Конфліктна ситуація

 

 

У січні 1992 р. Федоренко подарував Харитонову частину будинку, що належав йому на праві особистої власності. Нотаріус засвідчив цю угоду. Романов, що був учасником загальної частини власності на цей будинок, звернувся в народний суд з позовом про визнання договору дарування недійсним і переведення на нього згідно зі ст. 114 ЦК України прав і обов’язків покупця, тому що Федоренко фактично не подарував, а продав свою частину Харитонову. Федоренко, заперечуючи проти вимоги про переведення прав по договору на позивача, заявив, що у випадку визнання договору недійсним, він взагалі відмовляється відчужувати свою частину будинку.

Конфліктне питання: 1. Яке рішення повинен винести суд.

 

 

Для розв’язання даної конфліктної ситуації скористаємось статтями 361 і 362 ЦК України. Відповідно до ст. 361 ЦК України: “Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності”.

Отже подарувати свою частку Федоренко міг будь-кому.

При доведенні Романовим, що договір дарування по факту був дійсно договором купівлі-продажу, то відповідно до ст. 362 ЦК України: “У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів – він має переважне право купівлі частки у спільній частковій власності”.

Отже, якщо договір дарування був-таки договором купівлі-продажу, то на мою думку, суд повинен винести рішення про визнання договору дарування недійсним і про переведення на Романова відповідно до ст. 362 ЦК України прав і обов’язків покупця. В такому випадку Федоренко вже не може відмовитись від відчуження частки, оскільки відчуження по факту здійснилось, проте з порушенням законодавства.

 

 

 

Соловйова А., водія районного управління електричних мереж, звільнено 18 грудня за п. 2 ст. 40 КЗпП внаслідок невідповідності виконуваній роботі за станом здоров’я з виплатою двотижневої допомоги. В день звільнення й ознайомлення з наказом трудова книжка йому не була видана, направлена потім заказним листом, який він одержав тільки 30 березня. Соловйов А. звернувся з позовом до суду про стягнення заробітної платні за час затримки видачі трудової книжки за три місяці у розмірі 417 гривень.

Конфліктні питання:

1. Чи підлягає розгляду позов?

2. Чи зараховується при стягненні заробітної платні за час вимушеного прогулу розмір виплаченої раніше вихідної допомоги?

3. Чи має право адміністрація накласти матеріальну відповідальність на посадових осіб відділу кадрів, винних у затримці видачі трудової книжки, у якому розмірі?

 

 

Позов А. Соловйова підлягає розгляду, оскільки відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України: “Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу”.

Відповідно до п. 4. 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок»: “Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника”.

Отже, якщо Соловйов письмової згоди на пересилання трудової книжки не давав, то його позов підлягає розгляду.

Крім того, у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові сплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому в разі такої затримки днем звільнення вважатиметься день видачі трудової книжки, що передбачає внесення до неї відповідних виправлень.

Що стосується зарахування при стягненні заробітної платні за час вимушеного прогулу розміру виплаченої раніше вихідної допомоги, то відповідно до ст. 44 КЗпП України: “При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку”.

Тобто допомога передбачена причиною звільнення і відношення до затримки трудової книжки не має, а отже в розмір заробітної плати, що підлягає стягненню, не входить.

За порушення встановленого порядку ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадова особа, яка відповідає за це, несе дисциплінарну, а в передбачених випадках – іншу відповідальність.

 

 

Закон України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. за № 504/96-ВР, поточна редакція від 12. 01. 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/504/96-вр

Законодавство України про працю

Кодекс законів про працю України від 10. 12. 1971 № 322-VIII, поточна ре-дакція від 13. 06. 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon3. rada. gov. ua/laws/show/322-08

Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 № 435-IV, поточна редакція від 19. 11. 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/ laws/show/435-15

Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. – 4-те вид., стер. – К. : Вікар, 2006. – 725 с.

Основи трудового права України: курс лекцій / За ред. доктора юридичних наук, професора П. Д. Пилипенка. – 4-тє вид., виправ. і доп. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 276 с.

Цивільне право: у 2-х т. підручник / За ред. проф. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – Х. : Право, 2011 – Т. 1 / ред. : В. І. Борисов, І. В. Спасибо-Фатєєва, В. Л. Яроцький. – 656 с.