Києво-Печерська лавра

Ки́єво-Пече́рська ла́вра – одна з найбільших православних святинь України. Вваажається одним з перших монастирів на Русі, що поклав початок руському чернецтву. Заснований у 1051 році, за князя Ярослава Володимировича монахом Антонієм як печерний монастир. Співзасновником вважається один з перших учнів Антонія – Теодосій, за ігуменства якого зведено багато наземних будівель і головний собор. Впродовж століть монастир був центром місіонерства та просвітництва.

З 1592 по 1688 роки був ставропігією Константинопольського патріарха, з 1688 року – Московського патріарха, з 1786 – Київського митрополита. У 1688 році отримав статус лаври. У 1930 році монастир було закрито, натомість створено Всеукраїнське музейне містечко. В період німецької окупації (у 1941 році) монастир було відкрито, проте знову закрито у 1960 році радянською владою. Монаше життя відроджене у 1988 році. В Ближніх і Дальніх печерах лаври покояться нетлінні мощі святих отців києво-печерських.

 

Рис. 1. Вид на Києво-Печерську Лавру на гарвюрі 17 ст.

 

Сьогодні на території Верхньої Лаври діє музейний комплекс «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник». На території Нижньої Лаври діє монастир Української православної церкви (Московського патріархату) «Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра», а також знаходиться резиденція Митрополита Київського і всієї України – предстоятеля УПЦ (МП). Трапезний храм Києво-Печерської лаври в ім'я святих Антонія і Теодосія де-факто є кафедральним собором Української православної церкви (Московського патріархату), адже у ньому звершує богослужіння предстоятель Церкви митрополит Володимир.

Заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Берестово поблизу Києва. Першим ігуменом монастиря став преподобний Варлаам Печерський, колишній боярин. В 1058 році, попросивши благословіння преподоб­ного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев'янну церкву в честь Успіння Пресвятої Богородиці.

 

Рис. 2. Свято-Успенський Собор

 

В одинадцятому столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У дванадцятому столітті монастир отримав статус «лаври» – головного великого монастиря. У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.

Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так названі пустелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, в Росії і в Білорусії. Свого часу Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті временних літ»), Нікон, Сільвестр. У тринадцятому столітті було складено «Києво-Печерський патерик» – важливе джерело історії Києва.

Києво-Печерська лавра здійснювала широке будівництво ще з одинадцятого століття (Успенський собор, Троїцька надбрамна церква). Наприкінці дванадцятого століття навколо Києво-Печерської лаври було зведено оборонні стіни (у 1240 році вони були зруйновані ордами Батия). У 1698-1701 році паралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з бійницями і баштами. У 1731-1744 році споруджено Велику Лаврську дзвінницю, висота якої – 96, 52 метра.

На території Лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної – генеральний суддя українського війська Кочубей Василь і полтавський полковник І. Іскра. У церкві Спас на Берестові – засновник Москви Юрій Долгорукий.

Трагічні події після 1917 року послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва і всього, що було зв'язано з Православною Церквою. 25 січня 1918 року в стінах Лаври був замучений перший новомученик російський митрополит Київський і Галицький Володимир, а в 1920 році Лавру закрили. В 1941 році, відступаючими радянськими військами було заміновано та підірвано Свято-Успенський собор. Під час німецької окупації Києва монастир удалося відродити, але не надовго – у 1961 році ченців знову вигнали зі стін обителі. 25 червня 1988 року уперше відбулася Божественна Літургія в печерному храмі преподобного Феодосія на Далеких печерах.

Загалом до комплексу Києво-Печерської Лаври входять наступні споруди:

Велика Лаврська дзвінниця;

Ближні печери;

Дальні печери;

Свято-Успенський собор (1073, 2000) ;

Всіхсвятська церква;

Трапезна Палата;

Троїцька Надбрамна церква.

Троїцьку Надбрамну церкву було збудовано у 110-1108 роках в системі укріплень Києво-Печерського монастиря над головним входом до монастиря на кошти князя-ченця Миколи Святоші – Чернігівського князя Святослава (Святослава-Панкратія), сина чернігівського князя Давида Святославича (Сяятоша – скорочення від імені СВятослав – так його звали рідні).

Сама церква знаходиться на другому поверсі над брамою. За будовою вона подібна до Благовіщенської церкви Золотих Воріт. У плані споруда являє собой майже квадрат – 11, 5х11, 0 м. Чотири масивні стовпи розділяють інтер’єр церкви на три нефи, кожен з яких має апсиди сферичної форми зі східного боку (апсиди можна побачити тільки з середини – зовнішні стіни рівні), на стіни і стовпи спирається склеплення і барабан куполу. Декілька вузьких вікон, що прорізають стіни, та загальний візуальний ефект руху вгору, створюють відчуття піднесеної легкості. Конструкція церкви несе відбиток типового будівництва церков 11-12 сторіччя, яке було поширене за часів Київської Русі. Проте існує і відмінність – в цього храму ніколи не було хорів.

Троїцька церква не була зруйнована ні під час землетрусу 1230 року, ні під час татаро-монгольського погрому 1240 року, коли всі інші храми перетворилися на руїни.

Наприкінці XVII сторіччя і протягом XVIII церкву було значно реконструйовано у стилі українського бароко і вона набула свого сучасного вигляду. Реконструкція призвела до появи “укороченого” купола, змінилося внутрішнє вбрання та з’явилися нові розписи стін. Первинний аскетичний вигляд було витіснено бароковою “грайливістю”.

У 1725 році для церкви було зроблене велике шістнадцятисвічкове паникадило. В 1730-1740х роках група художників з Художньої Іконописної школи Монастиря розписали церкву іконами (темпера та масло). Теми для всіх фресок були взяті з Біблії, але на декор, орнаменти та кольорове вирішення значною мірою вплинули традиції українського фольклорного мистецтва. Імена художників довгий час лишалися невідомими і були визначені нещодавно завдяки дослідженням в архівах.

В інтер’єрі цуркви є ще один не звичний для православних храмів елемент – вздовж західної та південної стін, а також у притворі стоять порізблені крісла. Причина їх появи в тому, що після барокової реконструкції церква була передана до відання Миколаївського лікарняного монастиря, і тут службу слухали літні ченці та старі самітні козаки, що доживали свій вік при монастиреві, а от простих прочан сюди не пускали. Мабуть це і сприяло добрій збереженості інтер’єрів, адже і зараз службу тут правлять лише на Свято Св. Трійці.

  

Рис. 4. Сучасний вигляд Києво-Печерської Лаври

 

У музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок. Особливий інтерес викликає колекція з дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.

В ніч з 7 на 8 жовтня 2007 року було зруйновано браму до Нижніх Печер зведену в 1850 році. Ця брама була відновлена стараннями лаврських ченців 7 грудня 2007 року.

 

 

Жиленко І. В.. Літописні джерела до історії Києво-Печерської лаври XI-XIII ст. – К. : Києво-Печерська лавра, 1995.

Кілессо С. К. Києво-Печерська лавра. – К. : Техніка, 2003.

Степовик Д. В. Києво-Печерська Лавра. – К. : ПБП «Фотовідеосервіс», 1993.