Національні проблеми і вселюдські «вічні» мотиви в п’єсах Миколи Куліша (на матеріалі п’єс «Мина Мазайло», «Народний Малахій»

Актуальність теми дослідження. Творчість М.Куліша – це багатогранне, гранично загострене зображення життя, процесів сучасної йому України. Доля українського села, духовні пошуки інтелігенції, психологічні тенденції у робітничому середовищі, духовний стан столичного й провінційного міст, проблеми національно-історичного розвитку України – таким виглядає зріз основних проблем Кулішевої драматургії. Лише одна п’єса певною мірою вирізняється серед інших, оскільки її створено на польському фактичному матеріалі й пронизано польським національним колоритом.

Микола Куліш був живописцем характерів в українській драматургії. Працюючи над п’єсою, він прагнув намалювати живий, колоритний, типовий художній образ. Для цього митець ретельно вивчав життя, часто мандрував – їздив, ходив пішки Україною, намагаючись побачити й почути, чим живуть люди, про що думають, як розмовляють, чого прагнуть. Ось звідки у його творах багата галерея виразних, самобутніх образів – Мусій Копистка («97»), Хома Божий («Хулій Хурина»), Антип Радобужний («Зона»), Малахій Стаканчик («Народний Малахій»), Овчар («Закут»), тьотя Мотя і дядько Тарас («Мина Мазайло»), Ілько Юга («Патетична соната»), Семен Пархімча («Прощай, село!»), Ромен і Байдух («Вічний бунт»), Ігнацій Падур («Маклена Граса»). Кулішева драматична спадщина – це концептуальна характерографія української національної історії та ментальності.

Сам процес творчості у цього письменика як психологічне явище подібний до Стефаникового: Куліш міг писати лише тоді, коли було ідеально прибрано, підлогу вимито, а до його стола взагалі ніхто не мав права навіть підходити, оскільки всі речі лежали там на встановленому місці. Куліш став членом письменницької спілки «Гарт», захопився ідеями літературного угрупування М.Хвильового «Урбіно», закінчив п’єсу «97», яка зробила його знаменитим драматургом.

Тема села стає дуже болючою для творчості драматурга. В даному дослідженні ми акцентуємо увагу на п’єсах «Народний Малахій» та «Мина Мазайло» як типовій драмі «сільської тематики» Миколи Куліша, в яких автор порушив гострі національні проблеми.

Мета курсової роботи полягає в багатоаспектному аналізі мотивів та проблем драм М.Куліша «Народний Малахій» та «Мина Мазайло» та дослідженні природи конфліктів в драмі.

У відповідності з метою завдання дослідження можна сформулювати наступним чином:

• опрацювати критичні матеріали, пов’язані з творчістю письменника;
• висвiтлити специфіку моделювання характерів в драматургiї М.Куліша;
• виявити ступінь реалізації методу «типізації» конфліктів та характерів в творчості драматурга крізь призму аналізу цього питання в драмах «Народний Малахій» та «Мина Мазайло»;
• проаналізувати мотиви та національні проблеми, які реалізовані в драмах «Народний Малахій» та «Мина Мазайло»;
• розглянути образи творів як носіїв національного характеру та використати це як підставу для висвітлення процесу деформації українського суспільства, зокрема, села під впливом етнічно чужорідних, руйнівних соціально-політичних обставин.

Завдання роботи полягає в осмисленні природи художнього конфлікту через образно-художню систему, тісно пов’язану з жанровою природою драм, їх композиційною структурою та поетикою.

Об’єктом дослідження є художня інтерпретація народних мотивів та національних проблем в драмах М.Куліша «Народний Малахій» та «Мина Мазайло».

Предметом дослідження є драми М.Куліша «Народний Малахій» та «Мина Мазайло», аналізуючи які, ми розглядаємо проблему творення драматичних конфліктів крізь призму образів творів. 

Матеріалом дослідження є відповідно художні тексти драм. Використовувався ряд традиційних методів дослідження: метод системного аналізу, метод інтерпретації художнього тексту, біографічний, етнопсихологічний, культурно-історичний методи дослідження.

Теоретичною базою для дослідження стали праці Бернадської Н., Семенчук І., Вакуленко Д., Голобородько Я. Ю., Пономарьова В., Працьовитого В., Рогози Б., Кузякіної Н., Шевчука О. та інших.

Практична цінність роботи обумовлена тим, що метод інтерпретації художнього тексту, спрямований на поглиблений аналіз психологізму твору, його специфіки, може бути використаний у викладаннi курсу iсторiї української лiтератури ХХ столiття, вивченнi творчостi окремих письменникiв, написаннi монографiчних праць з вiдповiдної проблематики. матеріали та результати дослідження можуть бути використані для подальших досліджень.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, бібліографічного переліку використаних джерел.