Леся Українка – новатор української драми

Актуальність теми. Леся Українка належить до того рівня митців духовної культури, які розкривають невимовно глибокі основи людського буття. Багатоаспектність і повнота спадщини поетеси дозволяє, з одного боку, майже безпомилково й науково коректно витлумачувати та актуалізувати будь-яку її сторону. З іншого – не просто віднайти найбільш прийнятну форму відтворення цілісного світосприйняття митця, його розуміння істини, а драматургічна творчість Лесі Українки характеризується саме такою особливістю.

Драматична діяльність Лесі Українки посідає особливе місце у її творчості. Зрештою, хоча вона неодноразово підкреслює ліризм своєї поезії, саме драматична жилка проявляється в тих монологах, які звучать, починаючи з перших поетичних творів («Сім струн», «В’язень», «Сон», «Невільничі пісні» та інші), чітко виражена в діалогах (поемах, починаючи з «Русалки», і в таких, як ‘‘Ізольда Білорука», «Три хвилини»).  Її драматичні твори сповнені дійсно героїчними постатями. Разом з тим ці герої, це, так би мовити, «другорядні» тіньові постаті.

Кінець ХІХ – початок ХХ століття – саме на цей складний час припадає розквіт таланту Лесі Українки як драматурга-новатора, твори якої ні тогочасний театр, ні глядач ще не готові були сприймати. Її драматургія відкрила нову сторінку в історії української літератури й театральної культури, стала справжнім явищем у письменництві  Східної Європи. Це – «Блакитна троянда» (1896), «Вавілонський полон» (1903), «На руїнах» (1904), «Кассандра» (1907), «Камінний господар» (1912), «Адвокат Мартіан» (1913), в яких вона започатковує нові  жанрові форми, зокрема, драматичну поему з незвичними художніми образами-символами й несподіваним сюжетним закінченням. Змістом драматичних творів письменниці стає боротьба ідей, розкол світоглядів, розвінчування войовничого індивідуалізму. Звертаючись до минулого, беручи з нього сюжети, світові образи, Леся Українка наснажує їх сучасною політичною думкою, пристрасною ідеєю, які адресовані всім і кожному, провідною в її творах є тема патріотизму і визвольної боротьби.

Дослідженню творчості Лесі Українки присвячено широкий перелік робіт науковців різних спрямувань. Зокрема, питання драматичного спадку поетеси розглянуті у працях Бичко А., Н. Сташенко, В. Рисак; О. Рисак-Маланій, Р.В. Кухар, Т.Ф. Алексєєвої, М. Сулятицький та ін. Проблематика нових для української драматургії образів того часу розглянута в роботах Ю.А. Ведєрнікова,           С.А. Гальченко, В.А. Гошовської А.В. Градовського, В.А. Зарва та ін.

Мета дослідження полягає у характеристиці новартрських особливостей драматургії Лесі Українки.

Об’єкт дослідження - тексти драматичних творів Лесі Українки, зокрема, такі драми, як «Бояриня», «Лісова пісня», «Камінний господар», а також літературно-критична спадщина письменниці, яка стосується драматургії досліджуваного періоду.

Предмет дослідження – новаторські особливості драматургії Лесі Українки у світлі напрямків символізму, романтизму, неоромантизму та посмодерну.

Для досягнення даної мети ставляться наступні завдання:

• проаналізувати проблеми традицій і новаторства в українській драматургії кінця ХІХ - початку ХХ ст.;
• охарактеризувати особливості творчості Лесі Українки у сфері новітньої драматургії;
• дослідити особливості характерів дійових осіб у драматургії Лесі Українки;
• провести аналіз аспектів новоромантизму у драматичних творах Лесі Українки;
• з’ясувати постмодерністьке та символічне спрямування драматургії Лесі Українки.

Методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань у роботі поєднуються історико-генетичний, культурно-типологічний, порівняльно-історичний методи наукового вивчення явищ художньої літератури та драматургії.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони доповнюють існуючі в літературознавстві дослідження драматургії Лесі Українки. Зміст і висновки можуть бути використані при написанні літературного  портрета письменниці, у курсах історії української літератури кінця ХІХ-початку ХХ ст., розробці теоретичних проблем сучасної драматургії, а також у практиці роботи вчителів середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг роботи – 56 сторінок.