Цікаві факти про Івана Франка

За своє життя Іван Франко створив більше п’яти тисяч творів при тому, що ніколи не мав нормального робочого кабінету.

 

Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни Ольги Рошкевич. Але після його арешту батьки дівчини заборонили їм спілкуватися.

 

Львів – місто Франка, де він прожив сорок років (з 60). У цьому місті він жив дуже багато років, творив, навіть був ув’язнений у Львівську темницю. Кожна вулиця пам’ятає його, кожна хата, кожен парк. Він присвящав йому вірші, був щиро захоплен їм. Можно сміло казати, що місто Львів – місто Івана Франка. «…ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. « (Іван Франко)

 

В їжі Франко був невибагливий: на сніданок – кава з булкою, на обід – квашені овочі та легкий суп з додаванням квасу, кропиви, грибів. Він ніколи не палив. Іван Якович любив пити медовуху, вино. Смачно готував каву, збирав і любив їсти гриби й рибу, що сам ловив.

 

Не дивлячись на серйозність літератора, усе дитинство маленький Іванко ганяв на велосипеді. Це заняття було йому дуже до вподоби. Малому шукачу пригод завжди подобалося вирушати у далеку мандрівку, особливо його манив ліс, де він збирав різноманітні гриби та ягоди.

 

За словами франкознавця Богдана Тихолоза, маленького Франка мама називала Мироном. Існувало повір’я: для того, щоб убезпечити дитину від дії злих духів, варто називати його не справжнім ім’ям, а «домашнім». Юний Мирон, маючи хороший захист від демонів і злих сил, багато часу проводив у лісі, спілкуючись з природою. У селі його називали маленьким мольфаром. Так, маючи надприродні здібності, він став одним із найбільших інтелектуалів Європи.

 

Коли Іван Якович одружився, він не міг надивитися на свою красуню-дружину. Ольга Хоружинська була добре освіченою, володіла кількома мовами: французькою, німецькою та англійською. Вона захопила письменника ще й тому, що щиро вболівала за відродження України. Пов’язавши свою долю із відомим діячем, вона вирішила цілком присвятити своє життя допомозі чоловікові з усіма його справами. Їхня сім’я поповнилася чотирма дітьми – Андрієм, Тарасом, Петром, Анною.

 

Життя у шлюбі не було таким феєричним та щасливим, яким собі його уявляв Франко. У сім’ї були матеріальні проблеми, подружжя супроводжували злидні. Також письменник спостерігав не зовсім хороше ставлення своїх колег до його дружини. Він помічав недоброзичливі погляди багатьох людей, котрі ненавиділи Ольгу більше, аніж його самого. Такі життєві негаразди похитнули відносини у сім’ї, та й здоров’я дружини письменника. Вона захворіла на сухоти. Нервове напруження було завершальною крапкою у тому, що його кохана мала психічний розлад. Вона залишила цей світ самотньою, бо її покинули власні діти.

 

Митець був захоплений індійською культурою. Він вивчав філософські твори, навіть намагався читати літературу на санскриті.

 

Часто Франка називають атеїстом, що гнув свою безбожну лінію аж до смерті. Чи воно правда, чи брехня?.. За словами деяких дослідників, у інтелектуалів-митців минулих століть власне ставлення до релігії, через що сучасники часто називають їх безбожниками. Але донька Івана Яковича Анна у своєму порівняльному дослідженні «Франко й Ганді» стверджувала: «Він (Іван Франко – «Студвей») виніс із батьківського дому релігійне виховання, глибоку віру в Бога й пошану до Церкви». Просто письменник ніколи не шукав легких і прокладених кимось стежок, завжди тарував власну дорогу – таким був його спосіб пізнати Бога.

 

Івана Франка заарештовували тричі. У перший раз він провів у камері з кримінальними злочинцями 11 місяців. А після другого арешту, в 1880 році, ледь не помер з голоду. Тоді за тиждень в готелі він – без єдиної помарки! – Написав повість «На дні» і на останні гроші відіслав її до Львова, після чого три дні жив на три центи, знайдені на березі річки Прут. А коли їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка старий служитель готелю. Після одного з арештів його змусили босоніж пройти з Коломиї в Дрогобич – це майже 200 кілометрів. Це були справжні тортури…

 

Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях. Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, й іншими європейськими мовами.

 

Іван Якович переклав українською мовою твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур. Іван Франко добре знав 14 мов, а перекладав із 48, навіть зі східних.

 

Спочатку поховали Івана Яковича в чужому склепі у Львові, на Личаківському кладовищі. Через 10 років останки Франка були перенесені в окрему могилу, відому своїм пам’ятником, на якому Франко- каменяр «лупає сю скалу».

 

Мати Івана Франка, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років.

У І. Франка було багато псевдонімів – Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко, (близько 100 псевдонімів).

Він був першим професійним українським письменником, який відважився жити з праці пера. Не мав державної роботи, не мав жодних нагород, не мав кафедри в університеті. Мав замість того Львів і слова для нього: «І підеш ти в мандрівку століть з мого духа печаттю».

У 1900 році Іван Франко викупив на околиці Львова, яку називали Софіївкою, на вулиці Вінцента Понінського, 4, 9 сотих землі і розпочав будівництво своєї вілли. Був укладений контракт між купцем Й. Рогсеком, М. Грушевським та І. Франком.

На вул. Баторія (тепер Князя Романа) був ряд антикварних магазинів, які відвідував І. Франко у супроводі Василя Стефаника та Леся Мартовича. У пошуках своїх персонажів, вивчаючи обличчя людей, Франко не раз навідувався у їхньому супроводі на львівські базари.

Відомий письменник і публіцист Іван Франко та науковець і політик Михайло Грушевський були безпосередніми сусідами, мешкаючи наприкінці 20 століття в збудованих поруч віллах елітного львівського району “Софіївка”.

Період останнього десятиліття життя Франка – дуже складний. За розповідями сина Андрія: «у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…» «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю» – писав Іван Франко. За таких обставин, за неповний рік до смерті Франко творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.

 

На честь Франка місто Станіслав було перейменовано в Івано – Франківськ. Ім’я письменника (вулиця Івана Франка) носять вулиці у Києві, Вінниці, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Сімферополі, Керчі, Луцьку, Львові, Миколаєві, Одесі, Сумах, Черкасах, Чернівцях, Хмельницькому, Луганську, Кіровограді. А в Росії ім’я письменника носять вулиці в Москві, Липецьку, Пермі, Тулі, Уфі, Чебоксарах і Іркутськ. Ім’я письменника носить вулиця в Монреалі. Його ім’я носить обласний український музично-драматичний театр, освітні заклади та інші установи краю.