Моніторинг галузі молочного скотарства та виживаність локальних вітчизняних порід

В статті викладені результати оцінювання стану галузі молочного скотарства в племінних господарствах України в динаміці 2005-2014 років з особливим акцентом на ситуацію з не численними вітчизняними породами великої рогатої худоби, серед яких бура карпатська, білоголова українська, лебединська та червона степова. Виявлено, що у 2014 році, порівняно із 2005 роком, кількість суб’єктів племінної справи у галузі молочного скотарства скоротилася на 373 господарства, а численність поголів’я у них – на 74, 9%. Ситуація із локальними вітчизняними породами ще більш катастрофічна. Встановлено суттєве підвищення молочної продуктивності корів в динаміці досліджуваного періоду за зменшення віку першого осіменіння та виходу телят на 100 корів. У 2014 році в племінних господарствах України за всіма наявними молочними породами великої рогатої худоби середній надій на корову становив 6398кг, в той час як у корів білоголової української породи – 4800кг, лебединської породи – 4505, 3 кг, червоної польської – 3698 кг і червоної степової породи – 4465, 8 кг.

Ключові слова: моніторинг, галузь молочного скотарства, племінна база, не численні локальні породи, продуктивність корів.

 

Постановка проблеми. На сучасному етапі економічного розвитку України рентабельність галузі молочного скотарства базується на основному засобі виробництва, яким є високопродуктивне поголів’я тварин. Господарськи корисні ознаки великої рогатої худоби узгоджується із рядом гено-та паратипових чинників, серед яких особливе місце належить великомасштабній селекції, досягненням генетики, фізіології, біотехнології тощо. Підвищення молочної продуктивності корів пов’язане також з ефективним використанням кращих світових генетичних ресурсів, у першу чергу – генофонду голштинської породи. Збагачення вітчизняних популяцій молочних порід великої рогатої худоби генофондом голштинської породи дало можливість не лише створити високопродуктивні стада з високою часткою спадковості за голштинською породою, але й нові породи та типи [5, 7]. Проте інтенсивне використання голштинізованої худоби загострило проблему існування вітчизняних порід молочного та молочно-м’ясного напряму продуктивності, які не здатні забезпечити високу продуктивність й конкурентоздатність за даних економічних ринкових відносин [4, 6].

За цих позицій актуальним вбачається моніторинг галузі молочного скотарства з особливим акцентом на ролі в ній вітчизняних порід, які знаходяться в категорії не численних.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Генетичні ресурси сільськогосподарських тварин, серед яких і велика рогата худоба молочного та молочно-м’ясного напряму продуктивності, знаходяться в постійній динаміці як щодо основних господарськи корисних ознак тварин, так і кількісного складу галузі та порід. При цьому останній чинник здебільшого залежить від соціально-економічного стану країни.

В Україні завжди приділяли значну увагу розвитку галузі молочного скотарства, підвищенню молочної продуктивності корів та їх відтворної здатності. При цьому в більшості наукових робіт висвітлювалися питання селекції з певною породою чи порідною популяцією, особливо на етапі їх породоутворення [2, 6, 7] за практичної відсутності моніторингу реального стану усіх породних популяцій в динаміці. Не дає повного уявлення про зміни, які відбуваються з породами в динаміці й опис племінних ресурсів галузі молочного скотарства, який поданий у Державному племінному реєстрі та зосереджений в інформаційній базі Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин. Більше того, в літературних джерелах не багато інформації, яка висвітлює загальний стан не численних вітчизняних порід молочного напряму продуктивності в Україні ймовірно через те, що проблема збереження генетичних ресурсів великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності вітчизняного походження набула актуальності відносно не так давно у зв’язку із розробкою Національної стратегії збереження генетичних ресурсів тварин згідно рекомендацій ФАО [1, 3, 4]. Саме тому відображення реального стану галузі молочного скотарства України за численністю порід у племінних господарствах та продуктивністю тварин є актуальним і може не лише дати уявлення про виживаність порід, а й сприяти оцінці ступенів загроз для їх існування. Більш того, аналіз стану порід великої рогатої худоби у підконтрольних стадах дасть змогу розробити і впровадити в життя методи відновлення популяції на випадок її втрати в майбутньому.

Мета, завдання та методика досліджень. Метою досліджень був аналіз наявного генофонду великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності у суб’єктах племінної справи України в динаміці 2005-2014 років з установленням зміни їх продуктивності, безпосередньо, молочної продуктивності та відтворної здатності.

Завданням досліджень передбачалося визначити кількість племінних господарств в Україні, які розводять велику рогату худобу молочних та молочно-м’ясних порід, а також основні показники молочної продуктивності й відтворної здатності корів та порівняти їх із показниками бурої карпатської, білоголової української, лебединської та червоної степової порід, які згідно категоризації віднесені до не численних вітчизняних генотипів.

Оцінювання стану великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності, включаючи локальні породи, зроблено за даними зведених звітів по бонітуванню великої рогатої худоби та Державного племінного Реєстру. Опрацьовані дані за 745 племінними господарствами, які утримували худобу молочних порід у 2005році, 532 племінними господарствами – у 2010 році та 372 господарствами – у 2014 році. Підконтрольних корів оцінювали за середньою молочною продуктивністю, віком першого осіменіння та виходом телят на 100 корів. Статистичне опрацювання одержаних результатів зроблено методами математичної статистики засобами програмного пакету «STATISTICA 6. 0» на ПК.

Результати досліджень. Моніторинг галузі молочного скотарства у 2005 році засвідчив наявність 14 порід і одного типу, які розводилися у 745 суб’єктах племінної справи. При цьому серед вітчизняних порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності найменша кількість корів була зафіксована