Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Тематично-змістові домінанти та риси постмодерного тексту (на прикладі творчості Юрія Щербака)

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
8
Мова: 
Українська
Оцінка: 
У статті зроблено спробу окреслити тематично-змістові домінанти та риси постмодерного тексту у творчості сучасного письменника Юрія Щербака, охарактеризовано специфіку постмодерного стилю на прикладі його творчості Ю. Щербака. Проаналізовано такі твори письменника, як: романи “Час смертохристів: Міражі 2077 року”, “Час великої гри: Фантоми 2079 року” та “Час тирана: Прозріння 2084 року”, повість “Хроніка міста Ярополя”.
Ключові слова: постмодернізм, постмодерний текст, сучасна література, “химерна проза”, Юрій Щербак.
 
Сучасна українська література є дуже цікавою й неоднозначною: вона будується на контрастах, є водночас оригінальною і традиційною, ліричною й епатажною тощо. Ця література твориться, так би мовити, на наших очах, і ми, певним чином, є свідками її народження.
Нове покоління письменників і поетів прагне відійти від “соцреалізму” і писати по-новому. У літературі почали з’являтись нові теми. Так, говорячи про українську літературу кінця XX ст., традиційно наголошують на світоглядно-мистецькому напрямі, що прийшов на зміну модернізмові, – постмодернізму, який став основним художнім напрямом літератури 90-х р. XX ст. Що стосується українського постмодернізму, то дискусії літературознавців не припиняються досі, більшість дослідників вважає, що він виник у 1980х рр. і пов’язаний з іменами Ю. Андруховича, О. Ірванця, В. Неборака.
В літературознавчому словнику-довіднику за редакцією Р. Гром’яка, Ю. Коваліва, В. Теремка постмодернізм трактується як: “цілісний, багатозначний, динамічний, залежний від соціальних та національних особливостей комплекс мистецьких, філософських, епістемологічних науково-теоретичних уявлень, дистанційованих від некласичної та класичної традиції, що склався в західній культурній постметафізичній самосвідомості за останні десятиліття XX ст. ” [3, с. 549].
У творчості молодих літераторів постмодерн стає чи не найвизначнішим стилем. Характерні зразки цього стилю в сучасній літературі 1990-2000-х: романи Ю. Андруховича “Московіада” та “Перверзія”, О. Забужко “Польові дослідження з українського сексу”, Ю. Іздрика “Острів КРК” тощо.
Для постмодерну притаманними є такі ознаки: “поєднання різних стильових тенденцій, універсальність проблематики, позачасовість і позапросторовість зображення, епатажність, зміна функцій автора та героїв, прагнення поєднати істини різних культур; іронічність, пародійність тощо” [5, с. 1]. Панівною ознакою постмодернізму визнається еклектизм, зорієнтований на кіч, на подію задля події, де шоу посідає головне місце, і мистецтво втрачає свою цінність, адже скеровується на масовий попит споживачів.
Сучасна українська література значно відрізняється від європейської, адже вона виникла не лише під впливом західної, а й на порозі епохи пост-: посттоталітарної, постколоніальної дійсності, що на теренах літератури супроводжувалося втратою віри у вищий сенс людської екзистенції, розгубленістю перед сенсом буття, перетвореного на театр повсякденного абсурду, що і призвело до появи постмодернізму з його поривом до будь-якої незаангажованості, приховуванням за маскою іронії та прийомів інтертекстуальності [3, с. 553].
Різні аспекти аналізу творчості Юрія Щербака репрезентовано в критичних працях вітчизняних учених М. Жулинського, В. Карацупи, Н. Коломієць, М. Слабошпицького та ін. Виокремлюючи натуралістичність та реалістичність прози Ю. Щербака як провідні стильові домінанти, літературознавці, однак, мало говорять про інші аспекти текстів письменника, їх особливості ще недостатньо висвітлені. Усе це й зумовило актуальність обраної теми.
Мета розвідки – дослідити риси постмодерного тексту в творчості сучасного українського письменника Юрія Щербака.
Мета буде конкретизована у вирішенні таких завдань: подати теоретичне визначення поняття “постмодернізм”; проаналізувати тексти письменника з метою вирізнення особливостей функціонування постмодерної літератури; окреслити тематично-змістові домінанти та риси постмодерного тексту у творчості Юрія Щербака; простежити та виокремити риси індивідуально-авторського стилю письменника; визначити екзистенційні, інтелектуальні, кримінальні та інші мотиви у текстах автора; узагальнити закономірності розвитку сучасної української прози.
У ситуації постмодерній, як пише Т. Бовсунівська, “художник мислить вже не жанром, а в хаосі жанрів. Поняття жанрової ієрархії давно відійшло у минуле. Будь-яке слово відчувається автором не просто як чуже слово, слово Іншого, а слово якогось конвенціонального світу, надіндивідуальна абревіатура дискурсу, фігура якогось жанру, архітексту. Жанровий хаос робить героєм твору нічию мову, перетворюючи його сюжет на пригоду в просторі означуваного” [1, с. 55].
Постмодерністську культуру часто характеризують як явище, пройняте настроями “кінця історії”, коли вже все сказано, немає підґрунтя для виникнення нових, оригінальних ідей, а, отже, мистецтво перебуває у стані занепаду, вичерпності. Однак час не стоїть на місці, світ перебуває у постійному розвитку, те ж саме стосується і мистецтва, воно набуває нових форм вираження, нових ідей.
Наукова новизна нашої розвідки визначається спробою системно проаналізувати тематично- змістові домінанти та риси постмодерного тексту у творчості Юрія Щербака та виокремити риси індивідуально-авторського стилю письменника.
Постмодернізм відображає загальний абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв’язків, втрату моральних орієнтирів у світі. Дисгармонія і деструкція – такі основні ознаки постмодерного художнього світу. Тут немає нічого певного, сталого. Цей світ жахливий і химерний. Він відлякує своєю заплутаністю й невизначеністю, глибиною кризи й безвиході. Тому не випадково у постмодерних творах стали знаковими такі просторові координати, як лабіринт, яма, прірва, глухий кут, стіна тощо [3, с. 552].
У “Хроніці міста Ярополя” Юрія Щербака діє багато персонажів, єдине, що пов’язує цих героїв та усі 12 сказань – це вигадане містичне місто Яропіль. Хронологічна розбіжність сягає кількох століть, у реалістичну, на перший погляд, оповідь автор уводить казково-фантастичні епізоди, експериментує зі стилістикою: Юрій Щербак поєднує в текстах магічний реалізм, хроніку, своєрідний стиль, який уподібнюється
Фото Капча