Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
34
Мова:
Українська
в межах 4 – 10, а температура води в межах 5 – 40˚ С. При цьому вода повинна містити невелику кількість газоподібного кисню, заліза і марганцевих солей, а також органічні речовини. В якості джерела вуглецю слугує розчинений у воді оксид вуглецю (IV), а джерелом азоту – аміак.
Бактерії окисляють залізо всередині своїх клітин, енергію вони отримують за рахунок окиснення заліза і органічних речовин. Вони отримують кисень з води. Реакція окиснення заліза і мангану може протікати наступним чином:
2FeCO3 + 3H2O +1/2O2 = 2Fe (OH) 3 + 2CO2
MnCO3 + 2H2O + 1/2O2 = Mn (OH) 3 + CO2
Залізобактерії отримують енергію для свого розвитку за рахунок наступної реакції:
2Fe3+ + (n + 2) H2O + 1/2O2 = Fe2O3∙nH2O + 4H+
Саме тому, після механічного руйнування мінералізованих охристих відкладень, під ними можна виявити корозійні пошкодження матеріалу труб. Очевидно, що в корозійної діяльності залізобактерій немаловажлива також їх каталізна активність і збільшення швидкості корозії за рахунок продукту метаболізму – перекису водню.
Основними збудниками анаеробної корозії є сульфатредуціруючі бактерії, відповідальні за відновлення сульфатів до сірководню і ставляться до родів Desulfovibrio і Desulfotomaculum.
АНАЕРОБНА КОРОЗІЯ
При анаеробній корозії заліза можуть протікати наступні реакції:
анодний процес
FeFe2+ + 2e
біологічні процеси
SO42-S2- + 2O2
2Н + 1/2О2Н2О
катодні процеси
О2 + 2Н2О+ 4е4ОН-
Н+ + еН
вторинні хімічні процеси
Fe2++ 2ОН-Fe (ОН) 2
Fe2++ S2-FeS
Сульфатредуціруючі бактерії
В даний час існує декілька гіпотез щодо механізму анаеробної корозії сталі, заліза і алюмінію під дією сульфатредуціруючих бактерій, з яких представляють інтерес наступні:
катодна деполяризація, що виявляється в стимуляції катодного ділянки кородуючого металу шляхом переміщення та споживання бактеріями поляризованого водню;
стимуляція катодної деполяризації твердими сульфідами заліза, що утворюються в результаті взаємодії іонів заліза з сульфід – іонами, які є кінцевим продуктом бактеріального відновлення сульфатів.
Сутність процесу полягає в тому, що сульфатредуціруючі бактерії використовують сульфідну плівку (сульфід заліза) як катод, здійснюючи катодну деполяризацію з використанням водню для подальшого відновлення сульфатів. Оскільки сульфід заліза, утворений сульфатредуціруючими бактеріями, виступає як катод, а корозійне руйнування відбувається на залізі (аноді), то створюються сприятливі умови для протікання двох згаданих вище електрохімічних реакцій.
У разі сірководневої корозії, зумовленої життєдіяльністю сульфатредуціруючими бактеріями, інтенсивно йдуть такі реакції: іон металу, зв'язуючись з сульфід-іоном, послаблює перенапруження концентрації іонів металу в приелектродному шарі, прискорюючи анодний реакцію; сульфатредуціруючі бактерії, знижуючи перенапруги Н2 в приелектродному шарі, прискорюють реакцію. Тому сумарний процес двох реакцій забезпечує прискорення корозії в порівнянні з хімічної сірководневої корозією (без участі сульфатредуціруючих бактерій) в десятки і сотні разів; сульфатредуціруючі бактерії прискорюють корозію в анаеробної зоні за рахунок утилізації водню катода за допомогою гідрогеназної системи. Мікробіологічна корозія більше пов'язана з споживанням водню, ніж з відновленням заліза. Гірогеназна активність розглянутих мікроорганізмів підтверджена дослідженням їх безклітинних екстрактів.
У вологому середовищі спочатку відбувається анодне окиснення заліза:
4Fe = 4Fe2+ + 8e
При цьому, електрони, що звільнилися відновлюють іони водню в елементарний водень:
8е + 8H+ = 8H (катодна реакція)
Анаеробні бактерії можуть спонукати цей елементарний водень каталітично реагувати з сульфатами:
8H + SO42- = 4H2O + S2-
В якості продуктів корозії при цьому можуть утворюватися:
Fe2+ + S2- = FeS (чорний)
3Fe2+ + 6OH- = 3Fe (OH) 2 (білий)
У 1952 році Батлін зі співробітниками встановив механізм реакції роз’їдання залізасульфатредуціруючими бактеріями, який можна представити наступним рівнянням:
4Fe + CaSO4 + 4H2O = FeS + 3Fe (OH) 2 + Ca (OH) 2
Корозійні явища, що спостерігаються при роз’їданні сталі сульфатредуціруючими бактеріями, звичайно уявляють собою пітінги. При цьому на поверхні металу утворюється чорна кірка, яка містить велику кількість білого гідроксиду заліза (ІІ). В продуктах корозії завжди сульфід заліза знаходиться ззовні, а гідроксид заліза (ІІ) – всередині.
Нітровідновлюючі бактерії
Відновлення солей азотною кислотою відбувається за рахунок великої кількості різних бактерій. Якщо ще 10 років тому не були впевнені в тому, що нітровідновлюючі бактерії впливають на корозію, то в останні роки з’явилося багато робіт, що показують, що ці мікроорганізми викликають корозію заліза.
Фон Вольцоген-Кур характеризує корозію наступним чином:
4Fe + 5H2O + HNO3 = 4 Fe (OH) 2 + NH3
За новими дослідженнями амоніфіцируючі бактерії можуть прискорювати корозію сталі в морській воді в 1, 5 – 1, 7 разів.
Бактерії знижують значення рН біля стальної поверхні до 0, 14. При сприятливих умовах для дії бактерій середня швидкість корозії досягає 0, 1338 г/ (м2∙год) проти 0, 0176 г/ (м2∙год) без участи бактерій.
Бактерії, що утворюють метан
Фон Вольцогеном-Куром ще в 1937 р. вказувалось на те, що бактерії, які утворюють метан, впливають на процес корозії. Утворювачі метану можуть відновлювати СО2. Процес корозії в цьому випадку характеризуються наступними реакціями:
4Fe = 4Fe2+ + 8e (анодна реакція)
8H2O + 8e = 8H + 8OH-