Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Моніторинг племінної бази спеціалізованого м’ясного скотарства

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
8
Мова: 
Українська
Оцінка: 

племінних господарствах по розведенню знам’янського типу поліської м’ясної та  сірої української порід. Серед загальної кількості корів м’ясного напряму продуктивності  найбільше  маток відносилося до абердин-ангуської породи – 4835 голів і волинської м’ясної –3689 голів, а найменше до сірої української – 411 голів та знам’янського типу поліської м’ясної породи –777 голів.   Наявність чистопородних та ІVпокоління корів характерно для племінних стад   ковельського типу волинської м’ясної породи, знам’янського типу поліської м’ясної і сірої української порід. В інших породах знаходиться частина не чистопородних корів, що узгоджується із створенням відповідних типів в породах чи є наслідком поглинального й ввідного схрещування.

Оцінювання бугаїв-плідників за живою масою   у віці 2 роки вказує на перевагу за живою масою на 18,2…207,3кг плідників південної м’ясної породи над представниками інших досліджуваних порід, що може бути результатом належності тварин до генотипів з різною швидкістю рості і тілобудови, а також залежати від умов годівлі й утримання худоби (табл. 1). При цьому слід звернути увагу на значну мінливість показника у межах однієї породи, яка в окремих випадках перевищує різницю між породами.
В трьохрічному віці   бугаї-плідники усіх досліджуваних порід мали середню живу масу на рівні 769,1±12,25кг. При цьому найбільш масивними були плідники української м’ясної породи 853,6±5,36кг, а найменшу живу масу мали представники абердин-ангуської породи 693,4 ±14,98кг, що дає змогу чітко розподілити породи за типом тілобудови та швидкістю росту тварин.
З віком тенденція переваги за живою масою бугаїв-плідників дещо змінилася й у 5-річному віці та старше найбільша жива маса була характерна для особин волинської м’ясної породи 1002,9 ± 11,06 кг, а найменша – симентальської м’ясної, відповідно, 797,2 ± 56,17кг. Згідно установленого коефіцієнту мінливості, результативною селекція за живою масою у дворічному віці серед бугаїв-плідників буде в стадах абердин-ангуської          (Cv =29,4%), південної м’ясної (Cv =17,8%), симентальської м’ясної              (Cv =11,7%) і української м’ясної (Cv =10,2%) порід.  
 
1.Розподіл корів і бугаїв-плідників за живою масою(кг)
 
Проте така варіативність коефіцієнту мінливості живої маси тварин  у межах порід свідчить також про неоднорідність та не консолідованість стад. 
Корови досліджуваних м’ясних порід у  3- річному віці теж були не однорідними  за живою масою. За середнього значення ознаки на рівні 461,1 ± 3,08кг  перевагу мали корови української м’ясної породи  525,0 ± 7,89кг за найменшої живої маси у представниць абердин-ангуської породи – 436,9± 4,45кг(табл. 1).  У п’ятирічному віці і більше найбільша жива маса виявлена у представниць української м’ясної породи – 596,2±10,23 кг, а найменша –абердин-ангуської породи – 520,8±4,96кг при середній величині показника -551,9± 3,37кг, що здебільшого  обумовлено породними особливостями тварин.
Оцінка відтворної здатності корів м’ясних порід засвідчила, що міжотельний період в цілому за досліджуваними породами становив 375,1±4,81днів (табл. 2). При цьому більш тривалий міжотельний період характерний для корів симентальської породи - 411,6 днів та знам’янського типу поліської м’ясної породи ¬¬- 398,4  днів. Найменшим міжотельним періодом характеризувалися корови сірої української  і волинської м’ясної порід, відповідно, 361,5 та 366,4 днів. Слід вказати, що для досліджуваних м’ясних порід характерний не високий коефіцієнт мінливості ознаки – у середньому 8,5%, що вказує на відносну однорідність корів та не ефективність добору в напряму скорочення міжотельного періоду.  Найбільша варіативність ознаки характерна для корів  абердин-ангуської      (Cv =18,8%), сірої української (Cv =12,3%)  і симентальської м’ясної (Cv =11,0%) порід. 
 
2. Відтворна здатність корів
 
Нами встановлено, що серед досліджуваних порід м’ясного напряму продуктивності вік першого отелення у корів в середньому становив 26,6 місяців за варіювання ознаки від 24,1 місяців у корів-первісток української м’ясної породи до 27,4місяців – абердин-ангус (табл. 2). Слід вказати, що частину корів симентальської м’ясної, волинської м’ясної, абердин-ангуської, поліської м’ясної породи та її знам’янського типу в племінних господарствах осіменяють штучно, але ця частка не суттєва. В основному використовується природне парування самиць.
Оцінка корів м’ясних порід за молочністю дала змогу зробити висновок про певну різницю між самками,  залежно від   швидкості їх росту й формування та стад.  Так, серед корів-первісток досліджуваних порід молочність змінювалася   від 184,5кг у сірої української породи до 218,0 кг в української м’ясної породи за середнього значення ознаки на рівні 202, 4кг (табл. 3).
Із збільшенням порядкового номера отелення серед корів усіх порід відбувається деяке збільшення молочності, що дає змогу отримувати більш крупноплідних телят від корів у дорослому віці. Найбільш відчутно молочність за третім отеленням підвищилася у корів  сірої української, симентальської м’ясної, поліської м’ясної і абердин-ангуської порід, відповідно, на 20,9; 16,6; 14,4  14,4кг. 
 
3.Характеристика корів за молочною продуктивністю
 
Аналіз живої маси бугайців і теличок у різні вікові періоди їх вирощування  вказує на різну швидкість росту тварин, яка залежить як від породи, так і статі особин. Установлено, що при народженні бугайці мали в середньому живу масу 34,1±1,51 кг, а телички -29,5± 0,68кг (табл. 3, 4). Серед бугайців найвищу живу масу при народженні мали бугайці і телички української м’ясної породи, відповідно,  38,5± 5,5кг і   35,5±5,5кг.
 
3.Розподіл бугайців за живою масою
 
Серед племінних стад виявлена значна різниця  за даною ознакою, що підтверджено коефіцієнтом мінливості, який для бугайців становив 7,3-33,39%, а теличок, відповідно, 2,7-21,9 %. При відлученні в 210 днів середня жива маса бугайців за всіма породами становила 212,5±3,79кг, а теличок -201,9±2,15кг. Найбільша жива маса в даний період була характерна для бугайців і теличок поліської м’ясної породи, відповідно, 232,3 кг і 218,3 кг, а найменша – молодняка абердин-ангуської породи. В 12- місячному віці тенденція переваги змінилася і вищою живою масою характеризувалися   бугайці української м’ясної породи -378,0 кг за середнього значення ознаки на рівні 336,3±5,92. Серед  теличок в даний віковий період перевага належала особинам української м’ясної породи -320,0 кг за найменшого значення ознаки в представниць породи абердин-ангус -280,4кг. У середньому в 12 - місячному віці телички мали живу масу 294,3 ±3,09кг (табл. 4).
По закінченню вирощування – у 18-місячному віці, бугайці й телички усіх досліджуваних порід мали середню живу масу, відповідно,471,6 ± 13,41 і 388,1±3,65кг. 
 
4.Розподіл теличок за живою масою
 
Згідно проведеного аналізу можна зробити висновок, що ефективною селекція за живою масою бугайців буде в стадах поліської м’ясної, симентальської і абердин-ангуської порід, де коефіцієнт мінливості ознаки становить 11,5-14,4%, а теличок лише в поліській м’ясній породі – 10,9%. В стадах інших порід м’ясного напряму продуктивності живу масу тварин слід покращувати за рахунок ряду технологічних чинників.
Моніторинг порід великої рогатої худоби спеціалізованого м’ясного скотарства в суб’єктах племінної справив тваринництві України дав змогу зробити висновок про відповідність корів та бугаїв-плідників за живою масою у визначені вікові періоди вимогам класу еліта та першого.  Проте більш детальний аналіз живої маси в розрізі стад конкретної породи  вказує на значні відхилення від середнього значення ознаки, що вимагає змінювати підходи до технології виробництва продукції, включаючи як рівень годівлі тварин, так і методи добору. На невідповідність вимогам класу еліта і першого вказують також дані щодо живої маси бугайців і теличок у віці 210 днів та 12 місяців за деякого покращення ознаки в подальшому. 
Отже, ураховуючи необхідність поліпшення ознак продуктивності великої рогатої худоби спеціалізованого м’ясного скотарства в суб’єктах племінної справи, вбачається за доцільне більш об’єктивно проводити оцінювання тварин за екстер’єром, власною продуктивністю і якістю потомків, для чого створити тваринам необхідні умови для прояву їх генетичного потенціалу.
Фото Капча