Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Моніторинговий підхід до вивчення стану викладання суспільних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
5
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Фурман В. К.,
Пишко О. Л.
 
Моніторинговий підхід до вивчення стану викладання суспільних предметів
у загальноосвітніх навчальних закладах
 
Уроки незалежності в Україні було здійснено чимало реформ у різних галузях її політичного, економічною, духовного і культурною життя. Не залишилася осторонь і вітчизняна освіта. Серед її найбільш масштабних нововведень – профілізація старшої школи, впровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів. Очевидно, найвищий суспільний резонанс викликало впровадження процедури зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ЗНО) навчальних досягнень випускників, яке суттєво вплинуло на методи контролю та оцінювання навчальних досягнень школярів. Український центр оцінювання якості освіти вперше запропонував єдині у межах держави вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки школярів. Більше того, здійснюються її універсальне вимірювання та рейтингова стратифікація, що породжує цілий ряд запитань і побоювань: Чи співвідносяться вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки школярів, зазначені у загальноосвітніх навчальних програмах та програмах ЗНО? Що таке «компетентність»? Що є об'єктами контролю й оцінювання навчальних досягнень кожного шкільного предмета в умовах компетентнісно орієнтованого навчання? Чи можливі компетентнісно орієнтовані тести і якими вони повинні бути? Спробую відповісти на деякі з цих запитань, спираючись на власний досвід роботи як з учнями, такі з учителями історії. Оскільки в Україні проводиться обов'язкове ЗНО з Історії України, оперуватимемо змістовим матеріалом цієї навчальної дисципліни. Розуміємо, що наші теоретичні міркування не претендують на універсальність чи винятковість, але тішимося тим, що вони виправдовують себе на практиці.
Чи співвідносяться вимоги до загальноосвітньої підготовки школярів, зазначені у загальноосвітніх навчальних програмах та програмах ЗНО з історії України? На нашу думку, не потрібно створювані окремої програми ЗНО з історії України, адже сертифікуються знання, вміння і навички випускників, які вони отримали, опановуючи зміст загальноосвітньої навчальної програми. Тим не менше, програми ЗНО створені і, як не прикро, їх окремі змістові елементи відрізняються від тих, що прописані у загальноосвітній навчальній програмі. Для прикладу: програма ЗНО з теми «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918 -1920 рр.) « виокремлює постать В. Боженка. Про його місце і роль в історії України можна дискутувати. Та важливе інше - ім'я В. Божека в загальноосвітній програмі не згадується, а інформація про нього у підручниках для одинадцятирічної шкоди подана одним реченням, детальніші відомості про цю постать можна почерпнути з вузькоспеціалізованої довідкової літератури. У програмі ЗНО мають місце й інші подібні змістові нюанси. Більше того, вона в багатьох випадках орієнтується на загальноосвітню навчальну програму 12-річної школи і сучасні досягнення історичної науки, а до 2012 року тестування проходитимуть учні 11-річної школи, орієнтовані на наукові досягнення щонайменше п'ятирічної давності (вони вчилися і вчаться за програмою 2001 року). Тому розбіжності між обома програмами створюють серйозні перешкоди як для самопідготовки випускників, так і для роботи вчителів. Звідси напрошується висновок: щоб успішно пройти ЗНО з історії України, одинадцятикласнику треба вільно орієнтуватися в перебігу вітчизняного історичного процесу й ураховувати сучасні наукові досягнення.
Що є об'єктами контролю й оцінювання навчальних досягнень з історії в умовах компетентнісно орієнтованого навчання?
Поліваріантність визначення складових компетентності ускладнює технологію контролю й оцінювання рівнів її сформованості. Проведене з учителями анкетування щодо визначення ними об'єктів контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів з історії доводить це твердження. Лише від 5-10% учителів-істориків на запитання анкети дають однакові відповіді (тобто вони контролюють й оцінюють знання, вміння і навички, а не, скажімо, лише «висловлювання своєї думки» або лише «знання дат і подій» чи «знання постатей» тощо), інші – виявляють різні амплітуди розбіжностей. Подібна ситуація спостерігається щодо використання запропонованих загальноосвітньою навчальною програмою критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Педагоги оцінюють їх досягнення, застосовуючи рейтинговий підхід, тобто зіставляючи і порівнюючи найвищий, проміжні й найнижчий показники в кожному окремо взятому класі. Причинами, що змушують учителів діяти таким чином, вважають нечіткість і неструктурованість визначення об'єктів контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів, недосконалість і громіздкість критеріїв оцінювання цих досягнень, що регламентовані загальноосвітніми програмами з історії для 5-11 класів. Адже, якщо спробувати поєднати класифікацію вмінь і навичок учнів (загальнонавчальні: розумові та мовленнєві; предметно-історичні: хронологічні, картографічні та спеціальні) з критеріями оцінювання навчальних досягнень (за чотирирівневою 12-бальною шкалою), що пропонуються програмою з історії для 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, вийде надскладна теоретична конструкція. Її доволі важко використовувати на уроці підчас вивчення різних тем, у ході реалізації різних видів організації пізнавальної діяльності. У кінцевому підсумку, кожен учитель виходить із ситуації в міру своєї професійності. Звичайно, його бачення і дії суперечать єдиним вимогам УЦОЯО, що й зумовлює певну невідповідність цифр в атестатах та сертифікатах випускників. Педагогам необхідний легкий для запам'ятовування і зручний для користування алгоритм, що поєднував би і складові компетентності, і об'єкти контролю й оцінювання, і критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Виходячи з цього, пропонуємо свої відповіді на запитання: Що контролювати й оцінювати на уроці історії в контексті компетентнісного підходу? Яким чином те, що ми контролюємо й оцінюємо, співвідноситься з рівнями навчальних досягнень учнів?
Якщо компетентність – це сукупність знань, умінь, навичок і ставлень, то на уроці вчитель повинен контролювати й оцінювати знання, вміння і навички (ставлення не оцінюються). Ці три складові є об'єктами контролю й оцінювання навчальних досягнень. Кожен із них має свою доволі просту, легку для запам'ятовування структуру, тобто включає певні компоненти – історичні категорії.
Існує шість категорій, що становлять зміст історичних знань: хронологія, термінологія, персоналістика, історична географія, джерелознавство, відповідно до тем – культурологія. Тобто, вивчивши тему, учень повинен знати датування подій, називати й визначати поняття й терміни, називати історичні постаті, історико-географічні об'єкти, історичні джерела і, за потреби, історико-культурні пам'ятки.
Відштовхуючись від того, що вміння передбачають застосування знань, а навички – це автоматизовані вміння, кожній категорії історичних знань відповідає категорія спеціальних історичних умінь і навичок. Тобто, вивчивши тему, учень повинен виявляти такі вміння і навички: орієнтування в історичному часі, використання у мовленні понять і термінів, характеризування постатей, орієнтування в історичному просторі, опрацювання історичних джерел і, за потреби, характеризування історико-культурних пам'яток. Крім того, до цього переліку додаються міжпредметні вміння і навички.
Таким чином, кожній категорії історичних знань є відповідник серед категорій умінь і навичок.
Критерії контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів з використанням такого підходу до трактування історичної компетентності є доволі простими. Те, що ми контролюємо й оцінюємо, співвідноситься з рівнями навчальних досягнень школярів. Коли учень оперує виключно знаннями, він перебуває на початковому та середньому рівнях навчальних досягнень (1-6 балів). Якщо він на основі знань виявляє вміння і навички, то знаходиться на достатньому рівні навчальних досягнень (7-9 балів). Коли ж учень використовує знання, вміння і навички як засіб для висловлювання і пояснення своїх ставлень, він має високий рівень навчальних досягнень (10-12 балів). Зрозуміло, що висококомпетентним вважатиметься той учень, який володітиме достатнім та високим рівнями навчальних досягнень. Такий алгоритм працює незалежно від теми уроку, видів навчальної діяльності учнів. Зрештою, чітке визначення об'єктів і критеріїв контролю й оцінювання компетентності дає змогу раціонально використовувати тестові технології.
Фото Капча