Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Місце і роль М. П. Драгоманова в українському національно-визвольному русі

Предмет: 
Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
93
Мова: 
Українська
Ціна: 
3100 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Загальна характеристика М. Драгоманова як історичної особистості
1.1. Життєвий шлях М. Драгоманова
1.2. Характеристика особистості М. Драгоманова за І. Франком
2. Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова
2.1. Національно-політичний світогляд М. Драгоманова
2.2. Погляди М. Драгоманова на історію українського народу
2.3. Оцінка М. Драгомановим "Кирило-Мефодіївського товариства"
3. Участь М. Драгоманова в організаціях революційного руху
3.1. М. Драгоманов як основоположник ідей революційного руху в Україні кінця ХІХ ст.
3.2. Участь М. Драгоманова у народницьких рухах
3.3. Співпраця М. Драгоманова з політичними організаціями Галичини
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Вступ: 

Актуальність теми. Михайло Драгоманов належить до тих видатних діячів, яких український народ шанує за їхні погляди й дії, високий інтелект, поєднаний з чесністю та самовідданою мужністю. Відомий критик і публіцист, він воістину був для України апостолом правди і науки. Його громадсько-політична і науково-просвітницька діяльність мала важливе значення в розвитку суспільно-політичної думки в другій половині ХІХ століття і є однією з яскравих сторінок історії та культури України, давши підгрунтя для розвитку національної самосвідомості українців, зміцнивши їхні позиції в прагненні до незалежності.

Одним із пріоритетних напрямків сучасної історичної науки є вивчення проблем національно-культурного та державного відродження українського народу. Особливий інтерес викликають події ХІХ ст., оскільки саме тоді відбулися якісні зміни в суспільно-політичному русі.

Комплексне вивчення цієї доби нерозривно пов'язане з дослідженням діяльності окремих науковців, політиків, громадських діячів. Михайло Петрович  Драгоманов – один з визначних учених, діячів і теоретиків української суспільно-політичної думки 2-ї пол. ХІХ ст. Серед широкого кола його громадських, культурно-просвітницьких та наукових інтересів виокремилися прагнення дослідити, активізувати й спрямувати в демократичне русло національну, соціальну і політичну активність українського народу. Значну увагу учений приділив вивченню та аналізу історії суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні. Він узагальнив досвід практичної діяльності учасників руху з метою вироблення власної програми суспільного розвитку, максимально наближеної до реальних обставин у країні. Складність постаті М.П. Драгоманова зумовлює необхідність подальшого вивчення його спадщини із застосуванням нових методологічних засад історичної науки.

Актуальність теми посилюється ще й тим, що дана проблема комплексно не вивчалась вітчизняними істориками. Незважаючи на значне посилення інтересу науковців до постаті М.П. Драгоманова, недостатньо опрацьованою в історичній літературі залишалася теоретична спадщина ученого, в якій подано характеристику й оцінки різних заходів діячів суспільно-політичного руху ХІХ ст. Досі глибоко не вивчалися аспекти дослідження М.П. Драгомановим розгортання українського національного, радикально-демократичного (народницького) та ліберально-демократичного (земського) руху. Всебічне вивчення й аналіз позицій ученого відкриває можливість глибше зрозуміти зміст і характер демократичного руху в ХІХ ст., а також визначити місце М.П. Драгоманова в цьому русі. Його плідна й багатогранна діяльність залишається взірцем служіння українському народу.

Історіографічний огляд проблеми. Історіографічні дослідження спадщини М.П. Драгоманова здійснювалися вкрай нерівномірно. Перші історіографічні праці, які торкалися окремих аспектів творчості М.П. Драгоманова, і в тому числі його розробок історії суспільно-політичного руху, з'явилися у 1860–1890-х рр. і мали переважно публіцистичний характер. Наукові відгуки того часу на творчість ученого розкривали сприйняття М.П. Драгоманова сучасниками, давали певні узагальнюючі характеристики його суспільно-політичних позицій та започаткували драгоманознавство. Особливе місце, серед інших, посідали праці його сподвижників – М.І. Павлика та І.Я. Франка. На початку ХХ ст. значно посилився інтерес до постаті М.П. Драгоманова. Підняті ним питання викликали наукові й громадські дискусії. В цей час з'явилися нові акценти у тлумаченні його спадщини, поглибилась критика розробок М.П. Драгоманова, проте вона не відзначалася прагненням до об'єктивності. Для даного періоду характерне поверхове трактування деяких положень ученого. Великий внесок у дослідження спадщини М.П. Драгоманова, зокрема, його оцінок різних напрямів суспільно-політичного руху, зробив Б.О. Кістяківський.

З часу виникнення й становлення українських політичних партій і до революційних подій 1917 р. простежувався пік популярності ідей М.П. Драгоманова, які відповідали тогочасним суспільним очікуванням. Після революційних невдач оцінки М.П. Драгоманова як ученого й політичного діяча та його розробок поляризуються.

Надзвичайною плідністю відзначалася історіографія 1920-х рр., присвячена вивченню спадщини М.П. Драгоманова, що зумовлено появою перших детальних досліджень окремих аспектів науково-теоретичних розробок ученого. Ґрунтовний аналіз спадщини М.П. Драгоманова здійснив М.С. Грушевський. Він відвів ученому особливе місце серед інших суспільно-політичних діячів того часу і стверджував, що закордонна місія М.П. Драгоманова «зробила епоху в українському житті". Результативними були дослідження, здійснені науковцями Всеукраїнської Академії Наук. Вони опубліковані на сторінках журналу «Україна" й у збірнику «За сто літ" і певною мірою розкрили вивчення М.П. Драгомановим історії суспільно-політичного руху. Зокрема - це праці М. Возняка, С. Глушка, Г. Житецького, К. Копержинського, В. Міяковського та ін. Значний науковий інтерес у цей період становить дослідження Д.І. Заславського. Відзначено, що в радянську добу ідеологічна заанґажованість не сприяла виробленню об'єктивних підходів до вивчення спадщини М.П. Драгоманова. Яскравим прикладом посилення політичного тиску на історичну науку є праця того ж Д.І. Заславського видання 1934 р. 

Заслуговують на увагу розробки В.Л. Лукеренка, В.Г. Сокуренка, В.Г. Сарбея, здійснені у 1960-х рр. Ґрунтовним дослідженням постаті М.П. Драгоманова та його ролі в суспільно-політичному русі є праця Р.П. Іванової. Учена висвітила питання взаємин М.П. Драгоманова з Київською громадою, його стосунки з ліберальними й народницькими колами та їхніми ідеологами. Дослідниця використала низку нових науково важливих джерел. Однак революційність політичних позицій М.П. Драгоманова перебільшено. 

Впродовж 1970-1980 рр. про життя й творчість М.П. Драгоманова згадувалося здебільшого в енциклопедичних виданнях та довідниках.

З 1990-х рр., зі зміною політичної ситуації в країні, з'явилася значна кількість досліджень. Сучасне вивчення постаті М.П. Драгоманова вийшло на якісно новий рівень. Праці П.М Федченка, В.А. Довгича, О.Ф. Скакун, Т.Г. Андрусяка, А.М. Круглашова висвітили різні аспекти діяльності мислителя, в тому числі торкнулися дослідження М.П. Драгомановим історії розвитку різних напрямів суспільно-політичного руху. Дослідники погоджуються в тому, що М.П. Драгоманов збагатив українську суспільно-політичну думку, поєднав у своїх творах національні та передові демократичні ідеї, спрямував український національний рух у напрямку "європеїзації". У дисертації відзначено, що тема авторського дослідження до цього часу не була предметом спеціального історичного наукового аналізу.

У працях діаспорних учених головна увага приділялася, насамперед, суспільно-політичній діяльності М.П. Драгоманова. Його спадщину вивчало багато дослідників широкого діапазону ідеологічних спрямувань. Дисертантом з'ясовано, що для діаспорних досліджень характерним було домінування емоційно-патріотичних моментів. Серед досліджень даної теми в діаспорні історіографії відзначаються розробки співробітників Українського Педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі.

Особливий інтерес викликають праці І. Лисяка-Рудницького. Крім вивчення та загальної характеристики спадщини М.П. Драгоманова, учений проаналізував та уточнив його позиції, звернувши також увагу на дослідження історії суспільно-політичного руху.

Історіографічний аналіз вказує на існування значної кількості праць істориків, юристів, філософів, політологів, присвячених вивченню діяльності М.П. Драгоманова, а також засвідчує недостатню наукову розробку в сучасній українській історіографії проблеми вивчення ученим історії суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні. Актуальною залишається конкретизація й систематизація знань щодо висвітлення М.П. Драгомановим українського національного, радикально-демократичного (народницького) і ліберально-демократичного (земського) руху та розробка нових концептуальних підходів до даної проблеми.

Метою дослідження є вивчення і аналіз історико-політичних поглядів і революційної діяльності М. Драгоманова.

Об’єкт дослідження – суспільно-політична, історично-науково, педагогічна та революційна діяльність М. Драгоманова.

Предмет дослідження – особливості світогляду, ідейного спрямування поглядів М. Драгоманова, його роль у національно-визвольному русі України кінця ХІХ ст.

Відповідно до мети, об’єкта і предмета дослідження було поставлено ряд його завдань:

  • висвітлити основні віхи життєвого шляху М. Драгоманова;
  • проаналізувати характеристику особистості М. Драгоманова за І. Франком;
  • вивчити національно-політичний світогляд М. Драгоманова;
  • з’ясувати погляди М. Драгоманова на історію українського народу;
  • провести аналіз оцінки М. Драгомановим "Кирило-Мефодіївського товариства";
  • дослідити діяльність М. Драгоманова як основоположника ідей революційного руху в Україні кінця ХІХ ст.;
  • дослідити участь М. Драгоманова у народницьких рухах
  • дати оцінку співпраці М. Драгоманова з політичними організаціями Галичини.

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг роботи складає 94 сторінки, список використаної літератури нараховує 100 найменувань.

 

Список використаних джерел: 
  1. Андрусяк Т.Г. Шлях до свободи (М.Драгоманов про права людини). Львів: Світ, 1998.
  2. Андрущенко В.П. Михайло Драгоманов: велич мислителя // Безпека життєдіяльності. – К, 06 - №12.
  3. Атанасов П. Михайло Драгоманов і Софійський університет: Про викладацьку, публіцистичну і громадську діяльність українського вченого-історика в Болгарії // Всесвіт. - 1962. - № 12.
  4. Борисенко В. Михайло Драгоманов як історик // Пам’ять століть. – 2003 р. - №5.
  5. Борисенко В.І. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60-90-х роках ХІХ ст.- К.: Наук. думка, 1980.
  6. Будняк Т.Г., Шпак О.Т. Педагогічні погляди М.П. Драгоманова і сьогодення: Тези Драгоманівських читань. - К.: УДПУ, 1995.
  7. Бужинський М. До гімназійних літ Драгоманова //Україна: Наук. двохмісячник українознавства. - К.: ВУАН, 1926.
  8. Висоцький А. Проблема національного виховання засобами української мови у світоглядній концепції Михайла Драгоманова // Пам’ять століть. – 2003. - №5. 
  9. Вовк Л. Педагогічні і науково-просвітницькі пріоритети спадщини М.П.Драгоманова // Пам’ять століть. – 2003 р. - №5. 
  10. Возняк М. Недопущення Івана Франка до доцентури у Львівському університеті //Іван Франко: Статті і матеріали: Збірник. - Львів, 1948.
  11. Гермайзе О. М.П. Драгоманов в українській історіографії //Україна: Наук. двомісячник українознавства. - К.: ВУАН, 1926.
  12. Глушко С. Драгоманов і недільні школи // Україна. - 1924.
  13. Горбенко С.С. Естетико-педагогічні погляди М.П. Драгоманова //Наукові записки: Матеріали зв.-наук. конф. викладачів за 1991 р. - К., 1992.
  14. Горболіс Л. Народнорелігійне виховання в сім»ї Драгоманових //Рідна школа. -1997. - № 5. 
  15. Грабовський П. Дещо про освіту на Україні // Зоря.-1997, річник ХVІІІ. 
  16. Грушевський О. Драгоманов і галицька молодь 1870-х рр. (Франко і товариші) //Україна. - 1926. - Кн. 5. 
  17. Денисенко А. Епоха в українському житті // Пам’ять століть. – 1996. - №2.
  18. Див. також: Філос. і соціол. думка. - 1991. - № 9.
  19. Димитров І. Спомин останньої лекції професора М.Драгоманова, котру він прочитав 8 ст. ст. юня 1895 р. в аудиторії Ш історико-філологічного курса //Народ.- 1895.-№ 12. 
  20. Довгич В. Проект свободи // Антологія пам’яті. - 1991 р. - №2.
  21. Долинська Л. Психологічні аспекти Драгоманівської концепції розвитку // Пам’ять століть. – 2003 р. - №5. 
  22. Драгоманів-Шимманова Л. Зі споминів про М. Драгоманова // Дзвін. - 1991. - № 10.
  23. Драгоманов М. Австро-руські спомини (1867-1877) //Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці.У 2-х т.Т. 2. - К.: Наук. думка, 1970.
  24. Драгоманов М. Автобіографічні нотатки. - Женева, 1883; Автобиографическая заметка // Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці. У 2-х т. Т. 1.-К.: Наук. думка, 1970.
  25. Драгоманов М. Автобіографія.- К.: Криниця, 1917.
  26. Драгоманов М. Думка про руський університет у Львові //Народ.-1893.-№ 6. 
  27. Драгоманов М. П. Про українських козаків. – К.: Дніпро, 1991.
  28. Драгоманов М. П. Указ проти української мови // Дзвін – Л., 05, - № 10.
  29. Драгоманов М. П. Шевченко, українофіли і соціалізм. – К. : Дніпро, 1991.
  30. Драгоманов М.П. Антракт з історії українофільства (1863-1872) //Драгоманов М.П. Вибране «…мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні».- К.:Либідь, 1991.
  31. Драгоманов М.П. Вибране. – К.: Либідб, 1991.
  32. Драгоманов М.П. Діалоги про українську національну справу. – К.: Либідь, 1994.
  33. Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці : У двох томах. – К.: Наукова думка, 1970.
  34. Драгоманов М.П. Нариси і літературно-публіцистичні праці. – К.: Наукова думка, 1972.
  35. Драгоманов М.П. Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії //Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ-ХХ ст.): Хрестоматія /Упоряд.Л.Д.Березівська та ін.- К.:Наук. думка, 2003. 
  36. Драгоманов М.П. Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії. - Женева, Львів, 1877. 
  37. Драгоманов М.П. Народные школы на Юго-Западном крае //Санкт-Петербургские ведомости.- 1865.
  38. Драгоманов М.П. Пропащий час: Українці під Московським царством, 1654-1876 // Український історичний журнал. – 1991 р. - №9.
  39. Дробот І. Соціалізм М. Драгоманова // Пам’ять століть. – 2003 р. - №5.
  40. Дудченко Г.М. Кирило-Мефодіївське товариство в публіцистичній та науковій спадщині М. Драгоманова // Український історичний журнал. – 2003 р. - № 3.
  41. Єфремов С. О. Історія українського письменства. - К.: Феміна, 1994. – 764 с.
  42. Заславський Д. І., Романченко І. О. Михайло Драгоманов. – К.: Дніпро, 1964.
  43. Зленко Г. Магістерські екзамени Михайла Драгоманова // Жовтень.- 1985.- № 2. 
  44. Іванова Л.Г. М.П. Драгоманов і історія України // УІЖ. – 1991 р. - № 9.
  45. Іванова Р. П. М. Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (ІІ пол. XIX ст.). – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971.
  46. Іванченко Р. Клятва: Роман - хроника. /О М.П. Драгоманове/. К.: Дніпро, 1985.
  47. Іванченко Р. П. Раби Києва не мовчали… К.: Тов-во Знання, 1991.
  48. Іванченко Р.П.  До 150-річчя від дня народження М.П.Драгоманова. - К.: Т-во «Знання» УРСР, 1991. 
  49. Іванюк І.В. Взаємозв»язок національного та інтеркультурного виховання у працях М.Драгоманова //Відродження.- 1998.- № 2. 
  50. Карамаш С. Драгоманов у Києві // Хрещатик. - 1995. - 7 липня.- С.5.
  51. Карамаш С. Наш славний українець // Пам’ять століть. - 1996. - № 2. 
  52. Киян Л.Ф. Визначний діяч української освіти (М.П. Драгоманов) // Початкова школа. - 1991. - № 11.
  53. Климчик Л. Рідна мова в контексті педагогічних поглядів М.Драгоманова // Михайло Драгоманов: Документи і матеріали. 1841-1994 // Початкова школа. - 1994.- № 1.
  54. Климчик Л.А. Боротьба М.П. Драгоманова за українську народну освіту //Педагогіка і психологія. - 1994. - № 2.
  55. Климчик Л.А. Педагогічні погляди М.П. Драгоманова. - К.: АПН України, Ін-т педагогіки, 1995.
  56. Круглашов А. Михайло Драгоманов про історичну долю та завдання освіти на Україні //Рад. шк. - 1991. - № 8.
  57. Круглашов А. Небезпечний українофіл? Русифікатор? Сепаратист? // Невідомі сторінки історії України. – 2001 р. - № 1.
  58. Круглашова А.М. Наукова спадщина Михайла Драгоманова //Трибуна. - 2001. - № 9-10.
  59. Кучер Н. Михайло Драгоманов у документах // Шлях перемоги. – 02-31 січня – 6 лютого.
  60. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – К.: Дніпро, 1994.
  61. Лук’янівський О. В. Суспільно-політичні погляди М. П. Драгоманова. - Львів: Каменяр, 1994.
  62. Лукеренко В. Видатний просвітитель: Про укр. вченого, громадського діяча і публіциста М.П.Драгоманова //Войовничий атеїст.-1963.- № 9.
  63. Лукеренко В.Л. Світогляд М.П.Драгоманова. - К.: Наук. думка, 1965. 
  64. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Педагогічні ідеї М.П. Драгоманова, Б.Д. Грінченка // Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки. - К., 1999.
  65. Магеря О.П. Етичні погляди Михайла Драгоманова //Суспільно-історична спадщина М.П. Драгоманова і сьогодення: Тези Драгоманіських читань. - К.: УДПУ, 1995. 
  66. Майборода С. Педагогічна діяльність М.П. Драгоманова //Наукові записки: Матеріали зв.-наук. конф. викладачів за 1991 р. - К.: КДПІ, 1992.
  67. Мельник В.А. Український просветитель М.П. Драгоманов //Вопросы истории. - 1968. - № 3.
  68. Мисюра Ф.А. М.П. Драгоманов про місце освіти і культури в житті суспільства //Наукові записки: Матеріали зв.-наук. конф. викладачів за 1991 р. - К.: КДПІ, 1992.
  69. Михайло Драгоманов і українське національне відродження: Тези доп. і повідомлень респ. наук. конф. молодих вчених, присвяч. 150-річчю з дня народження М.П.Драгоманова, Київ, 22-33 трав. 1991 р. - К.,1991.
  70. Михайло Драгоманов: Документи і матеріали. 1841-1994 / Упоряд. Болотова А. та ін.; Ін-т укр. археології та джерелознавства.- Львів, 2001.
  71. Міяковський В. Звільнення Драгоманова з Київського університету /Україна: Наук. двомісячник українознавства. - К.: ВУАН, 1926.
  72. Музиченько Я. Апостол правди і науки // Україна Молода. – 01-13 вересня.
  73. Муравицька М. Апостол правди і науки: Концепція національної освіти М.П.Драгоманова //Рідна школа.-1996.- № 4. 
  74. Мухін М.І. Недільні школи в умовах класової боротьби трудящих //Радянська школа.- 1976.- № 9.
  75. Новиченко Л.М. Просвітитель // Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова. - К: Наук. думка, 1991.
  76. Норкіна О.Ф. Спорідненість гуманістично-спрямованих педагогічних ідей в творчій спадщині М.П.Драгоманова і С.Ф.Русовой - як джерело сучасної інноваційної практики викладання в школі //Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук.пр. - К.: КДЛУ, 2000. - Вип. 9. 
  77. Панько Т.І. Нація і мова в системі поглядів М.Драгоманова і М.Грушевського.- Львів:Ун-т ім. І.Франка, 1991.
  78. Потапенко Е.К. Болгаро-русские педагогические связи в ХІХ веке. -К.: Вища школа, 1992. 
  79. Проблема мовної освіти у творчій спадщині М.П.Драгоманова //Почат. школа.-1996.
  80. Пчілка О. Спогади про Михайла Драгоманова //Україна: Наук. двомісячник українознавства. - К.: ВУАН, 1926.
  81. Русова С. Думки Драгоманова про освіту // Світло. - 1910. - Грудень. 
  82. Рутковська О. Між фольклором і політикою // Культура і життя. – 2006. - № 45/46.
  83. Савинець В.К. Іван Франко і сучасна йому педагогічна думка в Галичині.- Львів, 1961.
  84. Сірополко С. М.Пірогов і М.Драгоманов //Шлях виховання і навчання.- 1931. - № 1-9. 
  85. Слова Драгоманова про молодіж: (Пригадка на часі) // Руслан.- Львів, 1911. - 1 квітня. 
  86. Стельмах С. Михайло Драгоманов – історик і громадський діяч // Історичний календар. - 2001. - №12.
  87. Студинський К. Перша зустріч Михайла Драгоманова з галицькими студентами //Україна: Наук. двомісячник українознавства. - К.: ВУАН, 1926.
  88. Сухорський С.О. До проблеми педагогічних поглядів Михайла Драгоманова //Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова: зб наук праць /Відп. ред. Р.С.Міщук.- К.:Наук. думка, 1991. 
  89. Сюндюков І. Фатальна традиційність // День. – 2001. - 6 жовтня.
  90. Терзійська Л. Професор Михайло Драгоманов – видатний вчений та викладач Софійського університету // Пам’ять століть. – 2003. - №5. 
  91. Ткачук А.П. Апостол правди і науки (Національно-культурна концепція Михайла Драгоманова) // Рідна школа.- 1994.- № 3-4. 
  92. Українець Драгоманов Михайло “Указ проти української мови» // Дзвін. – 2005. - № 10.
  93. Українська філософія в іменах: навч. пос./за ред. М. Ф. Тарасенка - К.: Генеза, 1997.
  94. Федченко П.М. Михайло Драгоманов: Життя і творчість. - К.: Дніпро, 1991.
  95. Хорунжий Ю. Михайло Драгоманов // Урядовий кур’єр – №9 – 27 березня.
  96. Чернихівський Г.І. …Тонкий і найобдарованіший педагог: До 150-річчя з дня народження М.П.Драгоманова //Радянська школа.- 1991. - № 9. 
  97. Чижевський Л. Історія української літератури: від початків до реалізму. – К.: Феміна, 1994.
  98. Шамрай С. Уривок споминів Ол. Ол. Русова про М.П. Драгоманова //Україна: Наук. двомісячник українознавства. - К.: ВУАН, 1926.
  99. Штрихи до наукового портрета М.Драгоманова: Зб. наук. пр. - К.:Наук. думка, 1991.
  100. Ярофань Л. Поборник духу // Освіта України. – 1996. - № 8.
11102
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (066) 185-39-18      Вконтакте Студентська консультація
 або телефонуйте: 066-185-39-18, 093-202-63-01 (цілодобово).