Навчально-методичний комплекс

Адміністративна юрисдикція – 1) у широкому розумінні це юридично оформлене право компетентного суб'єкта здійснювати свої функції щодо об'єктів, структур, сфер. Наприклад: юрисдикція України щодо штучних островів; реєстрація банку в юрисдикції, де він фактично не знаходиться; 2) у вузькому розумінні це підсудність (підвідомчість) справ.

Адміністративне право – це галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, статуси суб'єктів, способи реалізації норм, нормативні і індивідуальні акти) формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації (публічне адміністрування).

Адміністративний нагляд – це спосіб забезпечення законності і дисципліни в публічному адмініструванні, який здійснюється спеціальними суб’єктами публічної адміністрації щодо організаційно не підпорядкованих об'єктів.

Адміністративна юстиція (лат. justicia – справедливість, від лат. Jus – право) 1) правосуддя у сфері адміністративно-правових відносин у формі адміністративного судочинства (до 2002 року у формі цивільного судочинства) ; 2) система установило компетентні яких віднесено розгляд справ у сфері адміністративно-правових відносин.

Адміністративне судочинство – 1) форма адміністративної юстиції (правосуддя у сфері адміністративно-правових. відносин) ; 2) діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішенню публічно-правового спору, у якому однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень; 3) діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

Адміністративний примус – це владне, здійснюване в односторонньому порядку та передбачених правовими нормами випадках застосування до суб'єктів правовідносин, по-перше, заходів попередження, по-друге, заходів припинення, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових установлень.

Адміністративне правопорушення (проступок) – визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). У цьому визначенні названо три характерні ознаки правопорушення (проступку) : протиправність, винність та адміністративна караність. У теорії адміністративного права крім цих трьох ознак визнається ще й суспільна шкідливість (суспільна небезпечність, антигромадська спрямованість). Наявність цих ознак і становить фактичні підстави адміністративної відповідальності.

Адміністративний процес – це узагальнена назва нормативно регламентованої діяльності публічної адміністрації щодо реалізації владних повноважень.

Адміністративний суд – суд загальної юрисдикції, до компетенції якого Кодексом адміністративного судочинства віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Адміністративно-правова норма – це юридично оформлене правило поведінки суб'єктів, які реалізують свої статуси у сфері адміністративних зобов'язань публічної адміністрації.

Адміністративно-правовий режим (режим від фр. regime, лат. regimen – управління) – форма реалізації адміністративної влади. Режим формується як результат взаємодії адміністративно-правових норм, актів, відносин, способів реалізації норм, статусів суб'єктів та інших адміністративно-правових засобів, які утворюють систему адміністративно-правового регулювання у відповідній сфері або на відповідній території. Інтегративні властивості таких систем об'єктивуються у відповідних режимах.

Адміністративно-правовий статус (лат. status – стан, положення) це форма у який знаходить вираз система адміністративно-правових властивостей відповідного суб'єкта. Такими властивостями є: 1) компетенція; 2) порядок утворення і набрання юридичних ознак; 3) назва; 4) місце дислокації; 5) структура; 6) цілі функціонування; 6) відповідальність.

Адміністративно-правові відносини – це відносини, які виникають з приводу виконання адміністративних зобов'язань публічною адміністрацією. Характерною ознакою адміністративно-правових відносин є те, що органи публічної адміністрації виступають у них владною стороною, яка реалізує свої виконавчо-розпорядчі повноваження. Тобто, має право на прийняття владного (обов'язкового) рішення.

Адміністративно-правові методи діяльності публічної адміністрації – це способи, прийоми та засоби виконання публічною адміністрацією адміністративних зобов'язань шляхом: а) здійснення публічного управління; б) надання адміністративних послуг; в) здійснення адміністративного судочинства; г) реалізації адміністративної відповідальності.

Адміністративно-правові методи публічного адміністрування – це способи, прийоми та засоби виконання публічною адміністрацією адміністративних зобов'язань шляхом: а) здійснення публічного управління; б) надання адміністративних послуг; в) здійснення адміністративного судочинства: г) реалізації адміністративної відповідальності.

Адміністративно-правові форми діяльності публічної адміністрації – це юридично оформлені (зовнішньо виражені) дії публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов'язань (акти, договори, реєстрації, ухвали, протоколи, постанови тощо).

Адміністративно-правові форми публічного адміністрування – це юридично оформлені (зовнішньо виражені) дії публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов'язань (акти, договори, реєстрації, ухвали, протоколи, постанови тощо).

Апеляція (від лат. «appellation» – звернення). Форма оскарження і перегляду судового рішення, яке не набрало законної сили за фактичними обставинами (повторний розгляд справи по суті).

Законність – це адміністративно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується верховенство права і закону, виконання нормативних установлень в суспільстві.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Звернення громадян – викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Метод адміністративно-правового регулювання – сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне