Кримінально-правова характеристика використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

 

РОЗДІЛ І

ОБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ВИКОРИСТАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ

1.1 Об'єкт використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

1.2 Об'єктивна сторона використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

РОЗДІЛ ІІ

СУБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ВИКОРИСТАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ

2.1 Суб'єкт використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом 

2.2 Суб'єктивна сторона використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

РОЗДІЛ ІІІ

ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ САНКЦІЇ ПЕРЕДБАЧЕНОЇ СТАТТЕЮ 150¹ КК УКРАЇНИ «ВИКОРИСТАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ ДЛЯ ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ» 

 

 

Актуальність теми. Сучасний стан становлення України як правової держави характеризується спрямованістю на забезпечення прав і свобод людини, вільний і всебічний розвиток її особистості, а також виховання людини в дусі поваги до національних традицій та законодавства України. Згідно зі статтею 23 Конституції України, кожна людина має право на розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. [1]

Забезпечення прав дитини відноситься до глобальних проблем сучасності, в вирішенні якої  зацікавлена  вся  світова  спільнота.  Це  пояснюється визначною роллю підростаючого  покоління  в  гарантуванні  життєздатності суспільства  та  прогнозування  його  майбутнього розвитку. Однак слід визнати, що часто підкреслюється, що ні одна держава в світі  не  може  претендувати  на  роль  взірця  в області дотримання прав дитини. 

Згідно статті 36 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року  држави, що її ратифікували, зобов’язані захищати дитину від усіх форм експлуатації , що завдають шкоди будь-якому аспекту життя дитини. Згідно статті 37 тієї ж конвенції , держави-учасниці мають забезпечити, щоб жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання [5]

Згідно Конвенції про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182 , до цих «найгірших форм дитячої праці відноситься «… робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдавати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей. А жебракування і є саме такою роботою. [6]

Згідно  із  Законом  № 894-VІ  від 15 січня 2009 р.  Кримінальний  кодекс України (далі – КК)  доповнено  новою  статтею 150¹, яка  передбачила відповідальність за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. [2]

Предметом дослідження курсової роботи є  кримінально-правова характеристика використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом і запобігання.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із запобіганням використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

Метою курсової роботи є комплексний кримінально-правовий аналіз використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

Для досягнення поставленої мети були поставлені та послідовно вирішені такі завдання:

• дослідити об'єкт використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом;
• проаналізувати об'єктивну сторону використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом;
• розглянути суб'єкт використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом;
• надати характеристику суб'єктивної сторони використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

 

 

У ст. 52 Конституції України проголошено: "Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним"[1]. Вони мають ті самі конституційні права, як і всі інші, зокрема на життя, достатній життєвий рівень, охорону здоров'я, освіту, житло, медичну допомогу та медичне страхування, безпечне і здорове довкілля. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на державу.

Ч. 1 ст. 150¹ КК, передбачає кримінальну відповідальність за використання малолітньої дитини для зайняття жебрацтвом. Так, використання  батьками  або  особами,  які  їх замінюють, малолітньої  дитини   для   заняття   жебрацтвом   (систематичного випрошування   грошей,   речей,  інших  матеріальних  цінностей  у сторонніх осіб) - карається обмеженням  волі  на  строк  до  трьох  років   або позбавленням волі на той самий строк [2]. 

Правильне  вирішення  питання  про  об'єкт  злочину  має  важливе  теоретичне  і практичне  значення.  Саме  об'єкт  дозволяє  розкрити  соціальну  сутність  злочину,  з'ясувати його  суспільне  небезпечні  наслідки,  сприяє  правильній  кваліфікації  діяння,  а  також відмежуванню  його  від  суміжних  суспільно  небезпечних  посягань.  Об'єкт  відіграє  істотну роль і для визначення самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних його ознак, є вихідним при кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої частини КК [8]. 

До  недавнього  часу  єдиним  вірним  у  теорії  кримінального  права  вважалося  таке визначення об'єкта: об'єктом будь-якого злочину завжди є суспільні відносини, охоронювані законом  про  кримінальну  відповідальність;  суспільне  благо,  якому  злочинне  посягання завдає шкоду чи створює загрозу для її заподіяння.  Цієї  точки  зору  дотримувалися  такі  вчені,  як Я. Брайнін, Н. Дурманов, Н. Загородніков, В. Кудрявцев, Е. Фролов та ін. Найбільш повно і чітко цю концепцію сформулювали і розвинули О. Піонтковський, А. Трайнін, В.  Тацій,  Н.  Загородніков,  Б.  Нікіфоров.  Крім  уже  перелічених,  серед  вчених-юристів сучасності також є прибічники саме такого визначення об'єкта. Це – Г. Чангулі, І. Лановенко, О. Свєтлов,  

С. Денисов та ін. [11].