+3 8(066) 185-39-18
fПЛАН
- Розробка молодіжних проблем у світовій і вітчизняній соціології
- Специфіка і тенденції проблем молоді з точки зору сучасної науки
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Розробка молодіжних проблем у світовій і вітчизняній соціології
Вивчення молодіжних проблем відбувається за багатьма напрямами. Молодь досліджують у різноманітних сферах її життєдіяльності: праці, навчанні, сім'ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що передбачає активний обмін інформацією з іншими зацікавленими науками.
Перший етап формування вітчизняної соціології молоді охоплює 20-30-ті роки XX ст. У ці роки до вивчення молоді звернулися педагоги, соціологи, психологи. Було опубліковано до 300 праць про молоде покоління, проведені численні соціологічні дослідження, проаналізовані учнівські твори, листи до редакцій газет, особисті щоденники, автобіографії та інші документи, що відображали реальні досягнення і труднощі, різноманітні проблеми молоді тих часів. Найглибші дослідження були проведені Л. Виготським, М. Рубінштейном, О. Колодною тощо. Деякі з них починали свої дослідження ще до революції і продовжили їх у пореволюційний період. Це дало змогу їм порівняти результати досліджень, виявити зміни в поведінці та свідомості молодих людей.
Ініціатива щодо проведення цих досліджень належить Комісії з вивчення юнацтва при психологічній лабораторії Московського педагогічного зібрання. У 1919-1920 рр. було створено бюро психологічних досліджень Наркомосу. Далі ці функції перебрав на себе Державний інститут наукової педагогіки.
Особлива увага дослідників була приділена вивченню робітничої молоді, джерел поповнення робітничого класу, мотивів обрання професії, інтересів і потреб, проведення вільного часу. Також вивчали погляди молоді на тогочасні проблеми. Дослідники відзначали нерівність, суперечливість її свідомості та поведінки в різноманітних сферах соціального життя. Рівень політичної свідомості значно випереджав рівень побутової свідомості, внаслідок чого, з одного боку, міцнішали політичні настрої та переконання, а з іншого - виявлялися консервативність побутових відносин, пияцтво, відсталі традиції та звички.
Загалом дослідження, проведені у ці роки, були спрямовані на вивчення процесу формування нового покоління, але в силу негативного ставлення до соціології взагалі та її галузей зокрема всі вони так і залишилися на рівні цікавих, багатих на статистичний матеріал соціологічних концепцій. Подальшого розвитку вони не мали. На жаль, ще й досі цей матеріал не став предметом глибокого вивчення.
Наступний період у розвитку соціології молоді починається з середини 60-х років. Тоді була висунута та обґрунтована ідея комплексного дослідження людини у поєднанні всіх ступенів її життєвого циклу. Певне значення для вироблення соціологічної теорії молоді мала праця І. Кона «Соціологія особи», у якій були визначені особливості юності. У наступні роки він досліджував проблеми юнацького віку, розвитку молодіжної свідомості, значення дружби та кохання, процесу становлення духовного світу молодої людини.
Початок 80-х років та сьогодення характеризуються значним сплеском інтересу вчених до молодіжної проблематики. Активізувалися дослідження у різноманітних напрямах, до їх виконання була залучена значна кількість наукових колективів. Питання, яким були присвячені дослідження, стають актуальнішими, гострішими, дискусійними. Але загальна більшість з них мала описовий характер, лише констатувала наявність тієї чи іншої проблеми, не пропонуючи їх вивчення. Головна дослідницька проблема - ставлення молоді до праці. Цікаві матеріали були одержані у міжнародному дослідженні соціологів колишніх соціалістичних країн, підсумки якого опубліковані у книзі «Працююча молодь: освіта, професія, мобільність».
У формуванні соціологічної теорії молоді беруть участь українські соціологи, чию увагу привернули такі проблеми: трудове виховання молоді (І. Лукінов, Ю. Пахомов, В. Урчукін); особливості формування трудових орієнтацій та життєвих планів різноманітних соціально-демографічних категорій молоді (Л, Аза, О. Вишняк, Є. Головаха, В. Матусевич, В. Оссовський, М, Чурилов); підготовка молоді до праці в умовах реформи загальноосвітньої і професійної школи, об'єктивні та суб'єктивні чинники трудової активності молоді, політична інформованість та суспільно-політична активність молоді, тенденції й проблеми побуту та дозвілля молоді (О. Вишняк, М. Чурилов, С. Макеєв, В. Піча); формування молодого спеціаліста (О. Якуба, А. Андрющенко); соціальна зрілість молоді (О. Якуба, Т. Старченко, І. Пустельник, Н.Черниш).
Український науково-дослідний інститут проблем молоді зосередив свою діяльність на:
- проведенні фундаментальних та пошукових досліджень проблем молоді;
- вивченні, аналізі та прогнозуванні стану справ у молодіжному середовищі;
- встановленні та налагодженні зв'язків з організаціями в Україні та за її межами, які працюють у сфері молодіжної проблематики.
Інститут підготував статистичний довідник «Молодь України», в якому містяться статистичні дані, що охоплюють основні сфери життєдіяльності юнаків та дівчат. Матеріал згруповано в такі розділи: чисельність і природний рух молоді; народна освіта; підготовка робітничих кадрів; зайнятість молоді в народному господарстві; охорона здоров'я; культурно-побутові умови життя молодих сімей; виробництво і торгівля товарами для дітей та молоді. Але різке погіршення економічного та соціального життя наприкінці XX ст, ускладнило функціонування як загальнотеоретичної, так і галузевої соціології. За відсутності фінансування майже не проводяться масштабні соціологічні дослідження, які б могли з'ясувати молодіжні проблеми в умовах трансформації політичної, соціально-економічної систем. Значно скоротилась кількість дослідних центрів, проблемних лабораторій з вивчення сучасної молоді.
2. Специфіка і тенденції проблем молоді з точки зору сучасної науки
Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем, серед яких найголовнішими є: низький рівень життя; безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків; шлюбно-сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів, низька народжуваність, матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов); поганий стан здоров'я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція); втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму. Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилася з 22 до 20%. За всіма прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.
Молодь – найбільш продуктивна в демографічному та економічному відношенні частина суспільства. З понад 48 мільйонів жителів України молодь у віці 14-30 років становить близько 16 млн., з яких понад дві третини проживає в містах.
Справджується прогноз демографів щодо зменшення питомої ваги молоді у складі населення країни у найближчі роки через скорочення народжуваності. Це загрожує країні поглибленням демографічної кризи, яка пояснюється також проблемою старіння населення. Як результат – наше населення найстарше на всьому пострадянському просторі й досить старе навіть за мірками європейських країн. І навіть за умов зростання народжуваності і зниження смертності ми житимемо в умовах звуженого відтворення населення.
Враховуючи цю ситуацію, формування репродуктивної поведінки молодого покоління стало пріоритетним завданням державної політики.
За роки незалежності в Україні створено досить потужну нормативну базу державної політики стосовно молоді, яка нині включає понад 100 законів та сотні підзаконних нормативно-правових актів. На сьогодні основна увага органів виконавчої влади спрямована на виконання положень Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” та Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”.
Українське суспільство перебуває в перехідному періоді, який характеризується суттєвими трансформаційними процесами. За цих умов особливого значення набуває потреба вивчення різнопланових проблем молоді, аналіз особливостей процесів її соціалізації, визначення основних тенденцій та характерних рис формування та розвитку нової молодіжної генерації українського суспільства.
На жаль, подальший розвиток теорії та практики соціологічних досліджень у галузі виховання та самореалізації особистості стримується, на наш погляд, відсутністю науково-обгрунтованої концепції становлення та розвитку духовно-творчого потенціалу молоді, а також хаотичним переходом методологій і теорій з інших дисциплін, які часто-густо запозичені з різних галузей наукового пізнання та мають недостатній рівень валідності у вивченні та аналізі неоднозначних проблем української молоді.
З іншого боку, перехід технологій вивчення та аналізу нових парадигм у царину психолого-педагогічних досліджень проблем молоді завжди корисний, водночас не завжди успішний та результативний.
Так, загальні результати у створенні соціологічної теорії особистості, молоді та інших соціальних спільнот і структур українського суспільства розчарували багатьох вчених у правомірності підходів до проблеми.
Одна з помилок – це допущення стабільної характеристики в багатьох застосованих теоріях. Адже більшість теорій традиційно зосередила свою увагу на стані руху і змін соціальних структур українського суспільства.
З іншого боку, аналіз динамічного, постійно змінюваного процесу, без налагодження діагностики “зворотнього зв”язку” між державними установами та молодіжною спільнотою також слугує доказом нестабільності та неефективності соціальних програм молодіжного спрямування.
Інша помилка – не спрацювання соціологічних та психолого-педагогічних теорій – полягає у неправильному їх застосуванні, без належного наукового обгрунтування та експертизи методологічних та методичних підходів, етапів, інструментарію.
Суттєвим фактором у реалізації еволюційного реформаторства, забезпечення рівноваги, стійкого балансу різних політичних, етнічних, конфесійних, соціально-професійних та кваліфікаційних спільнот може стати ризиковий, нинішній аморфний та незавершений процес самоідентифікації та політичної структуризації молоді як потужного феномена суспільного життя в Україні.
За таких обставин у суспільному житті може виникати ситуація наростання соціально-психологічного потенціалу, який має тенденцію переходу від цивілізаційного руху в стихійний, не прогнозований, неадекватний.
На думку провідних соціологів України, здобута політична свобода, на жаль, поки що не несе належної цінності для молоді, особливо учнівської та студентської, яка часто-густо переймається навчанням, пізнанням, спілкуванням та пошуками місця майбутнього працевлаштування. За цих умов поведінка молодої особи визначається подекуди не лише раціональними, прагматичними, але й ірраціональними, підсвідомими факторами.
Найбільшою цінністю міжнародної інтеграції України юнаки та дівчата вважають можливість отримувати роботу й навчання в інших країнах. Молодь високо цінує західний спосіб життя й західну культуру та вважає, що знайомство зі зразками і стандартами західного штибу допомагають опановувати сучасний світ. Головним чином, молодь прагне євроінтеграції, але певна частина (переважно на сході України) мріє про зближення з Росією.
Враховуючи те, що через участь у самоврядуванні молоді люди мають можливість виявляти свою активну життєву позицію, впливати на життя суспільства та його розвиток, дослідники спробували з’ясувати, наскільки привабливі такі речі для молодих українців. Головною перешкодою розвитку органів самоуправління молоді в Україні виявилася відсутність бажання у юнаків і дівчат узагалі цим займатися. На другому місці серед завад для розвитку - організаційні негаразди (брак коштів, приміщення, обладнання), а також низький рівень поінформованості молоді щодо таких органів.
Шлях до подальшого розвитку самоврядування, на думку молодих, полягає в створенні системи взаємодопомоги та підтримки цих органів на місцевому рівні і створенні єдиного координаційного органу системи самоврядування навчальних закладів. Прикро, але результати опитування свідчать про те, що молодь не відіграє суттєвої ролі й у роботі органів місцевого самоврядування, а ці органи також не завжди прагнуть співпраці з молодіжними організаціями. Адже сама молодь не дуже охоче звертається до цих органів за вирішенням своїх проблем.
Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення у соціальну практику державної молодіжної політики, складовою частиною якої є комплекс наук про молодь. Серед них на провідні позиції висувається соціологія молоді як спеціальна наука, що вивчає закономірності формування розвитку і відтворення молодого покоління.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики. – К.: Укр.наук.-дослідний ін-т проблем молоді, 2006.
Зязюн І. Проблеми молоді в Україні // Пед. газ.-2000. - №5.
Про становище молоді в Україні (за підсумками 2007 року). Щорічна доповідь Президенту України, Кабінету міністрів України. - К.: АТ Видавництво “Столиця”, 2008.