Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Медико-соціальний патронаж

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Медико-соціальний патронаж
2. Сучасне лікування гомеопатії
3. Загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричи-нили втрату працездатності
Список використаної літератури
 
1. Медико-соціальний патронаж
 
Медико-соціальний патронаж – це новий вид мультидисциплінарної професійної діяльності медичного, психолого-педагогічного і соціально-правового характеру, спрямований на відновлення, збереження і зміцнення здоров'я. Він принципово змінює комплексну допомогу в сфері охорони здоров'я і соціальної роботи, оскільки припускає здійснення системних медико-соціальних впливів на ранніх етапах розвитку процесів залежності і соціальної дезадаптації, які потенційно ведуть до важких ускладнень, інвалідизації і летального результату. Таким чином, медико-соціальний патронаж набуває не тільки виражену реабілітаційну, але й профілактичну спрямованість.
Метою медико-соціального патронажу є досягнення максимально можливого рівня здоров'я, функціонування і адаптації осіб з проблемами зі здоров’ям, а також соціальним неблагополуччям.
Об'єктом медико-соціального патронажу є різні контингенти осіб, які мають виражені медичні і соціальні проблеми, які взаємно підсилюють одна одну, а їх вирішення яких ускладнене в рамках однобічних професійних заходів. Робота з такими контингентами, чисельність яких в останні роки неухильно зростає, важка і малоефективна як для медичних працівників, так і для фахівців соціального захисту населення, оскільки вони неминуче зіштовхуються з колом проблем, які виходять за рамки їх професійної компетенції і перешкоджають успішній вузькопрофесійній діяльності.
Особливість медико-соціального патронажу полягає в тому, що як професійна діяльність він формується на стику двох самостійних галузей – охорони здоров'я і соціального захисту населення. Вітчизняний досвід організації первинної медико-санітарної допомоги і закордонний досвід соціальної роботи в охороні здоров'я свідчать, що, незважаючи на координацію зусиль у допомозі особам, що мають як медичні, так і соціальні проблеми, реальна координація відомчих дій є недостатньо ефективною. Оптимальна взаємодія виробляється лише після тривалої спільної роботи в суміжному секторі, після відповідної підготовки на основі вибору спеціальних форм роботи, які дозволяють об'єднати дії представників різних спеціальностей в особі нового фахівця – фахівця із соціальної роботи, який отримав відповідну медичну спеціалізацію.
Одним з найважливіших положень такої концепції є необхідність чіткого розмежування функцій між медичними і соціальними працівниками. Визначаючи місце медико-соціального патронажу серед суміжних видів діяльності, необхідно відзначити координуючу роль соціального працівника у вирішенні всього комплексу проблем клієнта, який опинився у складній життєвій ситуації і потребує співучасті фахівців суміжних професій – лікарів, психологів, педагогів, юристів тощо.
Медико-соціальний патронаж має багато спільного за своєю суттю з медичною допомогою і діяльністю органів охорони здоров'я в цілому, однак при цьому він не претендує на виконання лікувально-діагностичних функцій, а передбачає тісну взаємодію з медичним персоналом і чітке розмежування сфер діяльності.
Медико-соціальний патронаж можна умовно розділити на дві складові:
медико-соціальний патронаж профілактичної спрямованості;
медико-соціальний патронаж патогенетичної спрямованості.
На загальних методичних принципах таке групування дозволяє будувати моделі медико-соціального патронажу в різних областях медицини і у системі соціального захисту населення.
Медико-соціальний патронаж профілактичної спрямованості включає виконання заходів щодо попередження соціально залежних порушень соматичного, психічного і репродуктивного здоров'я, формування установок на здоровий спосіб життя, забезпечення доступу до інформації з питань здоров'я, участь у розробці цільових програм медико-соціальної допомоги на різних рівнях та ін.
Медико-соціальний патронаж патогенетичної спрямованості включає заходи щодо організації патронажної роботи; проведення медико-соціальної експертизи; здійснення медичної, соціальної і професійної реабілітації; проведення соціальної роботи в окремих областях медицини і охорони здоров'я, проведення корекції психічного статусу клієнта, створення реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури, забезпечення наступності у взаємодії фахівців суміжних професій.
Медико-соціальний патронаж визначається як організоване соціальне обслуговування в лікарні або поза нею. Класичною тріадою в організації соціальної роботи в області проблем, пов'язаних з медициною і охороною здоров'я, є служби, націлені на всі види профілактики – первинну, вторинну і третинну. Мова йде про роботу з попередження явищ залежності, які лежать в основі захворювання, запобіганню ускладнень і негативних наслідків, реадаптації і реабілітації хворих, наданню їм соціальної допомоги. Саме в такому комплексному підході будується медико-соціальний патронаж в багатьох закордонних країнах.
Соціально-медичний патронаж сімей здійснюється з урахуванням їх віднесення до певних груп (багатодітні, малозабезпечені тощо) на основі спостережень з метою виявлення фізичного та психологічного стану членів сім'ї, характеру батьківсько-дитячих стосунків, забезпечення нормального сімейного виховання.
Соціально-медичний патронаж ВІЛ-інфікованих матерів і дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями проект спрямований на проведення соціального патронажу і консультування, надання матеріальної допомоги, сприяння в отриманні медичної допомоги ВІЛ-позитивними матерями, дітям з діагнозом ВІЛ-інфекція. Клієнти отримають послуги лікаря, консультації „рівний-рівний”, допомогу в вихованні і догляді за дітьми. Буде покращено психоемоційний стан і якість життя сімей, які постраждали від ВІЛ-інфекції, СНІД.
 
3. Загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності
 
Загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності – це самостійний вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, з допомогою якого забезпечується соціальний захист, охорона життя і здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. Таке страхування здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна, самоврядна організація, що функціонує на підставі статуту, затвердженого її правлінням. Під час здійснення працівником своїх трудових функцій існує ризик професійного травматизму та захворювання.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником підприємства, організації та установи незалежно від форм власності та видів їх діяльності від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі ушкодження їх здоров'я власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Сучасна економічна криза, скорочення обсягів виробництва, погіршення умов праці неодмінно призводить до збільшення порушень нормативів з охорони праці та зростання кількості нещасних випадків на виробництві й професійної захворюваності. У нашій країні досі не створено системи медичної, професійної та соціальної реабілітації постраждалих від нещасного випадку на виробництві. Нема механізму для відшкодування збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи ліквідації їхніх підприємств. Розв'язати ці проблеми можливо лише шляхом створення системи соціального страхування від нещасних випадків, передбаченої Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України від 23 вересня 1999 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року. Відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація будуть провадитися Фондом соціального страхування від нещасних випадків – некомерційною самоврядованою організацією, що діє на підставі статуту, має права юридичної особи (ст. 15).
Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. фонд соціального страхування від нещасного випадку є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці.
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. За даним видом соціального страхування страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків сплачують тільки роботодавці. Нещасним випадком є обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою (ст. 14 Закону). Таким чином, об'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві є життя застрахованої особи (працівника), його здоров'я та працездатність. Законом визначено дві форми страхування: обов'язкова та добровільна. В обов'язковому порядку страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) ; учні, студенти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, професійного навчання, виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємстві та особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності. Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку можуть страхуватися священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, що забезпечують себе роботою самостійно, суб'єкти підприємницької діяльності.
У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний (ст. 21 Закону) :
1) своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні:
допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до встановлення працездатності або встановлення інвалідності;
щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;
допомогу дитині, що народилася інвалідом, внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час вагітності;
2) організувати поховання, відшкодувати вартість ритуальних послуг;
3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому, його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;
4) організувати лікування у власних спеціалізованих або інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;
5) забезпечити повний обсяг постійно доступної медичної допомоги;
6) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим;
7) відповідно до висновку ЛКК або МСЕК проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого;
8) організувати робочі місця для інвалідів;
9) сплачувати за потерпілими внески на медичне та пенсійне страхування.
Крім вище перелічених соціальних послуг та виплат, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюватиме заходи, спрямовані на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Виконання цих функцій покладається на страхових експертів з охорони праці (ст. 23 Закону).
Серед основних принципів страхування від нещасного випадку необхідно виділити економічну зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці, диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві.
 
Список використаних джерел
 
Вардинець І. С., Тарасюк В. С., Семків М. П., Козаков Г. К. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: Підручник для вищих навч. мед. закл. I-II рівнів акредитації. – Тернопіль: Лілея, 2002.
Вороненко Ю. В., Прус Л. О., Чуйко А. П., Затула О. А., Оніщенко О. М. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: Підручник. – Т. : Укрмедкнига, 2002.
Голяченко О. М., Сердюк А. М., Приходський О. О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. – Тернопіль-Київ-Вінниця: Лілея, 1997.
Шевчук М. Г. Сестринська справа. – К. : Здоров’я, 1992.
Фото Капча