Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Логіко-філософські принципи прагматики мови (аналіз концепції “мовних ігор” Л. Вітгенштейна)

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
22
Мова: 
Українська
Оцінка: 

– підготовка до опису, поза грою річ не має імені», «мовна гра» може бути змодельована тільки завдячуючи імені. Це робить можливим через актуалізацію одного із варіантів «дескриптивного пучка» моделювання варіантів «мовних ігор», які класифікуються за різними групами «сімейних подібностей».

Тип висловлювання розповідає про «можливість» явищ, а не про «речі у собі»: спосіб уявлення – це спосіб «убачати» зв'язки, останнє – аналіз зумовлений розумінням.
У третьому параграфі розглядаються принципи аналізу вживання слова як «дивний процес» (за Л. Вітгенштейном). «Вживання слова» і «використання» слова не синонімічні поняття. Вживання знака (слова), схема вживання знака – це певний алгоритм, який детермінує те, що сам знак не може виразити, застосування знака у контекстуальних конструкціях (тобто місце, яке він займає) вказує на те, що визначає вся сукупність знаків. («Те, що не знаходить свого виразу в знаках, виявляється в їхньому застосуванні. Те, що знаки приховують, виповідає їхнє застосування» Л. Вітгенштейн.).
Вживання і використання слова пов'язані з «розумінням». «Розуміння» – це фіксація певних обставин, за Л. Вітгенштейном. «Розуміння» у «Філософських дослідженнях» полягає в описі: «мовна гра» – опис стану речей», у «Логіко-філософському трактаті» «форма речення така: стан речей такий». «Розуміння» як опис виключає єдиність критерію достовірності: «пояснення – псевдокарниз, що нічого не несе» («Філософські дослідження». Далі: «ФД» №217).
Контекст вживання слова (слів) – це інтерпретація, будь-який контекст – це інтерпретоване уявлення.
У четвертому параграфі досліджується інваріантність категорії «правило», її модальність.
Граматика контексту передбачає «граматику слова»: акт іменування має сенс лише тоді, коли в слові для цього «багато підготовлено». Застосування правила іноді необхідне у ситуаціях без «будь-яких інструкцій». Завжди є (чи була) така ситуація («стан речей»), коли правило було використано вперше, у цьому випадку правило ще не було правилом.
У «Філософських дослідженнях» факти дійсності структуруються правилами, це свідчить про те, що правила можуть використовуватися, не «згідно з інструкціями». Таким чином існує множина «мовних ігор», які утворюють сімейні подібності.
Уявлення, як модель, може відповідати і не відповідати картині, але воно може бути змодельоване за іншими правилами і представляти іншу «мовну гру». Але організація картини і уявлення детерміновані використанням набору правил.
У п'ятому параграфі розглядається категорія істинності. Вище було наведене обґрунтування варіативної основи «мовних ігор», кожен із цих варіантів визначений набором правил.
Моделюючи «мовну гру» (чи міркування) ми маємо уявлення («явище», за І. Кантом), тобто «ми робимо предикатами речей те, що закладене у наших способах їх уявляти» (Л. Вітгенштейн), тому кожна множина цих уявлень може бути достовірною у своїй «мовній грі». «Істинне речення» (А. Тарський), як і «критерій достовірності» (Л. Вітгенштейн) може бути таким у певному контексті («мовній грі»). Варіанти уявлень, стани «чужих свідомостей» тощо – аргументація тези Л. Вітгенштейна: «критерій достовірності – це мовна гра».
У шостому параграфі аналізується неспіввіднесеність a priori знака і значення. «Мовна гра» – це конвенціональний договір.
Здатність уявлення визначає «аспект бачення» контексту і детермінує смисл. Наявність позбавлених смислу речень (слів) у мові – свідчення динамічної структури мови: те, що може бути позбавленим смислу у даний момент, може отримати смисл пізніше, і навпаки (навіть у межах однієї мови).
«Мовна гра» – це набір правил, регламентований смислом. Уявлення (його форми) – це можливість спектрального погляду на речі (світ) ; вираження цього погляду як «прагматичного маневру» визначає смисл всього уявлення.
«Аспект бачення» детермінує правила вживання, обумовлюючи смисл.
Парадоксальність – непарадоксальність «контексту» («мовної гри») зумовлена певними обставинами («Розуміння – це фіксація певних обставин» (Л. Вітгенштейн).
Істиннісне значення контексту («мовної гри») залежить від цілеспрямування цього контексту, тобто має конвенціональну природу, як і правила, що організують «мовну гру». Це аналогічно до відношень: знак – значення.
У сьомому параграфі розглядається інтерпретація як можливість моделювання.
Слідом за Л. Вітгенштейном, Дамміт вважає, що «наша метафізична позиція (…) визначається тим (…), які з тверджень ми вважаємо (…) істинними». У попередньому параграфі розглядалося припущення про те, що «аспект бачення», за Л. Вітгенштейном, детермінує правила використання, визначаючи смисл. Основи припущення не можуть бути в усіх випадках (у різних «мовних іграх») достовірними. Межі (світу, факту, об'єкта тощо) «можна проводити на різних підставах» (Л. Вітгенштейн). «Граматична структура» зумовлює семантичну інтерпретацію» – стверджує Стросон. Внаслідок чого «мовні ігри» не можуть кваліфікуватися як правильні і неправильні: «Неправда – це мовна гра, якої навчаються так само, як і кожної іншої» (Л. Вітгенштейн). Критерій достовірності релевантний тільки для конкретної «мовної гри».
«Аспект бачення» може розглядатися як «переживання» значення слова (намір «мовної гри»). «Аспект бачення» речі актуальний у контексті розгляду. Контекст («мовна гра») – це інтерпретація дійсності.
«Мовна гра» – це діяльність, пов'язана з описом світу через сукупність речень, які можуть виражати твердження, заперечення, необхідність вибору, пошуку тощо, і які задаються чітким набором правил з метою досягнення опису певного акту, ситуації чи об'єкта з необхідної у даному випадку точки зору («аспекту бачення»).
У третьому розділі – «Семантика «мовних ігор» як семантика «можливих світів» – був здійснений аналіз структури семантики «мовних ігор» і їх опис у термінах семантики «можливих світів» (С. Кріпке) і прагматичної
Фото Капча