Митне тарифне регулювання

 

1. Митне тарифне регулювання

2. Задача

Список використаних джерел

 

 

Митний тариф – це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари й інші предмети, що ввезені на митну територію країни або вивозяться за її межі.

Мито, стягнуте митницею, являє собою податок на товари й інші предмети, що переміщаються через митний кордон держави.

Метою митного тарифу є:

раціоналізація товарної структури ввозу товарів до України;

підтримка раціонального співвідношення ввезення та вивезення товарів, валютних доходів та видатків на території України;

створення умов щодо прогресивних змін у структурі виробництва;

захист економіки України від недобросовісної іноземної конкуренції;

забезпечення умов щодо ефективної інтеграції України у світове господарство.

Мита виконують такі функції:

фіскальну, коли вводяться для того, щоб добути гроші для держави. Ця функція стосується як імпортних так і експортних мит;

протекціоністську, коли вводяться для скорочення чи усунення імпорту, тим самим обгороджуючи вітчизняних виробників від іноземної конкуренції;

балансувальну, коли вводяться для запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які нижче світових.

Звичайно розрізняють наступні види мит.

1. За способом стягування:

адвалорне (вартісне), що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом;

комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладання.

2. За об’єктом обкладання:

ввізне (імпортне) мито, що нараховується на товари при їх ввезенні на митну територію держави;

вивізне (експортне) мито, що нараховується на товари при їхньому вивезенні за межі митної території країни.

3. За характером:

сезонне (ввізне і вивізне) мито, що нараховується на товари сезонного характеру для оперативного регулювання міжнародної торгівлі;

спеціальне мито;

антидемпінгове мито, що застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів за ціною істотно нижчою, ніж у країні експорту в момент цього експорту;

компенсаційне мито, що застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів, при виробництві чи експорті яких прямо або побічно використовувалася субсидія.

4. За походженням:

автономні – мита, що вводяться на підставі однобічних рішень органів державної влади країни;

договірні – мита, установлювані на підставі двосторонньої чи багатосторонньої угоди;

преференційні – мита з нижчими ставками порівняно з діючим тарифом. Вони накладаються на підставі багатосторонніх угод на товари, які походять з країн, що розвиваються, чи країн, що створюють разом з даною країною митний союз чи зону вільної торгівлі або утворюються в прикордонній торгівлі.

Країни іноді використовують тарифну квоту, що являє собою різновид перемінних митних податків, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару.

Тарифні ставки бувають різних видів.

1. За типом:

постійні – це ставки митного тарифу, встановлені органами дер-жавної влади, що не можуть змінюватися залежно від обставин;

змінні – це ставки митного тарифу, що можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках.

2. За способом обчислення:

номінальні – митні ставки, зазначені в митному тарифі;

дійсні – реальний рівень митних ставок на кінцеві товари, обчислені з урахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих товарів.

Для захисту національних виробників готової продукції і стиму-лювання ввезення сировини і напівфабрикатів може використовуватися тарифна ескалація – підвищення рівня митного обкладання товарів у міру зростання ступеня їхнього оброблення.

Економічні наслідки введення мита різноманітні: вони впливають на виробництво, споживання, товарообіг і добробут країни, що ввела імпортний тариф, та її партнерів по торгівлі.

Введення імпортного тарифу для захисту національних виробни-ків, що несуть збитки через наплив більш дешевого товару, впливає на економіку як малої, так і великої країни. Країна вважається малою, якщо зміна попиту з її боку на імпортні товари не призводить до зміни світових цін, і великою – якщо зміна попиту на імпортні товари спричиняє зміну світових цін.

При введенні імпортного тарифу малою країною світові ціни не змінюються і її умови торгівлі не настільки поліпшуються, щоб компенсувати негативний вплив тарифу на економіку. У разі введення імпортного тарифу великою країною світові ціни змінюються і поліпшуються умови торгівлі. Результати введення імпортного тарифу великою країною приблизно такі самі, як у малої країни.

 

 

Під час ввезення українською фірмою «Прайвіс» авта з Росії виникло питання про сплату імпортного мита. Представники фірми наполягали на двох речах:

між Україною і Росією існує договір про вільну торгівлю, і тому мито не повинно стягуватися;

автомобіль не може використовуватися за своїм призначенням, оскільки він потребує серйозного ремонту, що недоцільно, і тому в Україні буде використовуватися як макет.

Наскільки юридично обгрунтовані ці пояснення?

Розв’язання.

Ввезення автомобілів суб’єктами підприємницької діяльності підпадає під дію Постанови КМУ №390 «Про ввезення на митну територію України окремих видів товарів» вiд 29. 03. 2002 (у редакцiї вiд 01. 01. 2004), тобто до моменту ввезення автомобіля на митну територію України підприємство повинно внести на депозитний рахунок митниці кошти в розмірі суми всіх належних платежів. Зазначена сума є гарантією того, що автомобіль, перетнувши митний кордон, буде пред’явлений внутрішній митниці до оформлення (а не «втоплений» по дорозі, як це часто траплялося раніше).

Суб’єкт підприємницької діяльності на підставі зовнішньоекономічного контракту та платіжного доручення оформляє попередню декларацію типу іМ ПД, за якою нараховується заставна сума з розподілом за видами платежів (митні збори, ввізне мито, акцизний збір та ПДВ).

1. У даному випадку для суб’єктів підприємницької діяльності є ряд пільг, але вони переважно обумовлені міжнародними угодами та договорами України. До них належать і пільги зі сплати ввізного мита в межах договору про вільну торгівлю між Україною та Росією, які надаються за умови дотримання всіх трьох вимог:

«прямої купівлі», тобто купівлі автомобіля на підставі прямого контракту між резидентами України та Росії;

«прямого відвантаження»: автомобіль під митним контролем повинен перебувати з моменту оформлення експорту в Росії до моменту оформлення імпорту в Україні;

«підтвердження країни походження»: російське походження автомобіля повинно бути підтверджене сертифікатом походження форми СТ-1, виданим ТПП Російської Федерації або її уповноваженою установою.

Оскільки такі документи, за умовою задачі, відсутні, то питання про несплату ввізного мита розглядатися не може.

2. Щодо заяви про те, що автомобіль використовуватиметься як макет, то слід відзначити, що з 04. 05. 2002 р. втратила чинність Постанова КМУ №460, відповідно до якої заставні платежі не стягувались при ввезенні автомобілів за договорами консигнації, а також як експонати, пов’язані з виставковою діяльністю іноземних підприємств.

Отже, пояснення фірми не відповідають діючим на даний момент нормам митного законодавства, а тому ввізне мито повинно сплачуватися.

 

 

Митний кодекс України вiд 11. 07. 2002 р. № 92-IV, поточна редакцiя вiд 17. 11. 2010: [Електронний ресурс] – http: //zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=92-15.

Порядок заповнення митної декларації при переміщенні громадянами предметів через митний кордон України Наказом Державної митної служби України від 04. 06. 2008 р. № 604: [Електронний ресурс] – http: //zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=z0629-08.

Митне право України: навч. посіб. / Т. В. Курило. – Л. : Новий Світ-2000, 2007. – 239 с.

Митне право України: навч. посіб. / Ю. В. Іщенко, В. П. Чабан, В. М. Дорогих, І. Д. Пастух, О. В. Горбач, В. М. Столбовий; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 296 с.