Мотивація учіння студентів та її розвиток у процесі навчання

 

 

Актуальність проблеми. На сучасному етапі проблема підготовки висококваліфікованих фахівців набуває все більшого значення. Сучасне суспільство висуває випускнику ВНЗ високі вимоги, серед яких важливе місце займають професіоналізм, соціальна активність і творчий підхід до виконання робочих завдань. Процес вдосконалення підготовки майбутніх фахівців в умовах сучасної освіти досить складний та обумовлений декількома важливими факторами. Один із них – адекватність мотивації навчальної діяльності студентів цілям і завданням освітньої системи у ВНЗ. Питання формування мотивів до навчання, що є невід’ємним елементом у майбутньому професійному розвитку, є актуальним тому, що сучасні студенти поступово втрачають стимул до навчальної діяльності.

Аналіз останніх досліджень. Вивченням мотивації людини у процесі навчання займалися ряд вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема: Д. Макклелланд, Д. Аткінсон, Г. Хекхаузен, Г. Келлі, Ю. Роттер, К. Роджерс, Р. Мей, А. Н. Леонтьєв. Мотиваційному аспекту навчання уже порівняно давно приділяли велику увагу в психологічній і педагогічній літературі С. Л. Рубінштейн, Л. І. Божович, О. Г. Ковальов, Г. С. Костюк, В. С. Мерлін, М. І. Алексеева, І. О. Синиця та інші.

Аналіз теоретичних джерел дозволяє зробити висновок про те, що мотивація навчання розглядається, по-перше, як передумова й умова навчання, а по-друге, як результат навчальної діяльності.

Мета статті полягає у тому, щоб з’ясувати особливості процесу мотивації студентів у ВНЗ та шляхів її формування.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства виникає проблема підвищення ефективності навчальної діяльності на всіх рівнях освіти. В останні роки у вузівській педагогіці приділяється особлива увага питанням мотивації навчальної діяльності студентів, оскільки вона свідчить про якість навчальної діяльності. Під впливом мотивації формується світоглядна позиція особистості, внутрішній емоційний стан, який впливає на уявлення людини не лише про навколишній світ, а і на власний внутрішній світ, на адекватну оцінку ситуації і адекватне її сприйняття. Мотивацією для студента виступає бажання вчитися заради досягнення не тільки академічної мети, а й для професійного зросту. Ступінь навчальної активності студента є наслідком сильної або слабкої мотивації навчання. Можна сказати, що мотиви навчання – це активізуючі сили, одна з основних умов навчальної діяльності [3, с. 22].

А. М. Мітіна вказує на типову помилку викладачів вузів, що вони в своїй педагогічній діяльності «неправомірно покладаються на той факт, що студенти прийшли вчитися з власної волі і вже тому досить мотивовані і зацікавлені в досліджуваному предметі». Завдання викладача полягає в тому, щоб розуміти мотивацію навчання студентів. Для того щоб розуміти мотивацію і прогнозувати її динаміку, важливо знати про її стан, спираючись на результати проведених досліджень [4, с. 49].

Т. Д. Дубовицька зазначає, що «саме характер потреб і мотивів, що лежать в основі діяльності, визначає напрямок і зміст активності особистості в навчанні» [3, с. 70].

Потреби становлять змістовну частину мотивів діяльності. Мотив навчання – діяльнісна категорія. Навчанням може займатися тільки суб'єкт – активна, самостійна особистість. Мотивація навчання виражається в прийнятті студентами цілей, завдань навчальної діяльності та осмислених як особистісно значущі і необхідні.

Навчальна діяльність у педагогічній психології розглядається як специфічний різновид навчання, спеціально організована з метою самовдосконалення та саморозвитку субʼєкта, освоєння їм системних знань, відпрацювання узагальнених способів дій і їх застосування в різних ситуаціях, тому навчальна мотивація визначається нами як приватний вид мотивації, включений в діяльність навчання. Поняття «структура мотивації» у психології використовується, коли мова йде про домінування, ієрархії мотивів, виділення їх основних груп, підгруп і звʼязків між ними [1, с. 42].

Слід розглядати мотив не як одиничне психічне явище, яке спонукає до діяльності, а як складний процес, результат рефлексії минулої діяльності в нових умовах, динамічна властивість свідомості діяльної особистості, що реалізовується в діалектичній єдності з рефлексією і адаптацією. Тому мотивація до навчання стає родовим властивістю тільки у рефлексивного студента, здатного до долає адаптації.

К. Штарке в роботах, присвячених студентству, вказує, що на становлення особистості студента, його мотивації впливають такі чинники: передісторія, яка характеризує його до вступу до вузу, сьогоднішній стан і навчальна діяльність у вузі, а також життєві плани майбутнього фахівця. Таким чином, К. Штарке виділяє тимчасові характеристики динаміки мотивації навчання студентів у ВНЗ [4, с. 32].

Г. В. Балл виділив такі основні групи мотивів:

• мотиви, закладені в самій навчальній діяльності – це навчально-пізнавальні мотиви, пов’язані зі змістом навчальної діяльності, які спонукають студентів на практичному занятті з іноземної мови пізнати нові факти, опановувати не тільки теоретичними знаннями й узагальненими способами дій, проникати в сутність явищ;
• мотиви, пов’язані з тим, що лежить поза самою навчальною діяльністю: соціальні мотиви, що пов’язані як з офіційним, так і з неофіційним статусом студента в академічній групі та відображають суспільну значущість навчання. Серед соціальних мотивів виділяють підгрупу комунікативних мотивів (пов’язаних із намаганням особистості до утвердження в колективі) : самовдосконалення, самовиховання, готовності до боротьби за честь групи, до конкуренції за глибину знань з улюбленого навчального предмета, мотив соціального престижу, мотив соціальної ідентифікації, мотив спілкування, тощо;
• професійні (відображають значущість навчальної діяльності для оволодіння майбутньою професією);
• мотиви самовизначення (розуміння значущості знань для майбутньої професії і постійне самовдосконалення у цьому напрямку);
• утилітарні (особиста вигода, благополуччя після закінчення вищого навчального закладу);
• вузькоособистісні мотиви: прагнення одержати схвалення та позитивні оцінки (мотивація благополуччя); бажання бути лідером та зайняти гідне місце в групі (престижна мотивація);
• негативні мотиви (мотиви, які для своєї стимуляції орієнтують викладача на використання стимулів, супроводжуваних негативними емоціями), що перешкоджають навчанню:
• прагнення уникнути прикростей із боку викладачів, батьків (мотивація запобігання прикростей);
• нестійкість – мотиви швидко задовольняються, і без підтримки педагога можуть згаснути і більше не відновитися;
• слабка узагальненість, тобто охоплюють один чи кілька навчальних предметів, які об’єднані за зовнішніми ознаками;
• орієнтування студентів найчастіше на результат навчання, а не на способи навчальної діяльності, внаслідок чого іноді до кінця навчання у ВНЗ не складається інтерес до подолання труднощів у навчальній роботі [2, c. 47].

У системі навчальних мотивів студентів присутні як внутрішні мотиви навчальної діяльності, так і мотиви, які є зовнішніми по відношенню до навчальної діяльності. Одним з основних завдань вузівського викладання є підвищення в структурі мотивів студента питомої ваги внутрішньої мотивації, змістовно близької до навчальної діяльності.

З метою виявлення та характеристики мотивації навчання студентів, нами була проведена методика «Мотивація навчання студентів педагогічного вузу» (С. А. Пакуліна, М. В. Овчинников). У проведеному досліджені взяли участь 11 студентів 6-го курсу історичного факультету Житомирського державного університету ім. І. Франка. Результати методики показали, що основними мотивами: 1) вступу до вузу стали – безкоштовне навчання (50%), низька плата за навчання (50%); бажання отримати вищу освіту (100%); бажання батьків (40%); 2) реально діючі мотиви – успішно продовжити навчання на подальших курсах (60%), не запускати вивчення навчальних предметів (50%), не відставати від одногрупників (40%), придбати глибокі і міцні знання (60%), гарно учитись для отримання стипендії (50%); 3) професійні мотиви – самореалізація (100%), мати гарну стабільність (100%), отримати високооплачувану роботу (100%), саморозвиток (100%). Аналіз результатів дослідження показав, що майже всі студенти на перший план висувають соціально-економічну обумавленісь начання, карʼєрний зріст, престижність майбутнього, при цьому відкидаючи прагнення до знання, цілеспрямованість навчання протягом усього періоду навчання в університеті.

Висновок. Мотивація навчання студентів – складний і багаторівневий процес. Багато чинників впливають на спонуку конкретного студента до праці і навчання: інтерес до предмету, сприйняття його повноцінності, загальне бажання виконувати поставлені задачі, упевненість в собі і відчуття власної гідності, так само, як і терпіння і наполегливість. І, звичайно, не всі студенти мотивовані однаковими цінностями, потребами, бажаннями. Деякі будуть вмотивовані схваленням інших, інші – подоланням проблем. Тому кожному педагогу потрібно памʼятати головне: викладач ВНЗ повинен розвивати у студентів відчуття впевненості та успішності, встановлювати важкі, але досяжні цілі, створювати атмосферу конкурентності, регулювати підбір завдань так, щоб постійно підтримувати оптимальну мотивацію до використання свого потенціалу в області спонукання студентів до навчання.

 

 

1. Аритова О. Н. Влияние мотивации на структуру целеполагания // Аритова О. Н. / – Вестник МГУ сер. Психология – 1998г. – № 4. – C. 40-52.
2. Балл Г. О. Методологічні засади гуманізації (особистісної орієнтації) професійної діяльності та підготовки до неї. Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч. посіб. / За ред. П. С. Перепелиці, В. В. Рибалки / – Хмельницький: ТУП. – 2001. – С. 48-67.
3. Дубовицька Т. Д. До проблеми діагностики навчальної мотивації // Дубовицька Т. Д. / Питання психології. – 2005. – №1. – 73 c.
4. Мітіна О. М. Зарубіжні дослідження навчальної мотивації дорослих / А. М. Мітіна // – Вісник Моск. ун-ту. Сер. 14. Психологія. – 2004. – № 2. – 59 с.