Методологія та методи наукового дослідження

 

 

Вступ

1. Методологія та методи наукового дослідження. Класифікація методів наукового пізнання

2. Методи емпіричного дослідження

3. Спостереження емпіричного наукового пізнання

4. Експеримент – базовий метод науки

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Для початківців дослідників дуже важливо мати уявлення про методологію та методи наукової творчості, оскільки саме на перших кроках до оволодіння навичками наукової роботи найбільше виникає питань саме методологічного характеру. Перш за все не вистачає досвіду у використанні методів наукового пізнання, застосуванні логічних законів і правил, нових засобів і технологій. Тому є сенс розглянути ці питання докладніше.

Не можна ігнорувати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне використання. 3мост нового в науці не завжди бачить сам дослідник. Нові наукові факти і навіть відкриття, значення яких погано розкрите, можуть тривалий час залишатися в резерві науки і не використовуватися на практиці. При науковому дослідженні важливо все. Концентруючи увагу на основних або ключових питаннях теми, не можна не враховувати побічні факти, які на перший погляд здаються малозначними. Тим не менше саме такі факти можуть приховувати в собі початок важливих відкриттів.

Для дослідника недостатньо встановити новий факт, важливо дати йому пояснення з позицій сучасної науки, розкрити його загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення.

Виклад наукових фактів може здійснюватися в контексті загального історичного процесу, історії розвитку певної галузі, бути багатоаспектним, з урахуванням як загальних, так і специфічних особливостей.

Сучасна наука сягнула свого теперішнього рівня значною мірою завдяки розвитку свого інструментального набору – методів наукового дослідження. Усі наявні зараз наукові методи можна розділити на емпіричні і теоретичні. Головним їхнім подібністю є спільна мета – встановлення істини, головним відмінностями – підхід до дослідження.

 

 

Поняття «метод» (від грец. «Методос» – шлях до чого-небудь) означає сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Метод озброює людини системою принципів, вимог, правил, керуючись якими він може досягти наміченої мети. Володіння методом означає для людини знання того, яким чином, в якій послідовності робити ті чи інші дії для вирішення тих чи інших завдань, і вміння застосовувати ці знання на практиці.

Вчення про метод почало розвиватися ще в науці Нового часу. Її представники вважали правильний метод орієнтиром у русі до надійного, щирого знання. Так, відомий філософ XVII століття Ф. Бекон порівнював метод пізнання з ліхтарем, який висвітлює дорогу подорожньому, що йде в темряві. А інший відомий вчений і філософ того ж періоду Р. Декарт виклав своє розуміння методу наступним чином: «Під методом я розумію точні і прості правила, суворе дотримання яких без зайвої витрати розумових сил, але поступово і безперервно збільшуючи знання, сприяє тому, що розум досягає істинного пізнання всього, що йому доступно «.

Існує ціла область знання, яка спеціально займається вивченням методів і яку прийнято іменувати методологією. Методологія дослівно означає «вчення про методи» (бо відбувається цей термін від двох грецьких слів: «методос» – метод і «логос» – вчення). Вивчаючи закономірності людської пізнавальної діяльності, методологія виробляє на цій основі методи її здійснення. Найважливішим завданням методології є вивчення походження, сутності, ефективності та інших характеристик методів пізнання.

Методи наукового пізнання прийнято поділяти за ступенем їхньої спільності, тобто по широті застосування в процесі наукового дослідження.

Загальних методів в історії пізнання відомо два: діалектичний і метафізичний. Це загально-філософські методи. Метафізичний метод з середини XIX століття почав все більше і більше витіснятися з природознавства діалектичним методом.

Другу групу методів пізнання становлять загальнонаукові методи, які використовуються в самих різних областях науки, тобто мають досить широкий міждисциплінарний спектр застосування. Класифікація загальнонаукових методів тісно пов'язана з поняттям рівнів наукового пізнання.

Розрізняють два рівні наукового пізнання: емпіричний і теоретичний. Одні загальнонаукові методи застосовуються тільки на емпіричному рівні (спостереження, експеримент, вимірювання), інші – тільки на теоретичному (ідеалізація, формалізація), а деякі (наприклад, моделюванню) – як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях.

 

 

Метод наукового дослідження – це спосіб пізнання об'єктивної дійсності. Спосіб представляє собою певну послідовність дій, прийомів, операцій. Залежно від змісту досліджуваних об'єктів розрізняють методи природознавства і методи соціально-гуманітарного дослідження. Методи дослідження класифікують по галузях науки: математичні, біологічні, медичні, соціально-економічні, правові і т. д. Залежно від рівня пізнання виділяють методи емпіричного, теоретичного та метатеоретіческого рівнів.

До емпіричним методів дослідження відносять всі ті методи, прийоми, способи пізнавальної діяльності, і навіть формулювання і закріплення знань, що є змістом практики чи безпосереднім результатом її.

Їх можна розділити на дві підгрупи: методи вичленування і дослідження емпіричного об'єкта; методи опрацювання і систематизації отриманого емпіричного знання, і навіть на відповідні їм форми цього знання. Це то, можливо представлено з допомогою списку:

• спостереження – спосіб збору інформації, здійснюваного з урахуванням реєстрацію ЗМІ й фіксації первинних даних;
• вивчення первинної документації – ґрунтується на дослідженні документованої інформації, безпосередньо