О. Генрі (Уїльям Сідні Портер) – життя і творчість

О. Генрі – один із найпопулярніших американських новелістів початку XX ст. Письменник-гуморист і митець поетичного світовідчуття, чутливий та іронічний, він був надзвичайно уважним до прикмет реального буття Америки своєї доби і створив власний романтичний міф про «маленького американця». О. Генрі – добрий талант, який у своїх коротких динамічних новелах дарує людям віру в любов, без чого не може бути життя, як його не може бути без кисню у повітрі.

Справжнє ім'я письменника – Уїльям Сідні Портер. Він народився 1862 р. на півдні США, поблизу містечка Грінсборо, до якого родина Портерів переїхала, коли хлопчику виповнилося три роки. Батько його був лікарем і винахідником-невдахою, який, до того ж, мав пристрасть до віскі. Мати майбутнього письменника була освіченою жінкою, малювала, писала вірші; вона дуже рано померла. Навчався Уїльям у приватній школі його тітки Евелін, а також у середній школі Грінсборо. Там він багато читав класиків світової літератури, що в майбутньому вплинуло на формування його літературного смаку. З 1878 р. Портер став учнем аптекаря, а 1881 р. отримав офіційне посвідчення, яке дало йому право працювати фармацевтом. У березні 1882 р. юнак захворів на туберкульоз. Щоб вилікуватись, він поїхав до штату Техас, де прожив два роки на скотарському ранчо, вивчив іспанську мову, звичаї ковбоїв й інших мешканців Південно-Західної Америки. Саме там він вдався до перших спроб пера. Поки що то були гумористичні додатки до листів.

За період 1881-1895 років Уїльям Сідні Портер змінив чимало професій: працював аптекарем, клерком із продажу нерухомості, креслярем в управлінні штату, бухгалтером і касиром у банку. Паралельно із роботою у банківській конторі він публікує свої перші літературні твори, які свідчать про його безсумнівний хист письменника-гумориста. У березні 1894 р. Портер починає видавати гумористичний щоденник «Роллінг Стоун» («Перекотиполе»), на який покладає великі сподівання, однак у зв'язку з фінансовими труднощами газета існувала недовго. Пізніше, у 1895- 1896 роках, Портер створює низку нарисів, оповідань, фейлетонів, які з'являються у техаських періодичних виданнях.

У березні 1895 р. сталася подія, яка справила важкий вплив на його подальше життя: Портер змушений був залишити банк, бо банківська ревізія виявила розтрату значної суми грошей. Досі невідомо, чи був він винним у тому злочині. Спочатку здавалося, що Портер зуміє уникнути судової відповідальності, але 10 лютого 1896 р. його було заарештовано. Після звільнення під заставу він тікає до Нового Орлеана, де працює репортером під чужим ім'ям. Звідти він прямує ще далі – до Гондурасу, країни, що була притулком усім, хто мав проблеми з американським законом. Уїльям Портер планував прожити в Гондурасі три роки (саме таким був термін відповідальності за такі злочини, як розтрата), але змушений був повернутись до СІЛА після того, як отримав звістку про смертельну хворобу своєї дружини Атол. Цей період перебування Портера у Центральній Америці пізніше знайде відбиток в його новелах і романі «Королі та капуста». На батьківщині Уїльям Портер добровільно віддає себе в руки правосуддя, ще раз звільняється під заставу, ховає дружину, врешті-решт стає перед судом, де не визнає себе винним. Можливо, саме ця втеча від закону згубила його. Якщо б суд відбувся у 1896 p., коли проти нього було тільки порушено кримінальну справу, цілком імовірно, що його було б виправдано. Але тепер присяжні одностайно засудили його до п'яти років ув'язнення.

39 місяців перебування у в'язниці – найтяжчий період у житті письменника. Його врятувало знання аптекарської справи: з 25 квітня 1898 р. він – аптекар у в'язниці Коламбуса. Одним із його обов'язків було чергування у в'язничній лікарні ночами. У нього з'явився вільний час, і він активно почав писати. В Коламбусі Портер написав 14 оповідань, із яких було опубліковано три, і він вирішив стати професійним письменником. Саме протягом цих років, що минули за ґратами, сформувалось його художнє світобачення.

24 липня 1901 р. Портер звільнився з в'язниці. Замість п'яти років він провів у її стінах 3 роки і 3 місяці: термін ув'язнення йому було зменшено «за добру поведінку». Він прямує до Нью-Йорка, де поринає в літературу. О. Генрі – це було перше ім'я, що спало йому на думку. Портер не дуже дбав про вибір псевдоніма, бо не заглядав у майбутнє і навряд чи сподівався, що на нього чекає всесвітня слава.

Період 1902-1903 років був часом напруженої праці й матеріальних труднощів, але з кінця 1903 р. розпочинається період популярності О. Генрі. Його новели були буквально нарозхват. У 1904 р. він публікує 66 оповідань, протягом наступних років темп роботи трохи знижується, бо виснажлива праця перевищує фізичні сили О. Генрі. У 1904 р. побачив світ роман у новелах «Королі та капуста». Далі письменник випускає збірки новел «Чотири мільйони» (1906), «Серце Заходу» (1907), «Запалений світильник» (1907), «Голос великого міста» (1908), «Любий пройдисвіт» (1908), «Шляхи долі» (1909), «На вибір» (1909), «Ділові люди» (1910), «Кружляння» (1910). Ще три збірки новел було видано після смерті О. Генрі: «Усього потроху» (1911), «Під лежачий камінь» (1912) і «Залишки» (1917).

Останні місяці життя О. Генрі минули на самоті в номері готелю, в глибокій депресії. Він відмовляється вживати їжу, майже нічого не п'є. Це