+3 8(066) 185-39-18
fТак виникало капіталістичне товарне виробництво. Тут конкуренція отримала найбільший розвиток.
В сучасних умовах конкуренція виступає як важливий засіб розвитку виробництва. Багато економістів пов’язують з нею підвищення ефективності виробництва. Саме конкуренція змушує фірми впроваджувати досягнення науки і техніки, удосконалювати технологію виробництва.
Методи конкурентної боротьби
Методи конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використовуються й такі «мирні» методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику.
Існує багато методів конкурентної боротьби, але основними, в сучасних умовах, є:
цінові;
нецінові;
недобросовісні методи конкуренції.
Методи цінової конкуренції.
Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби конкурентів є ціна. Її використання ґрунтується на різноманітних методах і способах. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності.
На конкурентному ринку нездатність деяких підприємців використовувати власне економічну технологію виробництва в кінцевому підсумку означає усунення їх конкурентами, які використовують ефективніші методи виробництва і мають можливості дещо знизити ціни, що приваблює покупців, сприяє швидкій реалізації товару, а отже, прискорює оборот капіталу.
Слід також мати на увазі, що деяке зниження цін зберігає для виробника норму прибутку за рахунок низьких витрат виробництва. Таке зниження цін слід відрізняти від зниження цін нижче за собівартість, що є вже методом нечесної конкуренції
Методи нецінової конкуренції.
У ринковій економіці існує ще нецінова конкуренція. Саме нецінова конкуренція є найпоширенішою формою для моделі ринку, що аналізується.
Нецінові методи передбачають зміну властивостей продукції, додання їй якісно нових характеристик, створення нових виробів для задоволення тих же потреб, пропозиція продукції, що не існувала на ринку, вдосконалення комплексу послуг, супутніх товару (демонстрація товару, збільшення терміну гарантійного ремонту і т. д.).
Нецінові методи конкуренції поділяються на два види:
конкуренція за продуктами
конкуренція за умовами продажу.
Конкуренція за продуктами передбачає поширення таких нецінових характеристик товарів як покращання їх якості за збереження ціни, підвищення надійності під час експлуатації, оновлення асортименту, відповідність товарів міжнародним стандартам тощо.
Конкуренція за умовами продажу передбачає поширення і вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів. До них належать:
- продаж товарів у кредит;
- продовження терміну гарантійного обслуговування;
- безкоштовна доставка товару додому та його встановлення;
- безоплатні консультації щодо використання купленого товару;
- продаж товару із забезпеченням до нього запасних частин;
- інтенсивне використання реклами, яка доводить переваги продукції продавця;
- відкриття ремонтних майстерень та сервісних центрів, що здійснюють гарантійний ремонт, та поточного обслуговування проданого товару.
Нечесна конкуренція
Нечесна конкуренція – це діяльність господарського суб’єкта, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, обманом споживачів, партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів.
Методи здійснення нечесної конкуренції такі:
дезінформація з боку виробника споживачів – покупців і господарських суб’єктів про товар і послуги. Вона виявляється в неправильних відомостях про споживчі властивості товару: клас, сорт, якість виготовлення.
використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару без дозволу господарського суб’єкта, на ім’я якого вони зареєстровані. Як правило, використовуються товарні бланки, маркування тих фірм, продукція яких користується великим попитом.
поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів. Така інформації, звичайно, завдає шкоди діловій репутації конкурентів і негативно відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.
намагання деяких фірм впливати на постачальників ресурсів і банки для того, щоб вони відмовляли конкурентам в постачанні сировини, матеріалів, а також у наданні кредитів.
переманювання провідних спеціалістів конкурентів підкупом, встановленням більш високих окладів і різних пільг.
До нечесної конкуренції можна віднести також порушення законів. Наприклад, у ряді країн встановлено, що продавець не має права пропонувати товар за ціною, що нижча ніж собівартість, з метою усунення конкурентів. Проте практика засвідчує, що цього правила часто не дотримуються. І зниження цін залишається одним із способів нечесної конкурентної боротьби великих промисловців проти невеликих фірм.
Висновок
Конкуренція – визначальна умова підтримання динамізму в економіці, за умов конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції порівняно з монополією й плановою економікою.
В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.
Створення конкурентного середовища в Україні має формуватися з урахуванням впливу потенціальної конкуренції з боку вітчизняних й іноземних компаній. Для підвищення потенціальної конкуренції антимонопольні заходи слід спрямувати на усунення економічних та адміністративних перешкод для вільного переміщення товарів, створення сприятливих фінансово-економічних, організаційних і правових умов для входження на ринки нових суб’єктів.
Для підвищення конкурентоспроможності економіки слід розвивати сіткову форму співробітництва суб’єктів з метою посилення взаємодії між ними та об’єднання їх ресурсів.
Отже, чітка цілеспрямованість на концентрацію виробництва, сприяння становленню великого бізнесу, врахування чинника потенціальної конкуренції, виважена експортно-імпортна політика, розвиток сіткових форм організації бізнесу в Україні – ці напрями мають стати невід’ємними складовими частинами цілісної системи конкурентної політики держави і враховуватися при розробці інструментарію макрорегулювання, перспективних програм соціально-економічного розвитку, концепцій реформування окремих галузей і регіонів, забезпечення вирішення завдань структурної перебудови.
Список використаної літератури
Андрєєва Л. Т. Погляд на систему конкурентоспроможності як домінанту сталого розвитку економіки / Л. Т. Андрєєва // Економіст. – 2008. – № 1.
Антимонопольне законодавство України: Збірник нормативних актів/ Відп. ред. В. П. Супрун. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 413 с.
Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник. / Базилевич В. Д.. – К. : Знання – Прес, 2007. – 719 с.
Бобров Н. Т. Конкурентна боротьба / Н. Т. Бобров // Маркетинг. – 2009. – № 5.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» // Голос України. – 2001. – № 37.
Оберт Т. Б. Теорія і практика конкуренції: навч. – метод. посіб. для студ. екон. спец. / Т. Б. Оберт. – Саратов: Лотос, 2003. – С. 11-12.
Піндайк Р. Монополістична конкуренція і олігополія. – М. : Економіка, 1995;
Циганова А. Г. Конкуренція й антимонопольне регулювання. – М. : Логос, 1999