Молода гвардія

одноголосно підтримали пропозицію Тюленіна назвати загін «Молода гвардія». І на початку жовтня всі розрізнені підпільні групи були об'єднані в одну організацію. Пізніше до штабу увійшли Уляна Громова, Любов Шевцова, Олег Кошовий та Іван Туркенич.

Вступаючи до підпільної організації молоді люди промовляли таку клятву:

«Я, вступая в ряды «Молодой гвардии», перед лицом своих друзей по оружию, перед лицом своей родной, многострадальной земли, перед лицом всею народа торжественно клянусь:

беспрекословно выполнять любое задание, данное мне старшим товарищем,

хранить в глубочайшей тайне все, что касается моей работы в «Молодой гвардии».

Я клянусь мстить беспощадно за сожженные, разоренные города и села, за кровь наших людей, за мученическую смерть тридцати шахтеров-героев. И если для этой мести потребуется моя жизнь, я отдам ее без минуты колебания.

Если же я нарушу эту священную клятву под пытками или из-за трусости, то пусть мое имя, мои родные будут навеки прокляты.

Кровь за кровь! Смерть за смерть!»

Цю клятву на вірність Батьківщині та боротьбу до останнього подиху за її звільнення від гітлерівських загарбників дали члени підпільної комсомольської організації «Молода гвардія» в місті Краснодоні Ворошиловградської області. Вони давали її восени 1942 року, стоячи один проти одного в маленькій кімнатці, коли пронизливий, осінній вітер завивав над поневоленої і спустошеною землею Донбасу. Маленьке містечко лежав, зачаївшись в темряві, в гірницьких будинках стояли фашисти...

1.2 Діяльність молодогвардійців

До початку грудня у молодогвардійців на складі уже було 15 автоматів, 80 гвинтівок, 300 гранат, близько 15 тисяч набоїв, 10 пістолетів, 65 кілограмів вибухівки та кілька сотень метрів бікфордового шнура.

Страшно було вночі крастися повз німецький патруль, знаючи, що за появу на вулиці після шести вечора загрожує розстріл. Але ж більшість справ відбувалося саме по ночах.

У ніч з 7 на 8 листопада група Івана Туркенича повісила двох поліцейських.

9 листопада група Анатолія Попова на дорозі Гундоровка – Герасимівка знищила легкову машину з трьома вищими гітлерівськими офіцерами.

15 листопада група Віктора Петрова звільнила з концентраційного табору в хуторі Вовчанську 75 бійців і командирів Червоної Армії.

На початку грудня група Мошкова на дорозі Краснодон – Свердловськ спалила три автомашини...

Через кілька днів після цієї операції група Тюленіна зробила на дорозі Краснодон – Ровеньки збройний напад на охорону, яка гнала 500 голів худоби, відібраної у жителів. Знищила охорону, худобу розганяє по степу.

Члени «Молодої гвардії», які влаштувалися за завданням штабу в окупаційні установи та на підприємства, вмілими маневрами гальмували їх роботу. Сергій Левашов, працюючи шофером в гаражі, виводить з ладу одну за одною три машини, Юрій Віценовскій влаштовує на шахті кілька аварій.

В ніч з 5 на 6 грудня відважна трійка молодогвардійців – Люба Шевцова, Сергій Тюленін і Віктор Лук'янченко проводять блискучу операцію по підпалу біржі праці. Знищенням біржі з усіма документами молодогвардійці врятували кілька тисяч радянських людей від угону в фашистську Німеччину.

У ніч з 6 на 7 листопада члени організації вивішують на будинках школи, колишньої райспоживспілки. лікарні і на найвищому дереві міського парку червоні прапори... «Коли я побачила на школі прапор, – розповідає мешканка міста Краснодона М. А. Литвинова, – мимовільна радість, гордість охопила мене. Розбудила дітей і швиденько побігла через дорогу до Мухіної. Її я застала стоїть в нижній білизні на підвіконні, сльози струмками розповзалися по її худим щоках. Вона сказала: «Марія Олексіївна, адже це зроблено для нас, радянських людей. Про нас пам'ятають, ми нашими не забуті «.

Саме молодогвардійці розповсюджували у місті листівки з правдивою інформацією про стан справ на фронті, про дії радянської армії, адже за фашистської окупації було заборонено дізнаватись про перемоги радянської армії, щоб пригнітити й зломити людей. Листівки розклеювали в основному вночі, хоча бувало, що доводилося це проробляти і вдень. Спочатку листівки писали вручну, потім їх стали друкувати в самими ж організованою друкарні. Усього молодогвардійці випустили близько 30 окремих листівок загальним тиражем майже п'ять тисяч примірників.

1.3 Останні дні Молодої гвардії

«Необыкновенной ослепительной ясности ущербный месяц косо стоял на небе. На десятки километров видно было вокруг по степи. Мороз стоял нестерпимый. На севере по всему протяжению Донца вспыхивали зарницы и доносились то стихающие, то усиливающиеся гулы больших и малых боев.

Никто из родных не спал в ту ночь. Да и не только родные не спали: все знали, что в эту ночь казнят молодогвардейцев. Люди сидели у коптилок, а то и в полной темноте в своих нетопленых квартирах и хибарках, а кто выбегал во двор и долго стоял на морозе, прислушиваясь, не донесутся ли голоса, или урчание машин, или выстрелы». Так описує О. Фадєєв у романі «Молода гвардія» ті страшні дні.

2 січня 1943 відбулося останнє засідання штабу підпільної організації. Незабаром почалися арешти. Першими схопили комуністів. З 5 по 11 січня у фашистську катівню були кинуті більшість молодогвардійців.

На допиті начальник краснодонського жандармського поста Отто Шен показував:

«Всі без винятку молодогвардійці піддавалися тортурам. Їх били до втрати свідомості,