Лікування хворих глосалгією, що поєднується з ксеростомією

Проблеми діагностики та лікування захворювань різного роду стомалгій і на сьогодні не втрачають своєї актуальності, насамперед, через постійне збільшення кількості хворих, що мають різноманітні неврологічні розлади з боку слизової оболонки порожнини рота. Мізерні дані при огляді, часта їх відсутність або невідповідність між суб’єктивними відчуттями і об’єктивними даними можуть сприяти неадекватному відношенню до пацієнтів з хронічними болями та парестезіями в язиці, тому вони мусять неодноразово звертатися за допомогою до стоматологів (терапевтів, ортопедів, хірургів), неврологів, потім знову до стоматологів, не отримуючи полегшення [2]. Як свідчать дані наукових публікацій, на ті чи інші стоматологічні нейрогенні стани страждає від 50% до 70% населення різних країн світу [8]. Враховуючи також те, що вказані захворювання виникають переважно у жінок працездатного віку, цілком зрозумілим є соціальний аспект даної проблеми. Згідно з даними літератури, серед пацієнтів, що звертаються з приводу парестезій слизової оболонки порожнини рота, до 20% -25% з них страждає глосалгією. Розповсюдженість глосалгії серед хворих хронічними больовими орофаціальними синдромами коливається від 14 до 26% [4]. Раніше в описах цього патологічного процесу використовувались терміни «глосодинія», «неврогенний глосит», «невроз язика». Глосалгія вважається поліетіологічним захворюванням, так як вона зустрічається в осіб з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, судинними захворюваннями, при патології вегетативної нервової системи. Можна погодитися з думкою ряду авторів, які вважають, що зміна функції залоз внутрішньої секреції призводить до ендокринних порушень і викликає ті чи інші зміни в порожнині рота [1]. Це зумовлено тим, що провідними симптомами глосалгії, поряд з больовими відчуттями в язиці, відзначаються явища сухості порожнини рота, що пояснюється порушенням нервово-рефлекторних шляхів, які забезпечують регуляцію секреторного процесу і передачу нервових імпульсів з поверхні язика. Крім того, у наукових дослідженнях встановлено, що при виникненні глосодинії має місце порушення гемімікроциркуляторного русла язика. Визначення цього фактора як основного серед інших причин, що призводять до розвитку глосодинії, є особливістю нового підходу до діагностики гемодинамічних порушень при цьому захворюванні. Тому, найбільш перспективними є сучасні доплерівські методи, які дозволяють реєструвати рух крові та здійснювати вимірювання гемодинамічних параметрів у невеликих за розміром і поверхнево розташованих артеріях язика [3]. У пацієнтів, що мають симптоми сухого рота, спостерігається різного ступеня пригнічення функції великих і малих слинних залоз: від незначного зменшення до повної відсутності секреції, що супроводжується утрудненням мови, порушенням смаковідчуття, пережовування їжі, ковтання. При цьому провідними скаргами є печіння, поколювання, садніння, оніміння язика (язик начебто «посипаний перцем», «обпалений» і т. п.). Всі ці симптоми і є характерними для глосалгії. В зв’язку з відсутністю єдиної думки з приводу причини виникнення даної патології, лікування хворих глосалгією проводиться комплексно при активній співпраці стоматолога, невропатолога, ендокринолога і гастроентеролога. При лікуванні глосалгії доцільно застосовувати психотерапію, гіпнотерапію, електросон, голкорефлексотерапію, лазерорефлексотерапію, бальнеотерапію, різні фізіотерапевтичні процедури[7]. Медикаментозне лікування полягає у призначенні антидепресантів, седативних, нейролептиків і анксіолітиків, а також судинних препаратів, гіперсалівантів, імунокоректорів. На думку деяких авторів особливу роль варто відвести ультратонотерапії, або лікуванню струмом надтональної частоти (СНЧ) [5]. Крім того, при лікуванні глосалгії можуть використовуватися різного роду кератопластичні препарати (наприклад, олія насіння шипшини), препарати, що підсилюють слиновиділення (при підвищеній сухості порожнини рота). Для зменшення явищ ксеростомії з метою стимуляції функції слинних залоз застосовують пілокарпін по 5 мг 1 раз на добу сублінгвально, вітамін А, йодид калію. Для зменшення в’язкості слини можна використовувати бромгексин. Ю. М. Максимовский (1981) встановив, що прийом всередину настою листя мати й мачухи і термопсису стимулює секрецію слини і знижує її в’язкість на 28, 4%. Самопочуття при ксеростомії також покращують часте пиття, полоскання порожнини рота рідинами, що заміщують слину, наприклад, саленумом – водорозчинним екстрактом льняного насіння. Паралельно з медикаментозним лікуванням (при відсутності протипоказань) використовують мануальну і фізіотерапію: масаж комірцевої зони, ендоназальний електрофорез новокаїну і брому, електрофорез ганглерону на область шийних симпатичних вузлів і гепарину на область язика. Позитивну дію має лазеротерапія, яка відіграє роль біостимулятора і володіє анальгезуючим ефектом. З успіхом використовується для лікування глосалгії гірудотерапія – застосування медичних п’явок, в секреті слинних залоз яких міститься гірудин, що володіє, зокрема, знеболюючими властивостями. Також показані гіпербарична оксигенація і введення шприцем кисню в бокові поверхні язика. Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування глосалгії шляхом впливу на секреторний апарат великих і малих слинних залоз.

При аналізі наявних літературних джерел було з’ясовано, що, незважаючи на різноманітність запропонованих методів і засобів лікування глосалгії, поєднаної з ксеростомією пошук більш ефективних і перспективних методів залишається актуальним. В основу дослідження поставлена задача розробити спосіб лікування глосалгії на фоні ксеростомії шляхом пошуку засобу, що матиме виражену репаративну дію на залозистий епітелій, володітиме високими антиоксидантними властивостями, що дасть можливість значно підвищити ступінь ефективності лікування таких хворих.

Матеріали і методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходилось 17 пацієнток в віці від 37 до 62 років, у яких мав місце виражений ступінь ксеростомії з явищами глосалгії. Для визначення об’єму секреції проводилась загальна сіалометрія за загальноприйнятою методикою, вивчення клітинного складу секрету привушних залоз в динаміці спостереження. Для оцінки ступеню больових відчуттів в язиці використовували цифрову шкалу по ВАШ.

В лікувальний комплекс ксеростомії входило бужування протоків привушних і піднижньощелепних слинних залоз, послідовне та почергове введення в залози розчину хлоргексидину та олії насіння шипшини 2 рази на тиждень на протязі місяця [6], на великі слинні залози здійснювався електрофорез ніваліну 10 сеансів через день, призначалась «Но-шпа» перші сім днів від початку лікування.

Результати дослідження. Провідними симптомами глосалгії, що поєднується з ксеростомією були скарги на сухість порожнини рота, наявність тріщин в ділянці кутів рота, пекучі, колючі, інколи пульсуючі болі в області бокових поверхонь або кінчика язика. При огляді відзначалися сухі з неглибокими тріщинами губи, у частини хворих мав місце ангулярний хейліт. Слизова оболонка щік та язика була слабкозволожена, гладка, блискуча. При первинному дослідженні загальної секреції виявлено, що за 10 хв. в середньому виділялось 0, 7±0, 2мл ротової рідини. Клітинний склад секрету привушних залоз характеризувався наявністю значної кількості клітин злущеного циліндричного епітелію, малочисельних келихоподібних клітин, елементів запального ряду. Больова реакція коливалась від 6 до 10 балів і в середньому склала 8, 2±0, 3б. Дослідження загальної секреції по завершенню лікування (найближчі результати) виявило її підвищення до 1, 4±0, 3мл за 10 хв. При цитологічному дослідженні секрету привушних слинних залоз келихоподібні та запальні клітини були відсутні. Мала місце наявність нечисельних клітин циліндричного і плоского епітелію. Больові відчуття в язиці у 12 хворих зникли, у 5 коливались в межах 3, 2±0, 8 балів. Таким чином, апробований нами метод лікування глосалгії, що поєднується з ксеростомією, сприяє підвищенню ефективності лікування, а саме зниженню або зникненню сухості порожнини рота, нормалізації клітинного складу секрету слинних залоз, ліквідації парестезій язика. Заключення. При хронічній ксеростомії рецептори язика стають чутливими до чисельних подразнюючих факторів, що проявляє себе больовими відчуттями в язиці. Тому сухість в порожнині рота або сприяє виникненню глосалгії, або модифікує її клінічні прояви, що пояснює необхідність стимуляції секреторної діяльності слинних залоз у хворих на глосалгію.  Перспективи подальших досліджень. І надалі залишається актуальним питання: що є первинним – порушення секреторної функції слинних залоз чи розлади чутливості язика. Тому проведення досліджень, що стосуються даної тематики, продовжують бути необхідними.

 

 

1. Бабаджанян С. Г. Особенности развития и течения заболеваний полости рта при эндокринной патологии / Бабаджанян С. Г. // Бюллетень медицинских Интернет-конференций // 2013. -Том 3, №3. -С. 737-739.
2. Борисова Э. Г. Современный взгляд на качество диагностики хронических болевых синдромов языка / Борисова Э. Г. // Медицинские науки. -2014. -№7. -С. 246-249.
3. Дычко Е. Н. Оценка характера слюноотделения при глоссалгии / Дычко Е. Н., Ковач И. В., Самойленко А. В. // Український стоматологічний альманах. -2010. -№6. -С. 8-10.
4. Казарина Л. Н. Роль озонотерапии в комплексном лечении глоссалгии/ Казарина Л. Н., Вдовина Л. В. // Медицинский альманах. -2013. -№3. -С. 175-176.
5. Комарова К. В. Способ оценки секреторной функции слюнных желез / Комарова К. В., Раткина Н. Н., Поленичкин В. К. // Казанский медицинский журнал. -2013. -№2. -С. 245-246.
6. Патент 100719 Україна, МПК51 А61К 36/73 Спосіб лікування ксеростомії, поєднаної з глосодинією / Короленко І. А., Яценко П. І., Рибалов О. В; заявник та власник ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ «УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ». – № u2015 00800; заявл. 02. 02. 2015; опубл. 10. 08. 2015, Бюл. №15.
7. Подкорытов Ю. М. Использование чрескожной электронейростимуляции в комплексном лечении глоссалгии / Подкорытов Ю. М., Подкорытов Е. Ю., Галченко В. М., Клюшников О. В. // Бюллетень ВСНЦ СО РАМН. – 2006. -№2 (48). -С. 186-188.
8. Рыбалов О. В. Функциональное состояние околоушных слюнных желез при глоссалгии / Рыбалов О. В., Яценко П. И., Андриянова О. Ю. // «Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии». -2015. -Выпуск 11, часть 1. -С. 206-208.