забувалося.

 

4. Модель аргументуючої комунікації

Предмет дослідження  моделей аргументуючої комунікації лежить між сферами лінгвістики й  логіки. Їхній відправний пункт —  використання аргументів у  відстоюванні людиною своєї  точки зору.

Ф. Еемерен і Р. Гротендорст у своєму  варіанті моделювання диференціювали структуру аргументації по сімох  підставах:

1. Аргументація, опосередковувана соціальною діяльністю.

2.  Аргументація, опосередковувана інтелектуальною діяльністю.

3.  Аргументація, що  є вербальною діяльністю.

4.  Аргументація, що  ставиться до питання думки.

5.  Цільаргументації —виправданняабоспростуваннядумки.

6.  Аргументація, що  складається з набору  тверджень.

7.  Аргументація,  спрямована  на   одержання  схвалення з боку  аудиторії.

Відповідно до моделі Ф. Еемерена й Р. Гротендорста, дозвіл якої-небудь суперечки включає чотири стадії:

1.  Стадія конфронтації.

2.  Стадія відкритої дискусії.

3.  Стадія аргументації.

4.  Заключна стадія, що  встановлює, хто  дозволить суперечки.

Авторами запропонований також алгоритм проведення аналізу аргументативної комунікації,  що  включає ряд  послідовних операцій:

1.  Визначення обговорюваних моментів.

2.  Розпізнання позицій, яких дотримуються сторони.

3.  Установлення аргументів «за» і «проти».

4.  Аналіз структури аргументації.

Цікаво відзначити, що в структурі моделі аргуметуючої комунікації  активно застосовували негативну аргументацію. Виявляється, людину набагато легше переконати відмовитися від чогось, ніж спрямувати щось  зробити. Індивідові простіше зневажити вчинком, ніж зважитися на дію.

 

5. Моделі  іміджевої комунікації

Імідж являє собою  найбільш ефективний тип  повідомлення, реалізований в умовах дефіциту інформації, часу  й уваги аудиторії.

Про  значимість іміджевої комунікації говорить красномовний приклад. Відповідно до досліджень, у перші 10 секунд спілкування з людиною найбільш важливими змістовними аспектами нашої уваги є:

–   зміст розмови — 7 %;

–   голос  — 38  %;

–   зовнішність — 55  %.

Більш докладно мовлення про імідж у нас попереду — йому присвячена спеціальна лекція.