Мікроекономічний ринок

  або  

Наведемо приклад розрахунку еластичності за однією із вищенаведених формул. Нехай маємо дугу кривої попиту, обмежену такими точками:

Р1 = 10 грн. ; Q1 = 200 шт;

Р2 = 12 грн. ; Q2 = 150 шт.

Якщо ціна зросла з 10 до 12 гри., то еластичність попиту буде розраховуватися так (використовуємо формулу «другої точки», коли в знаменниках ділимо на P2 і Q2) :

Еd = [ (150 – 200) /200]: [ (12 – І0) /10] = -1, 25.

Якщо ціна зменшилася з 12 до 10 грн, то еластичність попиту буде:

Ed = [ (200 – 150) /150]: [ (10 – 12) /12] = -2.

Щоб уникнути таких розбіжностей в розрахунках, найбільшого використання при розрахунку дугової еластичності набула формула «середньої точки»:

 Для підвищення точності розрахунку еластичності потрібно використовувати якомога меншу дугу. З цією метою економісти також розраховують точкову еластичність попиту, тобто еластичність попиту в певній точці на кривій попиту.

Наведений вираз називається формулою відстаней, її використовують для розрахунку точкової еластичності.

 

 

Отримані результати можуть бути використані також для кривих попиту з нелінійною залежністю (рис. 2. 8). Для цього в точці, де потрібно визначити еластичність, проводять дотичну до кривої попиту та визначають співвідношення відрізків на осі цін: відрізка від початку координат до рівня ціни, що відповідає точці на кривій попиту, та відрізка від цього рівня ціни до точки перетинання дотичної з віссю цін. Тобто, по формулі відстаней визначаємо еластичність дотичної в точці дотику. Вона і буде дорівнювати еластичності кривої попиту в точці дотику.

 Еластичність пов’язана з показниками нахилу відповідної ділянки кривої попиту (для якої визначається еластичність) та її розміщенням. Важливо зрозуміти, що еластичність залежить не тільки від нахилу ділянки кривої попиту, але й від місця розміщення. Чим вище і лівіше розміщена аналізована ділянка кривої попиту (тобто, чим більше P і чим менше Q), тим еластичність більша при незмінному нахилі (∆Р/∆Q). Тому для лінійної кривої попиту (нахил незмінний) її верхня ліва ділянка представлятиме еластичний попит (див. рис. 2. 9), а нижня права ділянка представлятиме нееластичний попит. Це також означає, що точка з одинично еластичним попитом, якому, як ми побачимо далі, відповідає максимальним виторг продавця, лежить завше посередині лінійної кривої попиту.

 Еластичність попиту за ціною залежить від цілого ряду факторів, зокрема:

наявності товарів-субститутів. Чим більше існує товарів, здатних досить ефективно замінити один одного, тим більшою є зміна кількості попиту у відповідь на зміну ціни одного з них (наприклад, автомобілі одного класу, різні види прохолодних напоїв). Тим чином, чим більше даний товар має близьких замінників, тим еластичніший попит на нього (при інших рівних умовах). І навпаки, якщо на ринку немає товару, що міг би вдало замінити існуючий, то зміна цін на нього майже не спричинить коливань обсягів продажу і свідчитиме про нижчу еластичність. Це може бути, наприклад, інсулін для хворих на цукровий діабет;

часу пристосування до зміни цін. У короткотерміновому періоді попит менш еластичний, ніж у довготерміновому, адже для пошуку товарів-субститутів та зміни структури споживання потрібен час;

частки споживацького бюджету, що витрачається на продукт. Тут залежність пряма: чим більша частка, тим вища - еластичність і навпаки. Пояснення доволі просте: якщо спожива ч витрачає на даний товар значну частину свого бюджету, то він чутливо (за інших рівних умов) буде реагувати на зміну ціни на даний товар. Наприклад, 50% зміни цін на сірники або сіль споживачі практично не зауважать, в той же час при покупці автомобіля, квартири чи морського круїзу кожен відсоток ціни має уже значно більше значення.

Ступеня необхідності товару для споживача. На товари першої необхідності, як правило, еластичність попиту є нижча, аніж на товари розкоші.

2. Вплив цінової еластичності на виторг продавця

Розрахунки еластичності попиту за ціною мають досить широке практичне використання як для прогнозування споживацьких витрат, так і для проведення цінової політики фірми. Для продавця важливо знати, скільки грошей споживач готовий витратити на придбання товару при різних рівнях цін. Справді, витрати споживача є ні чим іншим, як валовим доходом продавця: загальні витрати покупця = PQ = валовий дохід (виторг) продавця. Загальний (валовий) дохід визначається як добуток кількості проданого товару на його ціну. На рисунку загальний дохід зображається через площу прямокутника під кривою попиту. Наприклад, на рис. 2. 10. при ціні P2 виторг продавця становитиме полощу фігури ОP2N2Q2.

На рис. 2. 10 показано виграш продавця від збільшення ціни на товар та його програш від спричиненого цим зростанням ціни зменшення обсягу продажу. Якщо площа фігури P1P2N2V (виграш від зростання цін) більша, ніж площа фігури Q2Q1N1V (програш від зменшення обсягу продажу), то загальні доходи продавця зростуть. Якщо більшою є площа фігури Q2Q1N1V, то при зростанні ціни загальні доходи продавця зменшаться. Результат залежатиме від еластичності попиту за ціною: при |Ed| > 1 – продавець програє при зростанні цін; при |Ed| < 1 – виграє.