Лакунарна ангіна

 

Ангіна – гостре інфекційне захворювання переважно стрептококового походження, яке характеризується явищами інтоксикації, лихоманкою, запальними змінами в лимфоїдних утвореннях ротоглотки (частіше піднебінних мигдалинах) і регіонарних лімфатичних вузлах.

У більшості випадків лакунарну ангіну викликають бетагемолітичні стрептококи групи A Str. pyogenes. У 17, 8% вона обумовлена стафілококами (самостійно – в 8, 6% або в сполученні зі стрептококами – в 9, 2%). Str. pyogenes являють собою грампозитивні кокковидні мікроорганізми, які розташовуються в препараті під мікроскопом попарно або у вигляді ланцюжків. Вони здатні рости на поживних середовищах, які містять тваринний білок. При вирощуванні на кров'яному агарі утворюють колонії діаметром до 1-2 мм із великою зоною повного гемолізу еритроцитів. У клітинній стінці стрептококів містяться антигенні речовини (глюкуронова та ліпотейхоєва кислоти, М-, Т- і R-протеїни, ліпопротеїназа, полісахариди, пептидоглікани та ін.), які разом з екстрацелюлярними продуктами (стрептококовий екзотоксин, стрептолізини О- і S-гіалуронідаза, протеїназа і т. д.) відіграють певну роль у патогенезі лакунарної ангіни.

 

 

Лакунарна ангіна часто протікає більш важко, ніж фолікулярна. Запалення розвивається, як правило, в обох мигдалинах, однак на одній стороні може бути картина фолікулярної ангіни, а на іншій – лакунарної. Пояснюється це більш глибоким ураженням всіх лімфоїдних фолікулів. Поверхово розташовані фолікули дають картину фолікулярної ангіни. Фолікули ж, які перебувають в глибині мигдалини, заповнюють своїм гнійним вмістом розташовані поруч лакуни. При обширному процесі гній виходить на поверхню мигдалини у вигляді острівців або нальотів.

 

Рис. 1. Картина горла при лакунарній ангіні

 

 

Клінічні ознаки лакунарної ангіни наступні:

сильний біль у горлі при ковтанні їжі й слини;

іррадіація болю у вухо;

озноб, підвищення температури тіла до 39-40°;

слабкість, розбитість, порушення сну, головний біль;

біль у попереку, суглобах, в області серця;

виражені гематологічні зміни;

значне збільшення й біль у регіонарних лімфатичних вузлах і селезінці.

Тривалість захворювання 10-12 днів.

При фарингоскопії визначаються:

виражена гіперемія й збільшення мигдалини;

жовтувато-білі нальоти, розташовані в устях лакун, які легко знімаються шпателем;

острівці гнійних нальотів, які іноді покривають значну частину поверхні мигдалини;

збільшення однієї мигдалини, гіперемія, напруга;

хворобливість при натисненні шпателем;

наявність флуктуації при дозрілих лакунах. Підщелепні лімфовузли збільшені й болючі на стороні ураження.

 

 

Основним ускладенням при важкому перебігу лакунарної ангіни є розвиток флегмонозного тонзиліту, який зустрічаєтсья порівняно рідко й характеризується гнійним розплавлюванням тканини усередині мигдалини – утворенням флегмони. Причини, які сприяють формуванню процесу, можуть бути наступними:

зниження імунних сил організму;

вірулентність збудника;

травма мигдалини стороннім предметом або при виконанні медичних маніпуляцій;

розвиток спайок у глибині мигдалини з утрудненням відтоку вмісту.

Клінічні ознаки лакунарної ангіни подібні до проявів катаральної, невеликі абсцеси можуть протікати майже безсимптомно. У більш важких випадках відзначається наростання болю з одного боку, утруднення ковтання, погіршення загального стану.

 

 

Казанцев А. П., Матковский В. С. Справочник по инфекционным болезням. – М. : Медицина, 1986.

Ляшенко Ю. И. Ангина. – Л., 1985.

Преображенский Б. С., Попова Г. Н. Ангина, хронический тонзиллит и сопряженные с ним заболевания. – М., 1970.

Солдатов И. Б. Лекции по оториноларингологии: вып. 3. – Куйбышев, 1986.

Солдатов И. Б. Проблема тонзиллярной патологии и пути ее разрешения//Вести, АМН СССР, № 10. – 1974.

Турьянов М. Х. с соавт. Инфекционные болезни. – М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1998.