Функціонально-лексичні особливості лексичних авторських новотворів у творчості П. Тичини

Актуальність теми дослідження. В останні десятиріччя у вітчизняному мовознавстві активно опрацьовуються проблеми індивідуально-авторського словотво-рення. Перспективними щодо розвитку української неології є дослідження взаємо-дії узуальних та неузуальних лексичних новотворів у складі національної мови, вплив неологічної лексики на розвиток лексичної і словотвірної системи мови, виявлення характерних словотвірних тенденцій у національній мові певного хроно-логічного періоду, безпосереднім проявом яких є створення оказіональних лексичних одиниць, дослідження факторів, що впливають на появу індивідуально-авторських новотворів, функціонування авторських неологізмів у текстах різних стилів і жанрів, а також у художніх творах окремих майстрів слова, оказіональні лексичні новотвори як номінативні одиниці, що відображають специфіку національно-мовної картини світу, еволюційні процеси у сфері оказіональної номінації.

Успішне розв'язання зазначених проблем актуалізує необхідність теоретичного узагальнення досліджень інноваційних процесів, які відбуваються в українській національній мові, а також аналіз результатів індивідуального словотворення як окремих письменників. Актуальним є порівняльно-зіставне дослідження специфіки оказіональної номінації у різних стилях сучасної української літературної мови, передусім у поетичному і розмовному, де це явище відбивається найбільшою мірою.

Про актуальність проблеми свідчить також те, що з 70-х по 90-і роки ХХ ст. роки здійснюються перші спроби лексикографічного опису індивідуально-авторських новотворів, укладено словник авторських неологізмів П. Тичини, до якого було включено понад 600 одиниць. 

Сьогодні також виділяється спеціальний погляд на проблему вивчення індивідуального словотворення - лінгвостилістичний. Посилена увага приділяється дослідженню творчості письменників, чия творчість протягом тривалого часу була штучно вилучена з літературного процесу і, закономірно, не була об'єктом лінгвістичних студій, через що вивчення художньої мови XX ст. не можна було вважати повним і об'єктивним, зокрема, П.Тичини. 

Стан дослідження проблеми. Дослідженню неологізмів, способів їх творення і входження в літературну мову присвячено чимало вітчизняних досліджень, зокрема, Ващенко В.С., Карпіловської Є., Лисиченко Л.А., Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М., Муромцевої О.Г., Турчак О.М., Чабаненко В.А. та ін. Власне дослідженням словотвору П. Тичини займалися Буркут К. С., Вокальчук Г.А., Герман В.В., Клочек Г. Д., Костенко Н. В. 

Мета роботи - встановлення формально-семантичних та функціо-нально-стилістичних особливостей авторських новотворів у поезії П. Тичини.

Предмет дослідження – творчість П. Тичини в контексті функціонування авторських новотворів. 

Об'єкт дослідження - утворення неологізмів в поезії українського письменника П. Тичини. 

На основі мети, об’єкта і предмета дослідження було визначено ойго основні завдання:

• з’ясувати поняття і особливості авторських новотворів в поетичній творчості;
• виявити способи творення авторських новотворів;
• охарактеризувати вживання неологізмів у творчості П. Тичини;
• проаналізувати шляхи формування авторських новотворів у поезії П. Тичини;
• дослідити функціонально-стилістичні особливості застосування новотворів П. Тичини у творчості інших поетів.

Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: теоретичні (синтез, аналіз та узагальнення літератури і поетичних джерел, метод контент-аналізу творів (для визначення кількості вживань авторських новотворів). 

Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, загальний обсяг роботи склав 33 сторінки.