Методика радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань

Одиниця вимірювання еквівалентної дози – Зіверт (Зв). 1 Зіверт дорівнює 100 бер (біологічний еквівалент рада).

 

 

Ефективна доза (Hеф) – являє собою величину еквівалентної дози, яка помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин до впливу іонізуючого випромінювання. Hеф = H  Wr, де

H – еквівалентна доза

Wr – коефіцієнт, який враховує ступінь чутливості органів і тканин до іонізуючого випромінювання (табл. 2).

Одиниця вимірювання еквівалентної та ефективної доз – Зіверт (Зв.). Позасистемна одиниця – Бер, тобто біологічний еквівалент рада. Цей показник використовується тому, що, залежно від фізичних властивостей випромінювання, біологічна ефективність однієї й тієї самої дози може бути різною. 1 Зіверт =100 Бер.

 

 

Існує також класифікація органів за чутливістю до опромінення іншого змісту, що виділяє 4 групи критичних органів:

I гр. – гонади, червоний кістковий мозок, лімфоїдна тканина, легені;

II гр. – кришталик, кишки, печінка, нирки, м’язи;

III гр. – шкіра, щитоподібна залоза, кісткова тканина, інші внутрішні органи.

IV гр. – шкіра рук та стоп.

Іонізуюче випромінювання та радіонукліди мають якісні та кількісні характеристики.

Як якісні характеристики радіонуклідів використовують:

вид ядерного перетворення (-розпад, електронний -розпад, позитронний -розпад, К-захват, самовільне ділення ядер, термоядерна реакція)

період напіврозпаду – тобто час, за який розпадається половина всіх радіонуклідів певного типу. (Приклад: Уран-238 – 4, 47 млрд. років, Радій-226 – 1600 років, Свинець-214 – 26, 8 хв.).

Як кількісну характеристику радіонуклідів використовують:

активність, що характеризується числом ядерних перетворень за одиницю часу. Одиницями активності є Бекерель (Бк) та Кюрі (Кі). Проте, більш зручним кількісним критерієм радіонукліда для -випромінювання слід вважати так званий -еквівалент, який вимірюється в міліграм-еквівалент радію.

До якісних характеристик іонізуючого випромінювання відноситься:

енергія випромінювання, що вимірюється у Джоулях (Дж) та електрон-вольтах (еВ) ;

проникаюча здатність, яка характеризується довжиною пробігу частинок або -квантів у речовині і виражається в одиницях довжини (м, см, мм) ;

іонізуюча здатність, що характеризується повною іонізацією (загальна кількість пар іонів, утворених частинками або -квантами в речовині) та лінійною щільністю іонізації (кількість пар іонів, що припадає на одиницю довжини пробігу).

До кількісних характеристик іонізуючого випромінювання відносять:

• поглинута доза, одиницями вимірювання якої є Грей (Гр) та Рад;
• еквівалентна доза, одиницями вимірювання якої є Зіверт (Зв) та Бер. ;
• ефективна доза, одиницями вимірювання якої є Зіверт (Зв) та Бер. ;
• експозиційна доза (для - та -випромінювання), одиницями якої є кількість кулон/кг (Кл/кг) та Рентген (Р) ;
• щільність потоку частинок (для корпускулярних випромінювань), одиницями вимірювання якої є кількість частинок / 1 см2.

Протирадіаційний захист являє собою комплекс законодавчих, організаційних, санітарно-гігієнічних, та медичних заходів, що забезпечують безпечні умови праці при роботі с джерелами іонізуючого випромінювання.

До основних принципів протирадіаційного захисту відносять:

• гігієнічне нормування;
• попереджувальний та поточний санітарний нагляд;
• виробниче навчання;
• санітарну освіту;
• радіаційний контроль;
• медичний контроль.

Радіаційний контроль – це контроль за забезпеченням радіаційної безпеки, виконанням вимог щодо санітарних норм праці з радіонуклідами, а також отримання інформації, про опромінення медичного персоналу та населення.

Розрізняють 4 види радіаційного контролю:

• дозиметричний;
• радіометричний;
• індивідуально-дозиметричний;
• спектрометричний.

Відповідно до класифікації основних видів радіаційного контролю, апаратуру, що використовують для його проведення, поділяють на наступні групи:

1. Дозиметричні прилади, що визначають потужність дози (рівень радіації).

2. Радіометричні прилади, які визначають рівень забруднення поверхонь різних предметів.

3. Індивідуальні та мініатюрні портативні прилади, що призначені для проведення індивідуального контролю дози опромінення за певний проміжок часу.

4. Спектрометричні установки, які – встановлюють спектр (склад) радіонуклідів у будь-якому забрудненому об’єкті.

 

 

1. Ізолюючі костюми:

а) шлангові;

б) з автономним джерелом повітряного підживлення.

2. Засоби захисту органів дихання:

а) фільтруючі (респіратори, протигази) ;

б) ізолюючі (пневмошлеми, пневмокаски).

3. Спецодяг:

а) повсякденного призначення;

б) короткочасного використовування (рукавиці, одежа з плівки).

4. Спецвзуття:

а) основне (черевики, чоботи) ;

б) додаткове (бахіли, напівгалоші).

5. Допоміжні захисні засоби захисту:

а) окуляри;

б) ручні захвати;

в) щітки.

 

 

1. Радіометр-рентгенометр ДП-5А (польовий), що призначений для вимірювання рівня радіоактивного забруднення робочих поверхонь та потужності експозиційної дози -випромінювання (Р/год, мР/год) та складається з пошукового зонду з перемикачем (муфтою) для вимірювання - або -випромінювання та реєструвального пристрою, що має шкалу, блок підживлення та телефон (для індикації).

2. Комплект індивідуального дозиметричного контролю ДП – 21 – Б, що призначений для визначення індивідуальної сумарної дози -випромінювання. Комплект складається з малогабаритної іонізаційної камери (у вигляді авторучки) та зарядно-вимірювального пристрою (пульту). Камера установлюється в зарядний пристрій пульту, при цьому зовнішній