Невикористаня запатентованого об’єкта та його правові наслідки

Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Зазначена норма закріплює право будь якої особи звернутись до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково, тобто встановлює законні підстави для можливого припинення правової охорони на заначений обєкт інтелектуальної власності. Однак необхідно зазначити що тривале невикористання товарного знаку саме по собі не тягне припинення дії свідотства та правової охорони обєкта, а лише створює прецендент для початку адміністративного провадження за результатом якого судом може бути прийняте відповідне рішення.

Аналогічні норма, яка встановлює певні негативні наслідки внаслідок невикористання запатентованого обєкта, містиься в ст. 30 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в якій зазначено, що якщо винахід (корисна модель), крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі).

В такому випадку права власності на винахід, що засвідчується патентом, можуть бути обмежені на підставі примусової ліцензії.

Примусова ліцензія – це дозвіл на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, захищеного патентом, який компетентний державний орган дає зацікавленій особі, коли власник патенту не використовує або недостатньо використовує свою розробку без поважних причин і при цьому відмовляється видати ліцензію.

Для надання примусової ліцензії необхідна одночасна наявність таких умов, як:

невикористання або недостатнє використання патентовласником винаходу, корисної моделі або промислового зразка протягом 3 років;

відмова патентовласника від укладення ліцензійного договору;

доведення готовності використати охоронювану розробку тим, хто бажає її використати;

недоведення патентовласником того, що невикористання або недостатнє використання винаходу зумовлене поважними причинами.

Порядок надання примусової ліцензії визначений законодавством і реалізується двома шляхами:

• в адміністративному порядку;

• у судовому порядку.

Адміністративний порядок застосовується, якщо цього вимагають суспільні інтереси та інтереси національної безпеки. У такому разі Кабінет Міністрів України має право на відчуження прав на використання винаходу (корисної моделі) визначеній ним особі без згоди власника патенту (деклараційного патенту) у разі його безпідставної відмови у видачі ліцензії на умовах невиключної ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). При цьому:

1) дозвіл на таке використання надається, виходячи з конкретних обставин;

2) обсяг і тривалість такого використання визначаються метою наданого дозволу, і у випадку напівпровідникової технології воно має бути лише некомерційним викорис­танням органами державної влади чи виправленням антиконкурентної практики за рішенням відповідного органу державної влади;

3) дозвіл на таке використання не позбавляє власника патенту права надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі) ;

4) право на таке використання не передається, крім випадку, коли воно передається разом з тією частиною підприємства чи ділової практики, в якій здійснюється це використання;

5) використання дозволяється переважно для забезпечення потреб внутрішнього ринку;

6) про надання дозволу на використання винаходу (корисної моделі) власнику патенту надсилається повідомлення одразу, як це стане практично можливим;

7) дозвіл на використання відміняється, якщо перестають існувати обставини, через які його видано;

8) власнику патенту сплачується адекватна компенсація відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі).

Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на використання винаходу (корисної моделі), строк і умови його надання, відміну дозволу на використання, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту можуть бути оскаржені в судовому порядку. Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель може видати ліцензію на використання його винаходу (корисної моделі) тільки особі, що має дозвіл доступу до цього винаходу (корисної моделі) від Державного експерта.

Якщо зазначена особа не може досягти із власником такого патенту згоди щодо видачі ліцензії, Кабінет Міністрів України має право дозволити їй використання секретного винаходу (корисної моделі).

Спори щодо умов видачі ліцензій і виплати компенсацій та їх розміру вирішуються у судовому порядку.

Таким чином, винахід може використовуватись тільки в обсязі, визначеному рішенням Кабміну України, в якому також вказується розмір компенсації, що сплачується власникові патенту, порядок її сплати, а також орган, який здійснюватиме контроль за використанням винаходу.

У судовому порядку примусову ліцензію може бути видано за клопотанням зацікавленої особи, направленим до судових органів, якщо власник патенту або його правонаступник не використовував або недостатньо використовував винахід на території України впродовж трьох років після видачі патенту або його використання було припинено більш, ніж на три роки.

Проте суд (арбітражний суд) може винести це рішення тільки за таких умов:

• власник патенту не зможе довести, що факт невикористання винаходу був зумовлений поважними причинами;

• зацікавлена особа доведе, що вона не. змогла на прийнятних умовах укласти ліцензійний договір на використання винаходу з власником патенту.

Обсяг використання винаходу, строк дії примусової ліцензії, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту зазначаються в рішенні судового органу.

У всіх випадках власник примусової ліцензії не має виключного права на використання винаходу та не має права видавати субліцензїї.

У випадку невикористання компонування інтегральної мікросхеми будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати компонування, у разі відмови правоволодільця від укладення ліцензійного договору, також може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання цього компонування інтегральної мікросхеми.

Таким чином на законодавчому рівні чітко визначено можливість та процедуру настання відповідних наслідків, які повязані із тримвалим невикористанням обєкта інтелектуальної власності, що представляють собою певні обмеження для власників зазначених обєктів у вигляді скасування державної реєстрації або прмусову передачу особистих майнових прав повязаних із використанням запатентованого винаходу.

 

 

Виклавши порядок припинення правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, можна дійти висновку, що підстави для дострокового припинення правової охорони об'єктів інтелектуальної власності не викликають сумнівів у їх доцільності і обгрунтованості. Стосовно визнання правової охорони зазначених об'єктів недійсною, а також визнання недійсною реєстрації засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, то деякі з підстав наводять на певні роздуми, зокрема і підстави у вигляді тривалого невикористання об’єкта. Не всі підстави можна визнати доцільними і виправданими, особливо щодо наслідків у разі визнання охорони недійсною. Патентні закони України залишають низку питань без відповіді. Основне з них – хто має нести невиправдані витрати у зв'язку з визнанням правової охорони об'єктів інтелектуальної власності недійсною, або у випадку прмусової передачі особистих майнових прав пов’язаних із використанням запатентованого винаходу. Зазначені наслідки можуть бути досить серйозними. Важко погодитися з тим, що в разі визнання правової охорони недійсною, остання не припиняється, а визнається такою, що не набрала чинності. Але ж така охорона може тривати п'ять-десять років і вона зумовила виникнення низки правових наслідків, з якими не можна не рахуватися. Проте законодавство проголошує її такою, якої взагалі не було.

 

 

Конституція України. – К., 1998

Цивільний Кодекс України. – К., 2003

Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью. – М., 2003. – С. 81.

Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. – СПб. : Питер, 2001. – С. 75. 6 Там же. – С. 83.

Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью. – С. 84-85.

Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. Науч. изд. – М. : Академия: Наука, 1998. – С. 323.

Ушанков ВА. Становление информационной системы: ценностные характеристики // Проблемы современной экономики. – 2002. – № 3-4. – С. 48.

Николаева Т. П. Информационная экономика: тенденции развития за рубежом и в России. – СПб. : НИИ химии, 1999, – С. 100.

Методические рекомендации по определению рыночной стоимости интеллектуальной собственности. – М., 2002

Зинов В., Шамшин С. Сравнение различных методов оценки стоимости интеллектуальной собственности // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 4. – С. 38.

Елисеев A. Н., Шульга И. Е. Институциональный анализ интеллектуальной собственности. Учеб. пособие. – М., 2005. – С. 80-98.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т. : Том 1 / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатеевої, В. Л. Яроцького. – К. : Юрінком Інт, 2004. – 480 с.

Основи інтелектуальної власності // Цибульов П. М. – Київ, 2005.

Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності. Навчальний посібник. – Хмельницький: ТУП, 2003. – 135 с.

Закон України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі / Режим електронного доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3687-12 

Є. Н. Абрамова, Н. Н. Аверченко, Ю. В. Байгушева. Цивільне право: підручник: у 3-х томаx Том 3. Частина 1., 2010

Право інтелектуальної власності. Академ. курс; Підручник для студентів вищих навч. закладів /За ред. д. ю. н. О. П. Орлюк, д. ю. н. О. Д. Святоцького. – К. : Видавничій Дім “Ін Юре”. 2007. – 696 с.

Право інтелектуальної власності. Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – К. : Видавничій Дім “Ін Юре”, 2002. – 624 с.

Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підруч. для студ. неюрид. вузів / За заг. ред. О. А Підопригори, О. Д. Святоцького. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін. Юре», 2003. – 235 с.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3687-12