+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
у війську Джанібека почалась чума. Гарбіеле де Мусі у своїй хроніці відзначив, що Джанібек наказав закидувати Каффу трупами померлих від чуми. Але навіть такі заходи не дали результату. Під час облоги Каффи папа римський з Авіньйону Климент VI закликав генуезців усіляко допомагати мешканцям Каффи. Після того, як каффинці змусили татар відступити, голова католицької церкви уславив мужність захисників міста11.
Ібн Баттута називав Узбека грозою румійців, тобто ромеїв, або православних. У 1322 р. у Болгарії змінилась династія. Замість Тетеровичів Болгарією стали правити Шишмановичі12. Болгарський цар став союзником татар, які у 20-х роках XIV ст. спустошували візантійську Фракію13. Перше вторгнення військ Узбека у Фракію, на думку І. Вашарі, відбулось у 1321 р. 14 У 1323 р. у Фракію вдерлось татарське військо під командуванням Тайтака і Тоглу-Тархана. Іоанн Кантакузин переміг татар у Промосулу та Черномена. Попри свідчення Іоанна Кантакузина, військо названих полководців навряд чи було чимось більшим за розвідувальні загони15. У 1331 р. татари знову з’явилися у Фракії, і на цей раз вже ромеї втікали від татар до Росо- кастрона16. Візантійська імперія сплачувала данину Золотій Орді. Коли ромеї припинили платити данину, татари у 1337 р. спустошили Фракію до самого Геллеспонта. Протягом 50 днів татари спустошували візантійські землі. У 1341 р. Узбек готувався до нового вторгнення у Візантію, і лише посольство Дмітрія Кідоніса відвернуло цю загрозу17.
За часів правління в Золотій Орді хана Узбека татари під командуванням намісника Солхата Тюлек-Тимура тричі (1322, 1323, 1328 рр.) спустошували Судак (Сугдею). Х. -Ф. Байер датує ці походи по-іншому – 1317, 1322, 1327 рр. Перша війна мешканців Судака з підданими Улуса Джучи взагалі відбулась у 1249 р., коли населення міста повстало проти збирачів данини. У відповідь на це війська Бату здійснили набіг і знову підкорили Судак своїй владі. У тому ж році відбувався перепис монголами населення у всьому Криму. Вільгельм Рубрук інфомував Людовіка Х Святого, що місто Судак залежить від Бату та Сартака18. У зв’язку з політикою Узбек-хана необхідно розглядати походи Тюлек-Тимура на Судак. Здійснювати свої набіги Тюлек- Тимур з клану кият міг тільки зі згоди Узбека та його санкції. Судак був володінням іншої держави ромеїв – Трапезундської імперії, проте для татар це не було важливим, оскільки для них на першому місці була здобич від походів на слабких православних сусідів.
З агрессивною політикою по відношенню до православних в Узбека контрастувала політика сприяння представникам італійських міст-держав. Генуезці дістали змогу торгувати у Кілії та Лікостомо. У цих містах знаходились генуезькі факторії, а самі міста залишались у складі Золотої Орди. Аналогічно було і у місті Азак (Азов). У місті знаходилось європейське поселення – Тана, сам Азак залишався під владою татар. Приклад Каффи, як керованої італійцями колонії, є виключенням з правил. Це пояснюється достатньо легко, оскільки всі інші поселення існували і до італійців. Каффу ж заснували італійці, й, ймовірно, від самого свого заснування вона мала особливий статус. У 1332 р. був підписаний договір Венеції з Узбеком. Хан видав спеціальний ярлик, який дозволяв венеційцям торгувати у володіннях хана. Це стало можливим завдяки місії А. Дзено та Н. Джустініано, котра прибула до татар за два місяці до публікації ярлика. Азак, у якому була заснована венеційська факторія, залишався золотоординським містом, а його правителем був Мухаммед-ходжа ал-Хорезмі. Поряд з татарами та венецій- цями у Азаці були присутні й генуезці. Здавалось би, що зв’язує Азак з Кримом? Однак зв’язок таки є, оскільки від монетного двору Крим (Солхат) залежав грошовий обіг у Азаці до першої чверті XIV ст., проте навіть після появи у Азаці власного чекану регіон Азаку був міцно пов’язаний з Кримом. До округа Крим у географічному трактаті Шіхаб ад-Діна Абу-л-Аббса Ахмеда Алі ал-Калкашанді відносився навіть Укек на Волзі. Крим політично та економічно був пов’язаний з Поволжям та Надазов’ям19.
У 1342 р. наступила криза у відносинах між венеційцями та генуезцями. Проте це деякий час не впливало на відносини з Золотою Ордою. Джанібек 30 вересня 1342 р. був лояльним до венеційців. За них клопотали еміри Нангудай, Алі, Могулбуга, Ахмат, Беклемиш, Куртка-бахші, Кутлуг-Тимур, Ай-Тимур20. До конфлікту Золотої Орди з Венецією спричинили деякі зухвалі дії венеційців. У 1343 р. відбулось загострення відносин. У серпні чи вересні сталася суперечка між Андреоло Чіврано та Ходжою Омером, у результаті чого татарин загинув. Багато генуезців, венеційців, флорентійців та інших європейців було вбито та пограбовано татарами. Венеційці у листопаді 1343 р. надіслали слідчу комісію у Тану-Азак і заарештували Чіврано. Андреа Дандоло надіслав у Азак місію Ніколетто Райнеріо та Дзанаккі Барбафела. Після перебування у Азаці вони попрямували у ставку Джані- бека. 28 квітня 1344 р. дож отримав інформацію від послів про перемовини. Татари очікували великого венеційського посольства. У червні 1344 р. Марко Лоредан та Коррадо Цигала вели перемовини про відшкодування збитків. Венеційці домовились з генуезцями про спільне посольство, проте генуезці не дотримали своєї обіцянки і вели сепаратні перемовини. Генуезці вже у 1344 р. торгували з татарами. Венеційці протестували, і генуезький дож був вимушений