ЗМІСТ
Актуальність теми. Історія детективу має глибоке коріння: детективні сюжети й елементи зустрічаються в літературних джерелах античності і навіть у біблійних текстах. Детективна історія виникла разом зі спробами людської свідомості осмислити причини здійснення злочинів. У цій якості вона присутня в численних творах як частина навколишньої дійсності, у якій боротьба добра й зла йде безупинно, і де найчастіше порушуються норми громадського життя.
Актуальність теми роботи визначається, насамперед, незгасаючим інтересом широкого кола читачів до книг детективного жанру, особливо класичного, який різко вирізняється на фоні сучасного чтива, яке претендує на звання детектива.
Об’єктом дослідження у роботі виступає історичний період виникнення та формування детективного жанру в Англії в кінці 19 – на початку 20 ст., а предметом – власне класичний англійський детектив, його виникнення, розвиток та характерні риси.
Мета роботи визначається наступним чином – вивчити та проаналізувати історію виникнення та розвитку класичного англійського детективу, узагальнити його основні риси та особливості.
Відповідно до мети роботи визначено наступні завдання дослідження:
- розкрити передумови виникнення детективного жанру в Англії наприкінці 19 ст.;
- дати характеристику творам та світогляду найяскравіших представників жанру;
- визначити роль впливу реакції читачів та розвитку суспільства на трансформацію детективного жанру.
Сучасні наукові видання підкреслюють, що виникненню детективної літератури сприяв розвиток буржуазного міста й ріст злочинності, поява регулярної поліції, розповсюдження газет з кримінальною хронікою, а також застосування наукового аналітичного методу в розкритті злочинів[7,605]. Слід зазначити, що вперше термін детектив був застосований Енн Кетрін Грін у 1878 р., а до цього використовувалися такі назви як “кримінальна історія” і “поліцейський роман”.
Незважаючи на це, як самостійний напрямок детектив виділився лише в 19 ст. завдяки Едгару По, його новелах "Вбивство на вулиці Морг"(1841), "Таємниця Марії Морде"(1842-43) і "Вкрадений лист"(1844). Едгар По є родоначальником детектива в його основних показниках як в американській, так і у світовій літературі. Наступний розвиток детективної літератури в Європі й США 19 ст. пов'язане із творчістю Е. Габоріо, У. Коллінза, А. К. Грін та А. Конан-Дойла, який створив всесвітньо відомий образ детектива-аматора Шерлока Холмса. На рубежі 19-20 ст. детектив увійшов у моду, і з'явилися перші теоретичні обгрунтування цього виду літератури. Г. К. Честертон, якого називають першим теоретиком жанру, у своєму есе "Як пишеться детективне оповідання" виклав принципи, які, на його думку, повинні лежати в основі успішного детективного твору.
30-і роки 20 ст. вважають періодом розквіту класичної детективної літератури. До цього періоду відноситься остаточне становлення класичного детективу. Найбільш популярними представниками класичного детективу є: А. Крісті та А. Конан-Дойл. Однак саме у творчості Агати Крісті класичний детектив набув найбільш виражених рис. У її творах злочин розкривається не за допомогою дослідження фактів, конкретних теоретичних і речових доказів, а винятково за допомогою особливої психічної проникливості героїв.
Криза класичного детективу, який пережив своє "золоте століття", була обумовлена як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Внутрішнім фактором було те, що класичний детектив перетворився лише в гру розуму, яка віддалялася від реального життя. А це життя в 20-і - 30-і роки стрімко змінювалося, що знову ж підривало ідеологічні основи класичного детективу.
Зародилася організована злочинність, відбулася Велика Депресія, читач став більше приземленим і вимагав нової детективної літератури. Виникли нові типи детективу, нові герої й інші системи цінностей. Ускладнення громадського життя, всієї системи суспільних відносин привело до закономірної переоцінки цінностей, що й відбилося в основах сучасної детективної літератури, стало причиною різноманіття її напрямків. Відкидаються також багато істотних рис класичного детектива, і це обумовило появу нових різновидів жанру.
- Альтшуллер Г.С., Селюцкий А.Б. Сила разума. Кое-что о Шерлоке Холмсе. - Петрозаводск, 1980.
- Астапенков А., А. Титов. Биография Агаты Кристи. – М.: Литература, 1989.
- Брехт Б. О литературе. Издание второе, дополненное. М.: Художественная литература, 1988.
- Бритиков А. Ф. Детективная повесть в контексте приключенческих жанров. - СПб.: Наука, 1996.
- Вахитов Р. Детектив глазами философа. М.: Художественная литература, 1998.
- Владимиров В. Детектив как феномен современной культуры. – М.: АСТ-Пресс, 2002.
- Захаров В. Этика детектива. – СПб: Нева, 1986.
- Кагарлицкий Ю.И. Шерлок Холмс, которого придумал Конан Дойль. – М.: Мысль, 1980.
- Карр Дж.Д. Жизнь сэра Артура Конан Дойла. Пирсон Х. Конан Дойл. Его жизнь и творчество. – М.,1989.
- Кестхейи Т. Анатомия детектива. – Будапешт, 1989.
- Колпаков Н. Кто вы, Шерлок Холмс? // Литературная учеба, 1987, № 3.
- Колсон Чарльз. Почему мы любим детективы. – Москва-Торонто, 2004.
- Крупкина Елена. Дорогая Дама Агата. – Воронеж: изд. АГУ, 2000.
- Максимов В.В. Детектив: стратегии самоопределения в культуре и в жизни. – Томск, 2002.
- Нудельман Р.Э. Детективная литература. // БСЭ. 3-е изд. Т.8. – М., 1972.
- Приключения Великого Детектива Шерлока Холмса. Т.1 и 2. –Свердловск, 1990-1992; сборник самых разнообразных связанных с Шерлоком Холмсом материалов, изданный Уральским Холмсианским обществом (составитель А.Е. Шабуров).
- Руднев Вадим. Культура и детектив // Даугава, 1988, № 12.
- Савецкий А. А. Архитектоника детективного жанра. – М.: Литература, 1989.
- Тугушева М. Под знаком четырех. О судьбе произведений Эдгара По, Артура Конан Дойла, Агаты Кристи, Жоржа Сименона. – М., 1991.
- Чапек К. Холмсиана, или О детективных романах. // Чапек К. Собрание сочинений в 7 томах. Т.7. – М., 1977.
- Честертон Г.К. В защиту “дешевого чтива”. Шерлок Холмс. Как пишется детективный рассказ. // Честертон К.Г. Писатель в газете (Художественная публицистика). – М., 1984.
- Чуковский К. Предисловие. // Дойл А.К. Записки о Шерлоке Холмсе. Алма-Ата, 1989.