Методи стимулювання та мотивації навчання, пізнавальної діяльності, їх характеристика

Мотиваційна сфера людини дотепер дуже мало вивчена в психології. Це не може бути пояснено відсутністю інтересу до даного предмета: починаючи із древніх часів і до наших днів питання про внутрішні мотиви поводження людини неухильно займали вчених і філософів і приводили їх до побудови різних умоглядних гіпотез.

Формування мотивації навчання в шкільному віці без перебільшення можна назвати однією із центральних проблем сучасної школи. Актуальність цієї теми обумовлена відновленням змісту навчання, постановкою завдань формування в школярів прийомів самостійного опанування знань і пізнавальних інтересів, формування в них активної життєвої позиції. Цією проблемою займалися Леонтьєв А.Н., Божович Л.І., Єльконін Д.Б.

Проблема формування мотивації навчання знаходиться на стику навчання й виховання, є найважливішим аспектом сучасного навчання. Це означає, що тут у поле уваги психолога потрапляє не тільки здійснюване школярем навчання, але й розвиток особистості учня, який відбувається в ході навчання.

На сучасному рівні психологічної науки не можна просто констатувати, що учень не хоче вчитися, - слід намагатися з'ясувати, чому саме він не хоче вчитися, що впливає на формування шкільної мотивації.

Проблемою мотивації та стимулювання навчальної, пізнавальної та товрчої дічльнсоті чнів займалися різні вчені, і тому на сьогодні накопичено чималий фактичний матеріал з проблеми, зокрема, слід відзначити роботи В. К Вилюса (“Психологические механизмы мотивации человека”), Т. В. Габай (“Учебная деятельность и ее средства”), А. В. Запорожця (“Развитие мотивации у детей младшего школьного возраста”), Т. С.Кириленка (“Виховання мотивації молодших школярів”), А. К. Маркової (“Формирование мотивации учения в школьном возрасте”) та ін.