Загальні відомості про науку як сферу людської діяльності

Мета лекції: розкрити основні теоретичні положення теми лекції, з’ясувати сутність основних понять науки, висвітлити перспективи організації та розвитку наукової діяльності в Україні

 

1. Поняття про науку.
2. Характеристика основних понять науки.
3. Наукова школа. Організація наукової діяльності в Україні
4. Методологія педагогіки і її рівні.

 

 

1. Як можна охарактеризувати наукове дослідження?
2. Скласти характеристику наукознавству як спеціальній дисципліні.
3. Що називають науковим пізнанням?
4. Скласти характеристику таким поняттям як наукова ідея, гіпотеза, закон, судження, умовивід, наукова концепція, поняття, методологія, наукова діяльність, науковий результат.
5. Які виокремлюють ознаки наукової школи?

 

1. Законспектувати основні положення теми.
2. Дати письмову відповідь на питання для самоаналізу знань.

 

 

1. Білуха М. Основи наукових досліджень: підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів / М. Білуха. – К: Вища школа, 1997. – 271 с
2. Вернадський В. Научная мысль как планетное явление / Отв. ред. А. Л. Яншин. – М: Наука, 1991.
3. Доброхот М. Сучасне і майбутнє української науки // Текст промови на III Всесвітньому форумі українців 18-20 серпня 2001 p., м. Київ // Освіта і управління. – Т. 4. – №3-4. – 2001. – с. 7-13.
4. Закон України «Про вищу освіту» / Науково-практичний коментар під ред. Міністра освіти і науки України Кременя В. Г. – К. – 2002. – 322 с.
5. Лудченко А. Основы научных исследований. Учебное пособие / А. Лудченко. – К. ; Т-во «Знання», КОО, 2000. – 114 с.
6. Пилипчук М. Основи наукових досліджень: підручник / М. Пилипчук, А. Григор’єв. – К. : Знання, 2007. – 270 с.
7. Цехмістрова Г. Основи наукових досліджень: Навч. посібн. / Цехмістрова Г. С. – Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003. – 240 c.
8. Шейко В. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підручник / В. Шейко, П. Кушнаренко. – Київ: «Знання-Прес», 2003. – 295 с.

 

 

Ключем до кожної науки є знак питання.

О. Бальзак

 

Кожен фахівець повинен мати уявлення про методику й організацію науково-дослідницької діяльності, про науку та основні її поняття.

Наука – це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення.

Як специфічна сфера людської діяльності, вона є результатом суспільного розподілу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, перетворення пізнавальної діяльності в особливу галузь занять певної групи людей. Необхідність наукового підходу до всіх видів людської діяльності змушує науку розвиватися швидшими темпами, ніж будь-яку іншу галузь діяльності.

Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нового знання, так і результат цієї діяльності – суму здобутих наукових знань, що є основою наукового розуміння світу. Науку ще розуміють як одну з форм людської свідомості. Термін «наука» застосовується для назви окремих галузей наукового знання.

Закономірності функціонування та розвитку науки, структури і динаміки наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального й духовного життя суспільства вивчає спеціальна дисципліна – наукознавство.

Одним із основних завдань наукознавства є розробка класифікації наук, яка визначає місце кожної науки в загальній системі наукових знань, зв'язок усіх наук. Найпоширенішим є розподіл усіх наук на науки про природу, суспільство і мислення.

Наука виникла в момент усвідомлення незнання, що в свою чергу викликало об'єктивну необхідність здобуття знання. Знання – перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Це – ідеальне відтворення умовною формою узагальнених уявлень про закономірні зв'язки об'єктивної реальності.

 

Рис. 1. 1. Двоконтурна структура процесу пізнання

Процес руху людської думки від незнання до знання називають пізнанням, в основі якого лежить відбиття і відтворення у свідомості людини об'єктивної дійсності. Наукове пізнання – це дослідження, яке характерне своїми особливими цілями і задачами, методами отримання і перевірки нових знань. Воно сягає сутності явищ, розкриває закони їх існування та розвитку, тим самим вказуючи практиці можливості, шляхи і способи впливу на ці явища та зміни згідно а їхньою об'єктивною природою. Наукове пізнання покликане освітлювати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних проблем.

Основою і рушійною силою пізнання є практика, вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення. Теоретичні знання створюють надійну основу розуміння сутності явищ об'єктивної дійсності.

Діалектика процесу пізнання полягає в протиріччі між обмеженістю наших знань і безмежною складністю об'єктивної дійсності. Пізнання – це взаємодія суб'єкта й об'єкта, результатом якого є нове знання про світ. Процес пізнання мис двоконтурну структуру: емпіричні і теоретичні знання, які існують в тісній взаємодії та взаємозумовленості.

Знання зводяться до відповідей на декілька запитань, які схематично можна зобразити таким чином:

• Що? скільки? чому? яке? як? – на ці запитання має дати відповідь наука.
• Як зробити? – на це запитання дає відповідь методика.
• Що зробити? – це сфера практики.

Відповіді на запитання зумовлюють безпосередні цілі науки – описування, пояснення і передбачення процесів та явищ об'єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі законів, які вона відкриває, тобто у широкому значенні – теоретичне відтворення дійсності.

Істинні знання існують як система принципів, закономірностей, законів, основних понять, наукових