Публіцистика Уласа Самчука в оцінці дослідників

Л. Стасюк

 

 

У статті проаналізовано сучасний стан дослідження публіцистичної спадщини відомого українського письменника Уласа Самчука.

 

В статье проанализировано нынешнее состояние исследования публицистических работ известного украинского писателя Уласа Самчука.

 

The modern state of the research of publicistic legacy of famous Ukrainian writer Ylas Samchuk is analyzed in this article.

 

У останнє десятиліття, особливо у зв'язку із відзначенням 100-літнього ювілею Уласа Самчука, зростає зацікавленість громадськості до поглибленого і всебічно правдивого осмислення творчої спадщини відомого письменника, що дає змогу доповнити маловідомими фактами реалістичний літопис життя України та еміграції.

Якщо літературна творчість Уласа Самчука, завдяки Я. Поліщуку, М. Жулинському, А. Фасолі, С Пінчуку, Є. Шморгуну, С Шевчуку, С Кузьменку, М. Герцу [12] у переважній більшості стає відомою масовому читачеві – відбувається перевидання художніх та документальних творів, написаних письменником, то публіцистична спадщина все ще залишається білою плямою. Під цим кутом зору особливу цікавість становить саме публіцистика, яка все ще залишається найменш дослідженим явищем літературної праці митця.

Аналіз досліджень, присвячених творчості Уласа Самчука, свідчить, що вивчення його публіцистичних творів знаходиться по-суті на початковій стадії. Як правило розгляд публіцистики відбувається на двох рівнях: історичному або літературному. Сьогодні значний масив самчукознавства складають праці історичного плану. Зокрема, краєзнавець А. Живюк ґрунтовно простудіював публіцистичну діяльність Самчука від періоду Карпатської України до його роботи як редактора газети «Волинь» [3], а в монографії «Між Сцилою політики і Харибдою творчості» вперше подав громадсько-політичний портрет митця, детально висвітлив основні віхи життєвого шляху письменника та його творчість, відзначивши особливий журналістський талант, подав весь газетний перелік статей публіциста за роками: 1938-1941, 1941-1943, 1944-1945, 1946-1983 pp. [4; 70], намітивши орієнтири майбутнім науковцям.

Під цим кутом зору потребує уточнень концепція А. Власенко-Бойцун, яка ділить публіцистичну діяльність Уласа Самчука на два періоди: воєнний (1938-1944 pp.) та повоєнний (1945-1948 pp.) [1; 121], що видається не зовсім логічним, тому що У. Самчук продовжував друкувати публіцистичні праці й опісля 1948 року, причому – одним із найцінніших Самчукових внесків у становленні національної публіцистики є його ідеологічно програмові статті, написані після закінчення II світової війни, коли у дуже несприятливих умовах журналісту вдалося зібрати українських письменників й об'єднати їх для спільної праці в таборах Ді-пі, МУРІ, а вже згодом за океаном.

Відстоюючи честь Уласа Самчука В. Ящук піддав сумніву публікацію у збірнику «Український радянський памфлет» (1985р.), з багатосторінковим опусом Юрія Мельничука під багатообіцяючим заголовком «Чорнильний раб Гітлера», де автор не поскупився на чорні тони, характеризуючи визнаного серед української діаспори письменника [10].

Ю. Шаповал у розвідці «Чого не гоїть огонь» узагальнює зміст публікацій газети «Волинь». Дослідник відзначає, що публіцистичному слову Уласа Самчука характерна глобальність мислення, яке дає підставу бачити вільну Україну в європейському контексті, запорукою чого є свобода [9]. Як писав Самчук: «Свободи нема, але вона є. Свобода душевна, але вона жива. Свобода сьогодні не показовий товар в руках гендляра, свобода сьогодні – це думка, це щоденний насущний хліб» [8].

Р. Радчик торкається історичного періоду, під час якого У. Самчук працював редактором газети «Волинь», подає детальну тематичну характеристику статей, виданих саме в цій газеті [5, 6, 11].

Справжнім подарунком для літературознавства став вихід збірника «Літературна критика У. Самчука в інтер'єрі епохи», підготовлений М. Гоном. Сюди увійшли маловідомі статті, виступи, доповіді, рецензії, інтерв'ю, есе, листи. Нажаль, основна увага звертається лише на твори які допомагають з'ясувати літературно-естетичні погляди письменника [2]. Матеріали збірки свідчать, що У. Самчук постійно й інтенсивно виступав зі статтями, доповідями, рецензіями на літературно-мистецькі теми, що особливо важливо для американського періоду життя і діяльності письменника-емігранта.

Загалом напрошуються невтішні висновки, адже саме публіцистичні твори потребують оприлюднення і чекають на свого дослідника, який зможе детально розкрити всі можливі аспекти. Саме публіцистичний доробок Уласа Самчука на відміну від художніх творів повинен стати джерелом до пізнання творчої особистості письменника.

 

 

1.Власенко-Бойцун А. Улас Самчук як публіцист //Слово: 36. 12. – Нью-Йорк, 1990. – С 212-133.

2.Гон М. Улас Самчук. Роздуми про літературу: збірник літературно-критичних статтей. – Рівне. – 2005. 103 с

3.ЖивюкА. Літературно-публіцистична діяльність // Волинські дороги У. Самчука. – Рівне: Азалія. – 1993. С 28-37.

4.Живюк А. Між Сципою політики і Харибдою творчості: громадсько-політичний портрет У. Самчука. – Рівне. 2004. – 184 с

5.Радчик Р. Ріка життя: 14 років тому, 9 липня 1987 року не стало письменника Уласа Самчука: [Життя та творчість] // Вільне слово. – 2001. -11 лип.

6.Радчик Р. Співець Волині – громадянин світу: [Період життя і творчості У. Самчука у Празі та Канаді] // Вісті Рівненщини. – 2002. – 20 лют.

7.Самчук Улас: до 90 річчя від дня народження письменника. – Рівне: Азалія. 1994. – 105 с

8.Самчук У. Європа. – Волинь. – 1942. – 1 лютого.

9.Шаповал Ю. Чого не гоїть огонь//Дзвін. -1995. – №12. – С 119-127.

10.Ящук В. Улас Самчук: [огляд публікацій у газеті «Волинь»] // Прапор перемоги. – 1993. – 2 червня.

11.Радчик Р.В. Улас Самчук як редактор газети «Волинь»// Електронна бібліотека Інституту журналістики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //journlib. univ. kiev. ua index. php? act=-arłicle&arłicle=1092

12.Улас Самчук. [Віртуальні виставки]. Рівненська обласна державна бібліотека Режим доступу: http: //libr. rv. ua