Небезпеки, пов’язані з укусами комах

Укуси комарів та мошок припадають найчастіше на весну та літо, коли у комарів спостерігається повторний пік розмноження. Комарі більш агресивні в сутінках, жертву знаходять за видимим (світла одежа) та інфрачервоним випромінюванням (відчувають тепло), а також за запахом. Тому кусають частіше тих людей, запах тіла яких їх приваблює. Приваблює також і більша тепловіддача через шкіру (у жінок частіше більш виражена, ніж у чоловіків, підвищується також після вживання алкоголю).

Для захисту слід дотримуватись правил гігієни (зменшується запах тіла), носити закритий одяг, використовувати репеленти.

Якщо комахи покусали, місця укусів можна змочувати розчином соди чи оцту (чайна ложка на склянку води), для зменшення свербіння наносити бальзам “Спасатель” або “Зірочка”. Для зменшення алергії можна застосовувати лікарські засоби від алергії (відпускаються, як правило, за рецептом лікаря).

Укуси кліщів небезпечні тим, що кліщі можуть переносити збудників кліщового енцефаліту та хвороби Лайма. Лісовий кліщ зустрічається в основному в листяних та хвойних лісах, в парках приміської зони. З'являється він напровесні – в квітні, в травні-червні його активність різко підвищується і закінчується у вересні. Щоб запобігти укусам кліщів, потрібно відповідно одягатися, ретельно закриваючи відкриті ділянки шкіри, холоші штанів заправляти у взуття. Перебуваючи в лісі та парках остерігатися кущів над стежками. Кліщі найчастіше чекають жертву на таких кущах.

Укус кліща не відчувається, тому що кліщ впускає в ранку знеболюючі речовини. Тому рекомендується періодично оглядати відкриті ділянки шкіри. Якщо виявили кліща, який ще не присмоктався – його треба негайно обережно зняти. Кліща, який присмоктався, можна покрити рідким маслом (олією). Через нестачу кисню кліщ може вилізти самостійно. Якщо цього не трапилось – слід звернутись до лікаря (в найближчий травмпункт), щоб видалити кліща, не залишивши частин його тіла в місці укусу.

Бджоли та оси жалять, якщо їх необережно притиснути або наблизитись до їхніх жител. Поведінка оси більш передбачувана. Бджоли можуть проявляти агресію і без певної причини.

Оса, яка вжалила, самостійно виймає жало, не залишаючи його в рані. Чим швидше скинути осу, яка вжалила, тим менше отрути вона встигне ввести.

Бджола залишає жало в місці укусу. Тому відразу після укусу бджоли слід обережно видалити жало, не стискаючи на його вільному кінці мішечок з залишками отрути, що зменшить кількість введеної отрути.

Поодинокі укуси ос та бджіл для людей, у яких немає підвищеної чутливості та алергії, зазвичай не шкідливі. Крім місцевого набряку та свербіння ніяких інших реакцій не буде.

Для зменшення цих проявів відразу після укусу на це місце можна прикласти тампон, змочений перекисом водню, горілкою чи одеколоном, прийняти лікарські засоби від алергії (відпускаються, як правило, за рецептом лікаря). Зазвичай набряк спадає за кілька днів.

Небезпечними є укуси в шию, випадкове потрапляння бджіл та ос з їжею і їх укуси в ділянці глотки. Такі укуси можуть викликати значний набряк горла з порушенням дихання. Таку ж небезпеку становлять і укуси 4-5 та більше комах одночасно. В цих випадках спостерігається підвищення температури тіла, сильний головний біль, інколи – нудота. В окремих випадках можуть бути і судоми. Такі люди обов’язково потребують негайної медичної допомоги.

У випадках індивідуальної алергії (навіть якщо вжалить одна комаха) може виникнути анафілактичний шок: потерпілий непритомніє, у нього можливі зупинка серця і дихання. В цьому випадку негайна медична допомога – єдиний порятунок. Не виключено, що до приїзду лікарів може знадобитися проведення штучного дихання та закритого масажу серця.

Укуси отруqних комах, як піщаний скорпіон, павук каракурт і тарантул, небезпечні для життя. Від їхніх укусів виникає пекучий біль, червоність, швидко з'являється набряклість. Одночасно із цим спостерігаються ознаки загального отруєння: занепад сил, м'язова слабість, запаморочення, нудота, блювота, слабкий пульс, іноді втрата свідомості.

Для того щоб перешкодити поширенню отрути в організмі людини, треба вище місця укусу накласти джгут або закрутку. Вкушену кінцівку опустити й спробувати видавити з ранки кілька крапель крові. Висмоктувати кров категорично забороняється, тому що в роті можуть бути подряпини або зруйновані зуби, через які отрута проникне в кров рятувальника. Відтягнути кров разом з отрутою з ранки можна за допомогою медичної банки, склянки або чарки з товстими краями. Для цього в банці (склянці або чарці) треба кілька секунд потримати запалену лучинку або ватку на паличці й потім швидко накрити нею ранку. Потерпілого треба обов'язково направити до лікаря.

 

 

Джигирей В. С., Житецький В. Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Вид. 3-тє, доповнене. – Львів: Афіша, 2000. – 256 с.

Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. – К. : “Каравела”, 2003. – 328 с.

Пістун І. П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Суми: Університетська книга, 2000. – 301 с.

Скобло Ю. С., Тіщенко Л. М., Цапко В. Г. Безпека життєдіяльності. Вінниця: “Нова книга”, 2000. – 368 с.