Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Конструкторська документація виготовлення жіночої святкової сукні

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
63
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Вступ
 
Українська легка промисловість сьогодні є потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання. Вона забезпечує приблизно 150 тис. робочих місць. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку.
На підприємствах галузі, розташованих в усіх регіонах України, зосереджено близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості і 2, 4% виробничих фондів. У галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у текстильній промисловості – близько 2, 5 тис, з виробництва готового одягу і хутра – близько 6 тис, шкіри і шкіряного взуття – близько 1, 5 тис. Практично всі підприємства легкої промисловості приватизовані, а ті, що знаходяться у державній власності, становлять менше 1%. Галузь складається з 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов'язанна з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни. Список лідерів внутрішнього ринку очолює багатопрофільний торгово-виробничий концерн «Текстиль-Контакт», основний вид діяльності якого полягає у виробництві і реалізації всіх видів тканин, штучного хутра, трикотажних полотен, прикладних матеріалів, фурнітури (понад 20 тис. найменувань). Виробництво такого різноманітного асортименту стало можливим завдяки великим бюджетним замовленням на бавовняні, шерстяні і напівшерстяні тканини, а також на речове і постільне майно відомчого призначення для ряду міністерств і відомств. Іншим об'єднанням з промисловим, науковим і фінансовим потенціалом, яке швидко розвивається, є корпорація підприємств «Текстиль-Україна» (зареєстрована в грудні 1999 р.). її розвитку сприяють великі фінансові партнери з Росії. До складу корпорації входять 27 підприємств по всій території України, і на них виробляється практично весь асортимент продукції легкої промисловості. Провідну роль у завоюванні зовнішніх ринків збуту вже кілька років належить АТ «Україна» (м. Житомир), що поставляє свої вироби до Німеччини, Чехії, Словенії, Хорватії, Угорщини, Польщі; АОЗТ «Черкаський шовковий комбінат», який реалізує шовкові тканини до СІЛА, Данії, Чехії, Угорщини; ВАТ «Рівне льон»; ЗАТ «ВОЗКО» (м. Вознесенськ). Інвестиційна привабливість підприємств легкої промисловості у розміщенні капіталу (у вигляді фінансів, обладнання, сировини) полягає в швидкій окупності вкладень, завдяки незначним строкам виробництва і реалізації продукції, в швидкому переформуванні асортименту, наявності місцевих сировинних ресурсів (вовна, льон, шкірсировина) і потенціальній ємності ринку України. [1]
В наш час одяг являється предметом першої необхідності, так як різні її види використовують люди у всіх життєвих ситуаціях. Одяг покриває більше 80% тіла і захищає його від несприятливих умов навколишнього середовища, підтримуючи нормальне здорове життя людства. Для того, щоб створити свою красу потрібно знати природу сучасної моди, система виробництва модної продукції, джерела правдивої і брехливої інформації про неї. Найбільший вплив на моду, її характер показують виробники модного одягу, взуття та прикрас, та інше. Мода дуже часто веде до росту затрат викликаних необхідності доповнюючих знань, придбаних нарядів для різних випадків життя. Мода робить людей своїми рабами.
Такім чином, одяг повинен мати гарний зовнішній вид, відповідати сучасним потребам моди по своєму силуеті, пропорціям, формі і величині деталей, кольору і малюнку тканини з яких вона виготовляється. В нашій країні потреби до якості швейних виробів, а також оцінки виробничих показників одягу закладених в стандартах і технічних умовах, діючих в швейній промисловості.
В даному дипломному проекті буде розроблятися конструкторська документація виготовлення жіночої святкової сукні, з метою запуску у виробництво модної, молодіжної моделі що дасть змогу наситити внутрішній та зовнішній ринок продукцією, яка б задовольняла естетичні та матеріальні потреби споживача.
 
1. ТВОРЧИЙ РОЗДІЛ
 
1.1 Характеристика процесу розробки нової моделі в умовах ательє «Стиль»
 
Ательє – це салон індивідуального пошиття одягу, взуття, головних уборів. Ательє «Стиль» – це приватне підприємство, пошиття та ремонт – ось основні напрямки діяльності ательє. Ті, хто хочуть щось особливе, люди з нестандартною фігурою і люди із запитом вище ніж у решти – сьогодні клієнти швейного ательє. Ательє « Стиль» знаходиться в місті Рівному по вулиці А. Мельника, б. 14 а.
Основні напрямки діяльності ательє: - Індивідуальний пошив чоловічого, жіночого та дитячого одягу. – Корпоративний пошиття одягу та уніформи. - Пошиття партій одягу для бутиків, торговельних точок та інтернет-магазинів.  – Ремонт одягу будь-якої складності. - Підгонка одягу по фігурі.
Ательє працює на сучасному обладнанні, що дозволяє працювати з будь-якими матеріалами, а замовлення виконувати якісно і строго в обумовлені терміни. Досвідчені майстри реалізують всі побажання і створять річ, про яку давно мріяли.
Ательє «Стиль» з чисельністю персоналу з трьох працівників володіє високим виробничим потенціалом, основою якого є технічна база, оснащена сучасним обладнанням і кваліфікованим персоналом. Незважаючи на досить високу конкуренцію ательє має стійкий попит на свою продукцію. Специфічною особливість ательє є індивідуальна робота з кожним клієнтом. З одним клієнтом працює одна швачка від початку – з моменту передачі їй розкроєного матеріалу від закрійника, до видачі готового виробу клієнту. Це дозволяє контролювати якість пошиття, підвищує зацікавленість в отриманні кінцевого результату. У ательє є постійні клієнти, які воліють робити замовлення у конкретних закрійників і швачок. Як всяке підприємство, Ательє «Стиль» має бухгалтерію. Коли вирішували автоматизувати їх роботу, вибрали бухгалтерську систему «ПАРУС», якою користується й досі. Це проста, зручна, і в той же час потужна повнофункціональна система, що дозволяє автоматизувати бухгалтерський облік, складський облік, розрахунок заробітної плати, кадровий облік.
Приватний пошив одягу – це мистецтво, досягти у якому, може лише людина, закоханий у справу і у відвідувачів. Кравець – професія універсальна. Воно й дизайнер одягу, і модельєр, і закрійник, і майстер із пошиття.
Прийомний салон в ательє – це приміщення, у якому надають замовнику наочну інформацію про повернення моди, інформацію про можливість замовлення відповідно до бажаннями замовника, виконують прийом, примірку і видачу замовлень.
У салоні перебувають меблі для замовників журнальні столики для перегляду журналів мод, вітрини, два м'яких крісла. На видному місці вивішено правила приймання й видачі замовлень і прейскуранти на що їх послуги. На вікнах фіранки з декоративної тканини. Примірочні кабіни, їх 2, задрапіровані декоративної тканиною (шторою). У кожній кабіні перебувають дзеркало-трельяж, тумбочка, стілець і вішалка. Кабіни добре освітлені. Запропоновані тканини представлені на стендах, а нові рекомендовані моделі – на манекенах й у красиво оформлених вітринах. У вестибюлі приймальні встановлено вішалка і дзеркало. Салон можна розділити умовно на кілька зон за видами виконуваних робіт. При вході у салон перебуває зона довідок, де міститься робоче місце – приймальника – інформатора. Воно освітлене підйомно-поворотним робочим кріслом і стільцями для замовників. На столі приймальника-інформатора встановлено апарат внутрішнього зв'язку та телефон. Відвідувач, який одержав у відповідь цікавий для його запитання, відбувається на іншу зону. У зоні консультації з вибору моделей перебуває робоче місце художника – консультанта. У художника – консультанта замовник може мати просту кваліфіковану консультацію про вибір тканини. У зоні роботи закрійника (крім робочого місця) біля кабіни для зняття мірок розміщено додаткове робоче місце закрійника.
У зоні видачі готових виробів, поблизу є склад готових виробів, розміщено там робоче місце працівника, який відає готові вироби. Зона видачі замовлень включає у собі стіл, що у приймальному салоні. В ательє сировину зберігають на стелажах, полицях та шафах. [2]
Дана святкова сукня, яка розробляється в дипломній роботі, її найвигідніше виготовляти а ательє, тому що в ательє є сучасне нове обладнання, що дозволяє працювати з даним матеріалом, є всі умови для того щоб виготовити виріб якісно.
 
1.2 Обгрунтування мети та зміст проектного завдання
 
Враховуючи новітні обладнання та технологію виробництва, жіночу святкову сукні доречно виготовляти в умовах ательє «Стиль».
У процесі виконання данного дипломного проекту, студент має за мету використати знання з усіх дисциплін, які вивчалися протягом усього періоду навчання, а також виявити вміння виконувати проектні роботи, самостійно приймати інженерні рішення, враховуючи закони ринкових відносин.
У ході роботи над проектом, осовюються найновіші досягнення науки і техніки в швейній промисловості України й за рубежем, поглиблюється знання зі спеціальних розділів конструювання, технології одягу, САПР, реалізуються набуті у навчальному закладі знання та майстерність. [3]
Дипломне проектування передбачае собою глибоке вивчення літературних джерел й критичну оцінку існуючого рівня всіх питань, що вирішуються, а результати роботи знаходять своє практичне застосування.
У даному дипломному проекті згідно тематики зберігається конструкторська проробка з виготовленням зразка, а також, виконуються розділи з охорони праці та економіки.
В дане дипломне завдання включається тема проекту, перелік розділів які підлягають розробці, термін їх виконання, перелік графічного матеріалу з назвами обов'язкових креслень, термінів завершення роботи.
Отже, метою та змістом даного дипломного проекту є розробка проектно – конструкторської документації на модель жіночої святкової сукні в умовах індивідуального виробництва.
 
1.2.1 Опис групи споживачів
Надзвичайно важливими для проектування одягу є одержання достовірної інформації про споживачів. З метою визначення споживчих характеристик одягу, на етапі до практичних досліджень необхідно залучити спеціалістів різних рівнів, які володіють різними методами дослідження сфери споживання.
Необхідним також вважають отримання додаткової інформації про індивідуальні особливості споживачів, а саме ступінь розвитку естетичного смаку, характеристика статури, форми кінцівок, голови, шиї, а також кольорового типу. З цією метою рекомендується проводити антропометричні, психофізіологічні, а також соціально-демографічні дослідження споживачів одягу.
Співвідношення індивідуальних біологічних та соціальних ознак становить спільний вигляд угрупування людей (габітус), яке дає можливість узагальнити їхні вимоги до одягу і відповідно забезпечити при проектуванні. Незважаючи на видиме розмаїття людей, їх можна розділити (умовно) у біосоціальні угруповання, які мають однакові або відносно близькі умови до одягу.
Цю тезу підтверджує існування поняття «мода», коли певні угруповання людей сприймають нові елементи і використовують їх в своєму одязі. Тобто вимоги до цих елементів у них однакові. Або можна спостерігати таке явище, коли люди сприймають когось як «образ», на який вони бажають бути схожими. Тобто їхні вимоги з вимогами цього образу.
От цей образ і є габітусом окремого угруповання людей, які мають приблизно однакові вимоги до зовнішнього виду.
На сьогодні у процесі проектування одягу не існує науково обґрунтованої класифікації біосоціальної характеристики суспільства. Якщо скласти таку характеристику, можна шляхом поєднання окремих ознак в в угрупування визначити типи габітусів, на яких слід орієнтуватись при розробці та обґрунтуванні проектних рішень. Біологічна характеристика людини – це сукупність ії анатомічних та антропоморфологічних ознак. [4]
Соціальна характеристика визначається бажаннями, інтересами, рівнем культури людини, що формується під впливом навколишнього середовища, рівнем матеріального забезпечення, місцем проживання тощо. Біосоціальна характеристика надається за такими ознаками:
1) Статево-вікова група;
2) Соціально-культурне середовище проживання;
3) Сфера використання одягу;
4) Ставлення до моди;
5) Матеріальне забезпечення;
6) Емоційно-психологічні;
7) Морфологічні ознаки тіла людини;
Професор Шершньова Л. П. у своїх наукових роботах доводить, що провідними ознаками габітусу повині бути:
1) Тип геометрії фігури людини;
2) Ангропоморфологічні співвідношення частин тіла;
3) Кольорова визначеність типу (образу) ;
Вона вважає, що тип габітусу за цих ознак, за наявності науково обґрунтованих класифікацій, дасть можливість виконувати адресне проектування швейних виробів.
У роботах Шершньової Л. П доведено, що варіантів існування кожної ознаки дуже багато, тому сьогодні говорити про створення науково обгрунтованої класифікації типів споживачів одягу передчасно. Однак вона пропонує виділити 7 типів габітусу:
Молодіжний тип – це жваві, холеристичного темпераменту люди, які мають вузько- або середньокістковий склад, подвижні обличчя та шию. Тип фігури рівномірний у розподілі жировідкладень (не залежно від віку) ;
Елегантний тип – це здебільшого сангвініки будь-якого кісткового складу, але середнього та високого зросту, з верхнім типом будови тіла (перевага маси верхньої частини тіла над нижньою) ;
Діловий тип – це флегматики та сангвініки, врівноважені, з невиразною зовнішністю, короткою шиєю, широким обличчям, верхнього типу будови тіла;
Жіночий тип – це меланхолічні флегматичні жінки. Вони невисокі на зріст, кремезні, переважно нижнього типу будови тіла, з м'якими рисами обличчя;
Геріототипи – це люди, загальний вигляд яких нагадує вигляд літніх людей, байдужих до всього. Будова тіла має вікові відхилення від типової статури;
Тип кантрі – це переважно люди з невиразною зовнішністю, колоподібним обличчям, грубі, незграбні. Будова тіла громіздка, богатирська. Частіше невибагливі, в одязі переважно еклектика;
Змішаний тип – це угруповання, що не належить до зазначених типів, можуть складатися комбінації інших ознак або типів габітусу. [5]
Відповідно до цієї класифікації, габітус групи споживачів, на яких проектується виріб відносяться до елегантного типу.
Окрім відмінностей статури, спостерігаються відмінності в співвідношенні окремих частин тіла фігури – пропорціями.
Пропорціями називають співвідношення розмірів окремих частин тіла людини, які міняються залежно від статі і віку.
Розрізняють три типи пропорцій тіла людини, які найчастіше зустрічаються: доліхоморфний, мезоморфний, брахіморфний.
Доліхоморфний- пропорція тіла людини, для якого характерні довгі кінцівки та відносно короткий вузький тулуб.
Брахіморфний – будова тіла, для якої характерні великий, широкий тулуб і короткі кінцівки.
Мезоморфний- середня тілобудова між доліхоморфним та брахіморфним. [6]
Сукня буде проектуватися на такий тип пропорції тіла людини як мезоморфний.
Дослідник Б. Шкерлі виділив три основні і одну додаткову групу статури жінок:
Перша група -з рівномірним розподілом жировідкладень по тілу.
Друга група-з нерівномірним розподілом жировідкладень по тілу.
Третя група- фігура з нерівномірним розподілом жировідкладень, переважно на тулубі або кінцівках.
До додаткової групи відносяться фігури з сильно розвинутими жировідкладеннями на окремих ділянках тіла, наприклад на грудних залозах, та рівномірним жировідкладеннями.
Виріб буде проктуватисяна першу групу-з рівномірним жировідкладенням по тілу жінок. Це здозволить як найкраще пікреслити всі лінії, забеспечити гарну посадку виробу.
Звичне, природне положення тіла людини в стані спокою, стоячи, без напруження м'язів називається поставою. На поставу великий вплив мають будова хребта, величина його вигинів на різних ділянках, а також ступінь розвитку м'язів і жировідкладень. Для конструювання одягу фігури людей по поставі прийнято розрізняти на три основні типи: нормальні, перегнуті і сутулі. Фігура, на яку проектується сукня має нормальну поставу.
Фігура з нормальною поставою характеризується рівномірним профільним вигином хребта в області лопаток і по лінії талії. Виїмка на талії і виступ сідниць помірні. Шия спереду злегка нахилена, груди розвинені, висунуті вперед відносно виступу живота, який розташований зазвичай нижче за талію і дещо видається вперед.
Перегнута фігура характеризується широким розворотом грудей і плечей, випрямленою спиною без виступу лопаток, дещо відхиленим назад корпусом, збільшеною виїмкою на лінії талії. Шия менш нахилена, груди більш розвинені, виступаючі точки грудних залоз при підняти. Відстань від вищої точки проектованого шва у основи шиї до лінії талії спереду збільшена, а ззаду зменшена.
Сутула фігура характеризується плоскими грудьми, дещо нахиленим вперед корпусом, округлою і розширеною спиною з різко виступаючими лопатками. Груди плоскі або запалі, виступаючі точки грудей опущені. Відстань від вищої точки проектованого плечового шва у основи шиї до лінії талії з спереду зменшена. [7]
Сукня проектується для жінок 18-29 років, що проживають в місті, швидко адаптуються до моди – «в ногу з модою», мають середнє матеріальне забезпечення, тип темпераменту змішаний, флегматик-сангвінік. Характеристика групи споживачів представлена в таблиці 1.
 
Таблиця 1. Характеристика групи споживачів жіночої сукні. 
Групи ознакНазва ознакиХарактеристика ознаки
БіоморфніЗріст158
Розмір42
Повнотна група1
ПоставаНормальна постава
Тип тіло будовиМезоморфний
СоціальніМісце проживанняНевелике місто
Рівень освітиНе повна освіта
Вид діяльностіСтудент
Матеріальний рівень забезпеченняСередній
Психо-логічніВідношення до модиНоватори
Психологічна типологіяФлегматик-сангвінік
Відношення до кольорової гамиСтриманні, темні кольори
 
Характеристика групи споживача буде врахована при виборі моделі.
 
1.2.2 Аналіз вимог до вибраного виду одягу
Для дипломного проекту об'єктом проектування було обрано жіночу святкову сукню, що є актуальною та модною у новому сезоні, призначена для молодшої та середньої вікових груп споживачів.
Жіноча сукня, яка представлена у даному дипломному проекті, святкового призначення, до обраної групи споживачів відносяться молоді жінки, саме тому для цієї моделі на перший план висувається перелік таких вимог:
Естетичні – займають особливе місце при оцінці якості одягу як предмету особистого споживання. Відсутність цих показників перетворює одяг в предмет який перестає виконувати основну з основних своїх цільових функцій: задоволення людських потреб. До естетичних показників також можна віднести: силует, фактуру матеріалів, кольорове рішення, конструктивне членування форми та оздоблюючи деталі.
Соціальні – вказують на відповідність розмірно-ростового асортименту одягу на внутрішньому і світовому ринках, а також на відповідність прогнозу споживчого попиту.
Функціональні – визначають ступінь відповідності виробів конкретному призначенню, умовам експлуатації; ступінь відповідності розмірним і віковим характеристикам споживача, його зовнішньому вигляду і психологічним особливостям.
Ергономічні – визначають ступінь відповідності одягу, його окремих частин антропометричним і психофізичним особливостям людини; його гігієнічну відповідність санітарно-гігієнічним нормам; зручність користування виробом у різних побутових і виробничих умовах.
Експлуатаційні – визначають ступінь стабільності збереження якості одягу при носінні, його надійність.
До показників надійності одягу в процесі експлуатації належать три групи вимог: зносостійкість матеріалу і елементів конструкції; стійкість матеріалів і з'єднувальних швів до розривних навантаженнях; формостійкість деталей і країв одягу.
Ступінь навантаження залежить від структури людини, від рухів добавок на вільне прилягання. [8]
Отже, сукня повинна відповідати соціально – естетичним вимогам, тобто мати гарний зовнішній вигляд, внутрішнє оздоблення відповідати сучасним нормам художнього оформлення та законам зорового сприйняття, стильовому напрямку, смакам, моді тощо. Головними вимогами до сукні також є гігієнічна функція підтримання шкіри в чистоті, забезпечення нормальної життєдіяльності організму (кожне дихання та виділення поту.
 
1.2.3 Аналіз напрямку моди
Мода наступного сезону логічна і послідовна: 2014 рік пройде під девізом «Абсолютна жіночність!». На гребені популярності – багатошаровість, динамічність ліній і несподіване поєднання фактур.
Приступаючи до аналізу модних тенденцій, насамперед варто визначитися з актуальною кольоровою гамою сезону. Згідно кольорному прогнозу, головним кольором сезону стане синій, а точніше – яскраво-синій відтінок і спокійний блакитний. А також тотально білі і пастельно-рожеві образи. Практично в кожній колекції був представлений один з цих трендів. Дизайнери використовували такі відтінки, але при цьому вибирали різноманітні фактури і грали з силуетами. Крім цих квітів, можна виділити модні яскраві червоні і сині кольори, різноманітні пастельні відтінки (особливо сіро-зелений), чорно-білі поєднання і металевий блиск. Багатошарові фактури стали актуальними ще в 2013 році, а в нинішньому сезоні дизайнери вечірніх суконь просто збожеволіли на чудових поєднаннях, здавалося б, несумісних тканин. Додамо сюди вишукані акценти – і ми отримаємо чудовий зразок високої моди.
Асиметрія і оголеність – у новому сезоні ці тренди здобули оригінальне і незвичайне втілення. Відкрита спина надзвичайно сексуально виглядає в ореолі прозорого шифону або найтоншого мережива, а єдина бретель в римі з драпіруванням і в поєднанні з приголомшливим червоним відтінком виглядає просто сліпуче. [9]
Основні тканини – трикотаж, шовк, бавовна і навіть плетінка з додаванням целофану. Деякі дизайнери в якості основного матеріалу для колекцій використовували льон, щоб підкреслити невимушеність образів. Сексуальність жінки пропонують підкреслювати за рахунок прозорих тканин і приталених силуетів, які можна поєднувати з грубою шкірою. А за допомогою таких благородних матеріалів, як шифон і жаккард, навіть літній наряд може стати вишукано-діловим. Не варто забувати про плащевий матеріал, який також буде актуальним в сезоні весна-літо 2014. Але головною фішкою стане гофрована тканина, що дозволяє речам добре тримати форму.
Особливість сезону у протилежності: поряд з мінімалізмом існує багатошаровість і велика кількість декору, разом з романтичною жіночністю – грубуватий байкерський стиль, а поруч з прямим і точеним кроєм – об'ємні і вільні форми, що нагадують летючі хмари. З нових тенденцій можна виділити спортивний стиль, особливо за мотивами серфінгу, і сукні-сорочки.
Абсолютний хіт нинішньої вечірньої моди – облягаючий, вивірений до міліметра крій верху плюс розкішний струмуючий низ. Родзинка сезону – ліф із вбудованим корсетом і плісе. Дуже ефектно виглядають силуети «русалка» на тлі ідеально скроєного топа з прозорими рукавами і нетривіальними рельєфами.
Аристократичне «максі» повертається. Проте цього разу довга спідниця – не просто банальний поділ: вечірня мода 2014 співає гімн вишуканим драпіровкам, шовковим водоспадам і королівським шлейфам. Весь образ – ніби міраж: він змінюється, як від подуву вітру, а тканини струмують і переливаються при кожному русі. Мистецтво та арт-об'єкти зіграли важливу роль в новому сезоні. Саме картини художників і окремі елементи образотворчого мистецтва стали головною тенденцією в якості принтів та аплікацій. На подіумах були представлені різні абстракції, графічні елементи, горошок, смужки та етнічні мотиви у вигляді візерунків і вишивки. У багатьох колекціях простежується морська тематика – зображення риб, пляжної атрибутики та елементів екзотичного і активного відпочинку.
Один з постійних весняних трендів – квіти – цього року більше нагадують джунглі і акварельні картини, також виділяються монохромні флористичні мотиви. Набридлий анімалістичний принт також існує, але в зовсім легких, пастельних і ледь помітних текстурах. У вечірній моді цього року не існує дрібниць – є лише деталі. Саме деталям кутюр'є приділяють особливу увагу при створенні вечірніх суконь. Тут править бал: найтонша вишивка бісером, блискучі стрази, ручна декоративна обробка. Завдяки цьому сукні виглядають дуже красиво. Така модна деталь як бахрома, трансформувалася в цьому сезоні. Тепер вона навіює згадки не про часи джазу і свінгу, а про хіпі та індіанців. У цьому сезоні бахрома представлена, як у довгому вигляді, так і короткому.
Плісе, яке ми ще не встигли забути, знову повернулося, на цей раз складки більш дрібні і в деяких моделях навіть утворюють певні форми, наприклад об'ємні плісировані волани.
Плаття в 2014 році буде одним з найпопулярніших елементів жіночого гардеробу. Різноманітність стилів і моди зроблять сукні улюбленої жіночим одягом в наступному році. Вибираючи наймодніші сукні, спробуйте оцінити її з усіх сторін, так як вона повинна бути не тільки модною, але і підкреслити найкращі сторони вашої фігури. За допомогою сукні можна візуально усунути частина недоліків вашої фігури. Модні сукні 2014 зроблені з фантазією, вони явно здатні поліпшити настрій навіть в дощові осінні дні.
Для осені 2014 модними будуть сукні з теплих матеріалів, кашеміровий трикотаж та трикотажні тканини. Величезну популярність в осінньо-зимовий період 2014 матимуть трикотажні сукні. Такі моделі є в кожній другій модної колекції, стилів різноманітні, але всі сукні об'єднує тепло і затишок. Для холодної пори року підійдуть кашемірові сукні. У цій сукні ви безсумнівно будете стильною і привабливою.
Інший модний тренд 2014 – сукні в стилі ретро. Дизайнери пропонують сукні з елементами стилю хіпі та вінтаж. В обробці ретро-суконь використані яскраві принти. У колекціях багатьох дизайнерів присутні сукні з тонкого шифону та атласу. Ці сукні хороші як для роботи, так і для піших прогулянок/[10]
Аналізуючи тенденції моди, у сукні буде використано такі модні тенденці як синій та чорний кольори, поєднання фактур, використання шкіро замінника, напівприталений силует. Але як вище згадано, що розвиток моди розвивається по різному. Стосовно сукні, то її розвиток в кожній країні розвивається по своєму. Сукня не змінюється в кожному сезоні моди, але інколи частково змінюється.
Ілюстрації з зображеннями даних суконь подано в додатку А.
 
1.2.4 Розробка ескізів моделей-пропозицій
Під ескізом моделей- пропозицій розуміється конструкторський документ, який визначає принципіальне, конструктивне і художньо-пластичне рішення, що надає уявлення про виріб і дані, він визначає призначення, основні параметри та габаритні розміри виробу, що розробляється.
На основі даних про тип споживача, про вимоги до виробу, про тенденції розвитку моди та асортимент виробу запропоновано 5 моделей-пропозицій заданого виду одягу і які представлені на рисунках 2, 3, 4, 5. Аналіз моделей поданий в Таблиці 2.
Таблиця 2. Аналіз моделей-пропозицій на відповідність сучаснимвимогам
Назва нуменклатурного показникаНазва одиничних складових вимогКількіс-ний або якісний показникМаксимальна оцінка Оцінка моделей
М1М2М3М4М5
123445566778899
Відповідність виробу розмірній та повнотно-віковій групіПризначе-нняДля святково-го вжитку322332
ГабітусМолодіж-ний тип331231
Відповідність виробу розмірній та повнотно-віковій групіВікова групаМолодша вікова група333323
Тип тілобудовиМезоморфний332222
ПоставаНормальна332222
Відповідність виробу сфері застосування та умов експлуатаціїСезонВесна – літо332222
Термін придатності4-5 років332222
Зручність використання, відповідність модіПокрій виробуприлеглий332132
Модні елементиКольорова гама, мате-ріал332232
Разом у балах242316172016
 
Запропоновані моделі в різній мірі відповідають вимогам до виробу, тому для подальшої розробки вибирають найбільш перспективну модель. Для цього проводимо аналіз на їх відповідність сучасним вимогам по показникам. В результаті чого обираємо ту модель яка найбільш відповідає усій сукупності вимог системи показників. Аналізуючи оцінювання моделей пропозицій найбільшу кількість балів по підрахунках отримала модель № 1, а тому дана модель приймається для подальшої розробки.
Художньо-технічний опис моделі.
Сукня жіноча святкового призначення для молодшої та середньої вікової групи, з жакардової тканини та шкірозамінника. Прилеглого силуету з вшивними рукавами. Довжиною вище колін. Пілочка з нагрудними та талієвими виточками, спідниця сукні з рельєфним швом, які йдуть від талії до лінії низу. Спинка з середнім швом, в середньому шві блискавка – застібка, спинка також з рельєфним швом від лінії талії до лінії низу. Рукав одношовний, четвертний. Горловина округлена. Низ виробу оброблений клейовою павутинкою. Сукня рекомендується виготовляти на типову фігуру 158-86-90.
 
2. КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ
 
2.1 Вибір та характеристика матеріалів для виробу
 
Матеріали, які застосовуються для виготовлення виробів, повинні відповідати естетичним, технічним, фізичним вимогам матеріалів верху, підкладки, прикладу та фурнітури за своїми властивостями, кольоровому рішенню за зовнішнім виглядом тим виробам, які будуть з них виготовлятися, а також відповідності одне одному. Враховуючи вид виробу (дитячий одяг, білизна, вечірні сукні), необхідно розкрити особливості, пов'язані з даним видом виробу, які впливають на вибір матеріалу (наприклад, максимальна гігієнічність, естетичність або економічність.
Сучасний одяг – комплексний багатошаровий виріб, в якому вигляд та експлуатаційні властивості залежать від матеріалів (основних, підкладкових та прокладкових), швацьких ниток, фурнітури. Щоб одяг відповідав ергономічним, естетичним вимогам та був надійним, потрібно правильно підібрати матеріали, з яких виріб буде виготовлятися.
При комплектуванні основних і допоміжних матеріалів в пакетах швейних виробів необхідно:
1) забезпечити єдність властивостей комплектуючих матеріалів та позитивний внесок кожного шару;
2) створити необхідну формостійкість готового виробу під час його експлуатації;
3) забезпечити безперебійну та продуктивну працю технологічного обладнання.
При оцінці зовнішнього вигляду тканини слід враховувати не тільки первинний стан малюнка, але і його стабільність при експлуатації. Волокнистий склад, структурні особливості будови і особливості оздоблення тканини надзвичайно важливі для зовнішнього оформлення матеріалу, що визначає фактуру тканини.
Основні різновиди тканин за фактурою: з відкритим ткацьким малюнком (гладка, шорстка, узорно-гладка і узорно-рельєфна), із закритим і напівзакритих ткацьким малюнком. По колірному оформленню тканини можуть бути вибілені, гладко фарбовані, меланжеві, яскраво тканими, набивні (друковані), відварені. [11]
Гігієнічні властивості одягу залежать не тільки від властивостей тканин і матеріалів, які застосовуються для виготовлення одягу, а й від конструкції одягу і кількості шарів одягу, тобто пакету одягу. На показники естетичних властивостей тканин впливають ефекти, одержувані при заключній обробці: блискуча чи матова обробки, ефекти гофре і клоке, муарова оздоблення, ажурні узори, металізована поверхню. Обробку таких видів отримують на шовкових тканинах при виробленні їх з хімічними волокнами.
Блиск і матовість залежать від фактури тканини і зовнішніх умов (джерела світла, освітленості та ін.) Світло від гладкої поверхні тканини відбивається в одному напрямку (дзеркально), і матеріал здається більш блискучим. Якщо падає світло від шорсткої поверхні відбивається у різних напрямках, тобто розсіюється, то поверхня тканини буде здаватися матовою. У більшості випадків бажано, щоб тканини мали легкий, нерізкий блиск.
У відповідності з найменуванням і призначенням виробу виділено важливі вимоги до матеріалу. Від товщини тканини залежать вибір моделі та розробка конструкції. Товщина тканини впливає на величину припусків, на ширину і конструкцію швів. Від товщини тканини залежать також вибір швейних голок, вибір і витрата швейних ниток. Тканина повинна захищати людину, від шкідливих впливів зовнішнього середовища, забезпечувати нормальні для життєдіяльності та працездатності при взаємодії з середовищем умови, бути нешкідливими (волокна і нанесені на тканину препарати не повинні виділяти шкідливих домішок) і створювати максимальні зручності при носінні. Створення максимальних зручностей (комфортності) при носінні.
Драпірування – здатність тканин під дією власної маси утворювати складки і лінії одягу. Тканини з хорошою драпіруються здатністю утворюють симетрично спадаючі складки з малим малюнком кривизни. Той чи інший характер складок і ліній при вигині тканини, а також їх стійкість у часі залежать від природних властивостей волокон, структури тканини та її механічних властивостей, що впливають на такі показники тканини, як товщина, м'якість, гнучкість, розтяжність. Чим тонше і легше матеріал, тим простіше отримати дрібні спадаючі складки.
М'якість у свою чергу залежить від багатьох факторів: властивостей волокон, крутки пряжі, щільності і переплетення, обробки. Обсипальність тканини по краях зрізів виникає внаслідок недостатньо міцного закріплення ниток в тканині. У тканин з великою обсипальність зменшується міцність закріплення швів, що відбивається на термінах служби і на зовнішньому вигляді виробу. Тому для зміцнення шва збільшують його ширину або обметують краю деталей одягу.
Зминаючись – це здатність тканини утворювати при перегинах і тиску зморшки і складки, які усуваються тільки при СОТ. Залежить від волокнистого складу тканини, товщини і крутки пряжі, переплетення, щільності та оздоблення тканини.
Великий вплив тканині надає обробка. Показник незминаючих текстильних матеріалів має важливе значення, як при виготовленні, так і при експлуатації швейних виробів. Для зниження електрезуємості рекомендується обробка виробів з ацетатних, триацетат і синтетичних волокон.
Гігроскопічність характеризує здатність тканини вбирати вологу з навколишнього середовища. Вона залежить від здатності складових їх волокон і ниток змочуватися водою, від будови тканин і від їх обробки. Найбільшою гігроскопічністю володіють чистововняні тканини, найменшою – тканини з синтетичних волокон. Обробка може істотно впливати на гігроскопічність тканини.
Колорит – співвідношення всіх кольорів, беруть участь в забарвленні тканини. Колорит тканин може бути сонячним, життєрадісним, весняним, теплим, холодним, похмурим і т. д. Він залежить від тональності, насиченості, світлини малюнка і викликає різноманітні асоціації. Малюнки на тканинах поділяють за їх змістом, розмірами, формою. За своїм складом і розвитку асортиментна група платтяних тканин дуже динамічна, часто оновлюється і схильна до впливу моди. Це шовкові тканини, креп -шифон, синтетичні тканини, атлас.
За сировинного складу асортимент шовкових тканин діляться на групи: - Із шовкових (натуральних) ниток, - Із шовкових ниток з іншими нитками і волокнами, - Із штучних волокон, - З штучних ниток з іншими нитками і волокнами, - З синтетичних ниток, - З синтетичних ниток з іншими нитками і волокнами, - Із штучних волокон та їх поєднання з іншими нитками і волокнами, - З синтетичних волокон та їх поєднання з іншими нитками і волокнами.  Група тканин з натурального шовку. Асортимент тканин цієї групи є найбільш традиційним, серед них збереглися такі класичні види як креп-шифон, крепдешин, креп-сатин, туал, фуляр, атлас та інші. Багато сучасні тканини, в тому числі іншого сировинного складу, розробляються з урахуванням будови та оформлення цих тканин.
Група шовкових тканин з іншими волокнами включає в себе креповим, жакардові і ворсові тканини, які виробляються з натурального шовку в поєднанні з іншими видами текстильних ниток і пряжі: віскозними, триацетат, поліефірними комплексними, текстурований-ними комбінованими нитками або бавовняною пряжею.
Група тканин із штучних волокон містить креповим,, жакардові і ворсові тканини, вироблювані з віскозних, ацетатних і тріацетаних ниток і їх поєднань. Асортимент платтяних тканин досить різноманітний за рахунок використання різноманітних структур комплексних і текстурованих ниток, видів переплетень і оздоблення. Чисто віскозні тканини відрізняються високою гігроскопічністю, шовковистим блиском і грифом, проте мають велику зминаємість, усадкових і втратою міцності у вологому стані; в сучасному асортименті їх випуск істотно скорочено. Ацетатні і триацетат тканини мають підвищену формостійкість в порівнянні з віскозними, але поступаються їм за гігроскопічності і стійкості до стирання.
Тканини з штучних ниток з іншими нитками і волокнами становлять найбільшу і різноманітну групу в асортименті шовкових тканин. Вони виробляються з віскозних, ацетатних і тріацетатних ниток по основі у поєднанні їх з різними видами натуральних і синтетичних ниток по качку; з комбінованих, текстурованих, мулінірованних і фасонних ниток, що містять по масі велику частку штучних ниток. Різноманіття варіантів волокнистого складу і структури текстильних ниток з використанням різних видів переплетень дозволяють створити широкий асортимент тканин з великою різноманітністю властивостей і зовнішнього вигляду. Асортимент цієї групи включає в себе креповим, жакардові тканини.
Група платтяних тканин з синтетичних ниток з іншими волокнами складається з гладьєвой і жаккардовой підгруп. Ці тканини мають по основі синтетичні поліамідні або поліефірні нитки, а за качку – різні за волокнистому складу нитки: бавовняну чи змішування пряжу, ацетатні або триацетат нитки, текстуровані, фасонні та інші нитки. Це дозволяє одержати досить різноманітний по властивостях і зовнішньому вигляду асортимент блузочні, платтяних і платтяно-костюмних тканин.
Сучасні шкірозамінники вже давно досить конкурентоздатні з натуральною шкірою. Вони являють собою якісні матеріали, які не тільки естетично приємні візуально і на дотик, але й мають відмінні фізичні характеристики. Це означає, що шкірозамінники міцні, стійкі до протирання, мають великий часовий період зносу. До того ж штучна шкіра є значно дешевшим матеріалом, в порівнянні з тією ж справжньою шкірою.
При виборі матеріалів, перевагу надали саме жакардовій тканині та шкірозаміннику, що дозволить шкірі вільно дихати, та обмежить надмірне потовиділення, оскільки дана сукня призначена не для холодних погодних умов, а для більш теплих.
Підкладкові тканини призначені для зручності експлуатації одягу, оформлення її зворотньої сторони і оберігання одягу від зносу і забруднення. Відповідно до цього підкладкова тканина повинна мати гладку поверхню, малий коефіцієнт тертя, достатню стійкість до стирання і міцність, бути м'якою та гігієнічною. Забарвлення підкладкових тканин повинна бути стійкою до поту і тертя, прання та хімчистки. Асортимент підкладкових тканин представлений тканинами різного волокнистого складу: з віскозних, капронових, ацетатних ниток.
Відповідність зносостійкості, маси і зовнішнього вигляду підкладковий тканини призначенням одягу є головним принципом підбору підкладки для виробу. Для повсякденного комплекту підкладкова тканина повинна мати високу зносостійкість. Кращими підкладковим тканинами за показниками фізико – механічних властивостей є тканини з віскозних і капронових ниток. Для створення і збереження форми одягу в процесі її виготовлення і при експлуатації в швейному промисловості застосовуються прокладочні матеріали. Одним з напрямків розвитку асортименту прокладочних матеріалів є розробка і впровадження у виробництво нетканих прокладочних полотен, зокрема клейових прокладок полотен. Клейові прокладочні полотно являє собою пресований волокнистий полотно, що складається з суміші різних хімічних волокон, просочений сполучною речовиною. Властивості клейових нетканих полотен залежать від якості і кількості сполучної речовини, від виду волокон, що входять до склад суміші, від структури полотна й від технологічного процесу його виготовлення. В даний час промисловістю нетканих матеріалів випускається ряд прокладочних нетканих полотен: флізелін, прокламілін, віва, лійва, сюрте.
Швейні нитки є основним матеріалом для з'єднання деталей одягу, крім того вони служать і в якості обробного матеріалу. У швейній промисловості знаходять застосування нитки різного волокнистого складу (бавовняні, шовкові, синтетичні) і різного способу виробництва (мононитки, комплексні, штапельні, армовані, змішані). Дані нитки мають специфічні властивості, своєрідно проявляються при однакових умовах пошиття на швейних машинах і в процесі експлуатації. До швейних ниток в залежності від їх призначення пред'являються різні вимоги. Основними вимогами до швейних ниток є забезпечення задовільних пошивних властивостей і забезпечення необхідної міцності і зносостійкості швів в процесі експлуатації. У процесі виробництва одягу швейні нитки застосовуються для виконання різних технологічних операцій: сточуванням деталей, виконання оздоблювальних строчок, підшивання низу, пришивання гудзиків, виготовлення петель і т. п. Для забезпечення високої якості й надійності ниткових з'єднань при виготовленні швейних виробів має бути забезпечене раціональне використання швейних ниток.
Для застібання одягу за допомогою петель, а також для прикраси виробів служать гудзики. Розрізняють гудзики наступних типів: за матеріалами; пластмасові, металеві, керамічні, комбіновані; за елементами кріплення – з отворами, з вушком; за способом виробництва – литі, пресовані, механічно оброблені, штамповані, збірні; по обробці --без захисно-декоративного покриття, з захисно-декоративним покриттям, тиснені фольгою. Гудзики для жіночого одягу випускаються різноманітної форми та обробки: пласкі (круглі, овальні, трьох-і чотирикутні; з різною обробкою лицьового боку – гладкої, опуклою або з рельєфним малюнком), кулясті, циліндричні та ін Для жіночого одягу гудзики підбираються за кольором, розміром і формою, залежно від моделі виробу.
Застібка-блискавка складаєтьсяз двох рядів ланок, укріплених на смугах стрічки; замку, який при пересуванні замикає або розмикає ланки; обмежувача ходу замку. У даному випадку використана пластмасова застібка-блискавка з нероз'ємним обмежувачем. [12]
Отже, для виготовлення розробленої моделі сукні обрані наступні матеріали: за основну тканину обрана тканина жакард в поєднанні з шкірозаміником, сировинний склад якої -100% поліестер, синього кольору з рослинним малюнком (чорного та синього кольорів), складне жакардове переплетення, виготовляється жакард завдяки особливій техніці плетіння в основному з синтетичної, сумішевої або бавовняної пряжі. На тканнині присутній своєрідний рельєфний малюнок, який виходить в результаті складного плетіння. Жакардова тканина дуже зручна в експлуатації, тому що зберігає всі корисні властивості тканин, з яких вона була виготовлена, тканина приємна на дотик. М'яка, має високі показники зносостійкості, пілінгуємості, що впливає на естетичні характеристики моделі, низькі показники посадки, добре прорубування голкою, тобто, тканина не руйнується, досить еластична та формостійка, має високий показник повітропроникності та гігроскопічності; шкірозамінник який є також основною тканиною в поєднання з жакардовою являє собою якісний матеріал, який не тільки приємний візуально але і на дотик. Має відмінні фізичні характеристики. Шкірозамінник міцний, стійкий до протирання, мають великий часовий період зносу, шкірозамінник делікатний в пошитті; дублірин – неткане полотно білого кольору, досить міцний, добре формо закріплює, нитки – комплексні кручені, S – крутки з поліестеру, чорного кольору, №40, мають високе розривне навантаження та розривне подовження. Застібка – блискавка золотого кольору в якості оздоблення. [13] Також для розробленої моделі сукні та моделей – аналогів пропонуються такі матеріали, як різні котони, вельвет, також можливе використання платтяних тканин тощо. Підібраний пакет матеріалів до виготовлення сукні жіночої святкової представлено в конфекційній карті.
2. 2 Формування базової конструкції
Базова конструкція – це конструкція, яка складається з основних деталей (спинки, переду або пілочки, рукава для плечового одягу; спинки, пілочки, рукава і нижнього коміра для верхнього плечового одягу; задньої і передньої частини для поясного одягу), розробляється для одягу певного виду і силуету з врахуванням прибавок на вільне облягання, утримує потенціал до модифікування (конструктивного моделювання). В результаті створення модельного ряду ескізів, визначено, що буде використовуватись одна базова конструкція: сукні. Розробка базової конструкції необхідна для отримання на її основі моделей колекції застосуванням до її деталей прийомів конструктивного моделювання. В історії швейної промисловості відомі десятки методів конструювання. Кожна методика конструювання включає в себе інформацію про фігуру людини або ж готового виробу, методи обробки отриманої інформації у вигляді технічних розрахунків та формул, за допомогою яких встановлюються розміри конструктивних відрізків та вузлів деталей одягу,
і способи геометричної побудови та членування конструкції одягу. При конструюванні враховуються особливості тілобудови, розкрою та технологічної обробки, тобто, що в кінцевому результаті формує постійну систему внутрішньої інформації, присутньої кожній методиці. На даний момент існує три основних методи побудови конструкції:
1. Метод систем крою. Суть цього методу полягає в тому, що за розмірних ознак фігури людини розрахунок формул та графічних прийомів можна побудувати конструкції, до яких в подальшому вносяться зміни.
2. Метод типового проектування. Суть методу полягає в тому, що на підставі існуючих лекал базової конструкції або конструкції прототипу виконується моделювання нової конструкції.  3. Муляжний метод. Суть цього методу полягає в тому, що на манекені створюється об'ємно-просторова форма із заданими габаритами з наступним розгортанням цієї форми. [14]
Розмірні ознаки – це окремі виміри тіла людини які визначають його розмірну характеристики.
Розмірні ознаки є вихідними даними для побудови конструкції виробу, від точності знімання вимірів залежить правильність побудови креслення.
Вихідні дані для побудови базової конструкції, а також розмірні ознаки і припуски на вільне прилягання представлені в таблицях 3, 4.
 
Таблиця 3 Розмірні ознаки фігури, необхідні для побудови креслення основи конструкції
№№ п/пНазва розмірної ознакиУмовне позначенняВеличина см
 1234
1РістР158
2Напівобхват шиїСш17
3Напівобхват грудей 1Сг141
4Напівобхват грудей 2Сг244, 2
5Напівобхват грудей 3Сг342
6Напівобхват таліїСт31
7Напівобхват бедерСб44
8Ширина грудейШг15, 8
9Відстань між сосковими точкамиЦг9, 2
10Відстань від лінії талії ззаду до вищої точки проектованого плечового шва по основі шиїДтс239
11Відстань від вищої точки проектованого плечового шва по основі шиї до талії передуДтп241, 6
12Висота грудей від вищої точки – проектованого плечового шва на основі шиї де найбільш виступаючи точки грудейВг224, 5
13Відстань від вищої точки проектованого плечового шва на основі шиї до рівня задніх кутів під пахвових впадинВпрз219
14Висота плеча коса від точки перетину лінії талії із хребтом до кінцевої точки проектованого плечового шваВпк241, 6
15Ширина спиниШс16, 7
16Обхват плечаОп15, 7
17Довжина виробуДр35
18Довжина виробуДв90
19Ширина плечового окатуШп12, 8
20Висота плеча коса передуВпкп39, 5
 Для побудови конструкції виробу, крім вимірів фігури, необхідні і припуски, оскільки одяг не прилягає до тіла по усім точкам його поверхні. Від вірного вибору припусків на вільне облягання, залежить точність утворення конструкції форми, що проектується.
Припуски на вільне облягання включають припуск, що забезпечує вільне дихання, вільні рухи, наявність повітряного прошарку для регулювання теплообміну – названий технічними припуском, та додатки на декоративно- конструктивне оформлення одягу, яке залежить не тільки від виду, але і особливостей моделі, силуету, моди та призначення забезпечити перетворення задуму художника в заданій моделі.
Таблиця 4. Припуски на вільне облягання для побудови креслення основи конструкції
 
№ п/п
Назва ділянки до якої додається припуск
Умовне позначення
Величина
см
1234
 1До ширини виробу на лінії талії Пт 4
2До ширини виробу по лінії грудейПг6
3До ширини пілочкиПшп0, 5
4До ширини спинкиПшс4
5На заході проймиПспр2
6До довжини спинки до лінії таліїПдтс0, 5
 7До довжини від горловини до таліїПдтп 0, 5
8До довжини горловиниПшп1
9До висоти горловини спинкиПвгс0
Креслення базової конструкції пілочки, спинки та рукава сукні виготовлено за допомогою комп'ютерної системи «Julivi» та представлено в додатку.
 
2.3 Побудова креслення базової конструкції
 
Основне креслення виробу будується на основі розрахунків, які передбачені прийнятою системою конструювання. Побудова креслень основи виділяється в самостійний етап розробки конструкції, так як містить визначені елементи побудови, загальні для побудови, загальні для побудови креслення конструкції одягу різноманітних видів.
В останній час в склад креслення основи спинки й пілочки вводять і середню лінію спинки, лінії бічних зрізів, низу, виточок. Іноді враховують також креслення рукава, тобто отримують комплект креслень деталей виробу, розроблених у відповідності із силуетом, покроєм, за виключенням декоративних ліній та модельних особливостей. У цьому випадку основа конструкції називається базовою.
До креслення базової конструкції пред'являються особливі вимоги – повинні забезпечувати взаємозв'язок деталей, а також повинні відповідати конструкції виробу, технології його обробки.
Доки дана модель залишається модною, ця конструкція може бути використана в якості базової для розробки серії моделей при умовах використання стандартних деталей та вузлів.
 
Розрахунок базової конструкції згідно вибраної системи подано в Таблиці 5.
 
 
№ п/п
Умовне позначення
Розрахункова формула
 
Величина
См
1234
1А0а1Сг3 +Пг+252
2А0аШс+Пшс17, 7
3а1а2Шг+ (Сг2-Сг1) +Пшп19, 5
4аа2А0А1- (А0а+а1а2) 12, 8
5А0у0, 4*Дтс215, 6
6А0ГВпрз2+Пспр+0, 5*Пдтс21, 2
7 А0ТДтс2+Пдтс39, 5
8ТБ0, 5*Дтс2-217, 5
9А0А2Сш/3+Пшг6, 7
10А2А1А0А2/3+Пвгс2, 2
11А2П1Шп+роз. вит. +Ппос14, 8
12Т1П1Впкп+Пдтс40
13Г1П3Г1П2/3+28, 1
14Г110, 2*Г1Г4+0, 53, 1
15Г1Г2Г1Г4/26, 4
16Т3Т80, 5
17Т8А3Дпт2+Пдтп42, 1
18А3А31Сш/3+Пшг0, 5
19А31А4А31А4+16, 7
 
Таблиця 5 Розрахунок для побудови креслення базової конструкції сукні
 
20А31А5Цг+0, 5*Пшп7, 7
21Г3Г6Вг29, 5
22А4Г72 (Сг2-Сг1) +224, 5
23А4А9Г1П2-18, 4
24Г4П4Г4П4/317, 2
25Г4П6Шп5, 7
26А9П5П5П6/212, 8
27 П63П5П6/2
28Г420, 2*Г1Г42, 6
29П5П5'0, 5
30₴ВТ1Т8- (Ст+Пт) 12, 7
31Бокова виточка6, 4
32Задня виточка3, 8
33Передня виточка2, 5
34Т1Т40, 5*гГ18, 4
35О1О2Вок
36ВокО1О2=ОО1-ОО213
37ШрОп+Поп/215, 4
38О1Р0О1Рп=Шр/27, 7
39О3МДр-159
40О3ЛО3М/2+332, 5
41ММ1Шрук. вп10
42М1М21, 5
43О2О5О2О3/21, 5
44О2О6О2О4/2
45О522
46О631, 5
47РпГ20, 5Шпр+17, 4
48жРп8Г42+1
 
2.4 Розробка модельної конструкції базової моделі
 
Процес створення нових моделей одягу називається моделюванням. Під технічним моделюванням розуміється процес розробки креслень і зразка виробу по базовій готовій моделі або її графічному зображенню з використанням силуетної основи виробу.
Першим етапом технічного моделювання є ретельне вивчення особливостей нової моделі. Якщо задано зразок моделі, конструктор отримує найбільш повну інформацію про виріб, в цьому випадку він може приступити до розрахунку і проектуванню деталей за зразком моделі.
Цей метод конструювання, оснований на прямих вимірах оболонки розгорток поверхні зразка – еталона одягу (метод сікучих площин, конструювання розгорток деталей та ін.), є найбільш точним. Він забезпечує технологічність проектуємої конструкції, високу точність побудови креслення всіх деталей одягу.
Таким чином, маючи в наявності зразок моделі, коструктор виготовляє шаблони нових деталей, які копіює шилом або різцем на папір для виготовлення лекал або картон.
Ескіз або фотографія моделі ускладнюють роботу конструктора, бо вони не дають повної інформації про модель. У цьому випадку перш за все установлюється масштаб малюнку.
На малюнок наносять осьова вертикальну лінію з боку переду та спинки та основні горизонтальні лінії – грудей, талії, стегон, низу виробу.
Існують такі види моделювання: макетний, графічний та комбінований. Макетний метод є найпростішим, лекало розрізають по наміченій лінії, закривають попередній розхил та при цьому відкривається новий. Графічний метод включає в себе спосіб перпендикулярів, засічок. Використання одночасно двох методів називається комбінованим.
При виготовленні виробу звертають увагу на найбільш можливі її характеристики та особливості: вид виробу, силует, покрій, розмір, зріст, повнотна група та вид тканини. [16]
Для розробки модельної конструкції сукні спочатку розробляють базову конструкцію з рукавом, а потім наносяться інші модельні особливості:
поглиблення горловини пілочки на 1, 0 см;
Оформлення кокеток на пілочці та спинці;
Нагрудна виточка має початок від лінії середини кокетки;
Оформлення банта та волана по лінії талії;
Оформлення рельєфів на передньому та задньому полотнищі спідниці.
Креслення модельної конструкції представлено на рисунках 6, 7.
 
2.5 Розробка комплекту лекал деталей виробу
 
Розкрій деталей одягу проводять за допомогою лекал. Перед побудовою лекал на кресленнях деталей виробу всі тупі кінці виточок, лінії бічних країв, лінії рукавів заокруглюють з якомога меншим відхиленням від їх вершин.
До перевірених і уточнених креслень дають припуски на шви і підгін у відповідності з прийнятою технологією і технічними умовами.
По способу отримання розрізняють основні і допоміжні лекала. Лекала виготовляються зі світлого тонкого паперу. Основні лекала виготовляються по кресленнях, в яких враховується технологічний припуск на шви, підгині на уточнення і обрізку. Припуски на шви і підгін для лекал спинки, пілочки, бочка, рукава дають у відповідності з державним стандартом «Вироби швейні. Стібки, строчки і шви». Для точності з'єднання лекал деталей в процесі виготовлення по краях лекал ставлять контрольні насічки. Допоміжні лекала розробляються на базі основних і промислових лекал деталей одягу.
На основних і промислових лекалах-еталонах і робочих лекалах згідно технічних вимог на розкрій деталей виробу наносять наступні позначення: напрямок нитки основи; лінії можливого відхилення від нитки основи; лінії мінімальної і максимальної ширини доточок в місцях їх розташування; контрольні надсічки. На кожному лекалі вказується номер, назва деталі, контрольні надсічки, напрямок нитки основи та відхилення від неї.
Лекала – еталони розробляються на основі деталі з матеріалів верху та похідні деталі з матеріалів верху, підкладки прокладочних та утеплюючих матеріалів згідно з специфікацією лекал та деталей крою на модель.
Послідовність розробки лекал-еталонів на основі деталі: перевірка креслення конструкції (перевірка спряженості криволінійних зрізів, наявність контрольних міток, величини технологічних деформацій по зрізам) ; уточнення параметрів деталей з врахуванням властивостей матеріалів; встановлення величини технологічних припусків по зрізам деталей; оформлення лекал-еталонів; маркувальні знаки; надписи; графічні позначення; припуски на шви та підгини.
На одній із основ лекал виконують специфікацію деталей крою. На лекалах також виконують контрольні знаки – надсічки. [17] Величена припусків на шви деталей тканини верху представлені в таблиці 6.
 
Таблиця 6. Величини припусків на шви. 
 
 
Назва деталі і зрізу виробу
Величина припуску, см
12
Плечовий зріз1
Передній зріз пілочки2
Зріз рельєфу пілочки 1. 5
Бічний зріз пілочки1. 5
Передній зріз кокетки пілочки1
Плечовий зріз пілочки1. 5
Зріз горловини пілочки1
Зріз пройми кокетки пілочки1
Середній зріз спинки1
Зріз рельєфу спинки1, 5
Бічний зріз спинки1, 5
Плечовий зріз спинки1, 5
Зріз горловини спинки1
Зріз пройми спинки1
Зріз низу виробу3
Зріз окату частини рукава1
Передній зріз частини рукава1
Зріз горловини обшивки1
Зріз банта1, 5
Зріз низу рукава3
 
Таблиця 7. Напрямок нитки основи в деталях виробу та допустимі відхилення від нього
Назва деталіНапрямок нитки основиДопустимі відхилення
в% в см, 
 
ПілочкаПаралельно лінії проведеної посередині вздовж деталі1. 0+ 0, 34
СпинкаПаралельно лінії проведеної посередині вздовж деталі2. 0+ 0, 68
СпідницяПаралельно прямій лінії проведеної посередині уздовж кожної деталі спідниці3, 0+ 1, 68
Кокетка пілочкиНапрямок збігається з пайовим напрямком на відповідних ділянках основних деталей1. 0+ 0, 08
Кокетка спинкиНапрямок збігається з пайовим напрямком на відповідних ділянках основних деталей1. 0+ 0, 06
Рукавпаралельно лінії, проведеної посередині вздовж рукава2, 0+ 0, 76
Обшивка горловиниПаралельно лінії середини, допускається кроїти під кутом 2, 0+0, 08
ВоланВизначається конструктором в залежності від моделі--
 
2.6 Градація лекал деталей виробів
 
Проектування контурів лекал деталей одягу різних розмірів і зростів на основі середнього розміро -зросту, виділеного в якості базового в кожній розмірно – повнотній групі, називається градацією лекал. Градація значно спрощує процес розробки повного комплекту лекал деталей одягу на всі рекомендовані розміри та зрости.
Відомі 4 способи градації лекал: групування, променевий, пропорційно-розрахунковий, постійних приростів.
Спосіб угруповання зводиться до отримання лекал деталей одягу різних розмірів в результаті суміщення двох комплектів лекал (середнього і крайнього розмірів). Після сполучення лекал однойменні конструктивні точки з'єднують прямими лініями. Ці лінії ділять на число частин, відповідних числу проміжних розмірів. Основний недолік способу угруповання полягає в тому, що необхідно будувати креслення не так на один, а на два розміри. Цей спосіб використовують як вихідний для знаходження величин збільшень в основних конструктивних точках типових схем технічного розмноження лекал, використовуваних при інших способах, а так само при розмноженні лекал деталей одягу складних моделей.
Сутність променевого способу полягає в тому, що з певної точки (фокуса) через всі конструктивні точки проводять прямі лінії (промені). Від контуру деталі уздовж цих променів відкладають величини приростів. По знову знайденим точкам викреслюють контури деталей великих і менших розмірів. Цей спосіб найбільш простий, але найменш точний. На точність його впливає в першу чергу вибір положення вихідної точки (фокуса). При різних положеннях фокуса напрямок променів виходить різним, конструктивні точки лекал зміщуються, а контури їх спотворюються. Променевої спосіб може бути використаний при розмноженні лекал окремих деталей головних уборів і корсетних виробів, збільшення розмірів яких відбуваються в радіальному напрямку.
Найбільш широке поширення при конструюванні отримав пропорційно-розрахунковий спосіб розмноження лекал. Сутність цього способу полягає в тому, що конструктивні точки лекал переміщують по горизонталях і вертикалях з урахуванням відповідних збільшень лекал по горизонтальних і вертикальних осях відповідно до змін розмірних ознак тіла людини і положенням ліній членування. Величини збільшень по горизонталях і вертикалях для кожної конструктивної точки лекал знаходять, виходячи з певного положення точки відносно вихідних (нульових) ліній (осей). Для основних деталей плечових виробів приймається наступне розташування вихідних ліній. На спинці вертикальна лінія збігається з серединою спинки або лінією, дотичній до середньої лінії спинки, горизонтальна – з лінією грудей (глибини пройми) або лінією талії. На поличці вертикальна лінія проходить дотично до лінії пройми, горизонтальна – збігається з лінією грудей (глибини пройми) або лінією талії. Оскільки при розробці конструкції нової моделі в процесі конструктивного моделювання вводяться додаткові членування деталей, утворюється різноманітні варіанти нижньої та верхньої частин пілочки та спинки. Схеми градації лекал в методиках конструювання представлені тільки на типові конструкції, тому виникла необхідність визначення величини приросту в точках на нових лініях членування деталі. [18]
Схеми градацій лекал показано на рисунку 8.
 
2.7 Розкладка лекал деталей виробу
 
В залежності від кількості комплектів лекал розкладки, діляться на однокомплектні та комбіновані.
Однокомплектні розкладки бувають з одного комплекту лекал, при розкладці їх на матеріалі в розворот, з одного мінікомплекта лекал при розкладці їх на матеріалі складеному вдвоє по довжині, і з двох міні комплектів лекал різних чи однакових розмірів та зростів при комплекті деталей виробу із двох полотен, складених лицевими сторонами.
Комбіновані розкладки мають більше одного комплекту лекал, вони можуть використовуватись при комплекті деталей виробу з одного полотна і з двох, складених лицевими сторонами один до одного.
Існує 3 способи розміщення полотен в настилі в згин, в розворот лицевою стороною вниз, в розворот «лицем до лиця».
Настилання в згин застосовують в індивідуальному виробництві, його перевагою є відсутність перекосів, зменшення затрат часу на розкладку та зручність виконання розкладки.
Настилання тканини в розворот лицевою стороною вниз застосовується при розкрої виробів з тканин в клітинку та смужку, з несеметричним малюнком, де необхідне його суміщення, а також при розкрої виробів з суцільно викроєним рукавами та великими несиметричними ділянками.
Настилання тканини в розворот «лицем до лиця» застосовується при рокрої виробів, які мають симетричні ділянки. Це найбільш економічний спосіб, використовується в масовому виробництві. [19]
Розкладка виконана при настиланні тканини, шириною 140 см в розворот «лицем до лиця», оскільки тканина без малюнку, і відсутність ворсу дозволяє розміщувати деталі в обидва напрямки вздовж тканини, що неабияк впливає на економічність розкладки деталей виробу.
Розкладка лекал деталей жіночої святкової сукні представлено в масштабі 1: 4 на задану ширину тканини 140 см., на рисунку 9.
 
2.8 Технологічні методи обробки виробу
 
Методи обробки визначають рівень якості виробів, що виготовляються, продуктивність праці та економічну продуктивність потоку. При виборі методів обробки враховуються основні напрямки подальшого вдосконалення техніки та технології швейного виробництва, максимальне застосування клейових методів зєднання деталей і використання високопродуктивного обладнання, механізація та автоматизації трудомістких робіт, застосування суцільно-викроєних деталей, тощо.
При виборі обробки необхідно врахувати:
1) Прогресивність технології (використання високо потужного обладнання, високий рівень механізації праці, мінімальні трудові та матеріальні затрати).
2) Універсальність монтажно-складських схем основних вузлів (можливість цих схем на одному і тому ж обладнанні).
Вибирають такі методи обробки, які при мінімальних трудових і матеріальних витрат забезпечують високу якість виготовлення деталей, вузлів та виробу в цілому. Забеспечення потрібної якості та підвищення ефективності виробництва в більшій мірі залежить від технології, що застосовується для виготовлення одягу, від методів проектування технологічних процесів, від організації управління якості послуг, в тому числі від організації контролю та оцінки якості. Звідси явна значуваність ролі технолога та конструктора на швейному підприємстві. У функції цих спеціалістів входить постійне вдосконалення технології виготовлення та розкрою швейних виробів, впровадження стандартів, приймання участі в управлінні якості послуг, у проведенні контролю та оцінки якості; проектування та організація технологічних процесів.
При пошитті обраної сукні застосовані різні методи обробки виробу. Проектований виріб рекомендується виготовляти найбільш найпростішими методами обробки. При з'єднанні середніх зрізів переду і спинки, бічних зрізів, застосуємо шов в розпрасовку, який зображений у вигляді вузла. Найбільш трудомісткою частиною у виробі є оформлення лінії талії, оскільки на рівні лінії талії присутній шкіряний бант.
На рисунку 10, представлений проектований виріб (вигляд спереду та вигляд ззаду) та схематичне зображення обробки окремих деталей та вузлів.
 
2.9 Розробка технічного опису на базову модель
 
Специфікація деталей є невідємною частиною робочої документації, яка складається на підставі креслень лекал виробу.
 
Таблиця 8. Специфікція деталей крою базової моделі
 
3. ОХОРОНА ПРАЦІ
 
3.1 Безпека життєдіяльності людини
 
Безпека життєдіяльності (БЖД) – це галузь знань та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.
Небезпеку для людини становлять явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини, або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.
Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її посвоєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов'язують відчуття небезпеки з буденними проблемами й повсякчасними клопотами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля – основні проблеми безпечного самопочуття людини.
Становлення суверенної України повинно супроводжуватися створенням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини. Основне місце в цьому процесі посідає законодавство у галузі регулювання відносин з охорони здоров'я людини та навколишнього середовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях й ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності. Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили – конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.
Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає законодавство України: про охорону здоров'я, про охорону праці, про дорожній рух, про цивільну оборону, про охорону навколишнього середовища тощо.
Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні й соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, запобігання захворюваності, інвалідності та смертності і зниження їх рівня, поліпшення спадковості. [20]
 
3.2 Заходи охорони праці на підприємстві
 
Охорона праці на виробництві починається з організації управління охороною праці. Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Законодавство про охорону праці складається із Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно – епідеміологічної служби і здійснення нею державного санітарно – епідеміологічного нагляду в Україні.
Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992р. визначає основні положення з реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Організаційні заходи по забезпеченню безпеки включають:
безпечний проект і способи попередження;
інспектування, звітність і вивчення подій;
навчання техніці безпеки та мотивуючих програм;
програми контролю безпеки;
Згідно зі Статтею 153 КЗоТ «Створення безпечних і нешкідливих умов праці», на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а такожсанітарно-побутовіумовиповиннівідповідативимогамнормативнихактів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно – гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. [21]
 
3.3 Інструктаж по техніці безпеки
 
Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться: з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання; з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю; який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого; який виконуватиме нову для нього роботу; відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.
Первинний інструктаж проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів: до початку трудового або професійного навчання; перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо. Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху 1за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.
Повторний інструктаж на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці; для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.
Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно – правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо. Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: при ліквідації аварії або стихійного лиха; при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.
Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю. Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.
При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.
Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи, особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.
У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів не обов'язково. Перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням об'єктів, машин, механізмів, устаткування; застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо. [22]
 
3.4 Техніка беспеки на підприємстві
 
Для запобігання травматизму, професійним захворюванням і аваріям на виробництві роботодавець зобов'язаний відповідно до Закону України «Про охорону праці» створити в кожному структурному підрозділі, на кожному робочому місці умови праці відповідно до норм чинного законодавства, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Під час виконання технологічних процесів у швейному виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які можуть впливати на працівників, відповідно до вимог ГОСТ 12. 0. 003-74 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация» (далі – ГОСТ 12. 0. 003-74).
Рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів мають відповідати вимогам ГОСТ 12. 1. 005-88, ГОСТ12. 4. 120-83, ГОСТ 12. 4. 123-83, ДсанПіН 3. 3. 6. 096-2002, Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01. 12. 99 №39 (далі – ДСН 3. 3. 6. 039-99), Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01. 12. 99 № 37 (ДСН 3. 3. 6. 037-99), ДСН 3. 3. 6. 042-99, ДВН В. 2. 5-28: 2006, ДСТУ ГОСТ 12. 1. 012: 2008 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования» (далі – ДСТУ ГОСТ 12. 1. 012: 2008), “Санитарных норм ультрафиолетового излучения в производственных помещениях”, затверджених Мінохорони здоров'я СРСР у 1988 році (СН 4557-88).
Для виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що використовуються у технологічному процесі швейного виробництва, повинно відповідати вимогам Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26. 10. 2011 № 1107.
Роботодавець зобов'язаний на робочих місцях зменшити або усунути шкідливі та небезпечні виробничі чинники, які негативно впливають на стан здоров'я працівників.
Усе обладнання, що використовується, модернізується та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12. 2. 061: 2009, Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12. 10. 2010 № 933, та цим Правилам. Виробниче обладнання повинне бути розміщене раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були зручними і безпечними, забезпечували безперервність технологічного процесу. [23]
Робочий зобов'язаний: - Сумлінно виконувати трудові обов'язки; - Дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; - Дотримуватися вимог цієї інструкції, інструкції про заходи пожежної безпеки, інструкції з електробезпеки; - Дотримуватися вимог з експлуатації обладнання; - Використовувати за призначенням і дбайливо ставитися до виданих засобів індивідуального захисту; - Знати місцезнаходження засобів надання долікарської допомоги, первинних засобів пожежогасіння, головних і запасних виходів, путее евакуації в разі аварій і пожежі; - Під час роботи бути уважним, не відволікатися і не відволікати інших, не допускати на робоче місце осіб, що не мають відношення до даного виду робіт; - Утримувати робоче місце в чистоті і порядку.
Робітник повинен дотримуватися правил особистої гігієни. Приймати їжу, палити, відпочивати тільки в спеціально відведеному для цього приміщенні і місці. Пити воду тільки зі спеціально призначених для цього установок.
При підйомі і переміщенні ваги вручну слід дотримуватися діючі норми гранично-допустимих навантажень для жінок: 10 кг при чергуванні з іншою роботою до 2 разів на годину і 7 кг постійно протягом робочої зміни.
Для роботи слід використовувати тільки справний інструмент або інвентар. Інструмент на робочому місці повинен бути розташований так, щоб виключалася можливість скочування або падіння. При перенесенні інструменту його гострі частини повинні бути захищені.
При виявленні несправностей устаткування, пристосувань, інструментів та інших недоліків або небезпеках на робочому місці негайно повідомити старшому зміни та керівнику і діяти відповідно до його вказівок, приступити до роботи можна тільки з їх дозволу після усунення всіх недоліків.
При виявленні займання або в разі пожежі: - Відключити обладнання; - Повідомити в пожежну охорону і керівнику, приступити до гасіння пожежі наявними в цеху первинними засобами пожежогасіння відповідно до інструкції з пожежної безпеки; - При загрозі життя залишити приміщення.
При нещасному випадку по можливості надати потерпілому першу (долікарську) допомогу, негайно повідомити про подію керівнику, вжити заходів до збереження обстановки події (стан обладнання), якщо це не створює небезпеки для оточуючих.
Робітникові забороняється: - Працювати на несправному обладнанні зі знятими, несправними або неправильно встановленими огороджувальними, блокувальними або сигнальними пристроями, при несправності або відсутності захисного заземлення; - Виконувати роботи без відповідних засобів індивідуального захисту; - Доторкатися до струмоведучих частин обладнання, самостійно усувати несправності в електрообладнанні і освітленні; - Використовувати не за призначенням засоби пожежогасіння; - Включати і зупиняти (крім аварійних випадків) обладнання, на якому не доручено працювати; - Відчиняти двері електрошаф.
За невиконання вимог безпеки, викладених у цій інструкції, робітник несе відповідальність згідно з чинним законодавством.
Правила поведінки під час роботи та після роботи на швейному підприємстві – Перш ніж приступити до роботи потрібно пройти інструктаж. – Привести в порядок свій одяг. – Перед початком роботи потрібно перевірте своє робоче місце, швейне обладнання, і переконайтеся в його справності, наявності огороджень. - Перевірити, чи встановлена лапка з запобіжником від проколу пальців, чи є огородження на обертових частинах швейного обладнання. – Переконатися, що все в порядку і приступати до роботи. – Рекомендується провітрювання (протягом доби) штучних і синтетичних матеріалів (шкіри, хутра) на початок їх розкроювання. – Поверхня розкрійних столів мусить бути гладкою, без задирок, тріщин та інших дефектів. – Не відволікатися, і не відволікати сусідів сторонніми розмовами. – Виконувати тільки ту роботу, яка вам доручена, за умови, що безпечні способи її виконання добре вам відомі. При отриманні нової (незнайомої) роботи або в сумнівних випадках зверніться до керівника за додатковими роз'ясненнями та інструктажем. [24] Отже, правила техніки безпеки – правові норми, що передбачають заходи із забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. Вміщують обов'язкові вимоги, яким повинні задовольняти підприємства в цілому, виробничі приміщення, всі види обладнання й технологічні процеси з точки зору безпеки праці.
 
4. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ
 
4.1 Виробнича програма
 
Розроблену модель планується впроваджувати в виробництво за таких вихідних даних:
Чисельність швейної бригади- 4 людини
Середній тарифний розряд-4
Тарифна ставка-11, 015 грн
Норма часу на пошиття виробу-8, 6 год
Коефіцієнт змінності-1
Чисельність розкрійників-1 людина
Середній тарифний розряд- 5
Тарифна ставка-12, 032 грн
Норма часу на розкрій виробу-2, 5 год
Коефіцієнт змінності-1
Чисельність приймальників-1 людина
Середній тарифний розряд-2
Тарифна ставка-8, 975
Коефіцієнт змінності -1
Виробнична програма заповнюється на основі даних:
Для розрахунку обсягу виробництва потоку в натуральному вимірі за рік необхідно знати кількість робочих змін у році. Для цього необхідно розрахувати баланс робочого часу на поточний рік.
Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у поточному пероді, який відповідає нуменклатурою асортименту і відповідає вимогам плану продажу, вона обумовлює завданняпо введенню в дію виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті, тощо.
Виробнича програма визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і доставлена споживачам 
 
Таблиця 1. Баланс робочого часу 
Кількість днів у роціКількість робочих днівКількість робочих годин у році
ВсьогоВ тому числіВсьогоВ тому числі
ВихіднихСвяткових8 год. 7 год.
1234567
36510410233223101854
 
Кількість робочих годин у році:
Тпл=п8*8+п7*7
Тпл=223*8+10*7=1854
Тпл- плановий фонд робочого часу одного робітника; год;
п8 – кількість 8- годинних робочих змін;
п7- кількість 7- годинних робочих змін;
Середня тривалість зміни визначається за формулою:
Тзм= (П8*8+п7 * 7) /ДР
Тзм= (223 * 8+10*7) /233=1854/233=7, 96
Тзм – середня тривалість зміни, год. ДР – кількість робочих днів у році
1. 2 Розрахунок виробничої програми.
Загальний плановий фонд робочого часу:
Ф= Ч р. н. *Тпл*Кзм
Ф= 4*1854*1=7416
Де, Ч. р. н. – кількість робітників в потоці, люд. ;
Кзм- коефіцієнт змінності (кількість змін роботи протягом доби)
Випуск продукції в зміну, одиниць:
Взм=Ч. р. н *Тзм/Нч
Взм= 4*7, 96/8, 6=3, 7
Де, Нч- норма часу на один виріб, год
Випуск продукції в день, одиниць:
В= Взм*Кзм
В=3, 7*1=3, 7
Випуск продукції за плановий період, одиниць
Впл=Взм*Кзм*Др
Впл=3, 7*1*233=862, 1
Випуск продукції в нормо годинах за рік:
Впл. н. г. = Впл*Нч
Впл. н. г. =862, 1 *8, 6=74140
Результати обчислень занесені в таблицю 2.
Таблиця 2. Виробнича програма 
 
Вид виробу
 
Чисель-ність робітни-ків в потоці за зміну, Чр. н.
 
Норма часу на один виріб, год., Нч
 
Кількість днів пошиття, Др
 
Випуск виробів, одиниць
 
Випуск продукції в нормо годинах, Впл. н. г. 
 
В зміну, Взм
В день, Вдн
За плановий період, Впл
12345678
Сукня48, 62333, 73, 7862, 174140
 
4.2 Штати і фонд заробітної плати робітників основного виробництва
 
Вихідними даними для розрахунку є:
Перелік професій робітників по переходах виробництва;
Норма часу;
Норми обслуговування;
Тарифні ставки робітників;
Системи оплати праці робітників;
Відсоток премії;
Відсоток доплат до фонду оплати праці;
Плановий час роботи робітників.
Розрахунок чисельності та річного фонду оплати праці робітників, які знаходяться на відрядно преміальній оплаті праці.
Для кравців та закрійників
Явочна чисельність робітників, чол. :
Чя=Взм*Нч*Кзм/Тзм
Кравці: Чя=3, 7*8, 6*1/7, 96=4
Закрійники: Чя= 3, 7*2, 5*1/7, 96=1
Відпрацьовано людино-години
Чя*Тпл
Кравці: 4*1854=7416
Закрійники: 1*1854=1854
Основна заробітна плата, грн.
Бригадна відрядна розцінка, грн. за 1-н виріб:
Рвід. бр. =Тст. бр. сер. *Нч
Кравці: 11, 015*8, 6=94, 7
Закрійники: 12, 032*2, 5=30
де Нч- норма часу на одиницю виробу, годин.
Проста відрядна заробітна плата (тарифний фонд), грн.
Звід. бр=Рвід. бр*Впл
Кравці: Звід. бр=94, 7*862, 1=81640
Закрійники: Звід. бр=30*862, 1=25863
Сума премії, грн.
Пр=% Пр*Звід/100
Кравці: Пр=20*81640/100=16328
Закрійники: Пр=20*25863/100=5172
Де% ПР – відсоток перемії
Доплати до тарифного фонду включають оплату за пільгові години підліткам, жінкам, учням; за виконання громадських обов'язків; за навчання в вищих учбових закладах; за навчання учнів тощо.
Відсоток цих оплат прийнятий до даних підпрємства практики -0, 9% -% Дзаг.
Дзаг=Звід% Дзаг/100
Кравці: Дзаг=81640*1/100=816
Закрійники: Дзаг=25863*1/100=258
Оплата чергових відпусток, грн. :
Ов= (Зосн+Пр+Дзаг) *0, 1
Кравці: Ов= (81640+16328+816) *0, 1=9878
Закрійники: Ов= (25863+5172+258) *0, 1=3129
Всього додаткова заробітна плата, грн. :
Здод=Пр+Дзаг+Ов
Швачки: Здод=16328+816+9878=27022
Закрійники: Здод=5172+285+3129=8559
Річний фонд оплати праці, грн. :
ФОП=Зосн+Здод
Кравці: ФОП=81640+27022=108662
Закрійники: ФОП=25863+8559=34422
Середньомісячна заробітна плата, грн. :
Зсер. =ФОП/ (Чя*12)
Кравці: Зсер. =108662/ (4*12) =2263
Закрійники: Зсер. =34422/ (1*12) =2868
2. 2 Розрахунок чисельності та річного фонду робітників, які знаходяться на почасовоо-преміальній оплаті праці.
За даною методикою здійснюється розрахунок чисельності та річного фонду оплати праці приймальників. Результати обчислення будуть занесені в таблицю 3.
Відпрацьовані людино-години;
Чя поч. * Тпл
1*1854=1854
Основна заробітна плата, грн
Проста почасова заробітна плата (тарифний фонд), грн. :
Зпоч=Тст. поч*Чя. поч*Тпл
Зпоч=8, 975*1854=16639
Сума премії, грн. :
Пр=% Пр*Зпоч/100
Пр=20*16639/100=3327
Доплата до тарифного фонду, грн. :
Дзаг=Зпоч*% Дзаг/100
Дзаг=16639*1/100=166
Оплата чергових відпусток, грн. :
Ов= (Зосн+Пр+Дзаг) *0, 1
Ов= (16639+3327+166) *0, 1=2013
Всього додаткова заробітна плата грн. :
Здод=Пр+Дзаг+Ов
Здод=3327+166+2013=5506
Річний фонд оплати праці, грн. :
ФОП=Зосн+Здод
ФОП=16639+5506=22145
Середньомісячна заробітна плата, грн. :
Зсер=ФОП/ (Чя*12)
Зсер=22145/ (1*12) =1845
Результати обчислень представлені в таблиці 3.
 
Таблиця 3. Штати та річний фонд оплати праці робітників основного іиробництва. 
Професії робітниківОбсяг робіт по цеху за змінуЗмінна норма виробітку на 1-го робітникаЯвочна чисельністьСередній тарифний розрядСистема оплати праціГодинна тарифна ставка, грнВідпрацьовано люино-години
ВсьогоВ 1-ну зміну
123456789
Кравці3, 73, 7444в/п11, 0157416
Закрійники3, 73, 7115в/п12, 0321854
Приймальники3, 73, 7112п/п 8, 9751854
Разом--66----
Основна оплата праці (тарифний фонд), грнДодаткова оплата праці, грнФОП, грн. 
Доплати до тарифного фондуПреміяОплата відпусток, грн. Усього додаткова оплата праці, грн.
% ПрСума, грн
10111213141516
816408162016328987827022108662
258632582051723129855934422
166391662033272013550622145
124142----41087165229
 
1. 3Калькуляція собівартості одного виробу.
Основна заробітня плата, грн. ;
Зосн=Зосн/Впл
Зосн=124142/862, 1=144
Додаткова заробітна плата, грн., :
Здод=Здод/Впл
Здод=41087/862, 1=47
Відрахування до єдиного соціального внеску, грн., :
ФОП'=Зос+Здод
ФОП'=144+47=191
(приймається у розмірі 37% від фонду оплати праці)
Вс=% єдинонго соціального внеску *ФОП
Вс=191*0, 37=70
Накладні витрати, грн. ;
Орієнтований перелік накладних витрат:
Нарахування на заробітну плату, страхові внески до соціальних фондів, витрати пов'язані з виплатою оренд плати, оплата комунальних послуг, витрати на матеріали загального користування, покупні технологічні вироби багаторазового користування, інструменти, внески та обов'язкові платежі, витрати на відрядження, придбання літератури для нормативного та інформаційного – методичного забезпечення, підвищення кваліфікації кадрів.
Нв= Зос*% НВ/100
Нв=144*50/100=72
Витрати по всіх статтях калькуляції занесено в таблицю 4.
Таблиця4. Калькуляція собівартості виробу. 
№Статті калькуляціїВитрати на 1 виріб, грн. Структура собівартості, % 
1Основна заробітна плата14443
2Додаткова заробітна плата4714
3 Відрахування до єдиного соціального внеску7021
4Накладні витрати7222
Повна собівартість333100
 Основні техніко-економічні показники
Собівартість нормо-години, грн. ;
Внг= Сп/ (Чр*Тпл)
Внг= 287079/ (4*1854) =38
Вартість продукції в цінах підприємствагрн;
Вр=Впл*Ц
Вр862, 1*382=329322
Прибуток від реалізації продукції, грн:
Пр=Вр-Сп
Сп=ВП*С
Пр=329322-287079=42243
Сп=862, 1*333=287079
де Сп-повна собівартість продукції
Рентабельність продукції%:
Рп=Пр/Сп*100
Рп=42243/287079*100=15%
Затрати на 1 грн товарної продукції, коп:
Зт=Сп/ВР*100
Зт=287079/329322*100=87
Вільна відпускна ціна, грн:
Цвв=Ц*К
Цвв=382*1, 05=401
Вартість продукції у вільних цінах, грн:
Ввв=Впл*Цвв
Ввв=862, 1*401=345702
Середньомісячна зарплата 1-го робітника, грн:
Зсер=ФОП/ (Чр*12)
Зсер=165229/ (4*12) =2294
Продуктивніст праці одного робітника в місяць, грн ;
ППод=Впл/Чр*12
ППод=862, 1/6*12=12
Продуктивність праці одного робітника в рік, грн. ;
ППво=Впл. в. о/Чр
ППво=329322/6=54887
Результат розрахунків подані в таблиці техніко-економічні показників.
Таблиця 5. Основні техніко-економічні показники
№ п/пПоказникЗначення
1Річний обсяг виробництва-
1. 1Одиниць виробів, штук862, 1
1. 2У цінах підприємства, тис. грн.. 329
1. 3У вільних відпускних цінах, тис. грн. 345
2Середньомісячна зарплата одного робітника, грн.. 2294
3Прибуток від реалізації продукції, тис. грн42, 2
4Рентабельність продукції, % 15
5Затрати на 1грн., товарної продукції, коп. 87
6Собівартість одного виробу, грн333
7Продуктивність праці одного робітника в місяць, грн. 12
8Продуктивність праці одного робітника в рік, грн.. 54887
 
ВИСНОВОК
 
Мода – це своєрідна форма свободи слова. Мода охоплює не тільки одяг, але також і аксесуари, коштовності, зачіски, критерії краси і багато іншого. Саме тому, те, що ми носимо і те, як ми носимо одяг, аксесуари, взуття, для інших людей представляє собою своєрідну стенограму, по якій можна прочитати справжній стан речей.
Метою даного дипломного проекту була розробка проектно-конструкторської документації на жіночу святкову сукню для індивідуального виробництва в умовах швейного ательє «Стиль».
На першому етапі дипломного проекту було здійснено опис групи споживачів, аналіз вимог до вибраного виду одягу, проаналізовано сучасний напрямок моди та в подальшому- розробка ескізів моделей-пропозицій. По наведеним даним розробляється модель, розміром 158-88-90, з молодіжним типом габітусу і змішаним типом темпераменту, флегматик-сангвінік, з нормальною поставою, мезоморфним типом пропорцій і нормальною тіло будовою.
В конструкторсько-технологічному розділі-підібраний відповідний за вимогами, способам обробки ідогляду, пакет матеріалів, взяті необхідні розмірні ознаки і розраховані надбавки для побудови базової конструкції жіночої сукні.
Сформовано та побудовано базову конструкцію, де розробка модельної конструкції виконується на основі базової моделі. Розробка базової конструкції була виконана за допомогою комп'ютерної системи проектування «Julivi». Проведено технічне моделювання, після чого виготовлено лекала модельної конструкції. Було виконано градацію всіх деталей верху на суміжні розміри і зростання.
В загальному розділі з метою попередження нещасних випадків було приведено основні законодавчі нормативні актиз охорони праці, інструктажі по техніці безпеки, наведені загальні вимоги по техніці безпеки задля попередження нещасних випадків на виробництві.
На четвертому етапі дипломного проекту проаналізувавши основні економічні показники, можна сказати, що впровадження жіночої святкової сукні на підприємстві є доцільним. Адже воно має необхідні кошти для подальшого розвитку та підвищення ефективності підприємства, що в свою чергу передбачає збільшення економічного ефекту на одиницю витрат продукції підприємства. Щорічний прибуток становить 54887 тис. грн, при рентабельності -15%
Прибуток дає можливість розширювати виробництво, покращувати умови праці, створити так звану соціальну сферу підприємства, здійснити матеріальне заохочення.
Таким чином, підсумком проведеної роботи є розробка проектно – конструкторської документації на жіночу святкову сукню для індивідуального виробництва в умовах ательє «Стиль».
 
Література
 
Журнал «АТЕЛЬЄ»
Мережа інтернет: http: //wellconstruction. ru/konstr2/harakteristika-metodiki-konstruirovaniya-m-myuller-i-syin
Патлашенко О. А « Матеріалознавство швейного виробництва» 2007р.
Технологія швейного производства. Э. К. Амирова, А. Т. Труханова.
Дунаевская Т. Н. Коблякова Е. П, Ивлева Г. С. Розмерная типология с основами анатомии и морфологии человека, М. 1980. 216с.
Коблякова Е. Б., Савостицький A. B., Ивлева Г. С. Основи конструирования одежды. – М
Технологія швейного виробництва. Першина Л. Ф., Петрова C. B.,
ГОСТ 2. 105-79. ЕСКД. Общие требования к текстовим документам.
ГОСТ 2. 304-81. ЕСКД. Шрифты чертежные.
Єрмакова К. І. «Основні та похідні лекала».
Рахманов Н. А., Стаханов С. И Устранение дефектов одежді М., 1985. -128с.
Мозговая Г. Г. «Швейне справу»
Стельмашенко В. І. «Споживчі властивості матеріалів»
Янцевський Е. А., Тимашева З. М. «Конструювання одягу та особливості виготовлення легкого одягу складних форм»
Труханова А. Т. «Технологія швейних виробів»
Мозговая Г. Г. «Швейне справу»
Коблякова Є. Б. та ін «Основи конструювання одягу»
Жолобчук В. В. «Модні костюми»
Єгорова Р. І., Моностирская А. М. «Вчися шити»
Труханова А. Т. «Трішкін кафтан»
Книшова Є. М., Панфілова Є. Є. «Економіка організації»
Труханова А. Т. «Ілюстроване посібник з технології швейних виробів
Мамедова О. Ю. «Сучасна економіка»
Чернякова В. М. «Технологія обробки тканини».
Фото Капча