Український вертеп як явище барокової культури

О. Шанюк

 

 

У статті розглядаються проблеми українського вертепу як явища низового бароко XVII-XVIII століття.

 

В статье рассматриваются проблемы украинского вертепа как явления низового барокко XVII-XVIII века.

 

The problem of the Ukrainian Nativity play as the fenomen of baroque culture of the XVII-XVIII century is analyzed in this article.

 

З надбанням України статусу незалежної держави велика увага почала приділятися культурі українського народу. Літературознавці, етнографи, фольклористи та театрознавці по-новому почали переосмислювати етимологію та еволюцію культурних явищ. Одне з помітних місць посідає відомий по всій Україні та за її межами вертеп, займаючи окремішнє місце у строкатій палітрі літературно-мистецького процесу ренесансної культури українського бароко. Це – самобутнє і неповторне явище, що складалося і розвивалося протягом кількох століть і не втратило своєї пізнавальної та ідейно-естетичної цінності до нашого часу. Водночас видається перспективним дослідження вертепної культури як явища сміхової культури низового бароко.

У кінці XIX – на початку XX століття І. Франко, М. Драгоманов, М. Грушевський, В. Перетц, М. Возняк, М. Петров, В. Щурат, К. Студинський, Я. Гординський, С. Маслов, О. Кисіль, П. Житецький, В. Рєзановта інші накреслили основні завдання щодо осмислення спадщини минулого на основі генетичного вивчення літературно-художніх явищ. Оприлюднювались давно забуті тексти, писалися перші розвідки, які закладали початки вертепознавства.

Після праць Й. Федаса та Т. Зінов'євої з'явилася можливість по новому розглянути природу вертепного жанру у контексті сміхової культури козацької доби і, зокрема, викладачів та студентів Києво-Могилянської академії та творчості мандрівних дяків.

Нові методологічні засади до вивчення вертепної культури як барокової були закладені працями В. Крекотня, В. Колосової, Л. Махновця, О. Мишанича, В. Маслюка, В. Яременка, В. Литвинова, О. Шугая, В. Пепи, Р. Радишевського, М. Сулими, В. Шевчука, А. Макарова, Л. Ушкалова, Г. Ноги та інших, які поклали початки розгляду літературних явищ XVI – XVLU століть у цілісному потоці загальноєвропейського літературного процесу барокової культури.

Серед різноманітних тлумачень про походження вертепу найбільш вірогідною нам видається точка зору І. Хланта про те, що вертеп зародився у IX столітті у Римі, а потім поширився на Західну та Центральну Європу, а також через Чехію, Німеччину та Польщу на Україну. Проте найбільшого поширення і розвитку вертепна драма набула в XVII – XVIII ст.

На сьогоднішній день усталилася думка, що вертеп – це явище фольклорного походження. Цілком народною формою визнавав вертепну драму Н. Виноградов [2, 381-395]. Г. Хоткевич називає його прототипом народної драми [12, 24-31].

З 60-х років XX століття дослідження вчених активізується. В. Круп'янська, П. Пономарьов, С. Баранов, В. Хоменко та інші вивчали фольклорну природу вертепу, його зв'язки з польською (В. Гусьєв) та білоруською (Г. Баришев, П. Охріменко) культурними стихіями.

Своєрідні підсумки поглядів на український вертеп як явище народної культури та одного з різновидів фольклорного театру висловив Й. Федас [11]. Водночас більш конструктивною нам видається точка зору вчених, які розглядають вертепну драму як різновид шкільної, бо інтермедії, бурлескно-травестійні вірші мандрівних дяків формувалися під впливом шкільної теорії, яка викладалася в курсах поетик Києво-Могилянської академії.

На думку П. Житецького – вертепна драма – «шкільний тип драми» [5, 157-174]. За М. Петровим шкільна драма впливала на вертепну і була її породженням, тому її родзинкою визначалися «шкільний дотеп та народний гумор» [9, 469-525]. М. Возняк вважає, що вертеп разом з інтермедією, різдвяними та великодніми віршами є витворами української літератури [4, 168], але із занепадом інтермедії в другій половині XVIII ст. в народному середовищі «залишається вона як культурний пережиток іще більш ніж протягом століття в формі вертепу» [3, 241]. Про вплив вертепу на народні п'єси писав О. Кисіль, наголошуючи на суголосності цих п'єс 17-18 століть зі шкільними виставами: «Як і вони, вертепна драма написана здебільшого силабічними віршами, якими писалися тоді всі віршовані твори; там є вставні номери хору, виступають такі постаті, як, наприклад, Смерть. Часто ляльки з кону звертаються до глядачів з якоюсь промовою, чи то оповідаючи щось про себе, чи то з запитанням. У другій частині п'єси з'являються всякі «низькі» по тодішній термінології персони, тобто селяни, козаки, а також представники різних національностей, які балакають понівеченою українською мовою, вставляючи часом окремі слова з своєї рідної. Все це якраз відповідає загальним рисам шкільних п'єс того часу, що виставлялися в Київській академії і по інших духовних школах, а разом з тим не суперечить і вимогам тодішніх шкільних піїтик» [6, 23].

Явищем давньої української театральної культури називає вертеп О. Білецький [1, 111]. На думку Д. Чижевського, вертеп походить з інтермедії [13, 227]. Як один із жанрових різновидів низової барокової культури інтермедія й вертеп тяжіють до народної поезії, що зумовило після занепаду інтермедій його подальше функціонування та довготривале життя, але вже і XIX столітті він перетворюється на справжній народний театр.

Поетика вертепної драматургії не суперечить теоретичній моделі низового стилю, пропонованій поетиками і риториками 17-18 століття.

Думки висловлені Д. Чижевським про руйнівну, деструктивну роль сміхової культури [14, 323] заперечені успіхом найвидатнішої пам'ятки доби бароко «Енеїдою» І. Котляревського. У вертепі як і загалом у всій шкільній драматургії переплелися книжна та фольклорна моделі, симбіоз яких витворював нову естетику, породжену вживанням української розмовної мови, яка набирала нового формотворчого струменя. Причому це була зовсім не «стагнація старих літературних форм» [7, 10]. Хоча й занепав шкільний театр, та барокова культура трансформувалася в літературу, яка писалася народною мовою.

Релігійна драма знайшла своє втілення у ляльковому театрі, «принісши ще один різновид зміни зовнішності – маскування» [10, 46], переодягнені студенти Києво-Могилянської академії, дяки-пиворізи, канцеляристи, зрештою просто молодь, ходили з вертепним дійством селами й містечками, уславлюючи Ісуса Христа, Діву Марію. До вертепних дійств пишуться нотні тексти [15, 714], підбираються іграшкові дерев'яні та фарфорові ляльки, шиються відповідні костюми. За польовими дослідженнями О. Ошуркевича у різних виявах вертеп побутував на західній Волині «майже до Другої світової війни» [8, 9].

Феномен вертепу – цікава й повчальна сторінка багатовікової присутності давньої української літератури не лише в бурлескно-траівестійних формах, ліричній поезії чи мемуарно-історичній прозі, а й народному театрі, своєрідному реліктовому жанрі, що нагадував про себе ще у XX столітті.

 

 

1.Білецький О. І. Вертепна драма //Істрія української літератури у 2т. -К. : Вид-во АН УРСР, 1954. -Т. 1. – С. 111-112.

2.Виноградов H. H. Народная драмаУ/История русской литературы. – М. : Мир, 1908. -Т. 1. -С. 381-395.

3.Возняк М. С. Історія української літератури. У2-хкн. – Кн.. 2. – Вид. 2-е. випр. - Львів: Світ, 1994. – 558 с

4.Возняк М. С. Початки української комедії (1619-1819). – Львів: Всесвіт, 1919. – 251с.

5.Житецкий П. И. Малорусские вирши нравоописательного содержания/ /Киевская старина. -1892. – №5. – С. 157-175.

6.Кисіль Олександр. Український театр. – К: Мистецтво, 1968. – 259 с.

7.Наєнко М. К. Дмитро Чижевський і його «Історія української літератури» // Чижевський Д. І. Історія української літератури. – С. 3-15.

8.Ошуркевич О. Вертепний театр нашого краю /І Різдв'яний вертеп на Волині. Записи текстів, упорядкування і вступна стаття Олекси Ошуркеви-ча. - Луцьк: Настир'я, 1996. – С. 5-16.

9.Петров Н. И. Очерки из истории украинской литературы XVII-XVIII веков: Киевская исскуственная литература XVII-XVIII вв., преимущественно драматическая. – К. : Петр Барский в Киеве, 1911. – С. 469-525.

10.Сулима Микола. Дещо про косметику й машкарництво в українській літературі XI- XIX стУ/Книжиця у семи розділах: Літературно-критичні статті й дослідження. – К. : Фенікс, 2006. – С. 46-52.

11.Федас Й. Ю. Український народний вертеп (у дослідженнях ХІХ-ХХ ст.). – К. : Наукова думка, 1987. -183 с

12.Хоткевич Г. М. Народний і середньовічний театр в Галичині. -Х. : ДВУ, 1924. – 59с.

13.Чижевський Д. І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). – Тернопіль: Феміна, 1994. – 480с.

14.Там само. – С 323.

15.Шевчук Валерій. Про українську вертепну драму та явище вертепного дійства // Слово многоцінне. – У 4 кн. – Кн. 4. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу (друга половина XV-XVIII століття) : Література пізнього бароко (1709-1798 рік). – К. : Аконіт, 2006. – С. 710-719.