Методи формування громадської думки

Методи формування громадської думки

Громадська думка - це сукупність уявлень оцінок і суджень, що їх поділяє більшість чи принаймні значна частина населення стосовно проблем, подій чи фактів дійсності в конкретній соціальній ситуації. Вона може бути в суспільства в цілому, в етнічної групи, у виробничого колективу чи якогось іншого соціального угруповання.

Громадська думка - особливий стан масової свідомості, спільне розуміння громадянами значущих для них явищ, подій і процесів. Громадська думка виявляється в реакції, оцінному ставленні певних соціальних спільнот (суспільства, організацій, груп) до соціальної дійсності, різних подій, поведінки та діяльності окремих людей чи соціальних інституцій, явищ і процесів з погляду цих спільнот.

Громадська думка виникає і формується через діалектичне взає-мопроникнення, взаємоопосередкування індивідуального і групового. Від ступеня сформованості та рівня зрілості громадської думки певного об'єднання людей залежить сприйняття його як цілісної і дієздатної соціальної організації. Водночас є істотні відмінності в змісті та конкретних формах вияву громадської думки в різних соціальних організаціях. Суттєвий вплив на громадську думку справляють предметна діяльність організації, стиль керівництва в ній, характер міжособистісних стосунків, оскільки громадська думка ґрунтується на індивідуальних думках і найповніше віддзеркалює уявлення більшості суб'єктів. У ній домінують ті оцінки, які сприймаються суб'єктами незалежно від їх істинності чи хибності.

Основні методи формування громадської думки - наслідування, вплив авторитету, навіювання тощо, основні способи - міжособистісне спілкування, засоби масової інформації, політична пропаганда тощо.

Вплив через негативну реакцію. Для основної частини населення застосування даного методу дозволяє активно впливати на громадську думку і одержати чималі політичні дивіденди тим силам, які перебувають під патронажем ЗМІ і, особливо, телебачення. Сьогодні цей метод уже не настільки актуальний. Можливо, глядачі й читачі вже наситилися образами «страждальців» і сьогодні, швидше за все, сприймають адекватно реальний стан речей. Якщо раніше будь-який галас навколо влади «ковтали» без роздумів, то зараз «роздуті» скандали вже всім набридли і нікого особливо не дивують. Викривати владу вже не так модно, як було кілька років тому, однак цей спосіб формування громадської думки існує і досі. 

Залучення «приватних агентів впливу». Термін «приватний агент впливу» сприймається зазвичай вкрай негативно, але в той же час він точно відбиває сутність ситуації. 

Для формування громадської думки і чітких соціальних установок часто залучаються популярні особистості, які мають значний авторитет серед населення, до думки яких прислухаються багато людей. 

Як правило, це популярні діячі мистецтва, видатні спортсмени, авторитетні вчені. У своїх публічних пристрастях вони стають ніби орієнтирами для своїх численних шанувальників. Даний метод досить сильний, можливості його дуже великі. Саме цим можна пояснити залучення знаменитих артистів на ролі в рекламних роликах. 

Постійне обнародування результатів опитувань «громадської думки». Якщо раніше такі публікації загрожували серйозними наслідками для ЗМІ, то зараз результати численних опитувань і соціологічних досліджень стали необхідною умовою роботи ЗМІ. Однак їх результати прямо залежать від замовника: якщо це опозиція, то «маси проти антинародного режиму», якщо представники владних структур, то «намітилися позитивні тенденції, народ дивиться в майбутнє з надією» і т. д. Подібні опитування в ЗМІ, по суті справи, є здійсненням групового тиску на громадян, особливо в період виборчих компаній. Взагалі, фахівці неодноразово зауважували цікаву тенденцію - підпорядкування даних соціологічних опитувань політичній кон'юнктурі. Одним з індикаторів такого явища є публікація результатів опитувань, проведених «незалежними центрами вивчення громадської думки», чиє фінансове благополуччя прямо залежить від задоволення замовників. Зондаж громадської думки і його піднесення у сьогоднішніх ЗМІ - це, безсумнівно, потужний інструмент впливу, головна функція якого полягає у формуванні соціальних ілюзій та установок. 

Для побудови класифікації методів формування громадської думки необхідно виділити критерії або підстави для виділення типів або класів наявних в арсеналі сучасного практика методів.

Так, за часом, протягом якого формується й підтримується необхідний стан громадської думки, можна виділити методи короткострокового, середньострокового, довгострокового і постійного впливу на суспільство.

Залежно від конкретних цілей і завдань, стратегії і тактики ведення кампанії можуть застосовуватися різні за строками впливу методи.

У якості іншої підстави класифікації можна привести масштабність впливу методів, інакше кажучи, сукупність тих соціальних верств, які вони охоплюють.

Так, можна виділити методи впливу на суспільство в цілому, на конкретні професійні групи (нафтовики, вчителі, медики, військові), соціальні шари (бідні, середній шар, багаті), демографічні групи (студенти, пенсіонери), різні освітні рівні (середній, вищий), територіальні (міста, регіони, райони, муніципалітети) і адміністративні утворення (конкретне відомство, завод, ВУЗ).

Залежно від специфіки кампаній можуть застосовуватися різні методи як окремо, так і в різних комбінаціях.

У якості ще одного критеріїв для виділення класів методів формування громадської думки можна привести характер впливу на громадську думку. Так, вплив можливий з метою формування, зміни, закріплення, утримання або коригування громадської думки, відповідно, можна виділити й аналогічні групи методів.

Наступною підставою класифікації є тип каналів, якими передається інформація. Це можуть бути як електронні (телебачення і радіо) і друковані (газети, журнали) засоби масової інформації, так і інші канали (наприклад, поширення серед населення слухів, зустрічі на підприємствах безпосередньо з робітниками, агітаційні концерти і т. д.).

Крім того, можна виділити декілька класів методів і формування громадської думки за типом впливу, точніше, за тим, які механізми і властивості людської свідомості задіються при використанні даного методу.

Можна класифікувати методи і за ступенем затратності їх використання, від низько- і середньо- до високозатратних. Однак подібна оцінка досить умовна і, як правило, використовується показник «ефективність/витрати», у якому показник ефективності також досить неоднозначний і вимагає окремого розгляду.

Нарешті, ще однією з підстав класифікації може виступати форма протікання процесу впливу на громадську свідомість за допомогою конкретного методу. Це може бути прихований (таємний, опосередкований) і відкритий (гласний, явний, безпосередній) вплив. Приклад прихованого впливу - методи нейролінгвістичного програмування. До відкритих форм впливу можна віднести пряму агітацію, збір підписів на підтримку кандидата й аналогічні методи.

Говорячи про оцінку ефективності застосування того або іншого методу, слід відзначити, що на практиці існує єдиний загальноприйнятий критерій, за яким оцінюється ефективність методу: перемога або поразка.

Однак у подібному підході є ряд складнощів. Перша з них - перемога або поразка є, як правило, наслідком застосування цілої сукупності методів і технологій, тому вичленувати складову конкретного методу в загальному результаті найчастіше є неможливим. Крім того, варто сказати й про те, що не існує універсального рівня ефективності того або іншого методу, а існує лише показник ефективності застосування конкретного методу до конкретної ситуації. І даний показник багато в чому залежить не тільки від особливостей і специфіки конкретного методу, але також від того, наскільки грамотно спланована кампанія, наскільки адекватно ситуації вироблені стратегія і тактика впливу на громадську думку, яка кваліфікація фахівців, що застосовують метод на практиці та від ряду інших параметрів. Таким чином, можна констатувати той факт, що оцінка ефективності якого-небудь методу досить неоднозначна і передбачає масу проблем, які з'являються при аналізі кампанії замовником і виконавцем.

Заслуговує на увагу і вироблення критеріїв ефективності. Зрозуміло, що ефективність - це показник досягнення бажаної мети. Також зрозуміло, що мета може бути досягнута декількома шляхами і у запасі у фахівця-практика завжди є декілька сценаріїв ведення кампанії.

У силу цього критерій «перемога-поразка» не завжди може адекватно оцінити або, точніше, зрівняти, ефективність застосування різних методів.

Існують й інші критерії, які найчастіше забуваються і не використовуються при аналізі результатів. Такими критеріями можуть виступати час (швидкість), протягом якого здійснюється вплив (що може бути особливо важливим в ситуаціях дефіциту часового ресурсу), економічність (важлива при роботі в малобюджетных кампаніях), рівень рейтингу опонентів і його динаміка (іноді перемогою може вважатися програш того або іншого кандидата або просто зниження його рейтингу, що є метою антиіміджевих кампаній), відповідність чинному законодавству (даний критерій використовується набагато рідше, однак у випадках, коли «чистота» і «прозорість» використовуваних технологій є критичною умовою, даний критерій може виходити на перший план).

Для оцінки ефективності застосування того або іншого методу цілком підходить, у більшості випадків, інтегральна оцінка на основі наведених вище критеріїв. В окремих випадках до неї можуть входити й інші складові, або ж, навпаки, деякі компоненти можуть бути виключені з оцінки.

Існують й інші способи роботи з громадською думкою. Так, широко відомі так звані «брудні технології», які в більшості асоціюються з використанням некоректних методів ведення політичної боротьби, наприклад, зв'язування опонента з неприємною або хворобливої для населення темою. Ще один спосіб дезорієнтації електорату - погоджування двох або декількох кандидатів в один образ. 

Іншим методом формування громадської думки є організація виступів кандидатів у прямому ефірі. Шляхом грамотно спрогнозованих телефонних дзвінків «громадян» можна як висвітити позитивні, сприятливі для кандидата сторони його біографії, діяльності, професії, досвіду, так і підкреслити негативні, незручні для опонента моменти. З огляду на масштабність аудиторії теледебати є одним з важливих етапів у виборчій кампанії, тому їх грамотна організація може принести відчутну користь або ж шкоду тим або іншим кандидатам.

При проведенні антиіміджевої кампанії стосовно опонента часто використовується формування негативного фону роботи опонента та її результатів. Створюється образ неефективного діяча, нездатного реально допомогти людям, який привів їх лише до вбогості й безробіття, розвалив господарство і набрав у свою команду шахраїв та хабарників.

Перерахування подібних методів можна продовжувати досить довго. Важливо інше - кожен конкретний метод або їх сукупність повинні бути обов'язково обрані з врахуванням специфіки конкретної ситуації, на основі аналізу адекватності наявних в арсеналі методів тим завданням, які стоять у виборчій кампанії перед фахівцем. Тому найчастіше на перший план виходить не стільки знання методів і вміння ними користуватися (що передбачає високий рівень професіоналізму політичного технолога), скільки вміння вибрати з десятків методів саме ті, які будуть застосовні в сформованій ситуації з максимальним ступенем ефективності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Андреева Г. М. Социальная психология. - М.: Аспект Пресс, 2001. 
2. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Посібник. - К.: Академвидав, 2003. 
3. Орбан-Лембрик Л. Особливості формування громадської думки // Соціальна психологія. - 2004. - № 2 (4). - C.77-89.