Молотки

 

Вступ

Споживчі властивості молотків

Технічні вимоги до продукції

Приймання, маркування, пакування

Оцінка конкурентоспроможності

Список використаних джерел

 

 

Молоток (англ.  hammer, нім.  Hammer) – ручне знаряддя ударної дії – металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак. Застосовується для забивання цвяхів, биття предметів та інших робіт. Молоток – один з найдавніших інструментів, що використовуються людиною.

Молоток повинен бути у кожному господарстві. Молоток це незамінний інструмент при виконанні багатьох господарських операцій. Наприклад молотком забиваються цвяхи. Ніхто ж не буде забивати цвяхи камінням, або дерев'яною палицею. Далі молоток використовують для рівняння цвяхів.

Адже на завжди виходить нормально забити цвях, том}’ він гнеться і його потрібно рівняти. Ще є спеціальні молотки із дерева, або алюмінію, якими рівняється бляха або вигинається у певних формах.

Ще одним видом молотків є монтажний молоток. Він має два вістря із одного боку, якими можна витягувати погано забиті цвяхи. Також є великі молоти, або млоти. якими можна наприклад розбивати бетон, або щось сплюснути. Також їх використовують у якості кувадла, на якому рівняють грубі дроти, або цвяхи. Ще молоток використовують у медицині зокрема лікарі, які перевіряють нервову систему, б'ють ним пацієнта по коліні.

Молоток використовують у ковальській справі, ним кують підкови, брами, ковані паркани, та інші ковальські вироби із заліза. Тобто молоток дуже потрібний і його обов'язково треба купити, щоб він був у господарстві.

 

 

Молоток – ручний ударний інструмент який використовується в слюсарних, столярних, будівельних, ковальських та інших роботах. Молотки мають свої вузькі спеціалізації та універсальні. Молоток має дуже просту будову. Молоток або головка, рукоятка та клин – ось деталі класичного молотка. Форма головки молотка залежить від призначення, тобто від роботи для якої молоток пристосований. Молоток має дві частини бойок та носок.

 

 Бойок найчастіше має форму квадрата або круга. Крім того бойок буває плоский або опуклий. Для забивання цвяхів краще використовувати плоский квадратний бойок. При ударних слюсарних роботах (рубання, випрямляння) краще використовувати опуклий круглий бойок. На ньому не утворюються задирки (заусенцы) які можуть чіплятися, відриватися (правила безпечної роботи!!!). Інколи бойок виготовляють з рифленням для запобігання зісковзуванню з голівки цвяха або інших металевих кріпильних деталей. Інколи головку молотка покривають цинком або хромом. Це надає йому не тільки привабливості, а й запобігає корозії.   

Часто за формою носка можна визначити призначення молотка. Так в столярного молотка носок заокруглений для виконання притирочних робіт. Якщо носок у вигляді лопатки з проріззю то це теслярський молоток яким зручно витягувати цвяхи. Молотки мають різну масу. Це пов'язано з зусиллям яке необхідно надати йому при виконанні певної роботи. За сагою головки розрізняють легкі (50, 100, 200 г), середні (400, 500, 600 г) та важкі (800, 1000 г). Відповідно їм присвоюють порядковий номер від 1 до 8. Молотки вагою від 2 до 16 кг називають кувалдами.   

Так для забивання цвяхів у віконні штапики використовують молоток з масою 100-150 г. Для вирівнювання дроту діаметром 3 мм краще використати молоток масою 200 г а для випрямляння дроту діаметром 6 мм беремо молоток 500 г. Від ваги головки і залежить довжина рукоятки. Для 500-грамового молотка довжина рукоятки повинна бути в межах 300-350 мм. Класичні молотки мають сталеву головку з інструментальної вуглецевої сталі марки У5 або деяких легованих інструментальних сталей.   

Робочі поверхні загартовують з метою збільшення твердості та запобіганню розклепуванню. Для ручок використовують суху та міцну деревину листяних порід: граб, бук, клен. Оптимальними властивостями рукоятка виготовлена з американського горіха гікорі (мало усихається, ламається тільки вздовж волокон, висока міцність). Рукоятка з деревини має вібропоглинаючі властивості тому удару ми майже не відчуваємо. Рукоятка кріпиться до молотка входячи в овальний отвір головки. Для міцної фіксації рукоятки її необхідно розклинити. Для цього роблять прорізь в рукоятці. В прорізь забивають клин. Фіксувати можна декількома способами. Вздовж, впоперек, по діагоналі клином, шурупом, пластинами. Існує навіть спосіб розклинювання дерев'яним клином який вставляють на клею.   

Традиційна рукоятка має форму зрізаного конуса сплюснутого з боків. Ергономічні показники такої ручки невисокі.   

Значно зручніше працювати молотком з потовщенням всередині та на кінці.   

Сучасні молотки можуть мати як дерев'яну ергономічну ручку, так і металеву. Металеві ручки виготовляють трубчастими а для зменшення вібрації їх покривають гумою або м'якою пластмасою ергономічної форми. Металеві ручки більш міцні, не всихають. Їх кріплять до головки за допомогою гарячого впресовування.   

Ще один сучасний матеріал використовують для виготовлення ручок. Це скловолокно (фіберглас, склопластик). Разом з синтетичними смолами утворюється надміцний матеріал. Однак такий композиційний матеріал «боїться» мінеральних масел, бензину, ультрафіолету. Для підсилення фібергласової рукоятки розміщають всередині сталевий штифт. Кріплять до головки за допомогою епоксидних смол склеюванням.   

В столярній справі часто використовують дерев'яні молотки – киянки. Вони більш ефективні при роботі з долотами (не розбивають ручку), при склеюванні столярних щитів (менше залишають вм'ятин). Сучасні киянки виготовляють з твердого поліетилену або гуми.   

Професійне використання