Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кримінальна відповідальність за порушення авторського та суміжних прав

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

злочинами подібної тяжкості.

Як зазначає доктор права, адвокат Майк Едвардс (Англія), кожному з правопорушень, які посягають на авторське право і суміжні права має відповідати суворе покарання, яке засноване на таких принципах:
- мінімальне покарання повинно бути передбачено навіть у разі перших порушень;
- штрафи і санкції мають застосовуватись щодо кожного випадку порушення авторських прав;
- на додаток до штрафів повинно застосовуватись позбавлення волі, або ці покарання мають застосовуватись одночасно;
- покарання повинні бути суворішими за повторне або наступне правопорушення.
 
2.2 Судова практика застосування кримінального законодавства щодо порушення авторського права та суміжних прав
 
Як свідчить практика судового розгляду кримінальних справ за ст. 176 КК України, зазвичай підсудні майже в усіх випадках підпадають під дію законів України «Про амністію», і тому не притягуються до кримінальної відповідальності. Так, у кримінальній справі №20-32 за обвинуваченням К. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України, розглянутої 16 вересня 2003 р. Шевченківським райсудом м. Києва, підсудний просив припинити щодо нього кримінальну справу, застосувавши Закон України «Про амністію» від 11 липня 2003 р. Прокурор проти застосування стосовно К. цього Закону не заперечує та вважає можливим провадження у справі щодо останнього закрити на підставі ст. 6, п. 4 ст. 248 КПК України, п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію». Відповідно до п. «б» ст. 1 Закону «Про амністію» підлягають звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п’яти років – чоловіки, які мають неповнолітніх дітей. К. вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні злочину, який не є тяжким, а також, який вчинено до вступу Закону «Про амністію» в законну силу, має на утриманні неповнолітню дитину – сина С., 23 липня 1988 року народження. Підстав, за яких на нього б не поширювалась амністія, судом не встановлено... «.
Аналогічна ситуація має місце і при судовому розгляді низки інших кримінальних справ про порушення авторського права і суміжних прав.
Постанова Пленуму Верховного суду України від 04 червня 2010 р. N 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» дає роз’яснення щодо розміщення об’єктів авторського права та суміжних прав у мережі Інтернет. Відповідно «розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором, тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. При вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права».
Покарання за ст. 176 КК України у певній мірі відповідають міжнародним нормам, рівню, передбаченому законодавством держав-членів Європейського Союзу, покаранням, встановленим за вчинення аналогічного злочину у зарубіжних країнах, та зміцнюють кримінально-правову охорону авторського права і суміжних прав в Україні.
За даними Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України найбільш поширеним видом покарання за ст. 176 КК України є штраф. У більшості випадків суди як покарання за порушення авторського права і суміжних прав застосовують до підсудних штрафи у розмірі від 3400 грн до 8500 грн.
За даними щорічного глобального дослідження піратства у галузі програмного забезпечення, яке було оприлюднене Асоціацією виробників програмного забезпечення (BSA), Україна залишається серед країн з найвищим рівнем комп’ютерного піратства у світі, поряд із такими державами, як Зімбабве, Венесуела, Іран тощо. Рівень використання неліцензійного програмного забезпечення в Україні у 2010р. зріс і становив 84%, що є одним із найвищих у Європі, а втрати національної економіки від комп’ютерного піратства склали 534 млн. доларів США на рік. При цьому в половині із 110 країн світу, де проводилось дослідження, рівень піратства знизився, і лише в 15% – виріс.
Аналіз викритих протягом 2002-2008 року злочинів свідчить, що серед 1798 виявлених злочинів 52% складають злочини, пов'язані з незаконним використанням комп'ютерного програмного забезпечення.
 
Висновки
 
Встановлення кримінальної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав спрямоване на реалізацію положень Конституції України, що гарантують право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності, а також гарантують захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Міжнародна охорона у сфері авторського права і суміжних прав нині динамічно розвивається. Швидке зростання темпів застосування цифрової технології, зокрема глобальних мереж, викликає необхідність постійної уваги в питаннях охорони, здійснення і забезпечення дотримання авторського права.
Істотним недоліком системи захисту інтелектуальної власності є її занадто низька ефективність. Порушники права інтелектуальної власності не дуже бояться застосування до них встановлених чинним законодавством санкцій. Інколи доходи від неправомірного використання чужого твору чи об'єкта суміжного права перевищують встановлені санкції у сотні раз і з лихвою перекривають понесені витрати.
Недоліками існуючої системи захисту права інтелектуальної власної є також відсутність спеціалізованих судів і суддів, що зумовлює досить тривалі строки розгляду навіть не дуже складних справ з приводу порушення права інтелектуальної власності. Ще однією причиною недостатньої ефективності захисту права інтелектуальної власності є численні можливості уникнути відповідальності порушника за невиконання уже прийнятого судом рішення у справі на користь позивача, що дає йому можливість зволікати з виконанням довгі роки.
Для більш суворого покарання за порушення авторського права законодавцем треба посилити ступінь відповідальності шляхом значного збільшення розміру штрафів.
 
Список використаних джерел
 
1. Конституція України від 28. 06. 1996 № 254к/96-ВР, (Електронний ресурс) Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/254.
2. Кримінальний кодекс України від 5. 04. 2001 р. № 2341 – ІІІ (Електронний ресурс). Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/2341-14
3. Постатейний коментар до Кримінального кодексу України (Електронний ресурс). Режим доступу: http: //ukrkniga. org. ua/ukrkniga-text/books/_book-699. htm
4. Закон України « Про авторське право та суміжні права» від 23. 12. 1993 № 3792-XII. (Електронний ресурс), Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/3792-12
5. Закон України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 р. (ст. ст. З, 4, 13, 24).
6. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм « від 23 березня 2000 р.
7. Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 № 435-IV
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 1984 № 8073-X
9. Юридична енциклопедія / Ред. колегія: Ю. С. Шемшученко, М. П. Зяблюк, В. П. Горбатенко, В. Д. Гончаренко та ін. – 1-й т. А-Г. – К., Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998.
10. Жаров В. С. Стан та перспективи розвитку законодавства України у сфері інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 10. – С. 8.
11. Займовский С. Г. Авторское право. – М., 1914. (http: //www. readoz. com/publication/read? i=1028188#page4)
12. Іванов В. М. Історія держави і права України. Навчальний посібник. – К. : Атіка, 2003.
13. Коваль А. М. Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК України) : позиція сторони захисту у кримінальних справах // Адвокат. – 2004. – № 1. – С. 22-25.
14. Пилипенко А. Новый законъ об авторскомъ правъ. – СПб. : Изданіе А. С. Суворина, 1911.
15. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. (упорядник та автор нарису К. А. Вислобоков, відповід. редактор та автор передмови Ю. С. Шемшу-ченко). – К., 1997.
16. Сташис В. В., Таций В. Я. Кримінальне право України Особлива частина. Підручник – Х. : Право, 2010.
17. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. – К. : А. С. К., 2001. – 352 с.
18. Судова практика щодо притягнення до кримінальної відповідальності в сфері авторського права – http: //zakon. nau. ua
Фото Капча