Місце і роль молоді у структурі українського суспільства

попередніми поколіннями.

Незважаючи на проблеми, з якими постійно стикається молодь, у наш час значно розширилися можливості для власного вибору життєвого шляху, стилю життя, системи ідеалів і цінностей. Одночасно зростає індивідуальна відповідальність за власний вибір, потреба в самопізнанні та самоутвердженні.

Варто зазначити, що згідно із Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" створено мережу соціальних служб для молоді, головним завданням яких є допомога молоді у вирішенні її проблем. Соціальні служби для молоді, де б вони не функціонували, мають на меті:

• надавати молоді інформаційну, правову, психологічну, медичну й інші форми соціальної допомоги;
• проводити роботу із запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, злочинності тощо) та їх подолання;
• здійснювати соціальну опіку певних категорій молоді.

ВИСНОВКИ

Молодь необхідно розглядати як самостійну систему усередині загальної соціальної системи, визначаючи внутрішні і зовнішні взаємозв'язки елементів цих систем залежно від конкретних функцій. Оптимальна взаємодія всіх елементів соціальних систем суспільства в цілому неминуче служить цілям позитивного розвитку людства і прогресу. 

На порозі XXI в. людство зіткнулося з тим, що світ став дуже складним, складність дуже швидко наростає. Збувається прогноз О.Тоффлера, висловлений ще на початку 1970-х років: “Випустивши на свободу сили новизни, ми штовхаємо людей в обійми незвичного, непередбачуваного. Тим самим піднімаємо проблеми адаптації на новий і небезпечний рівень, бо недовговічність і новизна утворюють вибухову суміш. Жити в прискореному темпі означає випробовувати на собі дію безперервних змін: Неконтрольоване прискорення змін в науці, техніці і соціальному житті підриває сили індивіда, необхідні для ухвалення розумних, компетентних рішень, що стосуються його власної долі”. 

Виявляються межі людських можливостей. Тому проблеми стійкого розвитку неможливо розглядати ніяк інакше, як тільки виходячи зі всіх процесів, які відбуваються з людиною, поколінням, конкретним суспільством і всім людством. На вістрі цих проблем - молодь - особлива частина суспільства, соціальний феномен.

Молодь - це об'єктивне суспільне явище, виступаюче завжди як велика специфічна вікова підгрупа. Молодь - частина суспільства. Одним словом, ключем до пізнання природи молоді є діалектика цілого і частини. Молодь є дзеркалом, в якому відображається та соціальна дійсність, в умовах якої вона живе. Якщо з молодіжного середовища пробиваються порочні втечі, якщо в цьому середовищі з'являються проблеми, то це перш за все <вина> соціального середовища. З молоддю може відбутися тільки те, що вже відбулося з суспільством; молодь, така, яким є суспільство, що виростило її. 

Молодь - частина різних класів і соціальних шарів, націй, вона їх продукт і засіб їх відтворення, що припускає соціологічний підхід, тобто розгляд молоді як частини суспільства і, отже, вивчення їх у взаємозв'язку, взаємозалежності, взаємодії; дослідження молоді в статиці (стан в даний, конкретний історичний момент), в динаміці (розвиток в часі, в ході історії, порівняно з минулими молодими поколіннями). При цьому вивчаються, по-перше, психічний, фізичний і соціальний розвиток молоді, по-друге, її положення (статус) і роль в суспільстві з погляду економічних, політичних, соціальних і духовних умов її навчання, праці, побуту, відпочинку, дозвілля, соціального просування і т.п., а також стимулів для її саморозвитку.

Молодь - явище конкретно-історичне, тобто продукт історії і певної культури і в той же час їх рушійна сила і чинник змін, соціальна цінність. Сучасне життя вимагає кардинальної зміни вікової самосвідомості суспільства як наслідки фантастичних змін в економіці і виробництві під впливом науково-технічної революції, зміни стилю і характеру у всіх сферах суспільного життя. Необхідне нове розуміння молоді як самоцінної стадії вікового, духовного і соціального розвитку. Молодість - не службово-підготовча фаза вікового розвитку, як вважалося століттями, а головне джерело сьогоднішніх змін. Правильне розуміння суті молоді, грамотна молодіжна політика - це умова прориву суспільства в майбутнє. Де молодь і грамотна робота з нею - там успіх. Навпаки, дорослість сьогодні нерідко збитковіша, чим молодість, оскільки обтяжена догмами вчорашнього дня, застарілим досвідом, втратою до сприйнятливості нового. 

Молодь - свого роду соціальний акумулятор тих трансформацій, які завжди поступово (день за днем, рік за роком) і тому непомітно для загального погляду відбуваються в глибинах суспільного життя, вислизаючи від уваги більшості. Це критичні погляди і настрої відносно існуючої дійсності, нові ідеї і енергія, які особливо потрібні у момент корінних реформ. Як носій величезного інтелектуального потенціалу, особливих здібностей до творчості (підвищені чуттєвість, сприйняття, образність мислення, і т.п.), молодь - прискорювач впровадження в практику нових ідей, ініціатив, нових форм життя, бо за природою вона супротивник консерватизму і застою. Таким чином, молодіжний вік сьогодні - це поняття не стільки демографічне, скільки соціальне і політичне. Цінність молодості в сучасному світі збільшується і у зв'язку з розширенням термінів освіти, професійної підготовки, необхідної в умовах науково-технічної революції. В молодості людина легко набуває основних знань, умінь і навиків. Необхідність безперервної освіти дорослих, періодичного оновлення не тільки знань, але часто і важливих принципових установок професійної діяльності (що легше дається молодим) викликає у людей зрілих і немолодих цілком з'ясовне небажання відповідати новим вимогам. 

Молодь - це найбільш здорова фізично частина населення, це життєва сила суспільства, згусток енергії, нерозбещених інтелектуальних і фізичних сил, що вимагають виходу. За рахунок цих сил життя суспільства може бути жваве. Не можна не віддавати собі звіту і в тому, що принципово нові типи машин і устаткування, новітні технології, системи управління, які складають основні чинники інтенсифікації економіки, можуть бути створені тільки людьми нового, нетрадиційного типа мислення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Барабаш В. Інституалізація молодіжного руху України // Людина і політика. – 2004. – №3.
2. Вашутін О. Cоціалізація молоді в lth;fds // Людина і політика. – 2000. – № 5.
3. Виховання національне свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: інформаційно-аналітичні матеріали / Кол. авторів: В. А. Головенько та О. О. Яременко (керівники) та ін. — К.: Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003.
4. Вовк В. Соціокультурні чинники формування масових умонастроїв в Україні // Політична думка. – 1998. – № 1.
5. Гедікова Н.Ф. Основні фактори соціалізації vjkjls та їх прояв в Україні. – Одеса, 1999.