Країнознавство

Господарство. В економіці Кенії домінуючою галуззю є сільське господарство, в ньому зайнято до 70 % економічно активного населення. Основна харчова культура — це кукурудза, а також пшениця та рис, які доповнюються овочами та фруктами. Експортні товарні сільськогосподарські рослини — це чай (3-тє місце у світі), банани, ананаси, кава, бавовна та цукрова тростина. На узбережжі вирощують кокосові пальми та горіхи кеш'ю. Тваринництво в основному має м'ясо-молочний напрям. За поголів'ям верблюдів Кенія посідає сьоме місце у світі. На узбережжі Індійського океану та великих озер розвинуте рибальство.

Серед галузей промисловості виділяється харчова та легка. Перша переробляє сільськогосподарську сировину. Легка промисловість, серед галузей якої домінує текстильна та шкіряна, теж орієнтуються на вирощування бавовнику та тваринництво. З'явилися перші автоскладальні та нафтопереробні заводи. Серед будівельної індустрії виділяють цементні заводи.

Транспортне забезпечення країни недостатнє. Довжина залізниць перевищує 2,5 тис. км. Серед 70 тис. км автомобільних доріг лише 15 % мають асфальтове покриття. У зовнішніх економічних зв'язках найголовнішу роль відіграє морський транспорт. Головний морський порт країни Момбаса. Туристи до Кенії потрапляють через два міжнародних аеропорти, які знаходяться у Найробі та Момбасі. Для перевезення туристів широко використовують джипи, а також повітряні кулі.

Культура та соціальний розвиток. Обов'язковою є 8-річна освіта. Майже 70 % населення Кенії вміє читати й писати. На 1000 тис. осіб припадає 187 студентів. Один лікар припадає майже на 10 тис. осіб. Смертність дітей до 1 року становить близько 70 %о. Тривалість життя і жінок, і чоловіків у середньому становить 54 років.

Найбільше об'єктів культурно-історичної спадщини знаходиться на узбережжі. У Момбасі та сусідньому середньовічному місті Мкарані є мечеті, християнські монастирі та навіть індійський храм XIV—XIX ст. Курорт Малінді на березі Індійського океану, крім чудових пляжів і фешенебельних готелів, має об'єкти XIV— XVII ст. У Найробі знаходиться великий національний музей, культурний центр, художня галерея.

На жаль, у світі Кенія виділяється одним із найвищих на планеті рівнем захворюваності населення на СНІД.

Республіка Кенія визнала незалежність України 6 травня 1993 р. Тоді ж було підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин між двома країнами.

Запитання та завдання

1.  Назвіть і покажіть на карті країни, з якими межує Кенія.

2.  Охарактеризуйте рослинний і тваринний світ Кенії.

3.  Які особливості етнічного і релігійного складу населення Кенії?

4. Яка галузь господарства Кенії є домінуючою?

 

8.5. Країни Південної Африки

До регіону Південної Африки належить п'ять держав: Ботсвана, Лесото, Намібія, Південно-Африканська Республіка та Свазіленд. Це доволі специфічна частина Африки з дуже сильним впливом на усі сторони життя, насамперед на економіку, європейських поселенців. Хоча політична влада тут належить корінним жителям, економіка та фінанси знаходяться в руках європейців. Регіональним лідером є Південно-Африканська Республіка (ПАР), найбільш економічно розвинена держава Африки.

 

8.5.1. Південно-Африканська Республіка

Загальні відомості. Офіційна назва — Південно-Африканська Республіка (у деяких джерелах Південна Африка). Столиця — Преторія (адміністративна) (700 тис. осіб) і Кейптаун (законодавча) (900 тис. осіб). Населення — 46 млн осіб (27-ме місце у світі). Площа — 1,2 млн км2 (24-те місце у світі). Державні мови — африкаанс (в основі староголландська) та англійська. Грошова одиниця — ранд.

Географічне положення. ПАР знаходиться на крайньому півдні Африки. З півдня, сходу та заходу вона омивається водами Індійського та Атлантичного океанів. Межує з Намібією, Ботсваною, Зімбабве на півночі. На північному сході кордони з Мозамбіком і Свазілендом. У межах ПАР знаходиться держава Лесото. Вихід до двох океанів на магістральних морських шляхах доволі сприятливий для соціально-економічного розвитку.

Історія виникнення та розвитку. З давніх-давен була заселена племенами бушменів і готтентотів. У XVI ст. масове переселення з півночі народів банту. З XVII ст. з'явилися перші європейські поселенці. Спочатку це були голландці (бури), потім французи, ще пізніше — британці. Бури створили на півдні Африки кілька республік. Наприкінці XIX ст. британці почали анексію територій, які бури вважали своїми, та встановлювали там свої закони. Це призвело до англо-бурських воєн. Спочатку бури перемогли, але на початку XX ст. війну виграла Велика Британія. Вона об'єднала свої колонії в Південній Африці з бурськими державами та утворила Південно-Африканський Союз. З 1948 р. початок політики апартеїду. У 1949 р. анексувала Намібію. З 1961 р. вийшла з Британської Співдружності Націй. У цей час і була проголошена ПАР. Зростання расових заворушень і міжнародна ізоляція привели у 1991 р. до ліквідації апартеїду. У 1994 р. відбулися вільні загальні вибори, де перемогу отримали корінні африканці на чолі з Н. Манделою. ПАР увійшла до ОАЄ та Британської Співдружності Націй.

Державний устрій і форма правління. ПАР — унітарна держава, президентська республіка. Глава держави та уряду — президент. Законодавча влада належить двопалатному парламенту. Він складається з національної асамблеї та національної ради провінцій. Термін повноважень депутатів — п'ять років. їх загальна кількість — 400. Країна має 9 провінцій.

Природні умови та ресурси. Рельєф ПАР досить різноманітний. Низовинні ділянки трапляються лише біля кордону з Мозамбіком. Внутрішні райони — це підвищені плато, краї якого припідняті. На сході здіймаються химерні складчасті Драконові гори. Тут знаходиться найвища вершина країни —