Народне мистецтво, його значення у процесі навчання та виховання дітей

Українська народна творчість, народне мистецтво – важлива частина ук-раїнської культури. Це те, що дає нам дуже очевидну, наочну ідентичність і, пра-вильно чи не правильно, ми ідентифікуємо іноді тільки з цим нашу національність.

Радикальні зміни, що проходять у соціокультурному просторі України, у тому числі й у сфері виховання, потре бують переорієнтації суспільної та особистої свідо мості на гуманістичні та духовні цінності. Становлення та самовизначення людини як носія певних цінностей у процесі виховання є одним із найважливіших завдань культури всього людства.

Народне мистецтво як один із найбільш важливих засобів створення і втілення вищих естетичних цінностей сприяє пробудженню самостійної моральної волі людини. У процесі вивчення мистецтва рідного народу людина інтуїтивно пізнає істину, виявляє нові цінності і долучається до них.

Видатні мислителі та просвітителі різних часів розвитку українського суспільства: Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко та інші – підкреслювали вагомість народного мистецтва як форми суспільної свідомості, стверджуючи, що спілкування з ним є способом передачі культурних, етичних і естетичних цінностей, духовного становлення особистості. Вивченню народного мистецтва присвячено низку праць Є. Запаско, Р. Захарчук-Чугай, Д. Баженова, П. Білень кого, Т. Кара-Васильєва, О. Соломченка, М. Станкевича, Є. Сявавко.

Сучасний стан розвитку нашого суспільства характеризується зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до вітчизняної давнини, усвідомленням необхідності збереження традиційного народного мистецтва як генофонду його духовності. Народне мистецтво в Україні є складником національного способу життя, виразником його етнічних ідеалів. Любов до традицій, народних ремесел і в цілому – до розуміння сутності національних цінностей плекає і формує любов до рідного краю, до своєї Батьківщини, адже найголовнішим завданням суспільства завжди було, є і буде виховання поколінь гуманістів і патріотів, формування в них людської особистості, яка усвідомлює, хто вона, хто її батьки, який її історичний терен, розуміє свою відповідальність перед народом, перед Вітчизною.

Проблему виховання особистості засобами народного мистецтва в науковій літературі висвітлено досить об’ємно. Науково-теоретичні дослідження питання естетичного та морального змісту народного мистецтва як однієї з форм пізнання дійсності дали змогу вченим констатувати, що мистецтво не просто вчить жити, а показує життя, яке часто більш справжнє, ніж, так зване «теперішнє», тому що є людським поглядом на життя, на природу, на саму людину. Ефективне використання виховних можливостей народного мистецтва дозволить формувати в студентської молоді естетичну, моральну свідомість у єдності знання, переживання і дії. Це положення визначає головні напрями морально-естетичного розвитку особистості:

розвиток та формування морально-естетичної свідомості на основі отриманих знань, здібностей їх сприйняття;

розвиток таких якостей, здібностей та потреб, які перетворюють особистість у високодуховного творця морально-естетичних цінностей.

Найдієвішим засобом виховання і навчання дітей є народне мистецтво, яке дає людині знання, причому знання особливі, які ніяким шляхом не можуть бути надбані. Воно допомагає правильно оцінити життя; несе і розвиває почуття прекрасного. Народне мистецтво має надзвичайну здатність всебічно діяти на людину, на її розум і на серце, на почуття й думки. Ось чому народне мистецтво займає особливе місце в житті людей і значення його весь час зростає.

В. А. Сухомлинський у своїх дослідженнях стверджував, що пізнання мистецтва збагачує людину, множить її сили, зміцнює світогляд. Адже світогляд базується не тільки на сумі знань, але й на морально-естетичному, емоційному світі людини, у тому числі й на почутті прекрасного.

Певною мірою впливаючи на внутрішній світ молоді, народне мистецтво збагачує її емоційно-почуттєву сферу, пробуджує сприйнятливість до прекрасного, стимулює розвиток образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви, а також формує естетичну культуру особи, виховує активне ставлення до естетичних явищ у дійсності та мистецтві, формує навички оцінної діяльності, розвиває прагнення до творчої самореалізації в різних видах художньої діяльності.

Молода людина змалку має знати й розуміти, чому житло, предмети побуту, знаряддя праці в її краї застосовують такі, а не інакші. Чим зумовлена форма глечика, горщика, дзбанка, миски? Чому вирізані з дерева ложки мають різні форми? А що означають численні зірочки, гачечки, павучки у вишиванках, писанках, килимах? Молодь має розуміти, що це – мова наших предків, яка дійшла до нас через сотні віків не тільки в пам’ятках Трипільської культури чи Кам’яної могили, а від покоління до покоління через мільйони й мільйони рук, що зберегли для нас світосприйняття, світорозуміння людей, які жили і творили на нашій землі протягом багатьох тисячоліть.

Народне мистецтво допомагає збудити і розвинути в людині почуття національної і власної гідності. Саме завдяки мистецьким творам нині ми можемо осмислити й оцінити високий рівень культури наших далеких пращурів.

Не знаючи свого минулого, не можна осмислити сучасне. Мова наших далеких попередників у численних орнаментах, символах донесла до нас їхній духовний світ. Народне мистецтво – це і є сама природа, й історична пам’ять народу, і неперервний зв’язок у часі. Воно має високоморальні основи, високі естетичні норми, а тому відіграє важливу роль у духовному розвитку нації. Народне мистецтво завжди має національний характер, що виявляється через складну систему зв’язків із природою, історією народу, способом життя і праці, що формують його світогляд, сприйняття, почуття, систему естетичних цінностей.

Традиційне народне мистецтво завжди залишалося гарантом самозбереження народу, безперервності національної культури. У ньому закладені споконвічні ідеали, моральні цінності, народна мудрість, що дійшли до нас через напластування життєвого досвіду, вірувань, світосприйняття різних епох.

Спілкування з мистецтвом рідного народу є процесом творчим, що вимагає від майбутніх фахівців народження власної, особистісно значущості думки, творчого самовираження, яке є джерелом переконливості результату взаємодії з художнім твором, його емоційної виразності та змістовності.

Народне мистецтво має властивість не лише формувати емоційний досвід, але й просвітлювати, очищати людські переживання. Впливаючи на людину насамперед через переживання, народне мистецтво володіє унікальною здатністю активізувати емоційну сприйнятливість, збагачувати досвід почувань, а отже, всебічно розвивати особистість, її ціннісні установки, загальну культуру. Успішність впливу народного мистецтва на формування певних установок та моральних оцінок залежить від загального рівня розвитку особистості і вимагає належної підготовки суб’єкта мистецького спілкування.

Нерідко вважають, що будь-яке долучення до народного мистецтва сприяє духовному збагаченню особистості, але здатність до сприйняття мистецтва формується у процесі тривалого системного виховання.

Отже, можна засвідчити, що народне мистецтво – орган життя і прогресу людства, оскільки воно є формою суспільної свідомості, що відображає дійсність у художніх образах. Воно дає нам істину у формі краси і таким чином слугує пізнанню всього світу, гармонійному розвитку і духовному збагаченню особистості, допомагаючи творити і примножувати прекрасне в житті.

Вивчення народного мистецтва, проникнення в його природу, любов до нього дають дітям можливість краще зрозуміти ті закони прекрасного, оволодіння якими допомагає стати справжніми патріотами рідної землі. Саме народне мистецтво несе в собі історичну пам’ять, народний світогляд, народну мудрість і моральність, розуміння краси, що формувалася протягом віків. Людина без пам’яті минулого позбавлена історичного досвіду свого народу, здатна жити тільки сьогоднішнім днем. Народне мистецтво як частка національної культури тісно пов’язане з дійсністю, віддзеркалює особливості національного мислення і світосприйняття не тільки минулого, але й сучасного, породжує глибоке відчуття свого краю, землі, Батьківщини.

Саме тому пізнання народного мистецтва необхідне кожній людині. За словами В. Скуратiвського: «По тому, як ми будемо оберiгати свої кращi традицiї минулого, наступнi поколiння не тiльки оцiнюватимуть нас, але й збережуть нашi сьогоднiшнi набутки, якi згодом також стануть традицiями».