Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Міжнародний ринок послуг

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
26
Мова: 
Українська
Оцінка: 
РЕФЕРАТ
з курсу «Вступ до спеціальності»
на тему: «Міжнародний ринок послуг»
 
ЗМІСТ
 
Вступ 
1. Сутність поняття послуги, класифікація видів послуг 
2. Сучасні тенденції та перспективи розвитку міжнародної торгівлі послугами 
3. Аналіз основних видів послуг: туристичні, транспортні, освітні 
Висновки 
Список використаних джерел 
 
ВСТУП
 
Причиною, що обумовлює актуальність даної теми, є те, що в умовах глобалізації світової економіки сфера послуг набуває найдинамічнішого розвитку та стає одним із впливових чинників, від яких залежить зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, покращення добробуту населення. До того ж, сфера послуг – це одна з найперспективніших галузей економіки, яка швидко розвивається. Обраною темою займалися такі вітчизняні та зарубіжні дослідники як Г. Беквіт, Дж. Боддевін, О. Гаврилюк, Б. Данилишин, А. Деадорф, Л. Демидова, І. Дюмулен, Р. Заблоцька, О. Білоус, Р. Мердик, Р. Рассел, Б. Рендер, Є. Савельєв, А. Філіпенко, Дж. Фітцзімонс, М. Кабушкін, В. Квартальнов, Н. Коніщева.
Мета роботи полягає у вивченні теоретичних основ та розробці практичних рекомендацій щодо міжнародного ринку послуг.
Досягнення поставленої мети обумовило визначення і розв’язання наступних завдань:
  • Визначити сутність поняття послуг та класифікувати види послуг.
  • Розглянути історію формування міжнародного ринку послуг.
  • Описати перспективи розвитку міжнародного ринку послуг.
Об’єктом дослідження є система зовнішньоторговельних відносин у сфері послуг.
Предметом дослідження є теоретико-методичні основи та практичні аспекти здійснення зовнішньої торгівлі послугами.
Робота складається зі вступу, 3 пунктів (сутність поняття послуги, класифікація видів послуг, тенденції сучасної міжнародної торгівлі послугами та перспективи розвитку міжнародного ринку послуг в Україні), висновків та списку використаних джерел. Основний текст реферату викладено на сторінках. Також робота містить таблиць та рисунків.
 
1. Сутність поняття послуги, класифікація видів послуг
 
Аналізуючи думки різних вчених щодо розуміння поняття послуги можна виділити два підходи до визначення цього терміну:
1) «послуга» як дія, що приносить користь, допомогу іншому;
2) «послуга» як продукт (результат) діяльності сервісного підприємства.
Сучасний економічний словник трактує послуги як «види діяльності, робіт, у процесі виконання яких не створюється новий, що раніше не існував матеріально-речовинний продукт, але змінюється якість уже наявного, створеного продукту. Це блага, що надаються не у вигляді речей, а у формі діяльності. Таким чином, саме надання послуг створює бажаний результат» [2, с. 15-17].
Систематизуючи існуючі концепції сутності послуг, можна звести їх до такого:
1. Концепція, прибічники якої визначають сутність послуги через діяльність (дію)  (Ю. Х. Калмиков, С. Ємельянчик, Д. Степанов та ін.).
2. Концепція, прибічники якої, підтримуючи у цілому першу концепцію, визначають послугу як результат діяльності або ж розкривають її сутність через результат діяльності (Е. Н. Романова, С. С. Алексєєв, Н. П. Індюков, М. В. Кротова, О. Красавчиков та ін.).
3. Як компроміс між першими двома концепціями виникла концепція, за якою сутність послуги виводиться через сукупність (нерозривну єдність) діяльності та її результату (Т. Л. Левшина, Ю. В. Романець та ін).
4. Найбільшого поширення в юридичній літературі отримало визначення сутності послуги як діяльності, що не має уречевленого результату (О. С. Іоффе, Є. Д. Шешенінтаін.).
5. Ще однією з концепцій є аналіз сутності послуг як різновиду блага через аналіз сутності блага.
Іванов вважає доцільним розглядати «послугу» у триєдності з поняттями «потреба» та «благо». Під потребою автор пропонує розуміти необхідність, потрібність будь-чого, які потребують задоволення, а під благом – те, що задовольняє потребу. На основі цих міркувань послуга визначається автором як діяльність, спрямована на задоволення потреби шляхом надання (виробництва) адекватно відповідних цій потребі благ матеріального та нематеріального характеру
Американські вчені К. Р. Макконелл і С. Л. Брю сутність послуг визначили як те, що не має матеріального результату, вираженого в певному предметі, речі, результат є невідчутним, неосяжним (невидимим) і надається в обмін на те, що споживач, підприємство або уряд готові за це платити [4].
 
Таблиця 1. Характеристика підходів до визначення поняття «послуга»
 
 
Послуги, на відміну від інших товарів, виробляються і споживаються в основному одночасно, внаслідок чого виникає цілий ряд особливостей їх виробництва і управління.
По-перше, послуги не підлягають збереженню, що дозволяє виробникам зводити свій оборотний капітал до мінімуму, тому що витрати на утримання складських приміщень, зберігання, охорону, закупівлю сировини тощо практично відсутні.
По-друге, на ринку послуг набагато гостріше постає проблема регулювання попиту і пропозиції, ніж на ринку інших товарів, тому що багато операцій у торгівлі пов'язані з торговельним посередництвом і можливостями попереднього, завчасного виробництва і збереження товарів.
По-третє, у багатьох випадках продаж послуг потребує підвищеної мобільності від продавця і покупця через те, що багато послуг базуються на безпосередньому контакті виробників і споживачів. Наприклад, вихід на ринки послуг інших регіонів потребує створення в цих регіонах філій виробника послуг.
Характерними ознаками ринку послуг є:
  • підвищена ризикованість, пов'язана зі значною мінливістю попиту
  • різнорідність діяльності за характером і масштабами, що спричинює значну структурованість ринку
  • мобільність суб'єктів ринкової діяльності
  • значна галузева та територіальна диференціація, викликана відмінами в рівні економічного розвитку та життя населення
  • динамізм та диверсифікація, викликані зростанням потреб населення.
Отже головними особливостями послуг як спеціального виду товару є:
1. Невідчутність – послуги неможливо продемонструвати, побачити, спробувати, транспортувати, зберігати, упаковувати або вивчати до моменту їх отримання.
2. Невіддільність виробництва і споживання – послуги здебільшого виробляються і споживаються одночасно, тобто розпочинати надання послуг можна тільки після отримання замовлення або з появою клієнта.
3. Нездатність до зберігання – послуги неможливо зробити завчасно та зберігати для подальшої реалізації. Наприклад, незайняті кімнати у готелі, непродані авіаквитки не можуть бути відновленими. У зв'язку з цим, якщо потужності щодо надання послуг переважають попит на них, це спричинює зниження дохідності або вартості послуг.
4. Висока ступінь невизначеності або мінливості – якість послуг коливається в широких межах залежно від їх виробників, часу і місця надання послуг, від існуючих на підприємстві стандартів системи обслуговування, тобто від рівня сервісу на конкретному підприємстві та й від багатьох інших факторів.
 
Таблиця 2. Основні відмінності послуги від товару [2, с. 18-19].
 
Визнайте можливості миттєвої доставки послуги по всьому світу Там, де послуги надаються фізичними каналами, відособлене надання і споживання послуг. 
Очевидно, що можуть бути різні підходи до класифікації послуг. Загальний підхід до класифікації послуг запропонував Ловелок. Головне в його класифікації – на кого (на що) направлені послуги, чи є вони відчутними, чи ні (табл. 3).
 
Таблиця 3. Основа класифікації послуг
 
Систематизацію послуг найчастіше здійснюють залежно від їх специфічних особливостей та організації торгівлі ними в конкретній сфері споживання, виокремлюючи за певними критеріями відповідні групи (табл. 4).
 
Таблиця 4. Систематизація послуг залежно від сфери споживання [2, с. 35-40].
 
Отже, можна зробити висновок, що послуга – це продукт праці, створений в результаті угоди про купівлю-продаж, у якого відсутня речова форма. Послуги характерні наступними характерними рисами: послуги не відчутні, невидимі, не підлягають зберіганню, експорт послуг не вимагає обов’язкового виведення за митну територію країни. Найпоширенішими видами послуг є: торгівля транспортними послугами за межами національних кордонів, торгівля туристичними послугами, послуги поштового, кур’єрського, телефонного, телеграфного зв’язку між резидентами та нерезидентами, будівництво, страхування, фінансові, інформаційні послуги, франчайзинг та лізинг.
Сучасні тенденції та перспективи розвитку міжнародної торгівлі послугами
В середині ХХ ст. в умовах розвитку постіндустріального суспільства в країнах Заходу сфера послуг набула динамічного розвитку. Під впливом розгортання процесів лібералізації, інтеграції та глобалізації, що відбуваються у сучасному світовому господарстві, ця тенденція стала характерною для більшості країн світу. Як показує практика, сфера послуг є однією з найважливіших і швидкозростаючих складових світової економіки.
Проблема зростання міжнародної торгівлі послугами сьогодні активно досліджується в рамках ООН, ЮНКТАД, СОТ, їй присвячена низка наукових праць зарубіжних учених, зокрема Г. Фекетекуті, Е. Хаксевера, Б. Хіндлі, А. Сміта та ін. Серед російських і вітчизняних науковців це питання досліджували В. Бреєв і В. Галєцький, І. Дюмулен, А. Мельник, А. Філіп-ченко[7].
Так, у розвинених країнах світу частка сфери послуг в структурі ВВП перевищує 70%, в ній зайнято понад 60% робочої сили (у США – до 75%).
Протягом останніх трьох десятиліть ХХ ст. обсяг світового експорту послуг збільшився у 22 рази і продовжує зростати. За статистикою ЮНКТАД, частка комерційних послуг у світовій торгівлі в 1980 р. становила 16, 2%, у 2005 – 19, 4%, а до 2015 р., за оцінками фахівців, здатна досягти 25-30%.
На жаль, міжнародна торгівля послугами протягом тривалого часу залишалася поза увагою представників економічної науки в світі. Обіг в цій сфері був незначним, і проблеми, пов'язані з його регулюванням, не були чимось серйозним. В структурі міжнародної торгівлі послугами переважали такі види діяльності, як транспортні послуги, банківські і страхові операції, поштовий і телеграфний зв'язок, туризм. Кожна держава визначала порядок функціонування сфери послуг у межах своїх кордонів, а зовнішньоекономічні зв'язки достатньо успішно регламентувалися спеціальними міжнародними правилами і конвенціями.
Сьогодні міжнародна торгівля послугами набуває все більшого значення і стає предметом уваги з боку провідних спеціалістів світу[6]. Вона розвивається порівняно швидкими темпами, виявляючи все більший вплив на розвиток національної економіки окремих держав і світового господарства в цілому, посилюючи своє значення у соціальному житті всіх країн світу.
На сьогодні у більшості економічно розвинених країн на сферу послуг припадає в середньому від половини до двох третин ВВП та майже дві третіх зайнятого населення.
Подібна тенденція пояснюється тим фактом, що для сфери послуг характерним є також широке застосування нетрадиційних форм зайнятості, організації управлінського процесу та режиму роботи населення. Подібна ситуація спостерігається також у розподілі підприємств та організацій за галузями економіки: найбільший приріст кількості зареєстрованих компаній припадає саме на сферу обслуговування.
Розглядаючи динаміку структури споживчих витрат населення в економічно розвинених країнах, можна констатувати збільшення частки витрат на послуги, особливо на послуги високого рівня. Наприклад, у США протягом останніх 50 років частка витрат на послуги в цілому збільшилася з 33 до 58%, у тому числі: на охорону здоров’я – з 4, 0 до 14, 8%, освіту – з 0, 9 до 2, 4%, рекреаційні послуги – з 1, 7 до 3, 9%, фінансові послуги та операції – з 3, 5 до 7, 7%. Динамічно зростали потреби у послугах з боку виробництва, через що подібні витрати ставали у багатьох галузях важливою статтею бюджету.
Торгівля послугами зросла вдвічі за 7-8 років, а обсяги світового експорту збільшилися вдвічі лише за останні п’ятнадцять років. Можливо через 10 років торгівля послугами випередить торгівлю товарами. За даними міжнародної статистики, цей сектор дає понад 50% отриманих прибутків, а в багатьох економічно розвинених країнах сектор послуг сягає 75% ВВП (США – 70%, Німеччина – 60%, Бельгія – 70%). Такий високий показник характерний і для країн, що розвиваються, але це пояснюється скоріше нерозвиненістю промисловості або сільського господарства (Гондурас – 72%, Сальвадор – 69%).
На світовому ринку послуг домінують дев’ять країн: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Італія, на які припадає 2/3 світового експорту послуг і понад 50% імпорту (табл. 5). Близько половини цього експорту (44%) припадає на чотири країни: Великобританію, США, Німеччину, Францію.
Значно збільшили торгівлю послугами в останні роки Нова Зеландія й Австралія. Це пов’язано насамперед із поширенням туризму, передусім зі скасуванням обмежень у повітряних перевезеннях і створенням туристичних центрів. Франція нині набула вагомості як продавець фінансових і страхових послуг, Швеція – послуг технічного, управлінського та консультативного характеру. Експортерами послуг освіти й охорони здоров’я є Великобританія, США, Франція, Швейцарія, Німеччина. Найвищого рівня за кількістю проведених виставок досягли США та Західна Європа (найбільше Німеччина). У сфері фінансових і фрахтових послуг Великобританія та США втратили значну частину монопольних позицій, а Японія та Німеччина, навпаки, стають дедалі вагомішими їх постачальниками[7].
Росія, інші держави СНД і країни Балтії хоча і мають потенційні резерви для розвитку туризму, транспортних послуг (організують морські перевезення), їхньому широкому експорту заважає слабка матеріально-технічна база, як і недоліки господарського механізму. Західноєвропейські країни висока якість своїх послуг доповнюють застосуванням широкого спектра обмежень на використання іноземних послуг, у тому числі і з країн СНД.
Міжнародний обмін послугами здійснюється в основному між розвиненими країнами і характеризується високим ступенем концентрації.
Серед країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі послугами виділяють три групи:
- нові індустріальні країни, особливо азіатського регіону: Республіка Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань, Китай, Таїланд, що збільшили обсяги послуг протягом двох останніх десятиліть більш ніж у 6 разів;
- країни, для яких виробництво послуг є основним напрямом розвитку економіки (зазвичай острівні або малі держави), вони характерні спеціалізацією на туристичних, фінансових або транспортних послугах;
- найменш розвинені країни, що експортують на світовий ринок переважно сировину (Ангола, Гана, Лівія, Іран) ; для них торгівля послугами становить менше 10%.
За темпами зростання в усіх країнах абсолютними лідерами є ділові та професійні послуги, зокрема маркетинг, менеджмент, лізинг, наукові дослідження, а також інформаційно-комп'ютерні, консультаційні та бухгалтерсько-аудиторські послуги. Динамізм даного блоку послуг визначається змістом діяльності, дуже важливої для розвитку сучасної економіки (табл. 5).
 
Таблиця 5. Динаміка міжнародної торгівлі діловими послугами
 
Так, динаміка розвитку світового ринку лізингу є наочним свідченням впливу зовнішньої торгівлі послугами на економічний розвиток. На сучасному етапі розвитку світового ринку обсяг міжнародних лізингових операцій становить близько 5% від світового обсягу експорту-імпорту техніки. За останні 15 років обсяг лізингових операцій у світі зріс більш ніж у 5 разів і нині перевищує 500 млрд дол. США в розрахунку на рік. Сьогодні на ринку лізингових послуг налічується близько 100 країн світу, половина з яких країни, що розвиваються, де лізинг поширюється прискореними темпами, особливо у сегментах промислового обладнання, транспортних засобів тощо. Північна Америка лідирує за обсягом лізингових операцій (понад 224 млрд. дол. США або 43, 8% цього ринку). Друге місце посідають країни Європи (понад 190 млрд. дол. США або 37, 2% ринку). Наприклад, загальний обсяг європейського ринку лізингових послуг у 2005 році становив
229 532 млн. євро, з них лізинг обладнання – 192 160 млн., частка лізингу обладнання у загальному обсязі інвестицій – 17, 4%. Провідну роль на лізинговому ринку Європи відіграють 4 найбільш розвинені держави: Великобританія (53 651 млн. євро), Німеччина (44 410 млн. євро), Італія (38 040 млн. євро), Франція (26 915 млн. євро) ; їх частка становить 71% світового ринку цих послуг.
Розширення лізингового ринку – це об'єктивний фактор, характерний для процесу інтернаціоналізації виробництва та фінансової сфери. Як відомо, ринок лізингу дає можливість імпортувати обладнання багатьом країнам світу з обмеженими ресурсами. Лізинг більш надійний при виконанні фінансових зобов'язань, ніж інші форми інвестування, адже дозволяє забезпечити передачу технологій з економічно розвинутих країн до країн, що розвиваються.
На особливу увагу при оцінці ролі зовнішньої торгівлі послугами у розвитку економіки заслуговує здатність останньої бути джерелом залучення іноземних інвестицій. Основними формами реалізації прямого іноземного інвестування у сферу послуг виступають спільні підприємства та транснаціональні корпорації. Так, на сьогодні сфера послуг становить 59% від загального обсягу вартості угод про міжнародне злиття компаній та 45% інвестиційних угод[5, с. 57-59].
Отже, світовий ринок послуг за останні десятиріччя розвивається швидкими темпами. Міжнародна торгівля послугами стала такою ж постійною і прибутковою, як і торгівля промисловими товарами. Можна відмітити зростання потреби в транспортних послугах, туристичних, фінансових та правових послугах.
Ринок послуг розвивається не тільки в країнах ЄС, Північної Америки, Японії, а й в країнах, що розвиваються, та в країнах з перехідною економікою. Дане зростання ринку обумовлено розвитком НТП, повсякчасним розвитком процесів інтеграції та глобалізації економіки світу.
Можна відмітити зростання обсягів торгівлі комерційними послугами країн Латинської Америки, Азії, Китаю та Африки. В той же час розвинені країни також постійно збільшують обсяги міжнародної торгівлі послугами.
Аналіз основних видів послуг: туристичні, транспортні, освітні
Туристична послуга – це 1. комплекс послуг індустрії гостинності (що включає в себе готельні, рекреаційні, транспортні, страхові, екскурсійні та інші послуги), який надається окремій особі чи групі осіб для задоволення їх потреб, пов’язаних з переміщенням з місця постійного проживання до іншого на певний проміжок часу з метою відпочинку, оздоровлення та ін. 2. продукт, що виробляється і реалізується в процесі взаємозв’язку і взаємодії різних організацій, які володіють туристичними ресурсами. Під останніми розуміються ліцензії на здійснення діяльності по формуванню та продажу туристичних пакетів, страхуванню туристів, приміщення для розміщення подорожуючих, можливості по забезпеченню харчування, заклади оздоровлення, транспортні засоби для переміщення туристів і т. д.
До особливостей міжнародного туризму відносяться:
Надання міжнародних туристичних послуг представляє собою особливий вид діяльності. Порівняння його з міжнародною торгівлею товарами дозволяє нам зробити цікаві висновки. В результаті традиційної міжнародної товарної торгівлі відбувається рух товарів з однієї країни до іншої. Туристичні послуги як товар не є мобільними. Міжнародний туризм представляє собою переміщення споживачів цих послуг, тобто туристів.
Заслуговують на увагу особливості розрахунку прибутку від міжнародного туризму. В економічній теорії він визначається як різниця між доходами та витратами від певного виду діяльності. Прибуток від міжнародного туризму доцільно розраховувати як різницю між надходженнями від туризму та міжнародними туристичними витратами. Відповідно до даних Всесвітньої туристичної організації в світі налічується 15 країн, що спеціалізуються на туристичних послугах, у яких надходження від туризму перевищують прибутки від експорту, нерідко у багато разів.
Туристична галузь є доволі прибутковою як для держави, так і для економічних суб’єктів на мікрорівні. Турбізнес є досить вигідним видом вкладання капіталу, що дає прямий і швидкий економічний ефект (окупність витрат у середньому – два-чотири роки, а витрати на створення одного робочого місця – у 20 разів менше, ніж у промисловості). При цьому важливо враховувати, що туристичні послуги не вичерпуються, відтворюються безперервно, існує можливість їх постійного удосконалення, вони реалізуються за готівку у твердій валюті, а не надаються в кредит.
Туристичний бізнес є сферою економіки, яка потребує участі значної кількості робочої сили. Це зумовлено специфікою процесу надання туристичної послуги, який включає цілий комплекс послуг, що надаються туристам протягом відпочинку. За даними американських спеціалістів, індустрія туризму (включаючи внутрішній) є найбільшою з числа зайнятих робочих місць у більшості країн і забезпечує роботою понад 100 млн. чоловік. Індустрія туризму відноситься до числа найбільш трудомістких галузей. Наприклад, у Північній Америці на неї припадає 5% від ВНП і 8% усіх працюючих, у Західній Європі – 7 і 11% відповідно. Передбачається, що до 2005 року кожна восьма працездатна людина буде зайнята в цьому секторі економіки.
Витрати, які здійснюються іноземними туристами в країні перебування, мають потрійний вплив на економіку цієї країни. Він проявляється в: збільшенні прибутків туристичних фірм; підвищенні попиту з боку туристичного сектору економіки на товари і послуги постачальників, що у свою чергу сприяє підвищенню попиту на товари і послуги своїх постачальників і, як наслідок, зростанню доходів у всіх секторах економіки; збільшенні особистих прибутків населення, прямо або побічно пов’язаного з туристичним бізнесом, що викликає ріст споживчого попиту. Отже, ми робимо висновок, що міжнародний туризм впливає не лише на розвиток туристичної діяльності країн, а й на їх економіку в цілому.
Туризм як вид економічної діяльності є джерелом надходження валюти. Проте поряд з одержанням прибутку можливий і значний відплив валюти. Країни, що розвиваються, змушені імпортувати значну кількість продуктів і товарів для туристів, а також необхідне устаткування для індустрії туризму. Також існує імпорт, обумовлений впливом демонстраційного ефекту». Туристи, приїжджаючи з промислово розвинутих країн, демонструють товари кращої якості і розширеного асортименту, що є «живою» рекламою і сприяє імпорту іноземних споживчих товарів.
Туризм є дуже мінливою сферою економіки, що зазнає впливу багатьох чинників. Він залежить від політичної й економічної ситуації, а також від моди і реклами, що, впливаючи на потреби й інтереси людей та їхній настрій, визначають попит. Отже основною характеристикою туристичного ринку є постійні коливання попиту і пропозиції послуг. Доцільно виділити ряд факторів, які впливають на зміну ринкової ситуації.
Основними чинниками, що впливають на розвиток туризму у високорозвинених країнах, є економічні і соціальні, насамперед зростання особистих прибутків громадян вище меж, достатніх для задоволення необхідних потреб. До суб’єктивних причин відноситься діяльність державних органів, що регулюють порядок в’їзду-виїзду з країни і перебування на її території іноземних громадян та ін. Розвиток міжнародного туризму в країнах, що переважно приймають туристів, обумовлений прагненням збільшити приток іноземної валюти і створити нові робочі місця. Багато країн за допомогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу. Туристичні послуги складають значну частину послуг, що споживаються населенням, і мають специфічний соціально-оздоровчий характер, тобто відпочинок, можливість розвитку особистості, пізнання історичних і культурних цінностей, заняття спортом, участь в культурно-масових заходах тощо. Отже, туризм поєднує у собі економічний, соціальний, гуманітарний, виховний і естетичний чинники [3, с. 50-55].
Транспортні послуги – послуги, пов'язані з перевезенням готової продукції, сировини та напівфабрикатів із місць виробництва до пунктів споживання або подальшого перероблення. Надають їх як безпосередні виробники продукції, так і спеціалізовані фірми.
Послуги пасажирського транспорту – це послуги з переміщення в просторі пасажирів (багажу) у виробничих або особистих цілях. Використовуються споживачами лише в момент їх надання.
Транспорт, будучи однією з найважливіших галузей народного господарства, забезпечує виробничі і невиробничі потреби економіки і населення в усіх видах перевезень, внаслідок чого він взаємодіє з усіма її галузями. Класифікують його за сферами використання (загального користування, відомчий, особистий), видами перевезень (пасажирський, вантажний), видами засобів перевезення (автомобільний, авіаційний, залізничний, морський, річковий, міський електротранспорт, у т. ч. метрополітен).
Підприємства транспорту надають основні і додаткові послуги.
Основні послуги транспортних підприємств охоплюють внутрішні і міжнародні перевезення пасажирів, багажу і вантажів; збереження вантажів і багажу з часу їх прийняття для перевезення і до моменту видання одержувачам, якщо інше не передбачено договором; забезпечення надійності перевезень.
Додаткові послуги транспортних підприємств стосуються обслуговування пасажирів під час довготривалих перевезень питною водою, харчуванням, задоволення інших біологічних потреб; надання умов для відпочинку і сну; бронювання квитків; сезонних знижок цін на послуги перевезення; організації індивідуальних рейсових маршрутів, чартерних рейсів; пільгового перевезення окремих категорій громадян; спеціальної охорони вантажів і багажу під час перевезень; охорони громадського порядку, особистої безпеки громадян, захисту їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання і припинення правопорушень, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захисту власності від злочинних посягань під час перевезень; забезпечення культури обслуговування пасажирів; реалізація книг, періодичних видань тощо.
Транспорт завдяки функціонуванню єдиної транспортної системи забезпечує зв'язок між населеними пунктами. Для перевезення пасажирів використовують усі види транспорту, кожний з яких має свою специфічну сферу застосування [2, с. 48].
Освітня послуга – 1. система знань, інформації, вмінь, навичок, які використовуються з метою задоволення потреб людини і суспільства, 2. це продукт спільної праці викладачів та тих, хто навчається.
Освітні послуги можна класифікувати наступним чином:
1. В залежності від освітніх програм, що використовуються: загальноосвітні; професійні.
2. В залежності від способу надання: очні; очно-заочні;
заочні; дистанційні.
3. В залежності від тривалості надання: довгострокові (школа, ВУЗ) ; середньострокові (курси підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів) ; короткострокові (тренінги).
5. В залежності від методів навчання: традиційні; програми проблемного навчання; програми, основані на аналізі ділових ситуацій.
Серед особливостей послуг освіти слід виділити наступні: сезонність; платність; висока вартість; відносна тривалість надання; залежність результатів від умов майбутньої роботи та життя людини, яка навчається; неможливість перепродажу; віддаленість проявлення результату; необхідність ліцензування; конкурсний характер; відносно молодий вік споживачів.
Для цього виду ринку обов’язкові три компоненти: покупець, продавець і товар. Кожен з них пов’язаний з категоріями попиту, пропозиції і ціни. За своєрідністю реалізованого товару цей ринок безпосередньо відноситься до ринку послуг, але тісно пов’язаний і взаємодіє з іншими видами ринку: робочої сили, інформації, товарів і т. д.
Освітні послуги розглядаються як важливі і самобутні економічні блага, споживчі вартості, які створюються педагогічними працівниками. На їх виробництво витрачається жива праця працівників освіти і матеріальних ресурсів, що поставляються з промисловості й інших галузей. Тому послуги мають також вартість. І в цій якості вони стають товаром і можуть виступати об’єктом ринкових відносин.
Деякі економісти вважають, що розподіл освітніх послуг на «платні» і «безкоштовні», з погляду економічної теорії, є некоректним. Дійсно безкоштовними освітні послуги є лише для безпосередніх споживачів: учнів, студентів. А суспільству, підприємствам і навчальним закладам ті ж самі «безкоштовні» послуги коштують всіх необхідних витрат праці, що створює вартість, яка повинна оплачуватися на визначеному рівні в грошовій формі.
Справа представляється у вигляді одностороннього акта обміну діяльністю: викладачі передають знання і формують уміння, а учні або студенти споживають їх без всякого еквівалента, оскільки нічого не платять за послуги. Їхні взаємини немовби втрачають товарний характер. Ілюзія про нетоварний, невартісний характер послуг працівників освіти посилюється видимістю збігу в просторі і в часі актів виробництва і споживання цих послуг. Насправді, ці процеси не збігаються. Адже споживання освітньої послуги не обмежується часом її одержання.
Безкоштовність надання послуг освіти громадянам виступає лише особливою формою економічних відносин між виробником і безпосереднім споживачем цих дуже важливих послуг. Її головна перевага полягає в створенні умов доступності освіти для всіх, незважаючи на рівень індивідуальних і сімейних доходів. Забезпечити ці умови повинна держава. Вона виступає як посередник між виробниками і споживачами освітніх послуг. Вона дає навчальним закладам замовлення на навчання визначеної частини населення; акумулює відповідну частку фінансових засобів шляхом стягування податків з підприємств і населення; направляє ці засоби в сферу освіти, щоб відшкодувати її витрати на послуги, що безкоштовно поставляються. Тим самим досягається більш рівномірний розподіл цих послуг серед членів родин різних соціальних груп.
Міжнародний досвід підтверджує, що для галузі освіти з її обмеженими можливостями комерціалізації і прибуткового здійснення діяльності характерний специфічний і неоднорідний ринок освітніх послуг. Насамперед він містить у собі два взаємодіючих сектори: державний і недержавний, або приватний сектор. Причому, головним з них був і залишається державний ринок, оскільки приватні підприємці зазвичай не зацікавлені займатися створенням освітніх послуг. У США, наприклад, на приватні школи припадає лише 11% учнів, а на приватні (некомерційні) вузи – 23% студентів. Таким чином, переважна частина освітніх послуг надається населенню державними навчальними закладами. Саме вони задовольняють масовий попит споживачів у цьому безцінному інтелектуальному продукті. У зв’язку з тим, що цей продукт переважно надається споживачам-учням без грошової компенсації, тобто «безкоштовно» або за пільговими цінами, то виникає ілюзія відсутності в такому варіанті ринку послуг. Ця ілюзія підсилюється видимістю, начебто держава одночасно виступає «виробником» і «покупцем», фінансуючи заклади освіти. Але бюджетні кошти формуються за рахунок податків населення, які і слугують платіжним засобом за ці послуги. Саме тому, такі послуги освіти, на відміну від тих, які поступають безпосередньо від бажаючих навчатися за певну плату, можна назвати «неявними товарами»[3, с. 119-121].
 
ВИСНОВКИ
 
У роботі був проведений аналіз праць та поглядів вітчизняних і зарубіжних науковців, який показав, що наразі не має єдиного підходу до визначення поняття «послуга». Однак, на основі виконаних досліджень літературних джерел, можна сформулювати таке узагальнене визначення послуги, під якою розуміють «невидимий товар», те, що можна купити, але не можна фізично відчути», що продасться не як результат виробництва, а як діяльність. Розглянувши підходи до класифікації можна виділити такі основні групи послуг: транспортні, торговельно-посередницькі, фінансові, ліцензійні, побутові, соціально-культурні, житлово-комунальні послуги та послуги зв'язку.
Туристичний ринок України є одним з найбільш сталих складових світової економіки. На основі світового досвіду, можна розробити стратегічні напрямки формування і функціонування природно-ресурсного потенціалу територій України в інтересах розвитку туризму і туристичної індустрії як соціально, економічно й екологічно значимого сектора національної економіки. Існує також проблема тлумачення поняття «туризм» через те що певні групові і економічні інтереси країн впливають на тлумачення понять, що приймаються за основу в національних нормативних актах.
Сучасний розвиток світового ринку послуг пов’язаний із посиленням процесів глобалізації та інтеграції у світовій економіці. Так, розвиток новітніх технологій та інтенсифікація міжнародних зв’язків розширили зміст категорії «послуги»: поряд із такими загальними якісними ознаками, як їх невідчутність, невіддільність, непостійність та в більшості випадків нездатність до збереження, деякі види послуг можуть набувати уречевлених форм В умовах глобалізації економіки світовий ринок послуг розвивається більш динамічно, ніж інші сегменти світового ринку, що пов’язано з прискореним ростом сфери послуг у більшості країн світу, а також процесами лібералізації, розширенням відкритості національних економік, зростанням інтенсивності потоків інвестицій. Міжнародна торгівля послугами подвоюється кожні 7-8 років, в порівнянні з 15 роками, необхідними для аналогічного збільшення обсягу експорту товарів.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
  1. Бестужева С. В. Міжнародна економічна діяльність України.
  2. Моргулець О. Б. Менеджмент у сфері послуг. Навч. Посіб. -Київ: «Центр учбової літератури», 2012 – 384с.
  3. Румянцев А. П. Світовий ринок послуг. Навч. посіб., 2006.
  4. Рєзнікова В. В. «Сутність категорії «послуга»: аналіз існуючих концепцій» //наукова стаття (електронний ресурс) – режим доступу: http: //radnuk. info/statti/230-tsuv-pravo/14859---lr---. html.
  5. Павленко І. І. Міжнародна торгівля та інвестиції. Навч. посіб. – Київ: «Центр учбової літератури», 2012 – 256с.
  6. Соколова Ю. В. «Світовий ринок послуг»: стаття «Економічні науки».
  7. Коваль Г. І. Механізм регулювання ринку послуг: міжнародний та український аспекти. Стаття наукового віснику Волинського національного університету імені Лесі Українки.
 
Фото Капча