+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
60
Мова:
Українська
Віддача від масштабів
6.1. Підприємство як господарюючий суб’єкт
Підприємство є економічним суб’єктом, який реалізує власні інтереси шляхом виробництва і реалізації деяких товарів/послуг шляхом оптимального поєднання факторів виробництва.
Господарська діяльність підприємства відбувається в умовах взаємодії його внутрішнього та зовнішнього середовища.
Внутрішнє середовище підприємства визначається його внутрішніми ситуаційними змінними. Ними є: цілі, структура, завдання, люди і технологія.
Чинники зовнішнього середовища поділяють на дві групи: прямого впливу, які безпосередньо впливають на підприємство і зазнають прямого впливу з боку підприємства, та непрямого впливу, які можуть не справляти прямого негайного впливу на підприємство, але позначаються на його діяльності. До середовища прямого впливу, або ділового оточення, відносять: споживачів, постачальників, конкурентів, державні установи та контактні аудиторії. Економічні, політичні, техніко-технологічні, демографічні, соціокультурні, екологічні чинники формують середовище непрямого впливу, або фонове оточення.
Підприємства класифікуються за рядом ознак: цілями та видами діяльності, розмірами, формами власності, організаційно-правовим статусом тощо.
Найважливіше, що відрізняє одне підприємство від іншого, є вид діяльності. Класичною є класифікація підприємств К.Кларка, який поділив національну економіку на три сектори. Перший сектор включає в себе сільськогосподарське виробництво, рибальство та розробку природних багатств. Другий сектор – це промисловість загалом, починаючи від переробки сировини і до випуску готової продукції. До третього сектора входять усі решту види діяльності, переважно сфери послуг.
Залежно від мети діяльності підприємства поділяють на такі, що функціонують на комерційних засадах, та неприбуткові.
За розмірами підприємства ділять на малі, середні та великі. Параметри, за якими підприємства відносять до тієї чи іншої категорії, в різних країнах відрізняються.
За формами власності розрізняють: індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, державні, державні комунальні, спільні підприємства.
За організаційно-правовим статусом підприємства поділяють на: одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства.. У свою чергу, в залежності від характеру інтеграції та міри відповідальності за зобов’язаннями господарські товариства поділяють на повні, з додатковою відповідальністю, з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні.
6.2. Технологія виробництва і виробнича функція
Технологія виробництва являє собою фізичний взаємозв’язок, за допомогою якого вхідні ресурси перетворюються у вихідні, тобто у результат виробництва. Основними видами вхідних ресурсів є праця, земля (матеріальні ресурси) і капітал.
Залежність між вхідними ресурсами та результуючим виходом описує виробнича функція. Оскільки обсяг виробництва залежить від обсягу використаних ресурсів, то залежність між ними можна виразити у такий спосіб:
Q = f(L,K,t,etc), (6.1)
де Q – максимальний обсяг виробництва за даної технології і даних факторів виробництва;
f – функція;
L – праця;
K – капітал;
t – технічний прогрес.
Etc вказує на те, що можуть використовуватися й інші ресурси.
Для спрощення припустимо, що існують два вхідні ресурси, праця і капітал. Тоді виробнича функція матиме такий вигляд:
Q = f(L,K) (6.2)
Виробнича функція може бути записана в різних алгебраїчних формах.
Якщо сума α і β дорівнює одиниці, функція Кобба-Дугласа є лінійно однорідною, тобто вона показує постійну віддачу від масштабу. Якщо сума показників ступеня більша від одиниці, тоді виникає зростаюча віддача від масштабу, якщо менша від одиниці – спадна віддача від масштабу.
Виробнича функція кожного виду виробництва може бути представлена лінією однакового випуску, або ізоквантою. Ізокванта - це крива, показує всі можливі поєднання вхідних ресурсів, які дають той самий рівень виробництва продукції.
Ізокванти є аналогом кривих байдужості в теорії споживання. Звідси випливають її основні властивості. По-перше, ізокванти не перетинаються. По-друге, чим далі від початку координат розміщена ізокванта, тим більший обсяг виробництва їй відповідає. Ізокванти ранжирують рівні виробництва, подібно як криві байдужості ранжирують рівні задоволення. Але, на відміну від кривих байдужості, кожна ізокванта відображає конкретний рівень виробництва.
Карта ізоквант - це їх набір, у якому кожна ізокванта показує максимальний рівень виробництва, якого можна досягти за кожного набору вхідних ресурсів. Карта ізоквант є альтернативним способом зображення функції виробництва, подібно як карта кривих байдужості зображає функцію корисності.
6.3. Виробництво в короткостроковому періоді
Пригадаємо, що короткостроковий період – це період часу, протягом якого принаймні один вхідний ресурс залишається незмінним.. Ресурси, в які за цей період неможливо внести зміни, називають фіксованими вхідними