Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Мінливість ростових показників молодняка свиней миргородської породи у залежності від інбридингу та походження

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
6
Мова: 
Українська
Оцінка: 

спадковості в геномі. Породою, яка використовувалася для створення нових структурних одиниць в миргородській породі в 70-х роках минулого сторіччя була порода п’єтрен [7], тому до неї повернулися на етапі звуження генетичної мінливості в миргородській породі та різкого скорочення численності породи з метою створення нової лінії [3]. Були одержані тварини різних генерацій за участі породи п’єтрен та миргородської породи, що убезпечувало останню від виродження та спорідненого розведення. Але в силу різних факторів робота була закрита й тварини із стада виранжувані.

Тому метою нашої роботи було встановити вплив походження свинок миргородської породи, а також спорідненості кнурців цієї ж породи на зміну їх ростових показників в процесі вирощування від двох до дев’ятимісячного віку.
Методика досліджень. Дослідження щодо вивчення продуктивності свиней миргородської породипроводилося в ДП «ДГ ім.. Декабристів» Полтавської області, стаді, яке на даному етапі є єдиним, що розводить свиней миргородської породи в Україні.
Свинки миргородської породи були розподілені на три групи залежно від походження: чистопородні тварини (100% кровності за миргородською породою), 88% умовної кровності за миргородською породою та 12 % кровності за породою п’єтрен, а також 94% умовної кровності за миргородською породою та 6 % кровності за породою п’єтрен. Жива маса визначалася в обумовлені вікові періоди на дату народження шляхом зважування тварин зранку до годівлі. Абсолютнийта середньодобовий прирости визначені за загальноприйнятих методик у тваринництві. Відносний приріст – за формулою Броді-Шмальгаузена.Ступінь інбридингу кнурців визначали за використання комп’ютерної програми, ураховуючи сумарний ступінь інбридингу на спільних предків. Одержані результати досліджень опрацьовані методами варіаційної статистики.
Результати досліджень. Нашими дослідженнями встановлено, що ремонтні свинки миргородської породи різної частки кровності за материнською породою під час їх вирощування від двох до дев’ятимісячного віку характеризувалися деякою різницею за показниками живої маси, яка не завжди обумовлювалася їх походженням (табл. 1).Маючи практично однакову живу масу у двохмісячному віці (17,9-186кг), ремонтні свинки різного походження до чотирьохмісячного віку в певній мірі її змінили за найменшогозначення у тварин, які мали 12% умовної кровності за породою п’єтрен (ІІ група). При цьому свинки із меншою часткою кровності за породою п’єтрен -6% (ІІІ група) мали кращі показники, порівняно із молодняком із більшою часткою кровності за вказаною породою на 2,2кг і дещо переважали чистопородних свинок миргородської породи першої групи.
У подальші вікові періоди жива маса свинок різної частки кровності за миргородською породою та породою п’єтрен (ІІ і ІІІгрупи) практично не різнилися між собою й не мали достовірної різниці з тваринами, в генотипі яких не було інформації про породу п’єтрен (І група). 
 
Жива маса, прирости та довжина тулубу ремонтних свинок миргородської породиу залежності від походження
Примітка:М (ч/п) - миргородська порода (чистопородні тварини), П – порода пʼєтрен, % - умовна частка кровності за відповідною породою * - Р> 0,95(при порівнянні до тварин І групи)
 
Абсолютний приріст свинок за період їх вирощування з двох-до дев’ятимісячного віку варіював у межах 103,0-101,5кг за незначної переваги чистопородних тварин І групи. Частка кровності за породою п’єтрен не забезпечувала суттєвої різниці показника між тваринамиІІ і ІІІ груп. Аналогічна тенденція установлена між групами ремонтних свинок з різною часткою кровності за миргородською породою по відносному й середньодобовому приростах, не підтверджуючи погіршення показників внаслідок присутності в геномі тварин інформації про спадкову основу іншої породи.
Наявність не значної частки умовної кровності (6% і 12 %)породи п’єтрен у свинок миргородської породи не привело до зменшення довжини тулубуу віці 9 місяців. Даний показник знаходився на рівні 109,0-109,6см і не корелював із походженням свинок.
За результатами цих досліджень можливо зробити висновок про доцільність використаннясвинок, що мають 6% і 12 % умовноїчастки кровності за породою п’єтрен. Розведення таких тварин не приводить до зниження ростових показників, порівняно із чистопородним молодняком (100% миргородською породою), але запобігатиме звуженню генетичної різноманітності популяції та уникнення спорідненого підбору батьківських пар.
Крім можливості використання тварин, що мають певну частку кровності за миргородською породою та п’єтрен, для локальної популяції актуальним є також можливість використання інбредних тварин, особливо кнурів, численність яких в породі зменшується не лише у зв’язку із зменшенням поголів’я породи, але й впровадження методу штучного осіменіння.
Нашими дослідженнями встановлена не суттєва різниця за живою масою аутбредних і інбредних ремонтних кнурців у віці двох та чотирьох місяців за переваги показнику в наступні вікові періоди у інбредних тварин (табл. 2).
 
Жива маса та прирости інбредних і аутбредних ремонтних кнурців миргородської породи
Примітка:* - Р> 0,95; ** - Р> 0,99 (при порівнянні інбредних тварин до аутбредних)
Як свідчать дані таблиці 2, інбредні кнурці в шестимісячному віці за живою масою переважали аутбредних на 6,0 кг (Р > 0,99), а в дев’ятимісячному віці – на 3,8кг (Р > 0,95), підтверджуючи можливість використання в стаді тварин, сумарний ступінь інбридингу яких 1-3%. Інбредні кнурці мали дещо вищий абсолютний приріст за період їх вирощування від двох-до дев’ятимісячного віку та незначно менший відносний приріст, порівняно із аутбредними тваринами. Різниця між аутбредними і інбредними кнурцями за середньодобовими приростами за час їх вирощуваннястановила 23г (Р> 0,99) за переваги інбредного молодняку. Одержані результати засвідчили можливість використання в локальній популяції інбредних кнурців, які мають в четвертому і вище рядах родоводів інбредних предків. Такий підхід хоча й приведе до звуження генетичної мінливості в породі й не підвищить показники продуктивності тварин, але приведе до прояву інбредної депресії, особливо за інтенсивність росту молодняка.
Висновки. В локальній не численній популяції свиней, якою є миргородська порода, використання свинок із не значною часткою умовної кровності за породою п’єтрен (6% та 12 %) може бути бажаним з огляду на уникнення спорідненого розведення та підтримання генетичної різноманітності популяції. Ремонтні свинки, що мали спадковість породи п’єтрен, за живою масою під час вирощування з двох-до дев’ятимісячного віку, а також приростами та довжиною тулуба практично не відрізнялися від чистопородних миргородських тварин, що свідчить про можливість їх використання впроцесі відтворення.
Не приводить до погіршення ростових показників і використання інбредних кнурців миргородської породи, ступінь інбридингу яких 1-3%. При значній кількості в породі генетично подібних тварин та зменшенні її численності уникнути спорідненого розведення не можливо. Саме за таких підходів можна допускати до відтворення кнурців, сумарний інбридинг яких на спільних предків не вище 3%.
 
Література.
 
  1. Беззбов В. И. Особености технологии выращивания ремонтных свинок для промышленного комплекса / В. И. Беззбов, И. И. Перашвили // Сельское хозяйство – проблемы и перспективы. – Гродно, 2006. – Т.2 сельскохозяйственные науки (зоотехния). – C. 254–259.
  2.  Биологические закономерности роста и развития сельскохозяйственных животных / [В. С. Козырь , В. И. Барабаш, Д. Д. Чертков и др.]. – Днепропетровск : ВКФ Оксамит–Текс, 2004. – 541 с.
  3. Войтенко С.Л. Генезис миргородської породи свиней / Вісник Полтавської державної аграрної академії .– 2012.–№ 3 .– С. 94- 99.
  4. Данилова Т. Н.Живая маса поросят при рождении как селекционный и технологичесий показатель / Т.Н. Данилова, В.И. Герасимов // «Современные проблемы и технологические инновации в производстве свинины в странах СНГ»: XX межд. научн. – практ. конф., 20 -21 июня 2013 г.: Сб. трудов. – Чебоксары, 2013. – С .223-226.
  5. Іжболдіна О. О. Закономірності росту молодняку свиней різного походження/О. О. Іжболдіна //Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. – 2011. – Вип. 9 (49). – С. 114–118. Плохинский Н.А. Руководство по биометрии для зоотехников/ Н.А Плохинский. – М.:Колос, 1969. –255с.
  6.  Коваленко В. П. Удосконалення прийомів відбору по підвищенню продуктивних ознак свиней / В. П. Коваленко, В. Г. Пелих, С. П. Панкеев // Таврійський науковий вісник. – Херсон. 2000. – Вип. 15. – С. 29–32. 
  7. Матієць М. І.Поліпшення миргородських свиней ввідним схрещуванням з п’єтренами / Матієць М. І., Деркач М. О.Вільховий П.М.// Респ. міжвідомчий тематичний наук. зб. „Свинарство” – К.: Урожай,1973. – Вип. 18. – С. 10-16.
  8. Мамонтов Н. Динамика живой массы и напряженность роста подсвинков / Н. Мамонтов, И. Пустовит, В. Бурмистров // Свиноводство. – 2004. – № 4. – С.10 -11.
  9. Поляков В. Інтенсивність росту свиней и прогнозування їхніх відгодівлеьних якостей / В. Поляков // Тваринництво України. – 1997. – № 5. – С.12
  10.  Свечин Ю.К. Прогнозирование продуктивности свиней в раннем воздасте / Ю.К. Свечин // Вестник сельскохозяйственнойнауки. – 1985. – № 4. – С. 103-108.
  11. Смирнов О.К. Раннее определение продуктивности животных/ О.К. Смирнов. – М.: Колос, 1974. – 112 с.
  12.  Saver D. Die Folgewurfleistung von sauen in Abhängigkeit vor der Erstwurfrobe und aufruchtleistung. / D. Saver, M. Langhammer, J.Krause // Arch. Tierz. – Berlin. – 1986. – V. 29. – № 5. – S. 503–514.
Фото Капча