методика гігієнічної оцінки питної води за даними санітарного обстеження систем водопостачання та результатами лабораторного аналізу проб

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти загальні вимоги до якості питної води та гігієнічного значення окремих її показників. Оволодіти методиками обґрунтування гігієнічних висновків щодо якості питної води.

 

 

Гігієнічне значення води. Гігієнічні вимоги до питної води.

Гігієнічні показники та нормативи якості питної води (фізичні, органолептичні, хімічний склад) та показники забруднення (хімічні, бактеріологічні – прямі та опосередковані).

Захворювання, що пов’язані з вживанням недоброякісної води. Основні заходи щодо їх профілактики (інфекційного та неінфекційного походження.

Проблема макро- і мікроелементозів водного походження. Гігієнічне значення жорсткості води.

Показники якості та забруднення води. Державний стандарт на воду питну (ДСТУ ”Вода питна” 2874-82) та Державні стандартні правили і норми (ДсанПін) ”Вода питна”.

Правила відбору проб води для проведення хімічних та бактеріологічних досліджень. Методика читання лабораторних аналізів води.

 

ЗАВДАННЯ: Розв’язати задачі та надати гігієнічну оцінку якості питної води за даними лабораторного аналізу води.

 

 

1. Бардов В. Г. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 255 – 258.
2. Комунальна гігієна. / За ред. Є. Г. Гончарука. – К. : Здоров’я 2006. – С. 45-351.
3. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К. : Здоров’я, 2004. – С. 141-205.
4. А. А. Минх. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1990. – С. 109-164.
5. І. В. Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 9-12.

 

 

Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води:

Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізічні якості;

Вода повинна мати оптимальний хімічний склад;

Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі;

Вода не повинна бути твердою;

Вода повинна вміщувати не більше ГДР та ГДК радіоактивних та токсичних хімічних речовин.

Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.

Захворювання, які можуть виникати внаслідок споживання недоброякісної води:

1. Інфекційні хвороби бактеріальної природи (холера, черевний тиф, сальмонельоз, дизентерія, паратифи, бруцельоз, лептоспіроз, псевдотуберкульоз, чума, туляремія тощо) ;

2. Вірусні захворювання (вірусний гепатит, полiомiелiт, адено-, рео- та ентеровiруснi iнфекцiї) ;

3. Протозойні інфекції (балантадiоз та амебна дизентерія) ;

4. Гельмінтози (аскаридоз, дифiлоботрiоз, шистосомоз, лямблiоз, анкiлостомідоз тощо) ;

5. Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:

а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби, подагра) або, навпаки, низьку твердість (сердцево-судинні захворювання, остеопоротичні змiни у кiстковій системi) ;

б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (водно-нітратна метгемоглобінемія тощо) ;

в) Біогеохімічні ендемії (флюороз, карiєс, ендемiчний зоб, молiбденовий артрит або ендемiчна подагра, ендемiчна “уровська” хвороба, борний ентерит тощо) ;

г) Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин (“копитна хвороба” (Аs), отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай-ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо (поліхлорбіфеноли) тощо).

Колі-індекс – число бактерій групи Е. соli в 1 л води (не більше, ніж 3).

Колі-титр – кількість води, в якій знаходиться 1 E. coli (не менше, ніж 300 мл).

Мікробне число – число мікроорганізімів, що міститься в 1 мл води (не більше, ніж 100).

В ході практичного заняття після оцінки рівня вихідних знань кожний студент одержує у викладача ситуацiйну задачу, в якiй приведенi данi щодо епiдемiологiчної обстановки мiсцевостi, санiтарно-топографiчного і санiтарно-технiчного стану криницi та лабораторного дослiдження води. Пiсля ретельного вивчення матерiалiв запропонованої задачi, студент вiдповiдно до приведеного нижче зразка оформлює у протокольному зошитi “Протокол читання аналiзу питної води”.

Про фекальне забруднення води свідчить не лише наявність у воді групи кишкових паличок, але й збільшення порівняно з вихідним вмісту амонійного азоту, азоту нітритів і нітратитів, хлоридів і окислюваності, що може використовуватись як непрямий хімічний показник забруднення води фекаліями. Беручи до уваги, що під час розпаду білків у кишках утворюються солі амонію, збільшення вмісту цього хімічного інгрідієнта у воді при забруднені її фекаліями свідчить про свіже забруднення, яке є одним із найбільш небезпечних у епідеміологічному плані.

У процесі мінералізації амонійні солі окислюються послідовно до солей азотистої та азотної кислот. Це дає змогу використовувати значення вмісту азотовмісних речовин для визначення ступеня і термінів забруднення води відкритих водойм фекаліями. Наприклад, ізольоване підвищення вмісту солей азотистої кислоти у воді свідчить про недавнє забруднення води, а збільшення солей азотної кислоти – про давнє забруднення.

Якщо вода містить підвищені порівняно з характерними для даної водойми кількості всього комплексу азотовмісних речовин (солей аміаку, азотистої та азотної кислот), то це необхідно трактувати як показник постійного фекального забруднення води.

Однак не слід виключати і можливість вимивання азотовмісних речовин рослинного походження у воді.

 

 

Hа підставі санiтарно-топографiчних i санiтарно-технiчних даних щодо стану криниці (знаходиться в яру, деревяний зруб мiсцями прогнивший, глиняний замок зруйнований, немає пiдставки для вiдра) можна