Миротворча діяльність незалежної України

меті запобігання наслідкам природних надзвичайних ситуацій. Основною формою співпраці з НАТО у сфері миротворчості є безпосередня участь й його миротворчих операціях, що проводяться за повноваженнями Ради Безпеки ООН або за відповідальністю ОБСЄ. Україна як один із найбільших контрибуторів військового персоналу отримала офіційне запрошення від керівництва НАТО, уповноваженого Радою Безпеки ООН на проведення миротворчої операції в Боснії і Герцеговині, взяти участь у багатонаціональних Силах. У відповідь на запрошення в грудні 1995 р. уряд України схвалив рішення про надання до складу Сил з виконання Угоди українського військового підрозділу Збройних Сил – окремий спеціальний батальйон чисельністю 550 військовослужбовців. В січні 1996 р. між Україною та НАТО було укладено відповідні угоди про участь України в операції СВУ. В лютому 1996 р. із завершенням процесу сертифікації українського батальйону, він перейшов до складу СВУ. У зв’язку з закінченням в грудні 1996 р. строку повноважень СВУ, Рада Безпеки ООН одностайно ухвалила резолюцію № 1088, згідно з якою було санкціоновано розгортання Багатонаціональних Стабілізаційних Сил (SFOR) на період 18 місяців як правонаступника СВУ. Серед головних завдань, які покладались на SFOR, було подальше сприяння виконанню Дейтонської угоди. Операція SFOR призначена для сприяння заходам самостійної цивільної розбудови Боснії і Герцеговини, спрямованим на створення ситуації, за якою міжнародна військова присутність у країні стане далі не потрібною. Враховуючи значний внесок України в успішне проведення операції СВУ та високу оцінку професіоналізму українських військовослужбовців, керівництвом НАТО було знову офіційно запрошено нашу країну до участі її контингенту в операції SFOR. Для подальшого зміцнення статусу України як впливового учасника процесу врегулювання югославського конфлікту та новоствореної євроатлантичної структури безпеки, Кабінет Міністрів України в квітні 1997 р. ухвалив постанову «Про забезпечення діяльності Українського контингенту в операції Багатонаціональних Стабілізаційних Сил на території Боснії і Герцеговини». Згідно з цією постановою, окремий спеціальний батальйон чисельністю 400 військових продовжив своє перебування на території Боснії і Герцеговини у складі SFOR. У листопаді 1999 р. за домовленістю з НАТО наша держава вивела своїх миротворців із Боснії. З 1 вересня 1999 р. український контингент миротворчих сил загальною чисельністю 800 військових розпочав практичну діяльність у міжнародній миротворчій операції в Косово у рамках KFOR. До завдань українського контингенту входило: патрулювання, чергування на блокпосту, супровід конвоїв і місцевого населення, охорона мостів і тунелю. Український вертолітній загін забезпечував перевезення вантажів, особового складу та евакуаціє поранених. Україна залишається у Косово у форматі польсько-українського батальйону, який включає близько 270 українських військових, до завдань якого відноситься: забезпечення гуманітарної допомоги на підтримку зусиль Управління Верховного комісаріату ООН у справах біженців; встановлення і підтримка відновлення основних цивільних функцій; несення служби на блокпостах, спостережних постах, патрулювання і супроводження конвоїв у зоні відповідальності. Протягом вересня-жовтня 2001р. українсько-польський батальйон багато раз брав участь в операції “Кордон і пошук”. Результатами цієї участі стали: затримання 49 порушників, конфіскація 84 одиниць зброї, 4637 штук боєприпасів, 60 кг вибухових речовин, 7 радіостанцій і різного роду тилове устаткування, що належали незаконним озброєним угрупованням. Окремої уваги заслуговують питання щодо участі України в міжнародних навчаннях НАТО в дусі партнерства заради миру, які відіграють важливу роль для досягнення взаємосумісності з іноземними військовими підрозділами, необхідної українським військовим контингентам при проведенні міжнародних миротворчих операцій. Українські військові беруть участь у навчання НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». Зокрема, Україна виявила гостинність у проведенні маневрів «Кооперативний партнер» на своїй території стосовно десантної фази навчань LIVEX, що проходили в 2000 р. у водах Чорного моря і на військовому полігоні поблизу Одеси. Це були перші навчання, які проводились на території України після ратифікації в березні 2000 р. ВРУ Угоди (SOFA) між державами учасницями Північноатлантичному Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі «Партнерство заради миру», щодо статусу їх збройних сил та Додаткового протоколу до цієї Угоди. Слід відзначити, що НАТО і Україна планують у майбутньому продовжувати свою кооперацію у сфері планування заходів партнерства. Пріоритетними цілями партнерства є підвищення рівня взаємосумісності підрозділів Збройних Сил України, а також їх здатності брати участь у заходах у рамках програми «Партнерство заради миру» спільно з військовими підрозділами інших країн-партнерів. Україна визначила ті цілі та завдання, які найбільш здатні виконати її збройні Сили в рамках заходів програми. Україна стає дедалі більш активним партнером програми «Партнерство заради миру», починаючи з 1994 р. і закінчуючи підписанням в липні 1997 р. Хартії «Про особливе партнерство між Україною і Північноатлантичним Альянсом», яка створює для України прекрасні перспективи у відносинах із НАТО. Цей висновок підтверджується успіхами в багатьох галузях співробітництва, таких як: створення багатонаціональних формувань, кооперація в реалізації воєнної реформи, практичне військове співробітництво на Балканах у проведенні миротворчих операцій. Всього у співробітництві з НАТО з підтримання миру з 1995 по 1999 р. взяли участь близько 2800 українських військових в місіях IFOR і SFOR у Боснії і Герцеговині. Щороку протягом 1996-1999рр. уряд України виділяв приблизно $6-7 млн. на покриття витрат на утримання українських миротворців у колишній Югославії. Понад 15 тис. українських військових та цивільних службовців узяли участь у понад 20-ти операціях ООН із підтримання миру.