форму релігійно-демократичного руху. Серед таких демократичних сектанських організацій в Чехії ще з XV ст. була община таборитів, що була спрямована проти німецького дворянства і католицької церкви, що гнітили чеський народ. У своїх творах («Велика дидактика», «Материнська школа» (обидві 1632), «Видимий світ у малюнках» (1658) та ін.) значне місце відводив проблемам дошкільного виховання. Створив учення про материнську школу — сімейне виховання дітей до 6 років, розробив зміст і методику дошкільного виховання дітей: фізичного, морального та розумового. Особливу увагу приділяв питанням підготовки дітей до школи. Незважаючи на обмеженість деяких педагогічних засад Я. А. Коменського (вимога релігійного виховання дітей та ін.), вчення його про материнську школу й досі не втратило актуальності. По-сучасному звучать його вимоги — любити дітей, оберігати їх від шкідливих впливів, забезпечувати всебічний розвиток їх і підготовку до життя. «Материнську школу» Я. А. Коменського справедливо вважають першим в історії підручником з дошкільної педагогіки. Спільними зусиллями феодальної реакції община таборитів була розгромлена в І половині XV ст. Рештки її утворили общину "чеських" (богемських) братів, до складу якої входили ремісники і селяни. Ця община згуртувала патріотів, що боролися за свободу і незалежність чеського народу. Одним з вождів общини був Ян-Амос Коменський. Рано залишившись без батьків, він за рахунок общини здобув середню і вищу освіту, після чого був виборним священиком общини і очолив її братську школу. Коменський брав активну участь у боротьбі з засиллям німецького дворянства і католицької церкви. Під час тридцятилітньої війни (1618- 1648) він переслідувався і вимушений був покинути разом із частиною общини і поселився в польському місті Лешно, де керував братською школою, а потім був обраний єпископом. Під час переслідувань Коменський не раз втрачав своє майно, загинув ряд рукописів творів Коменського, померли його дружина і діти.
У Лешно в 1631р. Коменський склав книгу для навчання "Відкриті двері до мов усіх наук", а у 1632р. було завершено його основний твір "Велика дидактика", які зробили ім’я Коменського відомим в усьому світі. Протягом кількох років він керував школою в Угорщині (1650-1654), куди також був запрошений як відомий педагог. Тут він уклав підручник "Видимий світ у малюнках"(1654) - перший підручник, побудований за принципом наочності. коли у 1656р. під час шведсько-польської війни м.Лешно було спалене, Коменський знайшов собі притулок в Нідерландах, в Амстердамі, де написав 7 томів величезної праці "Загальна порада про виправлення справ людських" (понад 3000), в якій накреслив гуманну і демократичну програму реформи людського суспільства (Пансофія - загальна мудрість, Пампедія - загальне виховання, Панглотія - загальна мова, Панортозія - загальне управління тощо). Тут він висловлює ідею створення міжнародних організацій, які турбувалися б про збереження миру в усьму світі і про розповсюдження освіти серед усіх народів. Підсумок свого життя Коменський підвів у праці "Єдино необхідне" (1662). Помер Коменський у 1670р. і похований поблизу Амстердама.
В його світогляді відбилися суперечності перехідного періоду від феодалізму до капіталізму.
Характерні риси світогляду Коменського:
- демократизм, запозичений ним у сектантських рухів XV-XVII століття, що проявлявся у глибокій симпатії до трудящих і негативному ставленні до дворянства і католицької церкви;
- гуманізм, життєрадісність, оптимізм, що склалися під впливом епохи Відродження;
- сенсуалізм, запозичений у філософа Ф.Бекона, згідно з який вихідним началом пізнання є відчуття, досвід: "Немає нічого у свідомості, чого б не було попередньо у відчуттях";
- релігійність, вихідним положенням якого є теза Коменського про те, що назвав себе Бог початком і кінцем всіх речей, з нього ж, ним же і в ньому ж вся сутність. Коменський вважає, що вся природа і людина створені Богом.
В світогляді Коменського можна спостерігати суперечності:
- між сенсуалізмом і релігійністю;
- між демократизмом і просвітительством.
Двоїстий характер світогляду Коменського обумовив двоїстість його підходу до вирішення основних питань педагогіки.
Я.А.Коменського називають Ньютоном педагогіки, Коперніком педагогіки, Колумбом педагогіки, учителем народів, батьком народної педагогіки. Коменський ставив і розв’язував найважливіші педагогічні проблеми виходячи з власної педагогічної практики, з тривалих спостережень над нею, зводив своє педагогічне вчення, ґрунтуючись на практиці і теорії виховання у всіх народів і часів (антична педагогіка, педагогічні ідеї соціалістів-утопістів, єзуїтські школи, школи братств тощо). Велика заслуга Коменського полягає в тому, що в своїх творах він дає такі фундаментальні вказівки, які далеко випередили практику свого часу. Вчення Коменського зберігає свою актуальність і в наш час.
2. Загальнопедагогічні ідеї Коменського
Класична праця Коменського "Велика дидактика"(1632) послідовно і систематично висвітлює майже всі основні проблеми навчання і виховання. Праця складається з 33 розділів. Перші 12 розділів становлять собою загальнопедагогічну частину "Великої дидактики". Розділи 13-14 характеризують основи для створення нових шкіл. Наступні 15-19 розділи розкривають основи загальної дидактики, 20-25 присвячені частковій дидактиці окремих видів освіти, 26 - "Про шкільну дисципліну", 27-32 дають характеристику організації чотириступінчатого влаштування шкіл. 33 розділ підсумковий, присвячений викладанню загальних умов, необхідних для практичного здійснення ідей Коменського.
За Коменським, для кожної педагогічної системи першочерговим є питання про те, що становить собою дитина і які завдання виховання. Коменський у своїх працях багато уваги приділяє розкриттю природи дитини та її здібностей. Розглядяючи питання про те, якими можливостями наділена дитина для того, щоб стати людиною, Коменський завжди виходить з
+3 8(066) 185-39-18
f